Три футбольних моменти від політиків

Підтримка збірної України з футболу була чи не головною темою у парламентарів цього тижня. Депутати ходили із символікою збірної, фотографувалися, будували плани. Казали, що, може, в паб підуть вболівати, може, біля телевізора вдома. У тому, що планують полетіти на гру, не зізнавалися, відхрещувалися від чартерів із «Борисполя» у Францію.  Та чим ближче було до матчу, тим менше залишалося депутатів. А другого дня, у п’ятницю, уряд слухати прийшов мало хто. Виглядало, що дійсно чимало «уболівальників» вирішило провести вікенд у Франції. А ті, хто ж залишився у Києві, футбол таки дивилися, бо жартували, що кулери з водою у кулуарах нині популярніші за порядок денний парламенту.

Красиві і розумні

Як зіграла збірна у матчі Україна – Північна Ірландія в рамках Євро-2016, то вже відомо. Як і те, що причин у поразки багато. Та зараз не про це, а як VIP-уболівальники, які переконували, що їхня підтримка важлива неймовірно, все ж виявилися антиталісманами.  

Андрій ПавелкоХто ті «герої»? Про плани дивитися футбол на французькому стадіоні, як вже сказано, відкрито не зізнавалися. Але удар преси тримали. Приміром, в тім, що масового вильоту нардепів на матч збірної не буде, активно переконував парламентських журналістів Андрій Павелко.

Він - народний депутат фракції «Блок Петра Порошенка».  А ще - президент Федерації футболу, і вважав, що має право на прогул.

«Там точно 60 депутатів не буде. Я вам даю слово. Там летітимуть воїни АТО, тренери футболістів, там будуть офіційні особи Федерації футболу. І, можливо, 10-15 осіб тих, кого турагентство запросило в поїздку як туристів», - переконував він, додаючи, що депутатів буде двоє-троє, не більше.

На уточнення АСН, що з голосуваннями, Павелко щиро оправдовувався:  «Ну я, вибачте, сьогодні голосую, вчора голосував, позавчора голосував. Інші депутати не ходять. Вчора, наприклад, на дві години раніше припинили роботу (15 червня. - Авт.). А мені сьогодні, напевно, важливо все ж підтримати нашу збірну, наших хлопців. І другу половину (вечірнє засідання парламенту. - Авт.) вже даруйте, але написав заяву «за власний рахунок». І лечу в відрядження підтримати збірну», – пояснював нардеп.

Зауваження, що можуть бути на вечірньому засіданні важливі голосування, депутата ніби й здивували.

«А ви знаєте, що вони важливі?» – пішов у наступ він.

«Для нас усе важливо. І як громадяни вважаємо, що це Верховна Рада. Це так?» - не відступаємо.

«Правильно… Можете подивитися мою відвідуваність. Близько 8% пропустив. Намагаюся бути дуже дисциплінованим», – відповів народний і… пішов мужньо далі оправдовуватися «на камери».

Що сказати? З одного боку, президент Федерації футболу, звісно, має опікуватися футболом. Але треба обирати: або Федерація, або парламент. Адже насамперед він народний депутат України, ще й член Президентської фракції. Силоміць у Раду нікого не тягнуть і там не тримають. Приміром, Святослав Вакарчук (він теж був членом правлячої коаліції, мусів обирати між творчістю і політикою) зробив вибір між ВР і творчістю – склав мандат.

Без недоторканості

Цікавинкою тижня також стала історія зі зняттям недоторканості з народного депутата України Олександра Онищенка, якого підозрюють у вчиненні низки злочинів проти громадської безпеки, власності, у сфері службової діяльності у період із січня 2013 до січня 2016 року. Йдеться про створення злочинної організації і мільярдні збитки. Голова Верховної Ради Андрій Парубій вже доручив парламентському комітету з питань регламенту й організації роботи невідкладно розглянути подання на зняття депутатської недоторканності, затримання й арешт депутата. А в.о. голови Комітету Павло Пинзеник завірив АСН, що все буде зроблено з дотриманням букви закону.

