Чого варта обіцянка гаранта

Поки у світі жваво обговорюють вчинок американського мільярдера, засновника Facebook Марка Цукерберга, який після народження свого довго очікуваного первістка пообіцяв пожертвувати 99% акцій компанії (або 45 мільярдів доларів) на благодійність, в Україні продовжують обурюватися обіцянкою нашого досить таки не бідного чоловіка, яку він дав прилюдно, проте, здається, не те що не поспішає, а й зовсім не має наміру її виконувати. Йдеться про обіцянку, яка прозвучала з вуст Президента України Петра Порошенка, який, коли влітку у Львові була серйозно поранена капітан міліції Надія Андрухів, сказав, що особисто оплатить їй дороговартісне лікування. Проте молода жінка, яка в одну мить втратила здоров`я, обіцяного чекає й досі.

Клятва дарування

До речі, Марк Цукерберг – не єдиний мільярдер, який ще за життя вирішив роздати частину свого багатства. Американська газета Business Insider розповіла про особливо щедрих багатіїв, які теж так чинять. При цьому вони вважають, що їхні діти не стануть кращими, якщо успадкують багатство батьків. Неймовірно багатий інвестор і філантроп Уоррен Баффетт, наприклад, разом із найбагатшою людиною світу, власником компанії Microsoft Біллом Гейтсом заснували філантропічну кампанію «Клятва дарування» (The Giving Pledge). Фонду Білла Гейтса Уоррен Баффетт пообіцяв віддати 83% свого статку як за життя, так і після своєї смерті. У листі до Гейтса пан Баффетт зазначив при цьому, що своїм дітям він залишить стільки грошей, «щоб вони відчували, що можуть робити що завгодно, але не так багато, щоб вони відчули, що можуть нічого не робити».

Сам Білл Гейтс та його дружина Мелінда теж не були зацікавлені в збереженні свого статку лише для себе або своїх трьох дітей. Бо це «не було б корисно ні для моїх дітей, ні для суспільства», заявив пан Гейтс газеті The Sun ще у 2010 році. Тому в 1994 році був заснований Фонд Білла й Мелінди Гейтс, який має нині активи понад 37 мільярдів доларів. У межах фонду і проходить ініціатива філантропічної кампанії The Giving Pledge, яка заохочує багатих людей жертвувати половину своїх статків на добродійність.

До цієї ініціативи вже приєдналися понад сто мільярдерів. Серед них – засновник EBay П'єр Омід'яр, який у 31 рік зробив справою свого життя пожертвування більшої частини своїх грошей тим, кому пощастило менше, ніж йому та трьом його дітям, мер Нью-Йорка Майкл Блумберг, заробітна платня якого становила 1 долар на рік, бо пан Блумберг вважав, що, маючи статки у 19,5 мільярда доларів, отримувати більше просто нечесно.

До великих благодійників також належать басист однієї з найбільш продаваних (28 золотих дисків) американських груп усіх часів KISS Джин Сіммонс, австралійська магнатка залізної руди, найбагатша жінка Австралії Джина Райнхарт, актор Джекі Чан. Останній, до речі, у 2011 році вирішив віддати половину грошей на благодійність, не залишивши синові Джейсі бодай щось зі своїх мільйонів доларів, зароблених за кар'єру в кіно. «Якщо він (Джейсі - О.З.) здібний, то зможе заробити власні гроші. А якщо ні, то буде просто витрачати мої гроші», – цитує актора Channel NewsAsia.

Цікаво, що перш ніж розпочинати благодійну діяльність, більшість мільярдерів навчили своїх дітей жити економно. Бізнесмен Чак Фіні, наприклад, який є співзасновником магазинів безмитної групи (зони Duty-Free в аеропортах) і був одним з найпомітніших мільярдерів у світі наприкінці 1980-х років, змушував їх спілкуватися зі своїми друзями з таксофонів, працювати під час відпусток і навчання в коледжі. І лише після цього пан Фіні передав усе своє багатство фонду Atlantic Philanthropies, повідомляє журнал Forbes. А менеджер хедж-фонду Джон Арнольд пішов у відставку, накопичивши статок у 4 мільярди доларів. Разом із дружиною Лорою він вирішив усе своє подальше життя  підтримувати інноваційні ідеї, а не своїх трьох дітей. Одне слово, багаті люди планети добре усвідомлювали, що, пожертвувавши навіть половину своїх статків на благодійність, вони та їхні діти все одно зможуть жити безбідно. А на той світ мільярди все одно не візьмеш.

Забув про обіцянку?

