Депутати хочуть вивести непрозорі тарифи на чисту воду

Поки політики шукають рецепт порятунку економіки, урядовці, надихнувшись вимогою Міжнародного валютного фонду привести тарифи в Україні до економічно обґрунтованого рівня (правда, хлопці лукавлять, тому що вимогою було ліквідувати дефіцит «Нафтогазу», а яким чином — це вже питання інше), з чистою совістю влаштували більшості українців першого квітня такий День сміху, що люди ще довго відчуватимуть себе обдуреними. І чи не вперше за останні кілька десятків років у цей день ніхто не сміявся — навіть не згадували про жарти, бо, по-перше, на сході війна — і якось не до сміху. А по-друге, як подумаєш, як з нами «пожартували» державні мужі і які платіжки прийдуть у травні, так смішно стає, що аж сльози навертаються.

«Кабінет Міністрів запустив черговий безжалісний механізм спустошення гаманців українців. Драконівські тарифи на житлово-комунальні послуги загрожують перетворити і без того бідних наших співгромадян на людей, повністю позбавлених засобів до існування. Понад рік тому вони заморозили пенсії і соціальні виплати, а тепер добивають тарифами», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуку» народний депутат від «Опозиційного блоку» Юрій Павленко. Багаторазове підвищення тарифів для населення, переконаний нардеп, «не можна назвати тарифною реформою, бо воно не супроводжується програмою з підвищення енергоефективності, запровадженням стимулюючого тарифоутворення в енергетиці, спрямованого на зниження собівартості постачання енергоресурсів для кінцевого споживача».

Що це ніяка не реформа, переконаний і колишній міністр ЖКГ, а нині голова Спілки власників житла України Олексій Кучеренко, який стверджує, що підвищення тарифів, завуальоване під нібито благородні цілі, — не що інше, як задоволення постійно зростаючих апетитів природних монополій, діяльність котрих мала б регулюватися державою, та на них, схоже, вже жодної управи немає. Або, що більш імовірно, діє принцип, який у народі влучно описується фразою «рука руку миє».

«Я особисто, — каже Олексій Юрійович, — не довіряю жодному тарифу, жодній цифрі, тобто жодній ціні, яка нині декларується і вписується в платіжки, котрі ми всі отримуємо. Сучасна програма реформування житлово-комунального господарства нашої країни, розрахована на 2010—2014 роки, яка була ухвалена парламентом влітку 2009-го, провалена. А якби її втілили в життя, підвищення сьогодні тарифів, з одного боку, не потребувало б такого різкого стрибка, а з іншого — було б цілком закономірним, оскільки супроводжувалось би набагато якіснішими послугами, аніж ті, які люди отримують зараз. Ця програма передбачала 100-відсотковий облік, прозорість тарифів, чого сьогодні немає, що б нам не казали, утеплення будинків, модернізацію водоканалів, теплокомуненерго, доведення води до відповідної якості, а не таблицю Менделєєва з кранів… Та уряд розпочав із підвищення тарифів — і я не розумію, що вони роблять: сьогодні дії уряду і коаліції нагадують мені броунівський рух».  

Слухаючи профільного екс-міністра, чомусь згадала розмову на сільській зупинці двох чоловіків, котрі перед тим відвідали місцеву лавку і вже дійшли до того стану, коли навіть детектор брехні непотрібний — правда біжить попереду думки. Один каже: «Куме, чув, скільки газ коштуватиме?» Другий киває: «Та чув, куме, — я вже всі вишні в садку порубав — на якийсь час дровець вистачить. А у місті — син приїжджав і розказував — ще більш дошкулили супостати…» — «Що таке?!» — «Уяви, це якби вчора нам із тобою дід Степан драну корзину, років з десять тому виплетену, продавав по 10 гривень, а сьогодні — вже по 10 доларів…» — «А це ж чого так?!» — «Ну, мабуть, — подумавши, сказав другий кум, — тому, що вчора, дурні, не купили…» — «А може, в когось другого треба купити?» — «Так у кого ж купиш, якщо тільки Степан плете?! У нього мо-но-по-лія!» — підняв той зашкарублого пальця догори. Звісно, без корзини можна обійтися, але монополія — аргумент справді залізний. Щоправда, якщо у селах під сокиру підуть фруктові дерева, це буде занадто.    

