Надія Савченко: в очікуванні обміну і старту політичної кар'єри

Російський суд засудив українську льотчицю, народного депутата України Надію Савченко до 22 років позбавлення волі. Суд не взяв до уваги докази захисту, а ось приводу сумніватися у свідченнях терористів і проведених владою експертизах не знайшов. «Кремлю слід приготуватися до протесту і проклять на свою адресу», - каже після закінчення засідання захисник Савченко Марк Фейгін.

Зала засідань - поза зоною доступу

Донецьк - маленьке російське містечко. Від нього в прямому сенсі просто рукою подати до кордону з Україною. «Воно, напевно, схоже на багато українських міст на Сході. Тихе провінційне. Природа та ж сама. Хоча тут багато напівзруйнованих будинків. Народ живе небагато, доброзичливий. Сьогодні спілкувалися з тими, хто прийшов на суд підтримати. Адекватні є скрізь. А тут - це особливо цінне, бо рік тому тут гриміли снаряди», - ділиться своїми враженнями російська громадянська активістка Наталія Іванова.

Наталя подолала шлях із Москви в Ростовську область, щоб 21-22 березня почути вирок українській льотчиці Надії Савченко. З іншими громадськими активістами зупинилися в готелі: «Ми хотіли зняти кімнату у приватників. Але нам сказали, що поліція заборонила пускати на нічліг. Може, в цілях безпеки. У місті всі знають, що йде суд. Тут всього 47 тисяч населення! Ось тепер живемо через стінку з журналістами НТВ. Коли вони під'їхали, ми їх хором присоромили. Сидять як миші».

«Я вдруге в житті на суді у Наді. Перший раз була в Мосміськсуді. Надя - легендарна особистість, - продовжує Наталя. - Вона як Батьківщина-мати. За нею вся Київська Русь. Вона - символ наших народів. Українського і російського - не совків і не колорадів. Вирішили їхати, бо з першого дня підтримували Надію. Були у СІЗО «Матросская тишина» в день її народження, коли нас гвинтили. Мене тоді не забрали, але багатьох судять досі. Я організувала акцію на підтримку Надії Савченко 8 березня в Москві. 33 людини, включно зі мною, опинилися цього дня в автозаках і ВВС. Десятьох осіб судили. Мене забрали за одиночний пікет на підтримку Надії 12 березня. Тепер 25-го буде суд».

Наталія Іванова - одна з тих, кому вдалося пройти в будівлю суду в перший день читання вироку. «До зали суду зі ЗМІ не пустили майже нікого. З наших тільки Вітя Капітонов прорвався, посварившись із прес-секретарем», - розповідає вона.

Потрапити в будівлю Донецького міського суду в дні оголошення вироку було складно. По-перше, неможливо було під'їхати до нього на авто - дорога в центрі була перекрита. Не пускали навіть адвокатів. По-друге, було вжито найсуворіших заходів безпеки - журналістів оглядали в окремому наметі, а до черги на контроль раз у раз підводили собаку в камуфляжній «формі» з написом «поліція». По-третє, правоохоронці робили все, щоб не пустити українських представників не тільки до зали засідання, а й навіть в аудиторії з відеотрансляцією. «Уповноважені особи» раз у раз посилалися на брак місць у залах. Як результат - спочатку до зали не потрапили представники дипломатичної місій з більш ніж десяти країн, а після чергової перерви - народні депутати України, консули і журналісти. Щоправда, двері до зали засідання їм все-таки відкрили. З ними, з дозволу судді, разом зайшли і прокремлівські активісти в футболках з принтами фотографій загиблих російських журналістів Корнелюка і Волошина. Але провокація, мабуть, не вдалася - ніхто на них не реагував, і хлопці зникли так само непомітно, як і з'явилися.

Головуючий суддя Леонід Степаненко починає зачитувати вирок - позицію «звинувачення», показання свідків, нагадує результати низки експертиз. Журналісти кажуть, що текст вироку на кількох сотнях сторінок. До обіду суддя зовсім не поспішає. «Як я і припускав, суддя бубонить. Найбільш втомлива частина процесу», - пише в своєму Твіттері захисник Надії Савченко Микола Полозов. Потім Степаненко явно прискорює темп. Знімати на відео і фото «служителів Феміди» заборонено.

