Закріплене в законах право на вимирання

Як ми, українці, все-таки відрізняємося від європейців! Читаю в інтернеті: депутат і керівник спеціальної комісії з боротьби з корупцією Артур Тальвік звинуватив у «придбанні чобіт (!) і навушників державним коштом» главу департаменту поліції й прикордонної охорони Естонії Ельмара Вахера. Той, бачите, купив в аеропорту міста Таллінн похідні чоботи за 139,41 євро і навушники за 299 євро, розрахувавшись за обновки банківською карткою департаменту поліції. А в Естонії подібні покупки навіть глава департаменту поліції має здійснювати лише через тендер.

Як гадаєте, чим скінчився цей скандал? Ельмара Вахера не лише покарали, а й змусили написати заяву, щоб із його найближчої зарплатні вирахували витрачені на чоботи й навушники 438,41 євро. Я більш ніж переконаний, що відтепер чиновник ліпше босим ходитиме з інспекторською перевіркою по кордону, аніж спробує ще щось купити собі за державні гроші.

Через те немає ні в Естонії, ні в інших країнах Балтії корупційних скандалів. І мій однокурсник, який повернувся нещодавно з Фінляндії (а це практично та ж Естонія), пояснив чому: «На фінському телебаченні зовсім немає кримінальних програм. Місцеві журналісти пояснюють це такими причинами. По-перше, фіни вважають потяг до розкошів пережитком середньовіччя: ходити на золотий унітаз може лише дегенерат. По-друге, збагачуватися за рахунок інших співвітчизників означає ненавидіти свій народ (а так чинять виродки). По-третє, найтяжчим злочином у Фінляндії вважається розтринькування бюджетних – народних! – грошей. Бо власним дітям і онукам доведеться їздити місцевими дорогами й учитися в місцевих школах. Жителі Суомі переконані, що крадій – це завжди боягуз, бо живе у постійному страху. І, нарешті, фіни ніколи не прагнуть влаштувати на «тепле місце» своє чадо. Так роблять лише дурні батьки, бо до успіху дитина повинна дійти самотужки через освіту, наполегливість, працелюбність!»

Своя рука владика

Обома руками «за»! Але до такого благополуччя держави і високої свідомості українських громадян я, мабуть, не доживу. Бо розумних фінів немає в нашому керівництві. Через те корупція заїдає країну, як ота саранча. І про неї вголос не говорить хіба що глухонімий. Але за скоєні злочини, ще й на найвищих щаблях влади, нікого не притягують до кримінальної відповідальності. Більше того, спритні ділки після лобових аргументованих звинувачень у корупції продовжують обіймати високі посади.

Приклади? Подивіться в інтернеті! За публікаціями журналістів, громадських активістів слідчі органи давно вже могли порушити десятки кримінальних справ. Навіть Національне антикорупційне бюро України не може вже не реагувати на сигнали від народу. НАБУ, наприклад, розслідує нині справу глави Національного банку Валерії Гонтаревої. Очільниця НБУ, як зазначають правоохоронці, завжди опікувалася більше не фінансовим достатком країни, а добробутом власної сім'ї. Через те, зловживаючи службовим становищем, вона інформувала рідних про стан справ у ПАТ «Дельта Банк». Коли в тому почалися проблеми, Гонтареви «встигли своєчасно» зняти грошові кошти обсягом близько 12,5 мільйона гривень з депозитних рахунків банку, тоді коли вкладники цієї фінансової установи годинами вистоювали в чергах біля кас, щоб отримати бодай по 100 гривень на день.

Понад те, Валерія Гонтарева, за словами детективів НАБУ, мала спільний бізнес із власником ПАТ «Дельта Банк» Миколою Лагуном: за участю цих двох «банкірів» було здійснено левову частку операцій з торгівлі облігаціями внутрішнього державного займу. І купували їх Гонтарева–Лагун за однією ціною, а продавали за іншою: зрозуміло ж, дорожче.

У Фінляндії чи Естонії на пані Гонтареву за такі шахери-махери вже давно б наділи кайданки, а в нас вона продовжує керувати головною фінансовою установою країни, посміхається, ще й повчає, як потрібно жити. Чи не тому в пресі сьогодні висловлюються побоювання, що ця справа «дорогою може розсипатися», не дійшовши до суду?

Компенсація за знесений готель

Бо хіба не такі самі спритні ділки працюють у наших правоохоронних органах, судах? Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, наприклад, за час перебування на посаді очільника МВС зміг повернути собі та своїй сім'ї майже всі бізнес-активи, які відібрала в нього команда Віктора Януковича. До 2010 року, як можна прочитати у відкритих джерелах, пан Аваков володів енергетичними компаніями, нерухомістю, банком, мережею супермаркетів, Салтовським хлібозаводом та деякими іншими активами, які 2011 року оцінили в 283 мільйони доларів. Коли  владу захопили донецькі, Арсену Авакову довелося тікати до Італії. Але й там він не бідував, маючи власний бізнес.

Хвилі всенародного обурення Революції гідності винесли спритного бізнесмена на вулицю Академіка Богомольця, 10. Тут, у Міністерстві внутрішніх справ України, він використав свій шанс сповна: доки українські патріоти проливали й проливають кров на донбаських фронтах, пан Аваков спромігся отримати грошову компенсацію навіть за знесений уже у Харкові свій колишній готель «Київський».

