Головне, щоб камінь ішов

Ці слова належать священику з міста Кузнецовськ Рівненської області, обвинувачуваному в скупці незаконно добутого бурштину. Швидкі й високі заробітки нелегального промислу стародавньою смолою згуртували круговою порукою служителів церкви, правоохоронців, бандитів і місцевий робочий люд. І усім байдуже до майбутньої екологічної катастрофи. Журналіст «Аналітичної служби новин» (АСН) відвідав Рівненську область з метою відшукати відповідь на запитання: чи є вихід з цієї ситуації?

Сухий та мокрий видобуток

У Рівненській області поклади бурштину розташовуються по всій площі вище автотраси Е373 Київ - Варшава і трохи нижче від цього шляху і правіше дороги Рівне - Сарни. Бурштин у цих місцях видобували завжди. Люди, що виросли в цих краях, згадують, як їхні бабусі й дідусі використовували бурштин замість лучини для розпалювання печей. За словами одного жителя поважного віку, він за одну зиму «спалив бурштину на два особняки».

Смолу із землі виймають двома способами: «під лопату» та за допомогою мотопомп. Перший у цілому не характерний для Рівненської області, де мінімальна глибина залягання бурштину - два-три метри (на відміну від Волинської, де від метра). До нього вдаються тільки в посушливі періоди, наприклад влітку. Коли з'являється вода, смолу промишляють мотопомпами. Цей спосіб тут практикується років двадцять, але раніше він не був масовим. Тоді сировину продавали переважно до Польщі та Прибалтики. За словами співробітників СБУ, з відкриттям три роки тому в Китаї двох великих фабрик з обробки бурштину з'явився новий величезний ринок збуту, і нелегальний бурштиновидобуток набув досі небаченого розмаху.

Технологія «мокрого» видобутку така: від резервуара (старі зрошувальні канали, що залишилися у великій кількості після осушення боліт, або вириті екскаваторами нові) пожежними рукавами вода під тиском надходить до шрайбера (в народі - тички) - довгої металевої труби з отворами на кінці, яка, занурюючись у землю, розмиває ґрунт. В ямі утворюється суміш води, піску, глини та ґрунту, і тоді смола (вона легша за воду) намагається спливти на поверхню. Потім за допомогою великих сачків суспензію, що спливла, витягують і промивають. Зовнішній діаметр ям, як правило, менше того, що під землею: в розрізі вони нагадують грушу й можуть досягати семи метрів глибини. Під час видобутку ґрунт вимивається, у тому числі з-під кореневої системи дерев, і вони падають. Саме через ями й пустельний вигляд вироблені місця видобутку бурштину нагадують місячний пейзаж. Про необхідність рекультивації старателі не думають, і все частіше в лісах з'являються голі ділянки розмірами у кілька футбольних полів.

Ієрархія «бурштинової піраміди»

Я виїжджаю в складі двох зведених мобільних груп до Сарненського району. Це перший виїзд за останні три тижні. Ці підрозділи було створено у вересні поточного року за ініціативою місцевого керівництва СБУ. До складу груп входять співробітники СБУ, ДФС, ДАІ, ВСП та Національної гвардії. За задумом таких груп має бути десять, але дефіцит кадрового складу й погане забезпечення матеріально-технічної бази дозволяють утримувати залежно від ситуації від двох до чотирьох. Поки їдемо, есбеушники описують конструкцію ієрархії «бурштинової піраміди». В основі перебувають так звані копачі - місцеві жителі, які й безпосередньо й видобувають бурштин. Одну мотопомпу обслуговує бригада з 5-8 осіб.

Обов'язки суворо закріплено: один стежить, щоб помпа постійно качала воду, інший сачком витягує розмиту масу з ями, третій - хлопчик на побігеньках тощо. Найважча й найвисокооплачуваніша робота у «тичкаря» - людини зі шрайбером. Торік їм платили по сто американських доларів за зміну, тоді як інші трудяги отримували по 50. Старший на місці - бригадир першої ланки. Він також із місцевих, але в «табелі про ранги» перебуває на щабель вище за робітників: він їх наймач. Він постійно присутній на «клондайку» (у народі - місце видобутку смоли), контролює, щоб старателі сумлінно трудилися й не крали камені, для чого наприкінці зміни бригада проходить перевірку роздяганням. Залежно від багатства жили (бурштин залягає не пластом, як вугілля, а жилою, як текла смола) одна бригада повинна заплатити від 70 до 1 тисячі доларів за нічну зміну.

