Іноземців просять в АТО

Найближчим часом у нас можуть з'явитися легіонери. Парламент за крок до легалізації громадян інших країн, що воюють на боці України. Планується, що іноземні воїни зможуть підписати контракт і офіційно служити на посадах рядового, сержантського і старшинського складу. І наша країна матиме декілька боєздатних, досвідчених і мотивованих підрозділів загальною чисельністю до тисячі осіб. Що реально пропонує законодавець, а що потрібно бійцям, що вже воюють на боці України, розбиралася журналіст «АСН».

Чого чекають від держави?

Бійці з інших країн знають про цей законопроект і дуже сподіваються на нього, оскільки хочуть легалізуватися.

Одні розраховують отримати громадянство, другі — мати право законно воювати на боці України, зберігши свої паспорти. Треті — планують потім виїхати на батьківщину, але нині мають бажання перебувати в Україні на законних підставах.

Зауважимо, сьогодні на Донбасі перебувають громадяни різних країн. Це власники паспортів РФ і пострадянських республік, й шведи, поляки, ізраїльтяни, турки тощо.

У переліку головних проблем люди виокремлюють складність оформлення документів. З особливими труднощами стикаються саме громадяни РФ.

Семен СеменченкоЯк розповів АСН комбат-депутат Семен Семенченко — нині намагаються отримати громадянство близько десяти бійців батальйону «Донбас». Процедура — це сім кіл пекла. Найскладніше — з бюрократією. «Від них вимагають довідки про несудимість. Хоча на батьківщині їх переслідують за законом, наприклад у РФ, Білорусі таких документів вони не можуть отримати. Також складно підтвердити проживання в Україні. Довести, що захищали Україну. Є проблеми й з лікуванням. Пораненим допомагають в основному волонтери, товариші. Але це неправильно. Держава теж має піклуватися», — наполягає він.

Юлія ТолопаСвоєю чергою, боєць батальйону «Айдар» із позивним Валькирія — громадянка РФ Юлія Толопа — розповіла АСН, що у неї найбільша складність — отримання громадянства України. «Довести офіційно, що ти в батальйоні, тяжко. Немає зарплати та соціальних гарантій. А у випадку з клопотанням про громадянство потрібна довідка про несудимість із РФ. «Я не впевнена, що там мені нададуть такий документ», — поділилася Валькирія.

Нині Юлія поїхала із зони АТО. Вона при надії. Каже, реально не вистачає мінімального соціального захисту, всі витрати на медичний супровід вагітності взяли на себе волонтери. «Мені дуже хотілося б жити з дитиною в Україні на законних підставах», — сказала доброволець. І додала, що вона, як й інші воїни-іноземці, розраховує на спрощення їх легалізації з ухваленням закону.

Також прес-офіцер батальйону ім. Дудаєва Аміна Окуєва (в мирному житті хірург) розповіла АСН, з наданням медичних послуг серйозна проблема. Адже в разі поранення добровольця-іноземця на підтримку держави розраховувати не доводитися.

Аміна ОкуєваКрім того, Окуєва зауважила, що на легалізацію люди чекають, розуміючи, що Україна сьогодні не може надати їм високі зарплати і дорогі соцпакети. Для них головне — не бути поза законом. Також вона наголосила, що легалізація дасть змогу виявляти засланих козачків, проросійських диверсантів, мародерів й інших злочинців, які прикриваються ідеєю добровольчого руху.

Якщо підсумувати, то в іноземців, що вже воюють у зоні АТО, до законодавця є ключові запитання: чи буде легалізація й спрощення отримання громадянства або права на проживання, а також чи варто розраховувати на соцпакет.

До першоджерела

Та що говорить законодавець, прописуючи механізми проходження військової служби у Збройних силах України (ЗСУ) іноземцями та особами без громадянства в законопроекті №2389, який нині готують до ухвалення в цілому.

