Розрив «стратегічних» угод. Що ще буде ...

Денонсуючи п'ять угод з військово-технічного співробітництва з Російською Федерацією, Верховна Рада України та уряд поставили юридичний хрест на міжурядових угодах про транзит через територію України військових формувань РФ, які тимчасово знаходяться на територіях Республіки Молдова, взаємної охорони секретної інформації, організації військових міждержавних перевезень та розрахунків за них, співробітництва в галузі військової розвідки і у військовій галузі. Але, як з'ясувалося, є ще тисячі різних договорів із сусідами, над долею яких український політикум ще тільки розмірковує.

У пошуках обхідних шляхів

Денонсаціям передувала заява Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка про припинення дії угоди про військово-технічне співробітництво між Україною і Росією. «РФ є державою-агресором, РФ незаконно анексувала Крим, РФ здійснила незаконну інтервенцію на територію Донецької та Луганської областей, РФ становить загрозу для української держави та її територіальної цілісності», - сказав Прем'єр України.

Начебто все правильно. Але питання - чому тільки зараз? Невже весь час після анексії Криму і початку війни на сході така співпраця продовжувалася? Які будуть наслідки?

Сергій ПашинськийГолова Комітету з питань нацбезпеки й оборони, народний депутат від фракції «Народний фронт» Сергій Пашинський поспішив запевнити АСН - вже рік як немає ніякого військово-технічного співробітництва з РФ.

«Я вже втомився повторювати. Ще в березні 2014 року розпорядженням КМУ було призупинено будь-яке військово-технічне співробітництво з РФ. І відтоді ніяких відвантажень і закупівель не було», - категорично заявив він.

Але член того ж Комітету з питань національної безпеки і оборони, народний депутат від фракції «Народний фронт» Дмитро Тимчук пояснив АСН, що мало денонсувати угоди, потрібно контролювати, щоб підприємства, орієнтовані на Росію як основний, а то і єдиний ринок збуту, не вигадували обхідні шляхи заборон.Дмитро Тимчук

«Потрібно запускати дієві механізми контролю, вивчити ситуацію із «сірим» експортом насамперед з тих країн, які входять до складу СНД. Якщо ми постачаємо продукцію військового призначення в Білорусь, Казахстан, Киргизію, цілком може бути реекспорт та територію РФ. Тут потрібно підключати міжнародні системи контролю», - акцентував депутат.

Ще один член профільного комітету, народний депутат від фракції «Самопоміч» Семен Семенченко взагалі пропонує створити тимчасову комісію з розслідування співпраці українських підприємств ОПК з російськими компаніями. У коментарі АСН він зазначив, що в пресі з'явилися публікації про укладення договору між запорізьким підприємством та підприємствами, які пов'язують з ФСБ РФ, про співпрацю з виробництва двигунів.

Семен Семенченко«Чим швидше ми приймемо рішення про тимчасову слідчу комісію парламенту, тим швидше з'явиться інструмент для розслідування всіх цих нюансів, тому що прокуратура, військова контррозвідка, СБУ «мишей» в даній ситуації абсолютно не ловлять», - акцентував перший заступник голови Комітету з питань нацбезпеки і оборони і пригрозив зайняти кабінет Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, якщо до парламенту терміново не буде внесено пропозицію про створення слідчої комісії.

Денонсувати – не переденонсувати

Як пояснив АСН екс-міністр закордонних справ, народний депутат від фракції «Батьківщина» Борис Тарасюк, сьогодні юридично зняті зобов'язання, які взяла на себе Україна. «Це політичний жест», - підкреслив він.

Дипломат звернув увагу, що розірвані угоди з РФ - це аж ніяк не всі документи, за якими Росія досі вважається партнером України. Наприклад, Україна формально перебуває у складі СНД, а також діє так званий Великий договір, де РФ має статус стратегічного партнера. «Ще синдром раба не видавлений з наших політиків», - обурився Тарасюк.Борис Тарасюк

На його думку, не виключено, що РФ для когось все ж залишається реальним стратегічним партнером, звідси і низка проблем.

