«Моральне» проїдання держбюджету

Урядовці урізають соціальні пільги, мотивуючи такі кроки необхідністю економити державні фінанси. Водночас колосальні кошти витрачаються на фінансування державних структур, які давним-давно слід було ліквідувати. Не вірите? А це так. АСН стало відомо про геть не моральну історію з відомством, яке буцімто мусило за громадською мораллю слідкувати. Йдеться про діяльність і ліквідацію Національної комісії з питань захисту суспільної моралі.

Сказати – ще не зробити

Ще 10 лютого 2015 року Верховна Рада своїми рішеннями створила умови для скасування Національної комісії з питань захисту суспільної моралі, оскільки та дублює повноваження низки органів. Зокрема – Державного комітету телебачення і радіомовлення, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Міністерства внутрішніх справ та Державного агентства з питань кіно. Тому, мовляв, її функціонування є зайвим. Згодом, 3 березня, Президент Петро Порошенко підписав цей документ. І всі вирішили, що все, НацКомМору більше нема.

Та виявилося, що це і так – і не так. Річ у тім, що далі в гру мав вступити Кабінет Міністрів України – впродовж трьох місяців створити ліквідаційну комісію. Та уряд з рішучими діями не поспішав.  

Ольга Червакова«Національна експертна комісія з питань моралі продовжує поглинати державні кошти, попри те, що про неї в законі не залишилося жодної згадки, і вона взагалі є поза законом, - заявила перший заступник голови Комітету Верховної Ради України  з питань свободи слова та інформаційної політики Ольга Червакова. - Наш закон створював передумови для ліквідації Національної експертної комісії з питань моралі, чого домагалися журналісти, громадські активісти, юристи багато років. Відповідно до Перехідних положень цього закону, через 3 місяці ця комісія має бути ліквідована. Проте протягом двох з половиною місяців у цьому напрямку не відбулося жодної дії. Комісія з моралі продовжує жити і поглинати державні кошти».

Народний депутат переконує, що діяльність Комісії продовжує фінансуватися із державного бюджету. А це близько 4-5 мільйонів гривень на рік, тобто 350-400 тисяч гривень на місяць. І це при тому, що з кінця січня 2015 року діяльність Комісії паралізована, – останнє рішення було прийнято 29 січня 2015 року. Члени експертної комісії ще 19 лютого колективним листом поінформували Кабінет Міністрів України про складення своїх повноважень. А 31 березня «за власним бажанням» Уряд звільнив голову Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василя Костицького.

Останнє повідомлення на офіційному сайті Нацкомісії датується 6 квітня – привітання з Великоднем. Мовчать і робочі телефони в офісі Комісії. Упродовж тижня АСН не змогла додзвонитись по жодному з двох вказаних на офіційному сайті Комісії номерів. Робота стоїть, гроші – крапають.

За комісію з моралі уряд взявся лише 27 травня. Як стало відомо АСН, урядовці прийняли постанову, якою запускається процес ліквідації Комісії. Але офіційної інформації з цього приводу на сайті Кабміну ще немає.

«Сьогоднішня постанова Кабміну щодо ліквідації Нацкоммору - це, звичайно, мужній крок, але запізнілий. Не порушити закон все одно не вдалося. Бо перехідними положеннями Закону «Про зміни до закону «Про захист суспільної моралі» передбачено, що Комісія з моралі має бути ліквідована протягом трьох місяців. Закон набув чинності 3 березня. Отже, термін - 3 червня. До цього дня недостатньо просто видати постанову Кабміну. До цього дня мала вже відпрацювати ліквідаційна комісія», - зазначає Червакова.

І ще один цікавий момент. У тексті постанови, який вдалося роздобути АСН, зазначається, що ліквідаційна комісія має відзвітувати про виконану роботу протягом п’ятимісячного терміну. Тобто НацКомМору в обхід закону дали ще два місяці життя (три місяці спливає 3 червня - авт.).

