Washington Post: Росія хоче зробити на заводі в Єлабузі 6 тис. власних «іранських» дронів

Газета Washington Post повідомляє, що отримала секретні документи щодо виробництва бойових безпілотників на одному з підприємств у Татарстані.

Документи, що стосуються періоду із зими 2022 по весну 2023 року, видання отримало від колишнього співробітника підприємства в Єлабузі. За його словами, ця людина хотіла таким чином порушити виробництво і наблизити кінець війни з Україною.

З паперів випливає, що до літа 2025 року міністерство оборони Росії має намір отримати 6 тис. дронів, причому спочатку це буде лише складання іранських апаратів типу «Шахед», проте потім завод у Єлабузі планує повністю перейти на власне виробництво.

Йдеться про безпілотників «Герань-2», створених на основі (а за фактом копій) іранських «Шахед-136». Вони здатні нести близько 50 кг вибухівки і оснащені двигунами, що гучно торохтять, за що їх прозвали «літаючими мопедами».

На Заході давно вже знали про багатомільярдну військову угоду, укладену між Москвою та Тегераном, та й сам Іран визнав, що поставив Росії партію дронів, хоч і запевняє, що зробив це ще до початку війни. Однак нові документи свідчать, що Іран по суті продав Росії франшизу на виробництво дронів.

Як пише газета з посиланням на ці секретні документи, початковий план включав три фази:

З січня по червень 2023 року планувалося з поставлених Іраном у розібраному вигляді дронів збирати по 100 апаратів на місяць і всього зробити 600 одиниць.
При цьому вже починаючи з квітня мала наступити друга фаза, коли завод уже сам випускав би фюзеляжі, які потім оснащувалися б іранськими двигунами та електронікою. У ході цієї фази, яка мала тривати до кінця 2023 року, планувалося виробляти вже по 170-180 дронів на місяць і в результаті довести їх випуск до 1330 штук.
У ході третьої фази, яка мала б початися в січні 2024 року, завод мав намір випускати вже по 220 з гаком дронів на місяць, причому переважно з російських матеріалів і компонентів. Загалом планувалося випустити 6 тис. дронів до вересня 2025 року і таким чином виконати замовлення російського міноборони.
Як випливає з аналізу, проведеного за завданням газети американським Інститутом науки та міжнародної безпеки (ISIS), виробничий план виглядає в принципі здійсненним, проте в ньому чимало вад, які можуть призвести до його зриву або принаймні відстрочення виконання.

Одна з головних причин полягає в тому, що, як визнають у супровідних документах самі іранці, понад 90% мікрочіпів та електроніки в «Шахедах-136» — західного, переважно американського, виробництва. Раніше ці компоненти не належали до категорії секретних чи військових технологій, і до них відносно легко було отримати доступ, проте після введеної американцями практично повної заборони експорту таких компонентів у Росію ситуація змінилася.

Інша проблема - це двигуни, з якими в Росії завжди були складнощі. Шахед-136 оснащений скопійованим німецьким мотором Limbach Flugmotoren L550E, який Іран незаконним шляхом придбав ще два десятиліття тому. Однак російським інженерам доведеться створювати власну версію двигуна, що, як випливає з внутрішнього листування, є одним із найскладніших завдань.

Не меншою проблемою, як випливає з документів, що видобули газета, залишаються кваліфіковані кадри: за планом на підприємстві в Єлабузі повинні працювати 810 працівників у три зміни. Однак у зв'язку з гострою нестачею фахівців на стажування до Ірану довелося відправляти не лише менеджерів з виробництва та інженерів, а й навіть студентів та робітників конвеєра.

Місцева влада також заманює молодь на складальні лінії обіцянками субсидованого житла, швидкого кар'єрного зростання та початкових зарплат у 550 доларів на місяць, а студентів місцевого політеху просто відправляють на завод на виробничу практику в рамках навчального процесу. При цьому менеджмент всіляко намагається утримати тих, хто вже розпочав виробництво, але з якоїсь причини розчарувався в умовах праці або оплати, вдаючись до різних хитрощів, аж до вилучення паспортів, сказано в публікації.

Ще одна проблема полягає в тому, що до 25% безпілотників, які постачаються Іраном, мають дефекти, причому це стосується як великих («Шахед-136»), так і малих («Шахед-131») дронів. Росії малі дрони взагалі не були потрібні через малий радіус дії та бойове навантаження, але Іран наполягав на їх включенні в угоду, і російська сторона не змогла відмовитися. Як випливає з отриманих документів, російські робітники не мають достатніх навичок і не мають запчастин для ремонту пошкоджених або погано функціонуючих дронів.

Не були також підготовлені ні складальні цехи, ні склади для зберігання контейнерів з дронами.

«Їх виймали з контейнерів і намагалися збирати прямо на підлозі», — розповів її інформатор, але при цьому всі хотіли продемонструвати Міністерству оборони, що справа рухається. «Так що закупили столи, розклали на них деталі та влаштували фотосесію нібито активного процесу збирання дронів».