«Довічникам» обіцяють скоротити термін

Парламентарії вирішили гуманізувати покарання для засуджених довічно, надавши можливість скористатися правом на умовно-дострокове звільнення. Журналісти АСН спробували розібратися, наскільки виправдана така ініціатива і чим вона може обернутися для суспільства.

На шляху до Європи

Під час обговорення проекту закону № 2292 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням» депутати розмірковували про те, що досі в українських колоніях не створено належних умов для тих, хто отримав найсуворішу міру покарання - довічне ув'язнення. І хоч багато хто говорив, що цей аргумент не може бути вирішальним, якщо йдеться про тяжкі злочини, проте бажання довести, що ми «за євростандарти», черговий раз перемогло. І законопроект прийняли за основу.

Один зі співавторів документа, глава підкомітету з міжнародно-правових питань та парламентського контролю за виконанням Україною міжнародних зобов'язань Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ірина Луценко переконувала депутатів: ніхто не говорить - покарання у формі довічного позбавлення волі скасовується або не застосовується. «Йдеться про те, що для покарань, обмежених певним терміном, існує можливість або право звільнитися умовно-достроково, а у довічно позбавлених волі такого права немає».

А голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем'якін нагадав, що в минулому скликанні вже розглядали схожу законодавчу ініціативу, але її не підтримали. На його думку, це неправильно. Тепер комітет не просто підтримує порушене питання, але й наполягає на тому, що потрібно виправити ще одну проблему. Йдеться про судову практику, коли до вищої міри можуть засудити співучасника злочину, який фактично його не скоював, не був на місці злочину, а лише брав участь у розробці плану.

Щоправда, незважаючи на таку рекламу, депутати ідеєю не надихнулися. До того ж серед них виявилося чимало таких, хто все-таки прочитав висновки Головного науково-експертного управління парламенту, що рекомендує прописувати «гуманізацію» в Кримінально-виконавчому кодексі, а не в кримінальному законодавстві.

Експерти зокрема акцентували: чинним Кримінальним кодексом передбачено лише 13 складів злочинів, за вчинення яких альтернативним позбавлення волі на певний строк є основне покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Серед них - посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, якщо такі дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків; умисне вбивство, вчинене при обтяжуючих обставинах; терористичний акт, що призвів до загибелі людини; застосування зброї масового знищення, якщо таке діяння спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки; геноцид тощо. І застосовувати в цих випадках УДЗ або більш м'яку форму покарання - це не тільки порушувати один з основних кримінально-правових принципів про відповідність покарання рівню суспільної небезпеки скоєного злочину, але провокувати рецидиви.

Від злодійства вилікує старість?

Прикметно, що дуже схожий документ, але під іншим номером, відхилено парламентом зовсім недавно - 5 лютого цього року. І тут, з порушенням регламенту, він з'явився знову. Та й протягувався через зал силою - був результативно проголосований лише з четвертої спроби. Така наполегливість насторожує. Тим більше, що країна чекає все ж не просто розрекламованих, але і доведених до логічного завершення справ по злочинах проти Майдану, минулої влади, сепаратистів і військових злочинців.

Ірина ЛуценкоЗа роз'ясненнями йдемо до співавтора – народного депутата Ірини Луценко. Вона переконує: підводних каменів у законопроекті немає, як і політики. Однією з причин стали програші України в Європейському суді з прав людини і його зауваження щодо недосконалості вітчизняного законодавства. «Ми не скасовуємо довічне ув'язнення для всіх злочинців. Ми встановлюємо принцип правильності застосування законодавства», - запевнила вона. На прохання змоделювати ситуацію - наприклад, Віктор Янукович засуджений і відбуває довічне в українській в'язниці - Луценко підкреслила, що він матиме право просити пом'якшення покарання або помилування. Але це не означає, що його звільнять.

Але й без політики така ініціатива викликала неоднозначну реакцію в суспільстві, яке виявилося не готовим до того, щоб убивці й ґвалтівники отримували своєрідну індульгенцію. До речі, щоб заслужити заохочення і домогтися перегляду справи, потрібно зовсім небагато: дотримуватися режиму, уникати конфліктів з іншими засудженими, виконувати роботу на відведеній ділянці, а також справно слідувати вказівкам адміністрації. І тоді, за логікою авторів документа, у злочинця, засудженого до вищої міри, з'явиться шанс почати своє життя заново.

«Якщо цей закон буде прийнятий Верховною Радою, злочинці, які вчинили, наприклад, умисне вбивство двох і більше осіб, дитини чи вагітної жінки, заручника або викраденої людини; вбивство, поєднане із зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті в збоченій формі або з розчленуванням; вбивство на замовлення або інші особливо небезпечні злочини проти держави і суспільства, отримають можливість через якийсь час за «зразкову поведінку» вийти на свободу», - розповідає адвокат Олександр Готін.Олександр Готін

При цьому народні депутати, апелюючи до європейської практики умовно-дострокового звільнення засуджених до довічного ув'язнення, якось по-дитячому пояснюють свою позицію. Вони наївно вважають, що довічно ув'язнені в державах ЄС - у разі застосування до них умовно-дострокового звільнення - рідше опиняються у в'язниці, оскільки добре усвідомлюють (?!), що при найменшому порушенні закону знову потраплять за грати і тоді вже відбуватимуть покарання аж до самої смерті.