На жаль, цієї істини не пізнали українські олігархи, за винятком хіба що бізнесмена й мецената Віктора Пінчука, який приєднався до The Giving Pledge, взявши на себе зобов'язання інвестувати в благодійні проекти половину чи більше свого статку за життя або після нього. Хочеться вірити, що він зробив це свідомо, а не з остраху за свої капітали, які при нинішній ситуації в Україні можна втратити. Натомість інші олігархи тупо не бажають «ділитися» не зовсім чесно заробленим добром зі своєю збіднілою країною та її народом-жебраком. Більше того, поки є доступ до державних грошей, вони намагаються сьогодні якнайшвидше ще збагатитися. Бо завтра вулиця може ще й «під зад» дати, як Януковичу. Тому дехто навіть совість загубив.

Мабуть, не всі українці вже й пам'ятають, як 14 липня 2015 року від вибуху гранати біля дільничного пункту міліції у Львові постраждала капітан міліції, 31-річна Надія Андрухів (до речі, злочин, який кваліфікували як терористичний акт, і досі не розкрито, – авт.). Аби врятувати жінку – дільничного інспектора, українським лікарям довелося видалити їй одну нирку, частину кишківника, селезінку, ампутувати ногу. У лікарні Надію відвідав Президент України Петро Порошенко разом із очільником МВС Арсеном Аваковим. Він вручив їй Орден княгині Ольги третього ступеню і в присутності матері, волонтерів і журналістів пообіцяв повністю оплатити лікування в одній з ізраїльських клінік. Це був справді благородний крок з боку Петра Порошенка, якщо взяти до уваги, що один день лікування в ізраїльській лікарні коштував півтори тисячі доларів, а операції – у десятки разів дорожче.

19 липня Надію Андрухів перевезли на лікування до Ізраїлю. Транспортування потерпілої, вартість лікування, перебування в Ізраїлі Надії та її матері повинен був оплатити (за інформацією прес-служби Львівської ОДА) Благодійний фонд Петра Порошенка.У серпні власний кореспондент «Подробностей-ТВ» в Ізраїлі Сергій Ауслендер навіть повідомив, що «лікування Надії контролює особисто Президент України Петро Порошенко. З його Адміністрації постійно цікавляться, як іде лікування, який стан пораненої, що їй потрібно. Власне, нічого особливо й не треба, все йде добре».

Це «добре» тривало доти, доки ізраїльські медики не відмовили жінці в лікуванні, бо втомилися це робити у борг, що перевалив за 100 тисяч доларів: під кінець третього місяця, коли в Надії (писали «Факти» 27 (!) листопада 2015 року) спливав термін дії візи, над хворою нависла реальна загроза назавжди залишитися прикутою до інвалідного візка, адже лікування було перервано. Уряд Ізраїлю вкотре пожалів жінку-міліціонера, подовжив їй візу та… оплатив наступну операцію. А от протез лівої ноги Надія змушена була купувати власним коштом, позичивши велику суму у знайомих. Подальше лікування (зокрема й операцію на кишківнику, частину якого було видалено, а частину – виведено назовні) жінка мала закінчувати у Львові, куди вона повернулася наприкінці листопада. Не своїми ногами, як могла б, а в інвалідному візку.

«Мені було незручно перед ізраїльськими лікарями, – говорила тоді Надія, – і соромно за нашого Президента». Не знайшла порозуміння у важкі хвилини жінка-міліціонер ні з послом України в Ізраїлі, ні з Арсеном Аваковим (очільник МВС України взагалі був «не в курсі справи» і запевнив «ТСН», що зателефонує «щодо цього» кудись, дізнається і «я думаю, що цю проблему ми вирішимо»), ні з Фондом Петра Порошенка. Більше того, з Адміністрації Президента Надії відповіли, що вона добровільно… відмовилася від безоплатного протезу в Ізраїлі. Зрештою, протез жінці-міліціонеру за 4 тисячі доларів зробив виходець з України. А Фонд Петра Порошенка після численних її прохань погасив лише четверту частину боргу – 26 тисяч доларів зі 106 тисяч.

Звідси мораль: президентське слово має бути залізним. І якщо хтось там, у Фонді, чогось не зрозумів чи щось там пішло не так, Петро Олексійович (а він, переконаний, володів інформацією) повинен був, як кажуть у таких випадках, самостійно вжити рішучих заходів: скажімо, оплатити лікування зі своїх кревних (Марк Цукерберг так би і зробив). Тим паче, що, за даними аналітиків української інвестиційної компанії Dragon Capital, Петро Порошенко у 2015 році є єдиним з першої десятки українських багатіїв, чиї активи виросли на 20% – до 979 мільйонів доларів. Це дало змогу нашому гаранту піднятися з 9-го місця у 2014 році на 6-те – нинішнього серед найбагатших людей бідної України.