Тотальний контроль: посміхніться, вас знімають

Кожен з нас незабаром може отримати права і повноваження, як у слідчого або співробітника спецслужб. Ініціюється створення інституту громадського обвинувача. Законодавчу базу вже ухвалено. Нині рішення за Президентом — підписати або накласти вето на законопроект, який одні називають революційним, а інші — передумовою для війни компроматів.

Всеосяжне право

Законопроект №1165 передбачає створення в Україні інституту громадського обвинувачення в сфері службових злочинів з ознаками корупційних дій. І вводиться нове поняття «громадський обвинувач». Ним може бути і фізична, і юридична особа.

Такий громадський обвинувач, якщо у нього виникла підозра, що якась посадова особа зловживала своїми повноваженнями, здійснила службове підроблення, прийняла пропозицію або отримала незаконну вигоду, використовуючи своє становище, або провокувала підкуп, отримає право наполягати, щоб суд відреагував на недбалого чиновника — відсторонив від роботи, заарештував майно, провів обшук. Такий вид обвинувачення нібито повинен стати альтернативним інститутом початку кримінального провадження стосовно службових злочинів, які характеризуються публічністю і громадським резонансом.

Також розширюється поняття притягнення до кримінальної відповідальності, зокрема — статус особи, що фігурує в розслідуванні, зможе визначатися і на підставі обвинувального клопотання. Це дисонує з презумпцією невинуватості та Основним Законом. Адже в статті 62 Конституції говориться: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ще дуже важливий момент. Обвинувач вільний використовувати будь-які засоби для збору і фіксації інформації, робити це таємно. Він звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне використання спеціальних технічних засобів (СТЗ) негласного отримання інформації, якщо здобуті таким способом відомості використовуються у кримінальному провадженні в якості доказових аргументів сторонами обвинувачення або захисту.

Передбачається також декриміналізація контрабанди спеціальних технічних засобів (СТЗ) негласного отримання інформації та незаконне придбання, збут або використання. Поки що за це можна заробити термін до десяти років позбавлення волі, а використовувати такі СТС можна тільки суб'єктам оперативно-розшукової діяльності, наприклад органам СБУ, МВС, прикордонної служби. Виникає запитання: чи потрібні правоохоронці взагалі, якщо прості громадяни можуть незабаром мати ті ж права, що й слідчі, прокурори та оперативники.

Захисна реакція

У експертів до цього дітища парламенту сила-силенна зауважень. Вони стосуються й антиконституційності деяких норм, і їх узгодженості як з вітчизняним законодавством, так і з міжнародним правом. Є побоювання, що, запроваджуючи інститут громадського обвинувача в такому вигляді, парламентарії тим самим створюють можливості для масових недобросовісних звинувачень суддів і посадових осіб відповідних державних органів та їх шантажу.

На тому, що документ потребує суттєвого доопрацювання, наполягали аналітики головних науково-експертного та юридичного управлінь парламенту.

У своїх висновках вони наголосили: згідно з Конституцією України обов'язок держави щодо здійснення правоохоронної функції не можна перекладати на громадянина, зокрема і в питаннях розкриття злочинів та притягнення винної особи до відповідальності. Саме тому поточним антикорупційним законодавством передбачено право участі громадськості та окремого громадянина у запобіганні корупції, з яким кореспондують відповідні обов'язки уповноважених суб'єктів.

Крім того, поширення корупції в органах державної влади є загрозою національній безпеці у сфері державної безпеки. При цьому відповідно до частини третьої статті 17 Конституції України забезпечення державної безпеки покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи безпеки. А такі повноваження, як попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних злочинів, повинні бути винятково в юрисдикції правоохоронних органів, і це вимога Конституції.

Крім того, експерти звернули увагу законодавця на те, що варто було б пам'ятати про раніше ухвалені рішення ВРУ, зокрема про закони України «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про запобігання корупції», а також про зміни в КПК України в частині повноважень Державного бюро розслідування. До того ж було створено Національне антикорупційне бюро України, основним завданням якого і є виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних злочинів, а також попередження вчинення нових.

І у них викликає сумнів правовий статус громадського обвинувача. А брак у законопроекті певних вимог до людини у статусі громадського обвинувача порушує принципи рівності учасників кримінального провадження з боку обвинувачення.

До того ж варто зауважити, що стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства. Серед цих принципів — змагальність сторін. У проекті цей принцип залишено без уваги. Проектом не передбачено одночасного введення інституту громадського захисника.

Насторожує експертів і право громадського обвинувача впродовж кримінального провадження розголошувати обставини та докази, які стали підставою для початку кримінального провадження, що не узгоджується з Кримінально-процесуальним та Кримінальним кодексами України про неприпустимість розголошення відомостей досудового розслідування та кримінальної відповідальності за розголошення.