Ще вище розташовуються бригадири другої ланки. Вони опікуються технічними та фінансовими питаннями відразу декількох бригад. Саме з ними спілкуються люди, які стоять щаблем вище: землевпорядники, лісники тощо - службовці на місцях, що покривають незаконний видобуток. Ще вище перебувають адвокати, колишні співробітники правоохоронних органів, депутати місцевого рівня і т.д. Далі йдуть оптові скупники (часто не громадяни України), що працюють через кур'єрів. Мобільні групи здебільшого затримують не місцевих робітників, а заїжджих скупників і кур'єрів, які пересуваються на незареєстрованих авто: двійниках, нерозмитнених тощо. Основні шляхи вивозу бурштину з України: Одеський порт, аеропорт «Бориспіль» і через кордон з Росією.

Людей, що вінчають вершину піраміди, ніхто не знає, але місцеві подейкують, що це дуже впливові люди з числа депутатів Верховної Ради. Місцями в піраміду (на рівні адвокатів та інших) уклинюються організовані злочинні угруповання з інших регіонів країни. Якщо домовляються - їм дають можливість відхопити частину пирога, а якщо ні - стається, як 9 травня минулого року, коли в селі Олексіївка Сарненського району місцеві жителі розтрощили та спалили кілька позашляховиків приїжджих, заздалегідь відрізавши «гостям» шляхи до відступу поваленими деревами.

Слід зазначити, що в обстоюванні своїх інтересів місцеве населення виявляє дивовижну згуртованість. Вони хором віднаджують чужинців, включаючи жителів сусідніх сіл, карають винних. У міліції розповіли про випадок, коли в Зарічненському районі члени «Правого сектора» попросили дозволу в місцевих поставити одну мотопомпу з метою заробітку грошей для своїх побратимів, які воюють чи потребують реабілітації. Їм дозволили. Але коли перевірили, виявилося, що помпа не одна, а три. «Правосеків» тут же схопили, привезли до села Борового, замкнули в кузові-фургоні й відпустили тільки в результаті переговорів місцевого населення з керівництвом УМВС області.

«Клондайк» та «місячні поля»

Прибувши до Сарненського району, ми звертаємо з шосе, заїжджаємо в ліс і зупиняємося. Уже котрий день дощить, ґрунтові дороги розмило, а у нас на дві мобільні групи тільки один позашляховик: бувалий праворульний «Ніссан». На початку своєї роботи ці підрозділи були ефективні. Наприклад, у першу ж ніч затримали перекупника на незареєстрованому авто зі 140 кг бурштину. За два тижні, за словами силовиків, уже був мир та спокій, нелегали не траплялися. Просто вони вжили заходів протидії, зокрема, пересіли на хороші позашляховики. Наразі робота підрозділів має, швидше, профілактичний характер, ніж каральний.

В очікуванні рознарядки мені пропонують проїхати на джипі з метою подивитися найближчі ділянки видобутку. Після декількох безлюдних «місячних полів» ми зупиняємося на околиці селища Клесів, просто на колишньому «клондайку». Із двох сторін до нього впритул приткнулися нові приватні будинки: невеликі особняки. Під'їзну дорогу не заасфальтовано, тут і там біля будов гори сміття. Співробітники мобільної групи розповідають, що всі ці будівлі з'явилися за останні кілька років. Один згадує, як три роки тому, переслідуючи старателя, потрапив до ями від виробітку: «Майже наздогнав, але спіткнувся і, падаючи, стягнув з утікача чобіт. Так і стояв по груди в багнюці зі здійнятими догори руками: у лівій пістолет, у правій чобіт, повільно занурюючись усе глибше. Потім прибіг напарник і витягнув». Тоді співробітники СБУ знищили 15 мотопомп: засипали двигуни піском, облили соляркою й підпалили. Копачі спостерігали за цим з пагорба, на запитання «Хто власник майна?» відповіли мовчанням, а якщо нічиє - отже, так тому й бути. При «шухері» бригада, як правило, встигає закинути до машини всі інструменти. Залишаються тільки пожежні рукави. Якщо не вдається витягти із землі помпу, її топлять у воді: після витягнення залишається бодай якийсь шанс відновити техніку. Після підпалу помпа непридатна до роботи, а нова коштує близько 3 тис. доларів.

