«Бог дав нам землю родючу, багато сонця, талановитих людей»

Херсонщина. Чудовий степовий аграрний край. Сільськогосподарські угіддя тут займають майже два мільйони гектарів, що є найбільшою площею орних земель в Україні. Область характеризується посушливим кліматом, тож виробництво сільськогосподарської продукції тут значною мірою залежить від штучного зрошення сільгоспугідь. Це досягається за рахунок води для поливу, яка береться із Каховської зрошувальної системи й Північно-Кримського каналу. Загалом зрошувальні землі на Херсонщині становлять 426,8 тисячі гектарів, або 21,6% від загальної площі сільгоспугідь.

У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву. Херсонська область є одним із національних лідерів у вирощуванні овочів і баштанних культур. Серед зернових же традиційним є вирощування пшениці (зокрема озимої), жита, вівса, ячменю і проса. Тож, їдучи у відрядження до одного з найвідоміших на Херсонщині сільськогосподарських підприємств ДПДГ «Асканійське», яким ось уже понад 32 роки беззмінно керує Герой України, почесний академік НААН України, заслужений працівник сільського господарства, почесний професор Херсонського державного аграрного університету, почесний меліоратор України, відмінник освіти України, депутат Херсонської обласної ради 4-го та 5-го скликань, голова ради Асоціації сільськогосподарських підприємств Херсонської області Віра Найдьонова, я знав, що познайомлюся там із чудовими людьми.

До речі, Віра Опанасівна отримала Героя України 2009-го. Директор «Асканійського» пишається тим, що потрапила того року до «нагородної» компанії письменників, поетів, композиторів, співаків, навіть ректора одного з титулованих вишів. Це додало гордості звичайній жінці з села Тавричанка Каховського району, визначні трудові досягнення якої, впровадження в практику сільськогосподарського виробництва новітніх технологій, передового досвіду, застосування ефективних форм управління (так було написано у підставі для нагородження) нарешті гідно оцінили в столиці.

Зі спогадів про не такий уже й далекий 2009-й ми й розпочали розмову з керівником господарства, цією цікавою сильною жінкою.

— Віро Опанасівно, 2009 року Героя України отримала ще одна представниця Херсонщини — головний лікар обласної клінічної лікарні Людмила Лятецька. Кількома роками раніше цього високого звання були удостоєні такі представники вашого степового багатого краю, як комбайнер Анатолій Лавриненко, голова приватно-орендного кооперативу «Зоря» Дмитро Моторний, директор агрофірми-радгоспу «Білозерський» Віктор Сідлецький і голова правління акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» Ярослав Микитин. Чи часто сьогодні доводиться вам спілкуватися між собою? І що корисного від цього спілкування берете для себе?

— Головне, що всі Герої України з Херсонщини сьогодні живі й здорові. У наш складний час це коштує дуже дорого. І я рада за своїх земляків. Що ж до спілкування, то носить воно більше робочий характер, бо зустрічатися (хоч і вкрай рідко) зазвичай доводиться на різноманітних нарадах, семінарах тощо. І першочерговою темою наших розмов тоді стають питання, що порушуються на цих заходах. Коли ж випадає нагода зустрітися за інших обставин, то згадуємо, звичайно ж, свої молоді роки, як працювали тоді і що потрібно зробити сьогодні, щоб більше було позитиву, аніж переживань і невдач. Обговорюємо й одвічну тему для людей мого віку — онуків.

— Своїм життям, трудовою біографією ви підтверджуєте думку, що сільські люди є неоціненним скарбом нашої держави: попри труднощі й негаразди вони наполегливо йдуть до своєї мети, ведучи за собою односельців. Звідки сили, характер, рішучість?

— Господь Бог допомагає мені упродовж усього мого життя. Чесно кажучи, до себе особисто я ніколи не ставилась із жалістю, але з молодих років доля мене так загартувала, що всі подальші виклики й випробування сприймалися лише як тимчасові труднощі. Ще в молоді роки я втратила чоловіка й залишилась вдовою, змушена була самостійно виховувати свого маленького сина Віктора. Одночасно з цим і працювала, і навчалася в інституті, й будувала свою службову кар’єру.

На особисте життя часу зовсім не залишалося, тому все своє життя я присвятила лише двом найважливішим для мене речам: роботі й сім’ї. Тож усі випробування і негаразди зустрічала з високо піднятою головою, спираючись на надійне плече друзів і колег.