Є зауваження і до методу збору інформації: громадський обвинувач з метою одержання та/або фіксації достатньої інформації про діяння може використовувати технічні засоби фото-, аудіо-, відео- фіксації, зокрема й прихованою. Цим порушуються гарантовані Конституцією України права людини і громадянина, йде в розріз із Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, яка передбачає, що кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і кореспонденції, а також не враховує практики Європейського Суду.

І в разі набрання чинності закону, його реалізація може призвести до значного зростання кількості заяв, поданих до Європейського Суду з прав людини проти України.

Особисті таємниці

Тож чому закон таки ухвалено? Невже депутати не розуміли, за що голосували? Навіщо схвалили законопроект, який може бути ветовано Президентом, або визнаний неконституційним Конституційним Судом України? Або мета — вивідувати особисті таємниці, наприклад про коханок чиновника, щоб потім зробити його поступливим?

Прихильники набуття чинності законом кажуть, що це не так. І критика — пересмикування, інформаційна кампанія, організована наляканими корупціонерами.

Ігор МусійчукЗокрема, за словами першого заступника голови комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності у Верховній Раді України нардепа Ігоря Мусійчука — законопроект хороший і революційний. А критика — кампанія, спрямована на ветування його Президентом.

Крім того, депутат запевнив, що приховане стеження не стануть використовувати для збору компромату особистого характеру.

«Цей законопроект не дає змоги підглядати в спальню чиновника. А — контролювати робочу життя чиновника. Якщо коханки у чиновника в кабінеті, посередники при отриманні хабарів — нехай їх знімають», — пояснив він.

Він наполягає, Президент має підписати документ. І тоді люди отримають в руки юридична зброю для боротьби з корупцією.

Радянське коріння

Але юрист-кримінолог Ганна Маляр не бачить приводу для радощів від надання такої «зброї» громадянам. І поставила собі питання: чому постраждалий, представляючи себе на процесі, повинен називатися «громадським обвинувачем», і до чого тут взагалі громадськість. Навіщо наділяти їх майже прокурорськими процесуальними правами.

Ганна МалярМаляр також пояснила АСН, що інститут «громадського обвинувача» — це не новація і не революція. «Це популізм — я ставлю такий діагноз. А про те, що це радянський атавізм, я взагалі мовчу. Але зазначу, що в радянському кримінальному процесі були ще й громадські захисники.»

Багато претензій у експерта виникло до конституційності пропозицій.

«Конституцію України, як завжди, проігнорували, наділили громадських обвинувачів повноваженнями, закріпленими винятково за правоохоронними органами. Може тоді Основний Закон взагалі скасувати, тому що він таки заважає депутатам ухвалювати революційно доцільні закони?! Щоб юристи на неконституційність законів не скаржилися надалі?!», — обурилася юрист-кримінолог.

Добрі наміри

Своєю чергою, директор Transparency International Олексій Хмара в розмові з АСН додав, що запропонований інститут ризикує не перемогти, а посилити корупцію.

Олексій Хмара«Надання права збору інформації, зокрема за допомогою спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, буде використовуватися для зведення рахунків між різними бізнес-групами. Наймаючи громадських контролерів, будуть збирати компромат. А потім за допомогою цієї інформації недобросовісні політики чи бізнесмени будуть воювати одне з одним», — попередив він.

Експерт також наголосив, що масовим зверненням з поданнями громадські обвинувачі можуть заблокувати роботу судів.

«Вони будуть паралізовані, взагалі жодних рішень не зможуть ухвалювати», — попередив Хмара, і додав: є всі шанси, що законопроект все таки буде ветований Президентом.

Особливий безлад

Введення інституту громадського обвинувачення в Україну в запропонованому вигляді викликає багато побоювань, аж до того, що це може нівелювати саму ідею активності громадян.

Так уже не раз було з журналістською спільнотою. Згадайте, як у різні часи, прикриваючись законом про пресу та посвідченням кореспондента того чи того ЗМІ, певні діячі орудували на виборах або мітингах.

Якщо не згладити всі гострі кути, але запустити механізм — армія громадських обвинувачів не просто поставить з ніг на голову всю систему і завалить суди роботою. До їхніх лав неодмінно затешуться люди з, м'яко кажучи, нечистими помислами.

«Елемент несподіванки» у появі громадського обвинувача змусить всіх, а не лише чиновників-корупціонерів, постійно бути напоготові. Інакше можна стати фігурантом скандалу з перчинкою або жертвою шантажистів.

І ще одне. Зчаста пропозиції парламентаріїв змушують згадати їхню ж улюблену фразу: «Читайте Конституцію». Як і те, що Основний Закон держави Україна не просто так називається. Якщо хочеться зробити законодавчу революцію — потрібно переконатися в її повній конституційності, чи внести зміни до неї. Якщо ідея в іншому, наприклад, показати електорату «ми дуже хотіли — вони не дали», то тут й коментувати немає чого.