«Я суддів не бачила, - каже Наталя Іванова. - Чути було, щось мимрили з аркуша. Так само ретельно охороняють прокурора. Коли він іде коридором, нас не випускають із зали».

Згаданий раніше Віктор Капітонов - ще один активіст, який приїхав на суд із Москви, показує нам листочок з текстом, написаним від руки. «Я Наді написав листа. Прошу припинити голодування. Сподіваюся передати його адвокатам», - говорить він. У ньому розмашистим почерком: «Я щоразу дивлюся на Вас і бачу чесний, сміливий погляд...».

«На суді я бачу Савченко не вперше, - продовжує Віктор. - Ця людина мене навіть із днем народження вітала!.. Уявіть, із СІЗО привітати мене!.. Коли цього разу я увійшов до зали суду, вона мені помахала, а коли я знімав відео, вона мені весь час посміхалася і рукою махала. Мені сьогодні соромно, що судять невинну людину, що поруч - брехливі телеканали, яким люди в Росії вірять, вірять, що вона вбивця».

Нагадаємо, справу Савченко було порушено Слідчим комітетом РФ 9 липня 2014 року. Її звинуватили у «пособництві у вбивстві журналістів Антона Волошина та Ігоря Корнелюка». Пізніше до справи додали ще й факт нібито незаконного перетину кордону. Восени того ж року Савченко стає народним депутатом України, пізніше - депутатом ПАРЄ. Поки весь світ висловлює глибоку стурбованість у зв'язку з незаконним утримуванням української льотчиці, сама Надія оголошує голодування за голодуванням, раз у раз повторюючи: «В Україну мене повернуть - живою чи мертвою».

«Від того, як керівництво Росії викрутиться з цієї негарної ситуації, залежить майбутнє Росії, ставлення всього світу і, відповідно, участь у світовій економіці, - впевнена Наталія Іванова. - У нашій особі тут вся розсудлива частина Росії. Правда переможе. Ми не здамося, і Путін це зрозумів. Ми потрібні країні».

Напередодні другого дня засідання Наталія нам розповідає, що після закінчення суду вони з однодумцями планують провести акцію на підтримку Савченко. «Якщо згвинтять - то потім. У мене в перший день плакати відібрали на вході. Прапори тоді навіть не стала діставати», - ділиться вона.

Але це вже буде завтра. Сьогодні після закінчення суду вечірній провінційний Донецьк освітлили десятки телекамер та спалахи фотоапаратів. Місто явно до такої уваги не звикло.

За результатами першого дня адвокат Марк Фейгін пропонує: «Чого переливати з пустого в порожнє. Почекаємо до завтра».

Донецький Майдан

Наступного дня з допуском до суду легше не стало. «Дві години проходили подвійний огляд до суду. У черзі стояли з 8:30, - говорить Наталія Іванова. - До зали засідання не потрапила знову абсолютна більшість ЗМІ з понад ста зареєстрованих. На площі перед будівлею суду перекрито рух, за поліцейське оточення нікого не пускають, за винятком учасників стихійного мітингу прокремлівських активістів. Навколо будівлі суду маски-шоу. Крім працівників поліції, місцеві козаки з Каменська Шахтинського і ввічливі чоловічки в масках зі снайперськими гвинтівками. Холод і паморозь. Гарячий чай, передбачений працівниками суду, трохи зігріває душу».