Автори законопроекту стверджують, що реалізація запропонованих ними положень дасть змогу сформувати декілька боєздатних і мотивованих підрозділів рівня батальйону, зменшити людські та матеріальні втрати України від бойових дій, декриміналізувати діяння, які є суспільно небезпечними і мають місце в зоні АТО. Крім того, громадяни України — учасники бойових дій отримають право використовувати свої навички на контрактній службі за межами України.

В обґрунтуванні необхідності ухвалення акта говоритися, що після початку формування на добровольчих засадах спеціальних підрозділів МВС і батальйонів територіальної оборони ЗСУ, в зону антитерористичної операції почали самостійно прибувати іноземці з військовим досвідом. Деякі з них, попри брак правових підстав, брали і беруть участь у бойових діях.

Разом з тим, чинне законодавство України, а саме закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про Збройні Сили України» та «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», не передбачає проходження військової служби іноземцями. І практика участі іноземців у бойових діях на боці України суперечить нормам закону. Щонайменше, вони підпадають під ознаки статті Кримінального кодексу України про незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами і найманство. Людина ризикує отримати термін ув’язнення від 7 до 12 років.

Тож законодавець пропонує прописати, що на військову службу за контрактом беруть раніше не судимих іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Для підписання контракту їм доведеться звернутися до військового комісаріату за місцем проживання. Також встановлюється випробувальний термін — два місяці.

Грошове забезпечення в законопроекті визначається на рівні, встановленому для військовослужбовців — громадян України, які проходять службу за контрактом. Також заплановано гарантувати виплату одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму. У разі втрати здоров’я передбачено компенсації: у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму в разі інвалідності I групи, 200-кратного — II групи та 150-кратного — у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Також сказано, що на військовослужбовців-іноземців та осіб без громадянства не поширюватиметься чинність Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Що ж стосується імміграції в Україну, то в списку «пільговиків» перебувають діячі культури і науки, висококваліфіковані спеціалісти і робітники, ті, хто інвестував в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, а також особи, які прослужили у Збройних силах України три і понад років тощо.

Три запитання від легіонерів

Олександр ГотінЗрозуміло, що нічого не зрозуміло. Спрощення тут не побачимо. Немає й жодної згадки про АТО. Складається враження, що законопроект розрахований на перспективу, а зовсім не на сьогоднішні реалії. І рішень, які так хвилюють реальних людей, ми в ньому не знайшли. Їх немає? З проханням прояснити тонкощі і хитромудрощі законопроекту АСН звернулася до фахівця — адвоката, кандидата юридичних наук Олександра Готіна.

ЗАПИТАННЯ 1. Чи варто розраховувати на повне соцзабезпечення?

Законопроектом №2389 пропонується доповнити закон «Про військовий обов'язок і військову службу» статтями 223 і 224, які передбачають правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцю-іноземцю (особі без громадянства), а також одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності іноземцю та особі без громадянства, які проходять військову службу.

Та водночас  законопроектом №2389 вводиться в дію стаття 225, яка прописує: соціально-економічні гарантії, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей відповідно до положень закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII, не поширюються на військовослужбовців-іноземців (осіб без громадянства) та членів їх сімей.

Тобто військовослужбовцям-іноземцям, особам без громадянства (зокрема й членам їх сімей) відповідно до положень законопроекту №2389 від 17.03.2015 р. на повний соціальний пакет розраховувати не доводиться.

ЗАПИТАННЯ 2. Чи справді спрощується легалізація, отримання громадянства для тих, хто вже в АТО?

Законопроектом №2389 від 17.03.2015 р. пропонується доповнити частину другу статті 4 закону «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III пунктом 9, згідно з яким дозвіл на імміграцію в межах встановленої Кабміном квоти надається особам, які прослужили у Збройних силах України три й понад років.

Але законопроект №2389 визначає таку правову підставу проходження іноземцями (особами без громадянства) служби у ЗСУ — контракт, на підставі якого знаходження іноземців у військових підрозділах й називається військовою службою.