Все почалося з газу

З чого все почалося? Звісно, з газу — про перипетії довкола ціни на газ не знає сьогодні хіба що дошкільня. Отже, з 1 квітня (ось і посміялися…) в рамках виконання меморандуму з МВФ Національна комісія з регулювання енергетики і комунальних послуг (отой самий національний регулятор, який, на думку пана Кучеренка, не надто справляється зі своїм завданням, особливо коли йдеться про прозорість) підвищила для населення мінімальний тариф на газ більш ніж утричі — до 3600 гривень за тисячу кубометрів. Але це тільки у тому разі, якщо людина щомісяця використовуватиме не більше 200 кубометрів. Якщо ж ви цей обсяг переберете, платити доведеться з розрахунку вже 7188 гривень за тисячу кубометрів газу. І той факт, що українці нібито мають відстрочку, бо йдеться про наступний опалювальний сезон, який розпочнеться з 1 жовтня, навряд чи когось утішить. Бо за відсутності газових лічильників ціна буде єдиною — більше 7 тисяч гривень.

«Цей показник завищено на 180%, — зазначає Максим Гольдарб, директор громадської організації «Публічний аудит», фахівці якої ще у березні здійснили аудиторський аналіз тарифів на газ для населення. — І ось чому. Коли ми почали аналізувати тарифи, то передусім вирішили з’ясувати собівартість українського газу. Річ у тім, що тих обсягів, які щороку видобуває Україна, вистачає, щоб забезпечити річні потреби населення, не задираючи ціну до небес. А імпортний газ, який коштує дорожче, можна пустити на потреби комерційних організацій — це нормальний людський підхід до розв’язання цієї проблеми. Але чиновники, які володіють інформацією, хоч і повинні її надати у відповідь на запит громадської організації, мовчать як партизани на допиті. Ми скористалися відкритими джерелами, проаналізували знайдену інформацію — і з’ясувалося, що собівартість українського газу приблизно така сама, як і російського. А тисяча кубометрів російського — ця інформація є на їхніх сайтах у відкритому доступі — коштує 40 доларів… Тепер порахуйте, скільки наварюють на тисячі кубометрів газу, поки він дійде від видобувної компанії до звичайного українця».  

Та з першого квітня тарифи збільшуються не тільки на газ. Світло подорожчає на 19%, тепло (велика газова складова!) — на 72%, гаряча вода — на 55%. Не встигли люди перетравити цю інформацію (ще ж платіжок з першоквітневим «подарунком» не бачили!), як їх «утішили» черговим стрибком тарифів — цього разу на холодну воду й водовідведення. Цей стрибок, який буде різним — від 4% до 20% — залежно від конкретного водоканалу, українцям обіцяють уже з першого травня. Це щоб не розслаблялися. Так, водоканали, які не змінювали тарифи з 2008 року, підвищать їх найбільше. А лідером буде ДКП «Бердичівводоканал» — на 101,59%, хоч середня цифра й менша — десь 20%.

Киянам, до речі, цього разу теж несолодко — для жителів столиці тарифи на холодну воду збільшать аж на 37,2%, тобто вода для них стане чи не найдорожчою порівняно з її вартістю в решті населених пунктів. Якщо досі кияни платили за кубометр холодної води 7,464 гривні, з травня ця цифра виросте до 10,24 гривні. Дорого, але одна справа, коли люди платять за показниками лічильника, й зовсім інша, коли їм виставляють плату за нормами. Тож експерти радять не зволікати з установленням лічильників. А якщо йдеться про лічильник на гарячу воду, то краще взяти дорожчий, але який враховуватиме температуру води (ринок лічильників принаймні кілька варіантів таких лічильників пропонує), а не звичайний водомір, бо тоді доведеться платити великі гроші не за гарячу воду, як би мало бути, а за все, що тече з гарячого крана.              