У свою чергу екс-міністр закордонних справ Леонід Кожара дотримується зовсім іншої точки зору. Він наполягає: дипломати не займаються україно-російськими відносинами - що неправильно.

Леонід Кожара«У нас з Росією є тисячі договорів, укладених як на двосторонньому рівні, так і в рамках міжнародних організацій, а також по лінії СНД. Шлях розриву - це шлях в нікуди. Візьмемо, наприклад, угоду з науково-технічного співробітництва. Відомо, що український оборонпром і галузі, пов'язані з високими технологіями - це фактично спільне виробництво з Росією. «Південмаш» вже практично позбавлений можливості працювати без російських комплектуючих для ракет. Крім того, ми з Росією учасники великого міжнародного проекту «Морський старт», де сторонами є США та Норвегія. Переконаний, що в перспективі нам доведеться все це відновлювати, що набагато складніше, ніж руйнувати», - заявив він і додав, що дипломатія сьогодні відсторонена від двосторонніх відносин між Україною і Росією й це негативним чином впливає на загальний стан речей.

А от екс-заступник голови парламентського Комітету із іноземних справ Тарас Чорновіл упевнений, що капітальне прибирання в угодах з РФ неабияк необхідне. Але не бездумно. Зокрема, політик наполягає, що не можна чіпати Великий договір про дружбу, співробітництво і партнерство. Він - це визнання територіальної цілісності і непорушності існуючих кордонів України Росією.

Тарас Чорновіл«У рамках СНД було наштамповано величезну кількість різнохарактерних угод. Їх тисячі. Більшість - макулатура. Є й потрібні. Потрібно все перебрати і почистити. Великий договір чіпати не можна. Цим інструментом ми можемо тиснути на РФ. Знову ж, завдяки цій угоді ми маємо певний статус в ЄС і ООН. Це, на відміну від Будапештської угоди, чіткий правовий документ, міждержавна угода, порушення якої автоматично має тягнути за собою певні державні санкції. І ми можемо вимагати у світу відповідним чином покарати РФ. Є також сенс зберегти низку угод із соціального забезпечення. Всю іншу макулатуру потрібно «вичищати». А те, що у нас цілий рік після агресії РФ діяли військові договори - це, м'яко кажучи, викликає нерозуміння», - зазначив політик у коментарі АСН.

Важко, але треба

Ясна річ, за роки співіснування Україна та РФ уклали величезну кількість договорів. З часів СРСР також серйозною залишалася зав'язка у військово-технічному співробітництві. Сьогодні ми маємо агресію з боку РФ. І про яку співпрацю у військовій сфері може йти мова?

Так, важко. До того ж, ми не тільки продавали РФ, а й купували в неї, у тому числі для потреб вітчизняного оборонно-промислового комплексу, якому складно за рік переорієнтуватися на інші ринки. Зупинити країну і різко, в один день, розгорнути в іншому напрямку, неможливо. Але це потрібно робити.

Відомо, що держконцерн «Укроборонпром» відмовився від 30 тисяч найменувань комплектуючих, які виготовлялися в Росії. У квітні 2015-го заступник гендиректора держконцерну Сергій Пінькас повідомляв, що успішно проводиться заміна імпорту з Росії шляхом налагодження самостійного виробництва деталей, і потужностями власних підприємств ми замінили понад 35% комплектуючих.

Це реальний шанс все ж дійти до повного циклу виробництва, диверсифікації ризика і підняття стандартів, про які так багато говорили в Україні в мирний час. Упевненості додає реакція в РФ, де ЗМІ переповнені текстами про «смерть» української оборонки.

Що ж стосується договорів з РФ, то тут теж важливо не рубати з плеча, а підключивши експертів-міжнародників, які, вивчивши всі взяті на себе зобов'язання Російською Федерацією, можуть вичленувати козирі для захисту інтересів України в міжнародних інстанціях.