За спиною у Петра Порошенка

Прес-конференція Президента — це завжди подія. Адже, не зважаючи на увесь скепсис чи негативні враження, інформації з неї чимало. Про щось говориться прямо, щось — натяками. На чомусь акцентується, а щось вуалюється. Але важливе кожнісіньке слово, особливо коли воно стосується наближених до Петра Порошенка осіб, яким давно і вперто пророкують проблеми: генерального прокурора Віктора Шокіна, голови НБУ Валерії Гонтарєвої та заступника голови парламентської фракції БПП Ігоря Кононенка з очільником Одеської обладміністрації Михайлом Саакашвілі. Хто ж у немилості? Інтриги нема. Але давайте про тих, кого відзначив Президент на прес-конференції 14 січня 2016 року, по черзі.

Зона компетенції

Генпрокурор отримав президентську індульгенцію від звільнення.

«Якщо візьмете 25 років української історії, не знайдете жодного генерального прокурора, яким було би задоволене суспільство, ефективністю якого був би задоволений український народ», — відзначив Президент, коментуючи перспективи відставки Шокіна.

Генпрокурор тепер, за словами Порошенка, не відповідає за «посадки» корупціонерів. Для цього є Антикорупційне бюро та спеціалізована незалежна антикорупційна прокуратура.

Залишалося у прокуратури, і значить, у відповідальності Шокіна, хіба слідство. Але Порошенко «випадково» мав при собі проект закону, що передбачає створення Державного бюро розслідувань. «Закон про Державне бюро розслідувань надійшов мені на підпис. Я підписую цей закон. І тим самим ми розпочинаємо процес, коли й слідства у прокуратури вже не буде», — сказав він та поставив автограф.

Складалося враження, що розрахунок був на аплодисменти. Але оплесків не пролунало. І Петро Олексійович сам поставив крапку у питанні. «Я не буду йти шляхом, коли ми будемо міняти кандидатів на посаду генерального прокурора», — відрізав він.

Viva Valeriya

Якщо Шокіна Порошенко заховав за новими органами, то Гонтарєву розхвалив. Ще й так сильно, що курс гривні до долара на радощах підстрибнув в обмінниках на 20-30 копійок.

«Я хочу висловити слова задоволення діяльністю голови Національного банку», — сказав Порошенко, додавши, що аргументів для цього має достатньо. Зокрема, зазначив він, країна позбавилася банків-пустушок з політичним чи олігархічним прикриттям, які інфікували всю банківську та економічну систему.

Петро Олексійович поділився, що йому приємно з того, що кандидатуру  Гонтарєвої «висунуто на позиції кращих голів центробанків світу». І після цих слів чомусь згадалося, як у 2012 році в ЗМІ активно тиражувалися новини, що кращим очільником Центробанку у Східній Європі став Сергій Арбузов як поборник кризових явищ в економіці…

Гарантів поручитель

Вступився Петро Олексійович і за людину, яку вважають його фінансовим поручителем у парламенті, — Кононенка. Ні, прямо сказано не було, що Ігор Віталійович гарантовано залишиться наближеним до Банкової і особисто Порошенка.

«Ключова позиція, яку ми зараз створили, — це те, що незалежно від того, наближена чи віддалена людина від президента, прем’єра, голови парламенту чи будь-кого, це її не захистить від обґрунтованого антикорупційного розслідування. Єдине, що треба зробити ще, — це зняти депутатську недоторканість: проголосувати мій законопроект, який я вніс. Щоб ніхто не обмежував діяльність новостворених антикорупційних органів», — відвів увагу преси від конкретної людини.

Але одразу ж додав, що на відміну від багатьох, прізвища яких не назвав, він не потребує жодних фінансових радників чи «гаманців», бо людина небідна (правда, Кононенка позаочі називають не «гаманцем», а «носієм гаманця» Порошенка).

Але когось Петро Олексійович все ж грізно попередив: «Я не для того прийшов на посаду президента, щоби хтось намагався використовувати моє ім’я, мої зв’язки, і заробляти на цьому. До тих, хто ближче, реакція буде ще жорсткішою…»

Наставник Саакашвілі

Що ж стосується Саакашвілі — його успіхів та поразок у широко анонсованій боротьбі з корупцією в Одеській області, — Порошенко не став давати йому оцінку. Натомість згадав студентські роки.

«Саакашвілі був мною запрошений в Україну як людина, яку я добре знаю протягом, страшно подумати, вже майже тридцяти років. Ви знаєте, що ми навчалися разом. Я був трохи старшим. Був авторитетом для їхніх курсів», — поділився.

Розповів також, що хоч не розпоряджається кабінетами і не є завгоспом на Банковій, знає — у голови Одеської ОДА є кабінет на Банковій, хоч з посади голови групи іноземних радників звільнив його, коли надав громадянство України.

За компанію із Саакашвілі Порошенко похвалив фракцію БПП у парламенті, назвавши її опорою реформ, а також губернаторський корпус: Геннадія Москаля, Георгія Туку (з поправкою на недосвідченість), Олега Синютку, Валерія Коровія, Степана Барну та ін.

Погана невістка

Загалом все виглядало, як у приповідці: «Похвали мене, мій писочку (ротику. — Ред.), а як не похвалиш — розірву тебе». Та були й ті, кому перепало на горіхи. Це, вже традиційно, уряд.  

Вимог до нього чимало. Зокрема, Кабміну треба забезпечити економічне зростання, перехід від «кредитних кисневих подушок до інвестиційної терапії» та активізацію реформ в усіх напрямках.

«За Конституцією Президент не відставляє і не призначає уряд. Це справа коаліції. Я думаю, у коаліції попереду дуже серйозна розмова. Я дуже зацікавлений в тому, щоб зберегти єдність коаліції, але питання щодо формування уряду має бути професійним, відповідальним… Президент у даному випадку буде лише приймати пропозиції коаліції», — сказав Порошенко, який від парламентської більшості очікує, зокрема, вагомих кадрових змін в Уряді, що, «безумовно, мають посилити його потенціал».

Із цього зрозуміло: парламент і далі колотитиме, а у Порошенка нема 300 голосів під конституційну реформу, тому Арсенія Яценюка і його «Народний фронт» треба тримати у тонусі.

До того ж посади в КМУ — хороші аргументи для прийняття рішень іншими фракціями чи групами. Так було не раз і не два. І поки ця практика ризикує повторюватися. Тут важливо не перестаратися, бо амортизатори (приміром, у вигляді небажання йти на дочасні вибори) можуть і не спрацювати.