«Живі. Забуті. У полоні»

До Адміністрації Президента прийшли родичі полонених військових та цивільних, утримуваних терористами на Донбасі. Вкотре вони розгорнули плакати з вимогою якомога скоріше звільнити їхніх синів, чоловіків і батьків. На швидку реакцію Президента, здається, ніхто вже не сподівається, багато хто хоче, щоб Україна в питанні звільнення була більш рішучою та наполегливою.

Серед мітингувальників - дружина й сестра кіровоградських спецназівців Олександра Коренькова і Сергія Глондаря. Обидва перебувають у полоні бойовиків уже понад 500 днів. Потрапили туди 16 лютого 2015 року на виїзді з Дебальцевого. У дев'ятьох осіб було складне бойове завдання, вони потрапили в засідку. Двоє загинули, двох було тяжко поранено, п'ятеро потрапили в полон. З них звільнено двох, одному вдалося втекти, а старшина Сергій Глондар і молодший сержант Олександр Кореньков перебувають у полоні у Донецьку.

У руках у жінок плакат із написом: «Живі. Забуті. У полоні»

«Наші рідні живі, але забуті, - каже сестра Глондаря. - Після нашої нещодавньої акції в Кіровограді справа так і не зрушила з місця. Президент не відповів, Міжнародні організації також мовчать, місцева влада не реагує. Ми хочемо достукатися до органів влади України, аби ті почали діяти. «Ніхто, крім нас» - із таким гаслом ми приїхали до столиці з надією бути почутими. Ми вимагаємо, щоб було зроблено все для звільнення полонених бійців».

На вулицю Банкову прийшли цілими родинами. Вікторія Пантюшенко, дружина полоненого танкіста Богдана Пантюшенка, приїхала з його батьком, матір'ю і двома племінниками. Маленькі хлопчики стоять поруч із дорослими. На них - білі футболки з написами: «Поверніть нашого дядька додому!»

Мами полонених бійців раз у раз плачуть, щойно починають розповідати про своїх синів. Усі втомилися. Кажуть, терпіти більше несила. І ображаються на державу, адже їхні сини пішли захищати Україну, сказавши: «Якщо не я, то хто?»

Але в офіційного Києва втішних новин для рідних заручників, схоже, немає.

За результатами вчорашньої мінської зустрічі прес-секретар представника України у Тристоронній контактній групі, екс-президента України Леоніда Кучми, Дарка Оліфер сказала: «Звільнення заручників заблоковано».

Про це говорить і глава Об'єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників і встановлення місцезнаходження безвісти зниклих при СБУ Юрій Качанов, який був присутній на Банковій.

«Наша робота не зупиняється. Щодня ми щось робимо, - стверджує він. - За нашими даними, сьогодні заручниками є 111 осіб. Визначено формат обміну - «25 на 50». Ми сформували списки. Від тієї сторони теж їх отримали. Але звідти відповіді немає. Процес обміну, як уже всі говорять, лежить у політичній площині. З усіма такими питаннями треба звертатися до Москви. А Росія тисне на те, щоб обмін полоненими був у комплексі з децентралізацією, виборами, питанням про контроль на кордоні. І ми не можемо вирвати окремо питання обміну. Коли Ірина Геращенко повертається з Мінська, вона каже, що розмовляти з тією стороною - все одно, що спілкуватися зі стіною».

За дві години після початку акції учасники мітингу вирішили піти до посольств Росії та США з вимогами посприяти у звільненні полонених. Лише кілька сімей залишилися на Банковій чекати зустрічі з народним депутатом Надією Савченко. І вона прийшла. Попросила дати можливість поговорити з родичами без журналістів. Без преси відбулася й зустріч з уповноваженим Президента з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій та Луганській областях Іриною Геращенко.