За рішучість щиро вдячна Господу Богу: в скрутні часи Всевишній допомагав мені приймати правильні рішення, направляв, оберігав від біди, відгукуючись на мої молитви. Відтак і робота ладилася: 1985 року призначена на посаду директора господарства, яке в Каховському районі вважалося середнячком. Тоді тут збирали в середньому до 30 центнерів з гектара зернових, надій молока на корову складав дві тисячі кілограмів на рік. Бракувало висококваліфікованих кадрів, особливо механізаторів, бо неподалік будувалася найбільша в Європі Каховська зрошувальна система. Там платили більше, тож люди йшли туди. Заборгованість «Асканійського» перед державою становила 980 тисяч карбованців — досить значні на ті часи кошти.

Сьогодні ж наша Тавричанка — не лише аграрний острів благополуччя на Херсонщині, а й яскравий приклад вдумливого підходу до сільськогосподарського бізнесу. Все, що вирощується, збирається, видоюється, стрижеться в «Асканійському», чудово підтверджує думку: якщо поставити перед собою ціль, мати команду добрих, освічених, енергійних виконавців, кінцевий результат обов'язково буде позитивним.

Мені пощастило в житті на добрих людей. Вони йшли поруч упродовж усієї моєї трудової діяльності. Я завжди з повагою і добротою ставлюся до кожного працівника, починаючи від механізатора і закінчуючи головними спеціалістами.

— Сьогодні багато розмов точиться навколо того, що державні підприємства є неефективними. Ви, мабуть, можете спростувати ці твердження з огляду на власні трудові досягнення, чудові показники господарства.

— Очолюване мною господарство входить до мережі Національної академії аграрних наук України і є підприємством зі 100% часткою держави. Щонайменше останні п’ять років ДПДГ «Асканійське» є одним із найкращих господарств у мережі Національної академії аграрних наук, найпотужнішим передовим аграрним суб’єктом Херсонщини зокрема й півдня України загалом.

«Асканійське» — багатопрофільне господарство з площею землекористування майже 8700 гектарів. Основне виробництво — вирощування зернових, технічних і кормових культур. Спеціалізуємося також на виробництві елітного й оригінального насіння сільгоспкультур. Щороку нами виробляється майже 4000 тонн високоякісного насіння. Зерновий тік в «Асканійському» має розмір футбольного поля. І він ніколи не стоїть порожнім, бо щороку в господарстві збираємо по 18–20 тисяч тонн високоякісного збіжжя. За результатами ж збирання ранніх і пізніх культур торік маємо, наприклад, середню врожайність ранніх зернових 55 центнерів із гектара, з яких озимої пшениці зібрали по 59,2 центнера на круг, що на 10 центнерів більше в порівняні з 2014 роком та на 20 центнерів більше від середньої врожайності по району. Кукурудза 2015-го дала в середньому по 85 центнерів з гектара (на 15 центнерів більше від позаторішнього показника), соняшник — 18,3 центнера з гектара (плюс шість центнерів), соя — 33 центнери з гектара (плюс п’ять центнерів).

У господарстві працюють три племінних заводи з розведення й реалізації овець асканійської тонкорунної породи, великої рогатої худоби південної м’ясної породи та чорно-рябої молочної породи. До речі, Херсонщина посідає перше місце в Україні з настригу вовни від однієї вівці. І якщо по області цей показник складає у середньому 3,6 кілограма, то у нас — 6,5. А от надій на корову сягнув 2015-го 7630 кілограмів, що сприяло в цілому виробити 4200 тонн молока вищої якості, добовий приріст м’ясного поголів’я великої рогатої худоби перевищив 1200 грамів. Маємо також власну потужну переробну галузь з виробництва борошна, м’яса, молочної продукції, круп, хлібобулочних та макаронних виробів тощо.

Усе це позитивно позначилося на матеріальному становищі підприємства. Торік при плані 5,085 мільйона гривень отримали прибуток обсягом 29,029 мільйона гривень. Сплатили майже 16 мільйонів гривень податків і зборів, що в перерахунку на кожен гектар сільськогосподарських угідь становить 1827 гривень. До речі, ДПДГ «Асканійське» — найбільш дисциплінований платник податків не лише у Каховському районі, а й на Херсонщині загалом.

На базі господарства й Асканійської державної сільськогосподарської станції ведеться активна наукова робота: випробовуються й впроваджуються нові технології ведення сільського господарства, випробовуються й розмножуються нові сорти і гібриди перспективних сільгоспкультур, ведеться робота з удосконалення порід великої рогатої худоби й овець, розробляються і впроваджуються сучасні технології інтенсивного утримання тварин.

— Віро Опанасівно, тепер стає зрозуміло, за рахунок чого село Тавричанка нагадує сьогодні більше міський населений пункт. Господарство фінансує всі його соціальні програми?

— Так. З перших же днів на директорській посаді особливу увагу приділяю розвитку соціальної інфраструктури Тавричанки: добудовували нову школу, дитячий садок, заасфальтували сільські вулиці, звели інші об'єкти соцкультпобуту. Кожен головний спеціаліст, керівник виробничого підрозділу щотижня звітував про свій особистий внесок у цю справу.

