Фантастичний футбол Порошенка з Яценюком

«Надвоє баба ворожила: або помре, або буде жила» – ця приповідка гарно ілюструє «стратегії» і «програми виходу з кризи» від сильних нашої країни. Можновладці ледь не хором співають: кидати Україну в дочасні парламентські вибори – це зашкодити країні. Зокрема, про це говорили Президент Петро Порошенко й Прем’єр Арсеній Яценюк, представники парламенту. Але водночас політики, закликаючи до миру і дієвості, продовжують поглиблювати конфлікти й… готуватися до виборів.

Зверніть увагу на мажоритарників. Вони не вилазять із округів, усіляко нагадують виборцям: «Ось я! І я найкращий». А в заявах лідерів усе більше слів, які хочеться чути: починаючи від грандіозного ремонту доріг і закінчуючи окресленням часових меж повернення тимчасово окупованих територій.

Обіцянка – цяцянка

Знаково й те, що Президент Петро Порошенко сказав турецькому телеканалу TRT World, що дострокові вибори не оголошуватиме, нехай у ВР-8 більшість створюють і працюють. Але у цьому ж інтерв’ю відзначив: він сподівається, що Україна відновить контроль над усією територією Донецької й Луганської областей до 2017 року, а на відновлення нашої влади в Криму піде більше часу, але цьому нема альтернативи (хоч іще 24 лютого він казав, що «навіть за найоптимістичнішого сценарію на Донбасі, навіть за тривалого перемир’я, яке перейшло б у політичне врегулювання та сталий мир, військова загроза зі Сходу залишиться актуальною в короткостроковій і довготривалій перспективі»).

Те, що Президент озвучив часові рамки відновлення контролю за кордоном на Донбасі, дуже важливо. І хочеться сподіватися – війні скоро край. Але чомусь одразу згадалося про обіцяне кандидатом у президенти Порошенком припинення антитерористичної операції на Сході. «Антитерористична операція не може i не триватиме два-три місяці. Вона повинна i триватиме години», – було сказано Петром Олексійовичем ще в травні 2014-го. Жаль, та це досі залишилося бажаним, а не доконаним фактом. І свіжі прогнози викликають підозри: а чи не на сподівання людей і ріст рейтингів президентської політичної сили вони спрямовані?

Dream team of Ukraine

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк (якого Порошенко назвав у Туреччині реформатором, а стосунки з ним – фантастичними) на вимоги піти з Кабміну наче дражниться, кажучи, що Президент його має або підтримати, або звільнити. Робить це ефектно – через шпальти Financial Times. І з усвідомленням, що має імунітет до вересня, а відставити його примусово ніхто не зможе.

Він також акцентує, що дострокові вибори – найбільш неприйнятний варіант розвитку подій. Щоправда, у поєднанні з ними не вживає слова «ніколи», відзначаючи: це – один із варіантів виходу з політичної кризи. Інший –  відновлення діяльності коаліції (казав Яценюк і про формування Президентом нового КМУ, але у нас парламентсько-президентська республіка, тому хоч формально, але розрубувати гордіїв вузол доведеться під куполом).

Та що ще цікаво, голова уряду почав активно опікуватися виборчо-інфраструктурними проектами. Акцентувати, що дороги –  це не тільки змога швидше і безпечніше доїхати до місця призначення, не тільки зекономити на пальному і на ремонті автомобіля, а передовсім робочі місця, податки, інфраструктура, змога для людей заробити і для країни розвиватися. Схоже на передвиборчу активізацію. Бо так обіцяли дорожній рай усі прем’єри у різні роки.

Слово – не горобець

Поки Президент і Прем’єр обмінюються компліментами через закордонні ЗМІ та озвучують рецепти покращень, Верховна Рада з кожним днем усе менше схожа на орган, здатний стати майданчиком для пошуку політичного компромісу. А коаліційні потуги – ніби намагання оживити вдруге Франкенштейна. До того ж при цьому колеги лише ще більше сваряться.

Найяскравіші меседжі маємо від голови фракції Порошенка. «Якщо капітан футбольної команди обіцяв вивести клуб у Єврокубок, а натомість вилетів у сільську лігу, він має йти у відставку… Капітан не може під свист сільських уболівальників заявляти, через що м’яч на полі акціонерів клубу, а його команда – Dream team of Ukraine», – цитує Луценка прес-служба БПП, публікуючи його реакцію на інтерв’ю Яценюка  Financial Times.

На це, звісно, відреагували в пропрем’єрській силі. Прес-служба «Народного фронту» опублікувала у відповідь коментар нардепа Олександра Дроздика, що замість хамських заяв на адресу чинного Прем’єр-міністра керівництво Блоку Петра Порошенка має вирішити, чи готове воно брати на себе всю повноту відповідальності за ситуацію в Україні. «Юрій Віталійович як «капітан»–очільник найбільшої фракції у парламенті завів свою команду в глухий кут… «Футболісти» кидають команду, дехто, формально залишаючись у складі, знайшов собі іншого – грузинського – «легіонера». Тепер ці гравці активно ганьблять своїх же колег по команді. Так, може, Юрію Віталійовичу, що примудрився розвалити найсильнішу команду у Верховній Раді, самому варто піти у відставку і віддати капітанську пов'язку комусь більш гідному?» –  відповів Дроздик.

Оксиморон

Дивлячись на ці випади, важко повірити, що дві найбільші фракції парламенту зможуть домовлятися і взаємодіяти, гарантуючи ВР-8 життєздатність. Бо, вправляючись у футбольній термінології, можновладці переключилися на особисті симпатії й антипатій. Про пошук напрямів розвитку і зміцнення держави загалом не йдеться.

Чи має ситуація шанс змінитися? Виглядає, що в це слабко вірять і самі учасники процесу, усвідомлюючи, що дискусії більше схожі на шантаж, а пошук компромісу – на перетягування владної й фінансової ковдри. І тому, хоч щиро не хочуть виборів, активно готуються до них, забуваючи свої ж обіцянки, в словесній агресії поглиблюють конфлікт. Бо шоу має тривати, а ризики – варто диверсифікувати.