Складно визнати переконливим в обґрунтування своєї позиції і такий меседж розробників закону, що «...довічно засуджені старіють, а вік теж лікує від злодійства». Адвокат Готін стверджує, що подібні обґрунтування - просте перекручування фактів, образно кажучи, штучне «притягання за вуха» європейської пенітенціарної статистики до суворих українських реалій.

Не менш сумнівним, за словами адвоката, виглядає і аргумент, що впровадження умовно-дострокового звільнення для довічно засуджених обумовлено нібито складнощами створення державою (і в першу чергу фінансовими) належних умов утримання таких засуджених. «Народні депутати в пояснювальній записці наводять статистику неухильного зростання кількості засуджених довічно (в середньому 100 осіб на рік). Виходить, що депутати пропонують запустити в життя певний механізм звільнення особливо небезпечних злочинців через дорожнечу їхнього утримання й відсутність належної кількості ресурсів, щоб облаштовувати місця утримання для нових засуджених. Такий шлях законодавців - очевидне помилкове розуміння інтересів людини (громадянина), суспільства й ролі держави в механізмі захисту цих інтересів», - переконаний Олександр Готін.

На свободу - за спортивні досягнення

Практикуючі юристи кажуть, що коли нині йдеться про застосування такої пільги, як умовно-дострокове звільнення, суди беруть до уваги два основних моменти. Насамперед, це термін, який людина вже відбула (1/3, 2/3 і 3/4 залежно від тяжкості скоєного злочину), а також її поведінка, а саме з'ясовують, чи став засуджений на шлях виправлення. При цьому якоюсь мірою «становлення на шлях виправлення» визначається банальним співвідношенням кількості заохочень (їх має бути більше) над стягненнями. А при застосуванні так званих заохочень не можна виключати і корупційну складову в діях адміністрацій колоній, яку досить складно викрити, оскільки в цьому зацікавлені як засуджений, так і керівництво колонії.

Цікаво те, що приводом до заохочення може при бажанні стати, наприклад, участь у художній самодіяльності або спортивні змагання, влаштовані в колонії. І чого тільки не вигадують фігуранти гучних справ, щоб вийти на свободу достроково. Правда, здійснити плани їм вдається не завжди. Так, днями Київський обласний апеляційний суд залишив екс-народного депутата Віктора Лозінського відбувати покарання в колонії. За інформацією прес-служби Генеральної прокуратури, в березні до суду було направлено клопотання керівництва Бориспільської колонії №119, де відбуває своє покарання Лозинський, про заміну останньому решти покарання на виправні роботи.

Нагадаємо, 20 квітня 2011 Дніпровський райсуд Києва, ухвалою Апеляційного суду Києва та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засудив екс-нардепа Віктора Лозінського до 10 років позбавлення волі за вбивство громадянина Валерія Олійника в мисливських угіддях у Голованівському районі Кіровоградської області 16 червня 2009 року. От тільки тягнути повний термін Лозінський не захотів. Тож неодноразово робив спроби покинути місця позбавлення волі раніше або хоча б пом'якшити покарання. Останнім було прохання замінити покарання виправними роботами. Але в цій історії прокуратура і суд проявили принципову позицію, не надавши екс-нардепу можливості уникнути тюремного терміну.

Про права потерпілих законодавці забули

Експерти стверджують, що реалізація на практиці наданих законодавцем прав для засуджених щодо застосування пільг, пов'язаних з умовно-достроковим звільненням і заміною на більш м'яке покарання, часом суперечить елементарним нормам справедливості й порушує права потерпілих і нині. А що буде, коли зміниться законодавство?

Викликає чимало запитань у юристів і виписана в новому законопроекті норма про те, що «довічників» планують випускати на свободу після 15 років відсидки. За такого підходу втрачається сенс застосування довічного позбавлення волі - воно фактично перетворюється на покарання, від якого засуджений може бути звільнений через 15 років. При цьому незрозуміло, як у цьому випадку визначатиметься не відбута частина покарання, про яку йдеться в частині четвертій статті 81 КК.

Сергій Старенький«За законом довічне позбавлення волі - найважче покарання. А цим законопроектом його зрівнюють зі звичайним позбавленням волі», - акцентує екс-глава Державної пенітенціарної служби Сергій Старенький. За словами Сергія Старенького, кількість тих, хто засуджений до вищої міри, справді зростає, але це не є вагомим аргументом на користь такого законопроекту. «Вже наступного року з'являться перші засуджені до довічного позбавлення волі, які відбудуть 20 років покарання й матимуть право на помилування. Тоді держава і зможе регулювати їхню кількість. А поки вона тільки зростає», - резюмував експерт.

Він переконаний, що держава має подбати про умови праці для тих співробітників колоній, які працюють з такою категорією засуджених як довічники, та переглянути зарплати, щоб їхній рівень відповідав ризику,  якому вони піддаються.