Окрім того, Тавричанку свого часу вдалося внести до списку з 18 сіл Каховського, Чаплинського і Новотроїцького районів, які підлягали газифікації. Власними силами «діставали» газові труби й устаткування: нинішній головний інженер «Асканійського» Олександр Князєв, який тоді працював шофером, у Новомосковськ Дніпропетровської області, де купували труби, їздив частіше, ніж у Каховку.

За рахунок благодійних внесків, високих показників ефективної праці й податків, які сплачує підприємство до місцевого бюджету, ми обладнали сучасними комп'ютерами класи загальноосвітньої школи, облаштували кращі в області дитячий садок, дільничну лікарню, кафе, робочу їдальню, магазини. Сьогодні кожен робітник, ідучи на роботу, впевнений у тому, що його діти мають усі умови для всебічного розвитку в навчанні, спорті, культурі, побуті.

У селі збудовано також сучасний футбольний стадіон, тенісний корт і поле для міні-футболу зі штучним покриттям, боксерський і тренажерний зали, реабілітаційний центр із залом лікувальної фізкультури і фітнесу. Для місцевої лікарні придбали медичне й лабораторне обладнання, повністю облаштували новим сучасним обладнанням стоматологічний кабінет. За рахунок господарства в селі працюють безкоштовні спортивні гуртки з футболу, тенісу, боксу, важкої атлетики, фітнесу й волейболу. У Тавричанці діє майже два десятки хореографічних і вокальних ансамблів, театральний гурток.

— А що, на вашу думку, заважає нині аграрному сектору — одному з найперспективніших в Україні? Чому деякі аграрні рішення (наприклад, нова грошово-нормативна оцінка землі сільськогосподарського призначення), податки, програми, закони ухвалюються у нас всупереч елементарній селянській логіці?

— До основних чинників, які заважають розвиткові вітчизняного аграрного сектора, я передусім відношу нестабільну політичну ситуацію в державі, неправильну податкову політику, введену владою поточного року, недостатність фінансових ресурсів через кризу в банківському секторі, нестабільний курс валют. Переконана, що важливою умовою розвитку агарної галузі кожної держави є фінансування низки програм у сільському господарстві. Не новина той факт, що в усіх розвинених країнах сільське господарство в значних розмірах датується державою. В Європі аграрії на кожен гектар отримують допомогу обсягом 200–400 євро. На жаль, у нас ця підтримка зведена до нуля. Попри те, що лише агропромисловий комплекс зміг показати позитивний результат в економіці країни: в 2015 році кожен третій долар США, що надійшов до країни, отримано від експорту зернових і технічних культур. Це суттєво вплинуло на певну стабільність національної валюти й значне поповнення державного бюджету.

Прикро, що ми сьогодні лише говоримо про те, що Україна здатна бути годувальницею всього світу, але не робимо жодного кроку в цьому напрямі. Я особисто не підтримую обрану владою нову податкову політику, зокрема скасування спеціального режиму ПДВ. Повністю згодна з тим, що стара система оподаткування сільського господарства потребувала змін, але обрана урядом модель матиме негативний результат і не ліквідує тих недоліків, які існували до цього.

— Ви чудова мати, свекруха, бабуся... Чого хотіли б іще досягти в особистому житті?

— Свого часу я вже досягла всього, чого хотіла в особистому житті. Найважливішим для мене було і залишається здоров’я і щастя моїх дітей, онуків і близьких для мене людей.

— Віро Опанасівно, не можу оминути увагою і такого важливого для кожного українця питання, як АТО. «Асканійське» — добрий помічник нашим воякам на сході України. Наскільки болючими для вас є «воєнні проблеми» сьогодні?

— Звісно ж, ця проблема не обійшла стороною і нас. Для мене вона є дуже болючою, як і для кожної матері, бабусі. І за весь час АТО я ніколи не залишалась осторонь проблем наших військових, завжди допомагала й допомагатиму їм усім, чим зможу. Для прикладу — в період з 2014 по 2016 рік у селі Тавричанка базувався батальйон протиповітряних військ, який увесь цей час перебував на повному забезпеченні нашого підприємства. Всі 25–30 вояків, які служили в цьому батальйоні, були поселені в гуртожиток підприємства, забезпечувалися безкоштовним триразовим харчуванням, для них створювалися всі побутові умови, яких вони потребували.

Також у 2015 році наше господарство суттєво допомогло в організації розташування прикордонного батальйону на кордоні з АР Крим: за кошти «Асканійського» було відремонтовано військову техніку, придбано військову форму для вояків, відремонтовано й облаштовано казарми, в яких базувалися військові, постійно поставлялися продукти харчування та засоби побутової гігієни.