«Бурштинова столиця»

На 2014 рік у Клесові, який у народі називають «Бурштиновою столицею», налічувалося десять доларових мільйонерів. Найпопулярніша тут машина - BMW X5 («ха п'ять" мовою місцевих). Так в автосалоні й кажуть: «Хочу ха п'ять». Якщо розбив, пішов і купив другу таку ж. BMW, супутникові тарілки та металопластикові вікна становлять тріумвірат місцевого шику. У барах бурштинові нувориші замовляють найдорожчий алкоголь. Не тому, що цінителі елітних сортів, а просто можуть собі це дозволити.

Швидкий заробіток відбив у людей охоту йти на офіційну, але значно менш оплачувану роботу. Наприклад, один сільський житель, який розбагатів на видобутку бурштину, вирішив відкрити в селі лісопилку. Зарплату для початку, поки підприємство в процесі розкрутки, запропонував у розмірі 5 тисяч гривень. На такі гроші охочих не знайшлося, навіть більше - односельці підприємця просто засміяли.

Зі зростанням доходів освіченість місцевого населення залишається на тому ж рівні. Тут мало хто здобув звичайну середню освіту. Замість школи діти з лопатами в руках прямують на «клондайки». На думку співробітників СБУ, малограмотністю населення користуються люди, що покривають незаконний видобуток. Наприклад, у другій половині дня 26 жовтня цього року селом Катеринівка, що у 18 км від Сарн, пішла чутка про те, що хтось знайшов «під лопату» камінь вагою шість кілограмів. За кілька годин на ділянці, де нібито було зроблено знахідку, копали землю вже десятки селян. Увечері їх було вже близько 500, а за ніч кількість старателів перейшла за тисячу. За добу було перекопано сім гектарів лісу, але, природно, ніхто і близько не знайшов нічого подібного. Мета цієї акції одна: показати правоохоронним органам, що вони не контролюють ситуацію.

Відомі випадки, коли представники криміналу брали в оренду землю під мисливські угіддя або сільгоспроботи, виставляли озброєну охорону і «мили камінь», не пускаючи на свою територію нікого, включаючи представників силових структур.

Спіймати на «гарячому» неможливо

За всю поїздку на позашляховику тільки в одному місці, поточеному  мотопомпами, ми заскочили двох чоловіків, одягнених у поліетиленові плащі від дощу, які помалу колупали лопатами землю в пошуку шматків смоли. Один, побачивши, що його знімають, поквапився піти, інший подивився на нас, посміхнувся і, вийшовши на дорогу, повільно почвалав геть. Представники мобільних груп стверджують, що спіймати когось на гарячому в момент видобутку практично неможливо: на трасах в машинах сидять спостерігачі і, помітивши силовиків, що в'їжджають до лісу, дають сигнал на «клондайк» про втечу. 15-20 хвилин старателям цілком достатньо, щоб відступити разом з обладнанням.

Є ще один нюанс. Полісся, де видобувають бурштин, значною мірою заселено штундистами з кількістю дітей у сім'ї від п'яти до десяти. Часто буває, що один член сім'ї працює в міліції, а інші видобувають каміння. На доказ цього в прокуратурі Сарненського району мені показали відеозапис, на якому з одного боку грунтівки в лісі стоїть «УАЗик» з написом «Міліція», а через дорогу метрах у двадцяти копачі спокійно «миють камінь».

«Гарні дівчата на Поліссі, красиві...»

