Чому Глобальний Південь був важливим на саміті світу

Останніми днями активно обговорюють участь країн Глобального Півдня у саміті світу. Дехто вважає, що з меншою кількістю учасників, які включають лише перевірених українських партнерів, які підтримують країну грошима та озброєннями, можна було б досягти більш вигідних для України рішень. Проте є кілька контраргументів.

По-перше, без участі країн Глобального Півдня саміт став би Західним самітом світу. Навіть із присутністю Японії, Кореї, Сінгапуру чи Австралії, це все одно був би західний саміт, оскільки ці країни поділяють політичні цінності Заходу та підтримують українську позицію у конфлікті.

Крім того, якби саміт проходив за всіма пунктами формули світу Зеленського, стало б очевидним, що й Захід не має повної єдності у підходах до вирішення конфлікту. Досить згадати позиції Угорщини та Словаччини, які прагнуть якнайшвидших переговорів між Україною та Росією, нейтралітет Австрії, а також позицію Туреччини, яка закликає залучити Росію до переговорів.

Робота з країнами Глобального Півдня стала одним із найбільших викликів для української дипломатії. Ці країни довгі роки підтримували відносини з Росією чи Китаєм, або з обома країнами. Активна українська політика щодо цих країн розпочалася лише останніми роками.

Наразі українська дипломатія має цінний досвід переговорів із цими державами. Стало зрозуміло, які країни готові підтримувати принципи територіальної цілісності згідно зі статутом ООН, незважаючи на свої зв'язки з Китаєм чи Росією, а також які країни зазнають впливу Москви та Пекіна.

Неучасть у фінальному комюніке таких країн як Саудівська Аравія, Емірати, Бразилія, Мексика, Індія, Індонезія та ПАР свідчить про прагнення цих держав до регіонального лідерства та більшої ролі у світовій політиці. Вони хочуть зберігати комунікації з Москвою, Пекіном та Вашингтоном, щоб бути ключовими переговорниками на наступному саміті за участю Росії та зміцнювати свої позиції на світовій арені.

Участь цих держав у саміті є успіхом для України, оскільки це початок довгого шляху до зміцнення відносин із цими країнами та взаєморозуміння їхніх громад. Незважаючи на домінування економічних інтересів у світовій політиці, розширення контактів із суспільствами незахідних країн та їхніми лідерами громадської думки та підприємцями допоможе Україні сформувати коло друзів, що вплине на політиків цих країн.

Приєднання до комюніке ряду країн Глобального Півдня не пов'язане виключно з їхніми відносинами зі США чи Францією. Прикладом є Чилі, де президент Габріель Боріч підтримує цілісність України, незважаючи на тісні зв'язки з Китаєм. Уругвай також підтримав Україну, незважаючи на свої ключові торгові партнери – Китай та Бразилію.

Сприйняття політики країн Глобального Півдня як виключно китайської чи проамериканської неправильно. Ці країни можуть співпрацювати з різними геополітичними центрами одночасно. Наприклад, Гана, Кот-д’Івуар та Бенін приєдналися до комюніке не лише через дружні відносини із Заходом, а й через загрозу розширення впливу Росії у Західній Африці.

Роль країн Глобального Півдня зростатиме, і політична ситуація в них може змінитися, що призведе до підтримки України. Наприклад, у Південно-Африканській Республіці нещодавно сформовано уряд національної єдності, який включає як партію АНК, так і опозиційний Демократичний альянс, який підтримує Україну.

Важка робота, виконана зараз, дасть плоди в майбутньому. Країни Глобального Півдня відіграватимуть все більшу роль у світовій політиці та економіці, і Україна має продовжувати будувати з ними відносини, щоб отримати підтримку у збереженні своєї незалежності та протидії планам Росії.