Як вам?! Керуй собі правоохоронцями з «Фейсбука» і капітали нарощуй! І найприкріше в цій ситуації те, що покласти край збагаченню подібних ділків, розкраданню держави загалом, по суті, нікому: влада ніяк не реагує на викривальні статті в пресі, публічні виступи й заяви борців за справедливість. Про це, до речі, відкрито говорять і на Заході: представник німецького Фонду імені Еберта Штефан Мойзер, пояснив DW, як у Німеччині сприймають діяльність українського уряду й чому не бачать прогресу України у боротьбі з корупцією. «Економічні показники, рівень мінімальної заробітної плати та безробіття, – сказав пан Мойзер, – свідчать, що ситуація в Україні не поліпшується. Для Заходу це чіткий сигнал, що ані президент, ані уряд не надто зацікавлені у боротьбі з корупцією, та й генеральний прокурор такої зацікавленості не виявив. Гадаю, нині мало хто вірить, що боротьба з корупцією в Україні рухається у правильному напрямку».

Декларуй – не декларуй…

Невдоволення в Європи викликають також популістські промови партійних ватажків з депутатськими мандатами, що не варті й ламаної гривні. Бо за ними стоять здебільшого інтереси тієї чи іншої партії. Зовсім свіжий, як кажуть, приклад: наприкінці минулого року Верховна Рада в рамках «безвізової лібералізації» з ЄС ухвалила черговий антикорупційний закон, який передбачав з 2016 року «електронне декларування доходів чиновників». Але вже через тиждень з легкої руки заступника глави депутатської групи «Воля народу» Андрія Деркача в бюджеті-2016 з'явилася маленька правка, яка давала змогу декларантам відтермінувати як мінімум до 2017 року свої «майнові звіти».

Виник скандал, бо навіть школяру стало зрозуміло, що депутати не хочуть, аби звичайні українці знали передусім про їхні статки, а також про доходи членів їхніх сімей. Тому, щоб погасити вогонь, парламент змушений був виправляти «електронну ситуацію». Тим паче що глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський пригрозив, що Євросоюз відмовить Україні у безвізовому режимі, якщо скандальну правку Андрія Деркача (за цим прізвищем, переконаний, ховається півпарламенту) Верховна Рада не скасує.

І от 16 лютого депутати ухвалили новий «електронний» закон №3755 з деякими правками. Цього разу ініціативу на себе взяв нардеп Вадим Денисенко з Блоку Петра Порошенка: з голосу (чого робити не можна) він вніс низку правок, серед яких однією з головних була та, що покарання за надання завідомо неправдивих свідчень у декларації відстрочувалося до... 1 січня 2017 року. Але й це не все: депутати постановили, що не обов'язково заносити до декларації дані про цінне майно, подарунки, витрати, які не перевищують 150 мінімальних зарплат (у попередньому законі – 50 мінімалок).  Тобто про покупку до 200 тисяч гривень комусь знати не слід.

«Забути» декларанту можна було й про членів сім'ї, взаємовідносини з якими не мають сімейного характеру (тобто вони не проживають із ним, не пов'язані з ним спільним побутом): це батьки, одружені діти, які мають своїх уже дітей, навіть повнолітніх. На стареньких або молоденьких у такий спосіб можна тепер переписати все: від квартири на Печерську до яхти на узбережжі теплого моря.

А ви борги гасіть…

Одне слово, «своїх» депутати вигородять завжди, а от простий люд своїми законами можна дотиснути до ручки. Нещодавно, наприклад, міністр соціальної політики Павло Розенко заявив, що третина (а це майже 200 тисяч осіб!!!) усіх матерів-одиначок, які отримують допомогу на дітей, незабаром залишаться без цих виплат. А Міністерство фінансів «потішило» співвітчизників новою глобальною перевіркою всіх пенсіонерів та отримувачів субсидій. Їх чиновники «проаудитять», щоб, як пояснила міністр фінансів Наталія Яресько, знайти «мертвих душ» і тих українців, які приховують свої доходи.

Неважко тепер уявити, через яке приниження доведеться пройти сотням тисяч мало захищених наших громадян, наданням субсидій яким так вихвалялася влада перед країною й світом. Невже цей аудит не можна було провести «до», а не «після» призначення субсидії? Окрім того, остання видається на рік, але її розмір перераховується щопівроку. І якщо за «субсидований період» ви здійснили, наприклад, покупку або оплатили послугу вартістю від 50 тисяч гривень, у допомозі вам можуть відмовити. При цьому чиновникам буде байдуже, чи ці гроші пішли, скажімо, на онкологічну операцію близького родича субсиданта чи на поїздку за кордон.

Боляче стає від такого безправ'я й несправедливості в нашій країні. Одним тут належить усе (і вони захищатимуть його під себе писаними законами), а інші мають право лише на бідність і вимирання. Хоча ні, у простих українців сьогодні є ще й обов'язок «гасити» державні борги, яких нахапалися наші високі мужі. Аналітики організації Case Ukraine підрахували, що кожен українець за зовнішнім боргом винен міжнародним кредиторам уже 94,2 тисячі гривень. Порівняно з минулим роком цей борг зріс на 33 тисячі гривень. Тим часом у країні скорочуються соціальні виплати, пільги, дорожчають товари, послуги, підвищуються ціни на комунальні послуги, зростає безробіття.