До нас надійшла інформація про затримання мобільною групою двох машин з бурштином при виїзді з Клесова на трасу. Їдемо туди. «Лада»-вісімка і старий Nissan Sunny. В обох авто камені були в «бардачках» у поліетиленових пакетах: один вагою з півкіло, інший - грамів 200. За тутешніми мірками - мізер. Біля зупиненого транспорту лунає безперервний жіночий галас. Це дружини затриманих і односельці, які приїхали на виручку, обурюються «несправедливістю затримання простих людей, тоді як люди з грошима возять камені мішками й ніхто їх не зупиняє». На запитання прокурора, хто ці люди й де вони копають, відповідь одна: «Ви самі все чудово знаєте, але їх не чіпаєте», - і розповідь іде по колу.

Після години взаємних докорів між силовиками й місцевими один з міліціонерів підсумовує: «Гарні дівчата на Поліссі - красиві. Але чорнороті». Чоловіки, власники транспорту та їхні друзі, зібравшись докупи й набундючившись, увесь цей час мовчать. Один із силовиків зазначив, що якби затримали когось із мішком бурштину, тут би давно була половина жителів селища: «І нічого б ми їм не зробили. Не стріляти ж нам по людях!»

Раптом один із затриманих, вигадавши момент, коли силовик, що охороняв машину, відволікся, схопив пакет з бурштином і кинувся навтікача. Поки його наздоганяли, він викинув камені в колючі кущі ожини і згодом усе заперечував: «Які камені? Хто тікав? Я викинув? Доведіть!» Після проведення процесуальних дій бурштин разом з лопатами, знайденими в авто, було вилучено співробітником прокуратури, а перевізників відпущено.

Як довести?

Факт доведення провини - головний біль правоохоронців. Спіймані при перевезенні бурштину дружно від нього відхрещуються: «Це не мій мішок із камінням. Я знайшов його на дорозі й везу здати в міліцію». Усі дії, пов'язані з бурштином (видобуток, перевезення, скуповування), не належать до тяжких злочинів і, як правило, караються штрафом у кілька тисяч гривень. Відомий майже анекдотичний випадок, коли спійманого на гарячому старателя за рішенням суду оштрафували на 6 тисяч гривень, а він після оголошення вироку запитав: «Можна я щоденно платитиму цю суму, а ви мене не чіпатимете?»

Існують свої оперативні групи і в МВС. Їх лише дві: одна відпрацювала, інша заступила. Тактика в них така: уночі, приїжджаючи в ліс, «опери» залишають машини й рухаються пішки в пошуку «клондайків» - у темряві їх добре помітно здалеку. Правда, часто доводиться проходити до десяти кілометрів. У разі виявлення місця видобутку викликається підкріплення і відбувається затримання. Як стверджують у міліції, група з 5-6 чоловік цілком здатна знешкодити близько 50 старателів. Якщо більше - уже не факт. За статистикою МВС, у місяць проводиться до 15 подібних затримань.

Потрібні цивілізовані «правила гри»

Чи є вихід із цієї ситуації? Представники силових структур одноголосно обстоюють внесення змін до Кримінального кодексу. Поправки повинні посилити відповідальність за видобуток бурштину та його організацію, скуповування й вивіз. Наразі відсутній державний механізм оцінки вилученої смоли, і правоохоронцям доводиться користуватися закупівельними цінами на «чорному ринку». Наприклад, кілограм двадцятої фракції коштує 2100-2300 доларів. Якщо буде прийнято рішення дозволити приватним громадянам видобувати, збувати і скуповувати бурштин, усі гравці мають бути оформлені на законодавчому рівні як суб'єкти господарювання.

Правда, деякі правоохоронці вважають, що легальний промисел бурштину приватними особами не стане виходом з наявної ситуації. По-перше, через те що бурштин залягає жилами, старатель, ідучи за смолою, у міру вироблення намагатиметься вийти за межі виділеної ділянки. І це породжуватиме нові конфлікти. По-друге, копачі часто хочуть отримати під розробку землі в заповідниках. Їм нецікаві ділянки, «де дадуть».

У загальному підсумку питання щодо незаконного видобутку бурштину має вирішуватися в будівлі українського парламенту. Саме там, куди, як ми пам'ятаємо, і веде верхівка тіньової «бурштинової піраміди». А доти держава зазнаватиме колосальних збитків, а ліси Рівненської, Волинської та Житомирської областей - перетворюватися на пустелю з місячними пейзажами.