«Вчора я була вдома, дивилася засідання в інтернеті, сьогодні поїхала в Донецьк, - розповідає нам координатор проекту «РосУзник» в Ростовській області Яна Гончарова. - Мені було цікаво, що відбувається насправді. І, як я очікувала, одна справа спостерігати за картинкою на екрані, інша - бути свідком подій. До Донецька приїхало багато журналістів. Міський суд до цього явно був не готовий. Було вжито безпрецедентних заходів безпеки. Коли намагалися запитати щось у поліцейських, ті казали, що отримали такий наказ. Було якесь відчуття безвиході - люди як барани: що сказали, те й виконують... З рюкзаків і кишень журналістів витягали все - воду, запальнички... У одного кореспондента забрали помідори чері. Пропускали важко і довго. Я приїхала в суд близько сьомої ранку і потрапила до зали тільки о 9:45, інші ще пізніше. За годину по чайній ложці».

Сьогодні і Наталія, і Яна слухають «бубоніння» з екранів, але в різних залах.

Поруч із Наталею і Віктор Капітонов. Він одягнув футболку з портретом Надії Савченко. Але невдовзі до нього підійшов пристав і настійно попросив надіти кофту, бо «не можна так».

За спостереженням адвокатів, до полудня 22 березня суддя Степаненко прочитав близько 90 аркушів із товстої пачки. «Перейшов до лжесвідків, які описували «подорож» Надії Росією», - написано в Твіттері Полозова. Суддя не зупиняється. В офіційному документі навіть згадується фраза: «Савченко поводилася нахабно, як типова бандерівка». У залі лунає сміх. Суддя кардинально змінює тон: «Кому весело - можу видалити». Савченко відповідає: «Мені весело!» Суддя опускає очі і знову береться за читання. Незабаром переходить до показань сторони захисту.

Це означає, що вже незабаром буде фінальна частина. Весь час здається, що адвокатам, та й усім присутнім, все одно, про що говорить суддя. Ніхто не сумнівається: рішення було написано давно, та й не в стінах Донецького суду. «Єдина інтрига очікується наприкінці - якою саме буде підсумкова цифра терміну - і це інтрига тільки для ватних телеканалів, на роботу захисту і долю Надії це жодним чином не впливає», - пише в соцмережах третій адвокат Надії Савченко Ілля Новіков.

Пізніше, під час обідньої перерви, він прогнозує, мовляв, у судді роботи залишилося небагато - на годину-півтори.

Після перерви до зали знову не пускають частину української делегації. Зате проходять ті ж хлопці, які вчора були в футболках із зображенням загиблих журналістів. Присутній на засіданні нардеп Олексій Рябчин каже: «Наших дівчат-депутатів вдалося провести тільки делегації ЄС. Коли адвокати, консули і європейці почали обурюватися, охорона крикнула: «Тихо, тут вам не Майдан».

Вирок, довжиною в 22 роки

«Все, вирок обвинувальний! - констатує Марк Фейгін, тільки-но суддя перейшов до мотивувальної частини. «Така нехитра, на рівні другого курсу юрфаку, мотивувальна частина. Без спроби викрутитися... Всі доводи захисту неспроможні», - далі пише він.

«Четверо спецназівців-приставів ланцюгом вишикувалися перед суддями. У найсправедливішому суді у світі тільки так», - незабаром каже Микола Полозов.

Суддя визнає Надію Савченко винною у вбивстві російських журналістів, замаху на вбивство і незаконному перетині кордону. Російські ЗМІ тріумфують: «Навідниці української артилерії оголошено покарання, майже таке, як просила прокуратура. На довгі роки вона відправиться за ґрати».

Але адвокати ще вчора просили не поспішати з висновками.

Тільки-но суддя виносить обвинувальний вирок, Савченко починає співати: «Горіла шина, палала... Там барикада стояла, там барикада стояла. ...Горіла шина, ще й бензин, мене викрав... Ой судді, судді, два роки судили ви мене. Більше судить не будете. Самі по тюрмах сядете, самі по тюрмах підете, самі по тюрмах згниєте!» Леонід Степаненко явно не очікував такої «провокації». Він оголошує перерву на п'ять хвилин. Російські журналісти майданівську пісню, хоч і в інтерпретації нашої льотчиці, називають народною.

Після перерви присутні чують «підсумкову цифру терміну» - 22 роки колонії загального режиму.

