Чорнобильська трагедія: погляд художника

До 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи в «Мистецькому арсеналі» відкрився міжнародний арт-проект Clouded Lands. Кілька художників, людей з різних країн, об'єднала в одну виставку одна тема - катастрофа на атомній станції та процес споживання їжі.

Ось у залі з високою стелею - ядерний вибух з чорної солодкої вати. На стовпі написано: «Спробуй мене!» Перед нами інсталяція «Чорна хмара» Сімоне Маттар. Вона каже, що її робота викликає відчуття чогось звичного і знайомого, а чорна хмара - поєднання похмурого й солодкого. Художниця запитує: «Чи насмілитеся ви її спробувати перед тим як вона проллється на вас дощем?»

«Субстанція» - робота Зінаїди Ліхачової. У колбах: кров - персоніфікація життя, молоко - символ першої їжі та відродження, попіл - тлінність усього земного. За задумом автора, постійна взаємодія цих символів найточніше відображає те, що сталося на Чорнобильській АЕС.

«Іконографія радіоактивності». Це одна робота з серії рентгенографічних зображень їжі, яку було вирощено неподалік від зони відчуження. Художники хотіли показати: смачна їжа може бути небезпечною для людського організму.

А це інсталяція з металу, пластику і рослин - «Чорний дощ» Владислава Новаковського. Вона говорить про те, що відсутність людини дає позитивний ефект для природи в зоні відчуження.

Кольори виставки - переважно сірі та чорні. Тут є і фото, і скульптури, і текстильні роботи.

Крім основної частини проекту існує й допоміжний - така собі виставка у виставці. Серйозна, етнографічна. Називається «Прекрасний Чорнобиль». На ній представлено сотні фотографій людей, які повернулися до зони відчуження після відселення, етнографів, предметів побуту.

«Чорнобильська катастрофа вплинула не лише на Україну, а й на весь світ. Тому ми б хотіли показати нашу виставку не тільки тут, а й у Європі. Це важливо, бо люди почали забувати, що таке аварія на ЧАЕС, а ми б хотіли звернути увагу в наші нестабільні часи на використання енергії та їжі, щоб люди пам'ятали, якими можуть бути вплив та наслідки в разі аварії. Всі гадають, що це радянська проблема, але навіть у Фінляндії досі залишаються забруднені радіацією зони», - каже учасник виставки Ернан Баррос.

І над цим у Європі незабаром подумають - виставка, як того хоче Баррос, побуває в Мінську, Берліні, Осло, Римі, Мадриді, а фінішує у квітні наступного року в Лондоні.