Субсидії в очі

Щоб витримати захмарні тарифи, залізних нервів не вистачить — треба відповідні статки. Бо ж, пнучись за європейським рівнем тарифів на догоду головному кредитору країни, уряд чомусь забув, що зарплата у переважної більшості українців зовсім не європейська. Навіть люди, які досі вважалися за рівнем своїх статків середняками, кажуть, що не знають, що робитимуть, коли прийдуть платіжки з новими цифрами. Та в Кабміні на різні голоси запевняють: мовляв, хвилюватися не треба, оформіть субсидію, навіть не виходячи з дому (необхідні папери розсилатимуться поштою), — і буде вам щастя. Тим більше що відтепер порядок її оформлення спрощено, та й братимуться до уваги не брудні суми, що нараховані, а чисті, тобто ті, що ви отримуєте на руки.

Проте люди не поспішають радіти такій щедрості можновладців — бо не вірять, що обійдеться без підводного каміння. І для цього є підстави. Навіть міністр соціальної політики Павло Розенко визнав, що процес впровадження нового порядку надання субсидій зіпсує людям чимало нервів. «Система завжди важко сприймає реформи, — зазначив він, — та ми готові долати її спротив. Якщо доведеться, вноситимемо корективи й будемо шліфувати нову систему надання субсидій під час її впровадження». Але найбільше, що відлякує людей, так це встановлена урядовцями фінансова відповідальність за неправильне декларування доходів. Якщо перекласти з чиновницької мови людською, йдеться про штрафи. Причому якщо ви в чомусь помилитеся, у вас не просто заберуть суму виплаченої субсидії, а спочатку подвоять її, а потім заберуть.

В Інтернеті вже з’явилися соціологічні опитування щодо нарахування субсидій по-новому. Результати дуже показові. Так, 55% людей незадоволені новим механізмом надання цієї допомоги. Причому 40% з них кажуть, що вони просто не розуміють цього порядку. Ще 15% не знають, як правильно декларувати свої доходи, щоб не отримати в результаті замість пряника батогом штрафу. Що цікаво, майже 40% опитаних ця тема взагалі не хвилює, позаяк хоч вони й незаможні, права на субсидію не мають, тож дивляться на обіцянки держави допомогти скептично.

Не сприймають ейфорії уряду з цього приводу і парламентарі. «Влада почала підвищення цін, а сама досі достовірно не уявляє і не може оцінити кількість потенційних одержувачів субсидій (Павло Розенко озвучував 3—4 мільйони сімей, Арсеній Яценюк говорив про 15—20 мільйонів осіб), а відповідно, і потреби у фінансових ресурсах, — зазначає Юрій Павленко на «Фейсбуку». — Висока ймовірність і того, що система соціального захисту не впорається зі зрослим потоком субсидіантів через проблеми адміністративного рівня. Саме тому ми зареєстрували у парламенті «Соціальний пакет» законопроектів, серед яких, зокрема, передбачається ввести мораторій на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги до 1 січня 2016 року. Вкрай важливо повернути ті тарифи, які діяли станом на 1 січня 2014 року, а також не справляти комуналку з тих, хто постраждав від військових дій у зоні АТО, залишив свій будинок або втратив його».

Хто ще проти?

Отже, як бачимо, «Опозиційний блок» — проти таких урядових новацій. І йдеться не тільки про пакет соціальних законопроектів — голова фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко саме цими днями ініціює створення в парламенті слідчої комісії, яка якраз і займеться розслідуванням підвищення газових тарифів. У властивій їй манері Юлія Володимирівна пропонує всім парламентським світом «розкласти ці тарифи до молекул і атомів, проаналізувати кожний бухгалтерський документ», щоб довести, з чого складається цей тариф, і зрозуміти, яким він повинен бути насправді.   

Створити тимчасову спеціальну комісію, яка впритул візьметься за тарифи, вимагає і Блок Петра Порошенка, про що на Погоджувальній раді повідомив лідер фракції БПП Юрій Луценко. А співголова депутатської групи «Відродження» Валерій Писаренко на тій же таки Погоджувальній раді заявив, що треба провести консультації з МВФ про відстрочку підвищення тарифів. Їхня група, за словами депутата, ініціюватиме постанову ВР про доручення Кабміну переглянути спільно з місією міжнародного кредитора умови отримання Україною фінансової допомоги. «Попри те що якість комунальних послуг залишається вкрай низькою, реформа ЖКГ навіть не починалася, — сказав Валерій Писаренко, — рівень тарифів в Україні вже такий, як в Європі».