На питання, чи зрозумілий Савченко вирок, вона відповідає запитанням: чому ж суддя не дав їй той термін, що просили прокурори, - 25 років? До слова, такий суддівський хід дає можливість стороні обвинувачення подавати апеляцію. Що не входить у плани Надії Савченко. Пізніше прокуратура говорить, що задоволена вироком.

Старт політичної кар'єри?

«Надія збирається почати голодування через десять робочих днів після винесення цього вироку, коли він набере чинності, - каже про наміри своєї підзахисної Микола Полозов. - Це не бажання, не спорт, це вимушений крок, необхідний. Надія Савченко вважає, що вона може впливати, перебуваючи в слідчому ізоляторі, на російську владу тільки таким способом. Йдеться про сухе голодування. У нас є ще десять робочих днів відрадити її від цієї думки, але, як показує практика, вона людина серйозна, мало кого слухає. Надія готова повернутися в Україну або живою, або мертвою. І таким чином вона підштовхує керівництво Росії до розв’язання її питання якомога швидше. Сьогоднішній вирок - це тільки початок великої політичної кар'єри Надії Вікторівни».

«З моменту набуття чинності вироку - через десять днів, відповідно до Конвенції про видачу засуджених, швидше за все буде відправлено запит Міністерством юстиції України про те, щоб відправити Савченко відбувати покарання в Україні, - говорить Марк Фейгін. - Ми хочемо взяти цю паузу і дізнатися результати переговорів про звільнення Савченко. Тоді будемо діяти, виходячи з процесуальної точки зору, враховуючи всі обставини. Якби ми не вели відкрито публічний політичний захист Савченко, то вироком у 22 роки вичерпалася б її доля. Вона б вирушила відбувати покарання, як це було в низці випадків. І тільки публічність саме цього кейса дає нам зараз можливість сподіватися, що доля окремо взятої Савченко, а в її особі багатьох українських політв'язнів не буде настільки сумною. Вони не будуть відбувати цього покарання, винесеного російським судом, який не є джерелом правосуддя в РФ».

Тим часом Президент Петро Порошенко заявляє: «Президент Путін під час зустрічей у «нормандському форматі» обіцяв повернути Надію Савченко Україні. Настав момент виконати цю обіцянку!»

«Порошенко в Києві нам говорив, що готовий до будь-якого способу повернення Савченко на батьківщину з допустимих, з тих, які дозволяють його повноваження, - коментує слова Гаранта української Конституції Фейгін. - І обмін Савченко на російських військовослужбовців - логічна річ. Тепер хочемо почути від президента Путіна про таку ж готовність повернути на батьківщину своїх військовослужбовців. Зрештою, це люди, які служать своїй присязі і так чи інакше мають право на те, щоб держава їх захищала».

«Треба розуміти, що в Росії ставлення до Фейгіна та Полозова своє, особливе, - пояснює нам Яна Гончарова. - Сьогодні вони удвох аж надто впевнені, що Савченко незабаром звільнять. Новіков, звичайно, підтверджує їхні здогади, але з його боку немає таких слів, як «гарантую», «завтра-післязавтра». Як мені здається, він реальніше розраховує свої сили. І робить більш акуратні заяви. В процесі наших розмов з Іллею ми зрозуміли, що якщо Савченко і обміняють, то, можливо, не на Єрофєєва і Александрова - у України є й інші люди, цікаві Кремлю. Головне, щоб Путін їх захотів повернути».

Під час того, як на адвокатів Надії Савченко спрямовані добрих два десятки відеокамер, Наталія Іванова з однодумцями розгортає свої маленькі плакати. На одному з них напис: «Россия утонула во лжи и подлости». Поліцейські вимагають згорнути плакати і покинути територію Донецького міського суду.

Ще кілька годин - і провінційне місто на кордоні з Україною спорожніє. Турбуватимуться з цього приводу, мабуть, лише власники прилеглих готелів - у дні суду над Савченко готелі були просто забиті. Надія Савченко в очікуванні обміну проведе найближчі десять днів у СІЗО Новочеркаська, що за 140 кілометрів від Донецька.