Але де ж сам Онищенко? Невже втік? У НАБУ інформували,  що той вже не в Україні, полетів у напрямі Франції. Прес-служба Національного антикорупційного бюро повідомила у четвер, що, згідно з інформацією, отриманою від Державної прикордонної служби, народний депутат України Олександр Онищенко вилетів чартерним рейсом до французького міста Ніцци 14 червня 2016 року о 19:54 і станом на 15:00 16 червня назад в Україну не повертався. А спеціалізований антикорупційний прокурор Назар Холодницький допускав, що депутат Онищенко зараз перебуває у князівстві Монако. Сам фігурант справи ніби стверджує, що не тікає і чи то є, чи то буде в країні (про це інформують різні ЗМІ). Та достеменно це невідомо.

Зараз важливо, щоб ця справа не стала черговим пшиком. Щоб було дотримано усіх процедур і з часом провадження дійшло до суду. Та не так, як у випадку Ігоря Мосійчука, де ми мали шоу у режимі онлайн, затримання в Раді, довгу тяганину, а в результаті Вищий спеціалізований суд виніс рішення про незаконність арешту народного депутата. Влучно висловився щодо цього, зокрема, Максим Бурбак, голова фракції «Народний фронт», зазначивши, що НАБУ не повинно перетворювати процес на шоу. «Ми хочемо, щоб ця справа дійшла до суду, а не була зупинена з якихось процедурних питань. Щоб не було підстав для скасування в судах», – сказав він.

Зручна забудькуватість

Та загубилися чи зникли цими днями не лише депутати-вболівальники та Онищенко. А ще й дванадцять членів Центрвиборчкому. Вони нікуди не поїхали, перебувають на своїх робочих місцях. Йдеться про подання щодо їхнього звільнення, яке, попри всі запевнення, парламент так і не розглянув.

Найпопулярнішою відмовкою, звісно, були футбол і прогульники. Та, швидше за все, ситуація зайшла в глухий кут. Її спробують відкласти, перенести на другий план.

У тому, що ситуація може бути патовою, переконує мовчання очільників держави та політичних партій. Питання незручне. Бо знову треба оправдовуватися у невиконаних обіцянках. Оскільки Порошенко свою заяву зробив, черга за спікером Андрієм Парубієм. Запитати його, що і як, чи говорили Президент з Головою ВР про це, поки що не вдалося. Була можливість під час брифінгу Парубія на парламентському прес-поінті. Та прес-секретар став горою, що на запитання нема часу. Сподіваємося, це технічні моменти, а не незручні запитання і дійсно голова просто поспішав на зустріч із координаторами програми Європейського Парламенту з підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України Плєнковичем та Коксом. До того ж у закритості для ЗМІ Андрія Володимировича звинувачувати марно. До речі, не в одному інтерв’ю він обіцяв: щойно подання надійде, одразу ж, невідкладно буде внесено до зали Верховної Ради. Згодом уточнював, що очікує від парламентаріїв узгодженої позиції з кадрового питання в Центральній виборчій комісії. Сподіваємося, скоро дізнаємось, що йде не так.

Поки виглядає, що обіцянку про оновлення ЦВК ні голова ВР, ні Президент виконати не можуть. Подання у тому вигляді, в якому прийшло від Порошенка, влаштовує хіба прямих учасників переговорів. І Комітет виборців України, і «Опора» його не похвалили. Та й парламентарі не погоджуються на такий розклад. А ще кажуть, що у закордонних партнерів воно теж викликає як мінімум занепокоєння.

Можна прогнозувати, що найближчим часом ця «собача пісня» продовжиться. Адміністрація Президента і Верховна Рада перекидатимуть відповідальність одна на одну, наголошуючи на демократичних принципах, справедливості, важливості, терміновості і наполегливій роботі, спрямованій на інтереси держави. Лишилося два пленарні тижні вистояти. І стане легше. Бо Рада піде на канікули, з’явиться новий безапеляційний аргумент до осені. Згодом можна буде ще щось вигадати. Бо що-що, а відфутболювати у нас вміють краще, ніж грати у футбол.