Про те, що в парламенті необхідно створити Тимчасову слідчу комісію, яка виведе непрозорі тарифи на чисту воду, говорить і Олексій Кучеренко. «Спільно з громадською організацією «Публічний аудит» ми підписали меморандум, одним із пунктів якого є вимога до парламентарів створити таку ТСК, тому що питань у цій сфері дуже багато. Простий приклад: мене нещодавно запросили до себе кияни, мешканці одного з будинків по вулиці Драгоманова. Так ось, люди скаржаться, що їх «Київенерго» не допускає до процедури зняття показників зі свого будинкового теплового лічильника, розумієте? Тобто на будинку стоїть лічильник, але людей не пускають, щоб вони, не дай Боже, не побачили, а скільки ж фактично спожили… І це — не виняток, а звичайна штатна ситуація. Але таких ситуацій бути не повинно».

Тихий саботаж чи судові позови?

До речі, експерт з питань соціальної політики Андрій Павловський звертає увагу, що «фахівці запевняють: вкластися в запропонований ліміт споживання газу в опалювальний сезон просто неможливо. А в умовах, коли ціни ростуть, а зарплати не змінюються, це може призвести до масових неплатежів за комунальні послуги». Що люди припинять платити, тому що в них не вистачатиме грошей, прогнозує і член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук: «Більшу частину коштів вони будуть витрачати на ліки, продукти харчування і транспорт, який подорожчав у зв’язку зі знеціненням валюти». На думку Корольчука, який вважає тарифи необґрунтованими, для вирішення такої ситуації люди можуть подавати в суд, щоб оскаржити нові тарифи, і вимагати публічного пояснення ціноутворення.

Та поки депутати й експерти ламають списи, доводячи, що тарифи завеликі і до добра Україну не доведуть, у Запоріжжі — на вулиці Північнокільцевій у Космічному мікрорайоні — люди кілька днів тому вже вийшли на вулицю, протестуючи проти такого тарифного свавілля. Кілька десятків осіб із плакатами антитарифного змісту протягом години перекривали дорогу, прогулюючись пішохідним переходом.  

Запоріжжя, зрозуміло, — тільки перший дзвіночок у цьому процесі. І без таких дзвіночків, якщо уряд не перегляне тарифної політики, Україні не обійтися, хоч вони ой як не на часі. Варіантів розвитку ситуації можна спрогнозувати кілька: люди, доведені до відчаю безгрошів’ям, просто тихо ігноруватимуть платіжки, складаючи їх десь у шухляді. Таке ми вже переживали, а потім чималій кількості українців довелося виплачувати борги за комунальні послуги. Другий варіант: люди масово вийдуть на вулиці, як у Запоріжжі. Але знову ж таки, враховуючи ситуацію на сході, подібні соціальні вибухи нам не потрібні, а Російській Федерації, де сплять і бачать, як би українцям насолити, — тільки на руку. Ще один варіант можливого розвитку ситуації — судові позови, про що говорить Юрій Корольчук. Керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб зазначає, що фахівці «ПА», якщо українці звернуться до них по допомогу, готові не тільки створити зразок позовної заяви, але й надавати необхідні юридичні консультації. Але чи є бодай один із цих варіантів виходом — це ще питання. Можливо, депутати таки вникнуть у проблему, порадяться — і переконають уряд, що тарифоутворення має бути прозорим, а перед підвищенням цін на житлово-комунальні послуги слід провести цілий комплекс робіт, а не перекладати все на гаманець зубожілого народу. У всякому разі, сьогоднішня заява спікера ВР Володимира Гройсмана, що вже під час завтрашніх засідань профільні комітети публічно розглянуть питання формування тарифів на послуги ЖКГ і зловживань уряду Арсенія Яценюка, дає підстави на це сподіватися.    

Мовою цифр

Після підвищення тарифів, за підрахунками НДІ соціальних досліджень, українські родини витрачатимуть на оплату житлово-комунальних послуг понад половину зарплати (57,3%). З гаманця англійців комуналка з’їдає всього 7% доходу сім’ї, німців — 7,7%, словаків — 17,1%, поляків, яких нам люблять ставити за приклад, — 22,9%, греків — 28,2%, румунів — 24,7%.