Чинний нині закон «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII у статті 2 визначає: військовою службою у ЗСУ є винятково служба, яку проходять громадяни України.

Таким чином, для іноземців та осіб без громадянства трирічний термін для отримання квоти на імміграцію в Україну почнеться лише з дати укладення цими особами з державою Україна відповідного контракту про проходження військової служби. Період часу незалежно від його тривалості, який мав місце до дня укладення контракту, згідно із законопроектом №2389 не враховується у строк, що є підставою для отримання іноземцем (особою без громадянства) дозволу на імміграцію.

ЗАПИТАННЯ 3. Чи реально спрощують процедуру для тих, хто вже воює, і на кого заведені в РФ кримінальні справи?

Законопроектом №2389 від 17.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства» пропонується доповнити закон «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII статтею 211, частиною другою якої передбачити, що на військову службу за контрактом беруть раніше не судимих іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Таким чином, обов'язковою умовою укладання контракту з іноземцем (особою без громадянства) про проходження військової служби є документальне підтвердження факту відсутності у цього кандидата статусу особи, яка має судимість.

Очевидно, цей факт можна засвідчити або шляхом особистого представлення кандидатом на військову службу довідки про його несудимість, наданої зарубіжними органами. Або внаслідок отримання за запитом компетентних органів України необхідної інформації від країни, громадянином якої цей іноземець є.

Якщо відносно іноземця в іншій країні є кримінальне провадження, то така особа навряд чи ризикне виїхати за межі України для отримання за кордоном потрібної йому довідки. Оскільки буде побоюватися затримання та арешту, які є невід'ємними процесуальними заходами, здійснюваними в рамках досудового (судового) розслідування.

У разі ж направлення запиту з боку української влади, компетентні правоохоронні органи іноземної держави проінформують, як це зазвичай буває, що особа перебуває під слідством і судом.

Відповідно іноземець (особа без громадянства) не зможе надати довідку про те, що у нього немає судимості, українським компетентним органам і не зможе укласти контракт на проходження служби в ЗСУ.

Таким чином, законопроект №2389 створює «фільтри» для того, щоб не допустити в ЗСУ або вже раніше судимих іноземців, або осіб, які є фігурантами кримінальних справ у своїх країнах або розшукуються за лінією Інтерполу.

Приціл на перспективу

То невже парламентарії говорять про легалізацію тих, хто вже воює в АТО, лише задля красного слівця, чи допишуть таки щось точково?

Як виявилося, уточнень щодо тих, хто вже воює, в законопроекті та перехідних положеннях до нього не передбачається. Ситуацію, нехай і не зовсім охоче, роз'яснив автор ініціативи народний депутат від «Народного фронту» Дмитро Тимчук.

Дмитро Тимчук«Суть законопроекту в тому, що кожен іноземний громадянин, який нині воює добровольцем або приїхав в Україну, щоб воювати добровольцем, може мати право укладати контракт із Міністерством оборони України», — хвацько почав він.

Уточненню, як взяти необхідні для легалізації довідки в РФ, Тимчук дещо здивувався: «Що означає взяти довідки? Вони ж прибувають зі своєї країни. Якщо вони маргінали або ховаються від правосуддя — це інше питання».

Він не зміг відповісти, що робитиме Україна, якщо охочі легалізуватися — жертви політичних гонінь. «До речі, це питання ми ще не передбачали. Зрозуміло, що беруть довідки, надані за місцем проживання. Якщо політичні переслідування? Тут я не можу вам нічого сказати. Потрібно з юристами консультуватися», — зізнався автор.

Також у Тимчука вдалося дізнатися, що, готуючи законопроект до другого читання, депутати не вносили серйозні правки, окрім як уточнили поняття «найманство». І  він не став заперечувати: у випадку, якщо документ стане законом, його чинність стосуватиметься новоприбулих…