«Скелети» у шафі

Для більшості громадян України дотепер не зрозуміло,  для чого створювалася й існувала Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі. Яка, до речі, обходиться держбюджету у кругленьку суму – таку ж, як сьогодні окреме Міністерство інформаційної політики.

Єдине, чим запам’яталась діяльність цієї Комісії, це пропозицією заборонити мультфільм «Сімпсони», комп’ютерні ігри «Manhunt II», «Mortal Kombat», вишукуванням порнографії в художній літературі.

Завісу таємничості на свою діяльність напускала і сама Комісія. Дуже багато рішень відомство Василя Костицького утаємничувало. Мовою статистики: із 40 рішень, прийнятих Комісією в січні 2015 року, лише 13 є в публічному доступі. Де решта 27? Про що вони? І чи взагалі існують? У Комісії стверджують, що рішення є, але вони «засекречені».

«Рішення Національної комісії розміщені на сайті Комісії, частина з яких тимчасово не оприлюднювалася на сайті, оскільки стосується матеріалів, які розглядалися за зверненням правоохоронних органів», - зазначив виконувач обов’язки головки Комісії Геннадій Деревянчук і додав: якщо буде відмашка від СБУ і МВС, всі рішення будуть оприлюднені на сайті.

Відзначимо, що, згідно з чинним законодавством, основне завдання  Комісії – «реалізація та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії». До того ж, при МВС і СБУ є свої експертні центри, навіщо їм звертатись до Комісії?

У Службі безпеки України офіційно повідомили, що до Комісії не звертались «за наданням висновків щодо ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.111 Кримінального кодексу України». Ба, навіть вказали, що у Комісії немає законодавчо передбачених прав працювати з секретною інформацією, зберігати її. «Режимно-секретний відділ при Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі відсутній», - значиться в відповіді голови СБУ Валентина Наливайченка на депутатське звернення.

Порушення права на доступ до публічної інформації тягне за собою адміністративну відповідальність. Тобто, якщо буде встановлено, що засекречення рішень Комісії було безпідставним, то керівник установи має бути притягнений до адміністративної відповідальності. За перевірку законності дій Комісії взялась Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська. Але водночас виникає запитання – а проти кого відкривати провадження? Костицький, який керував установою в період її «засекреченості», звільнився. Виконувач обов’язки Геннадій Деревянчук відповідати не може, адже «закон зворотної сили» не має.

Але історія з діяльністю і ліквідацією Комісії може закінчитись і відкриттям кримінальних проваджень. Затягуванням процесу її ліквідації зацікавилась і Генпрокуратура. На ім’я Генпрокурора Віктора Шокіна надійшов депутатський запит з відповідним проханням.

«До цього часу проект постанови Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі» не затверджено, зацікавлені органи саботують ліквідацію Комісії, фактично не розглядаючи і не погоджуючи зазначений проект постанови. Таким чином, неефективне і нераціональне використання бюджетних коштів на утримання Комісії через затягування процедури ліквідації Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі завдає суттєвих збитків державі, адже Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі фактично не працює, не проводить засідання та не приймає жодних рішень від лютого 2015 року, а її члени листом від 19.02.2015 року №173/1 до Кабінету Міністрів України заявили про складення своїх повноважень. У зв’язку з вищезазначеним, прошу  провести перевірку викладених у запиті фактів затягування зацікавленими органами ліквідації Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі на предмет корупційних діянь, нецільового використання бюджетних коштів, а також на предмет скоєння інших адміністративних чи кримінальних правопорушень», - значиться в депутатському запиті, датованому 23 квітня.

Покарання винних в гальмуванні процесу ліквідації органу, який висмоктує з державного гаманця по 4-5 мільйонів на рік – тест для нових можновладців і реформованої правоохоронної системи. Результати цього тесту покажуть, наскільки керівництво держави готове «по-новому» підходити до розбудови країни, позбавляючись зайвого баласту і спрямовуючи кошти на необхідні реформи.