Пільги чиновники матимуть змогу вмикати за бажанням

Якось в інтерв'ю міністр юстиції, що просидів у цьому кріслі не один термін, мені чесно відповів, що будь-який уряд керуватиме фінансуванням пільг у «ручному режимі». І як би люди не бунтували і скільки б позовів не подавали до Європейського суду, ситуація не зміниться. Так справді було багато років. Але нинішній уряд не став гратися з народом у піжмурки, а просто переклав відповідальність з центральної влади на місцеві, перекинувши туди ж і весь негатив.

Крайніх уже призначили

Йдеться про закон, який Кабміну вдалося протягнути під соусом урізання видаткової частини держбюджету. І першими під ніж якраз і потрапили ті, кого з року в рік зараховували до малозабезпечених категорій населення. Їх позбавили не лише безкоштовного проїзду, а й туманно натякнули, що не краща ситуація буде і з оплатою житлово-комунальних послуг. І якщо перша новація стартує з червня, другу вирішили поки що відкласти.

Людмила ДенісоваДепутати неохоче коментують питання про можливу заміну пільг адресною допомогою і радять звертатися до профільного міністра. «Ми цікавилися у Міністерстві соціальної політики, коли буде проведено монетизацію пільг, оскільки зараз їх уже майже немає. На що отримали відповідь, що за це відповідатимуть місцеві бюджети», - сказала в коментарі АСН народний депутат Людмила Денісова. Вона вважає, що Міністерство соціальної політики повинне роз'яснити, як місцеві бюджети можуть забезпечувати пільги, якщо вони «порожні». А не просто наділити їх додатковими повноваженнями і можливістю вмикати й вимикати пільги за власним бажанням.

Юрій ЧижмарЇї колега, народний депутат Юрій Чижмар упевнений, що перш ніж щось делегувати на місцевий рівень, необхідно було провести обіцяну реформу з децентралізації. «Слід внести зміни до Конституції. Віддати повноваження і гроші на місця, щоб чиновники на місцевому рівні визначали перелік пільгових категорій і мали змогу проводити монетизацію цих пільг. Щоб вирішували: гроші витратити на безкоштовне харчування школярів, ремонт доріг чи компенсацію за пільговий проїзд громадян».

Єдине, на що щиро сподіваються народні обранці, що пільг у сфері ЖКГ радикальні заходи торкнуться найменше. І люди, які й так нині ледве зводять кінці з кінцями, переживуть наступний етап «урізань» менш болісно. «Все-таки передбачена система захисту житлових субсидій», - сказала Денісова.

Водночас Кабмін обіцяє, що з часом пільги монетизують, що дасть змогу компенсувати бодай частково з держбюджету вартість проїзду тим, кого позбавили преференцій. Щоправда, станеться це не скоро. Тим більше, що про адресні компенсації і заміну пільг грошовими виплатами в Україні йдеться давно. Ще в 2002 році, за часів прем'єрства В. Януковича, було навіть затверджено відповідну стратегію. Попри те, що вона викликала шквал обурення у народу і її скасували, управління соціального захисту населення таки розпочали роботу над створенням Єдиного державного реєстру пільговиків.

А з червня 2004 року Міністерство праці та соціальної політики почало експеримент з добровільного переходу на отримання адресних грошових виплат. Згоду на участь у ньому дало місто Бровари й Броварський район Київської області, а також Смілянський район Черкащини. Тоді людям, що мають право на пільгову оплату житлово-комунальних послуг, дали змогу отримувати їх у грошовому еквіваленті. Та невдовзі експеримент закінчили. І хоч до самої ідеї не раз поверталися, її так і не втілили повністю. А рядок у законі про держбюджет, де сказано, що фінансування пільг можливе лише за умови наявності коштів і на розсуд Кабміну, став уже звичним. І якими б радикальними не були акції протесту - голодування, захоплення органів влади, - влада ставилася до цього скептично.

Не вражали чиновників і судові ухвали, які зобов'язували їх виконувати закони: їх просто в один прекрасний момент перестали виконувати. У підсумку проблема фінансування пільг з кожним роком тільки загострювалася. Але це засмучувало далеко не всіх. Адже «соціалка» і пільговики, як і раніше, залишалися благодатними темами для передвиборних гасел. І політики ними вміло маніпулювали.

Представники ж виконавчої влади наполегливо твердили: щоб профінансувати пільги повністю, потрібно більше, ніж весь бюджет країни. А між тим борг держави перед громадянами і далі зростав. Нині загальна сума, необхідна на всі виплати, пільги, компенсації, обумовлені в чинному законодавстві, за словами профільного міністра Павла Розенка, перевищує 200 мільярдів гривень на рік. Тепер у Міністерстві соцполітики обіцяють, що створять нову інформаційну систему, використовуючи колишні розробки й існуючий реєстр осіб, які мають право на пільги. Але повноцінна сучасна модель обліку пільговиків і надання їм соцпослуг з'явиться у кращому разі через рік-півтора.

Передвиборна кадриль

Поки ж місцевим органам влади делегували повноваження, які дають змогу ухвалювати рішення про те, що окремі категорії пільговиків таки зможуть їздити безкоштовно, але компенсувати втрати транспортникам доведеться винятково з місцевих бюджетів. «Варіацій розв’язання цієї проблеми безліч, починаючи з компенсації перевізникам втрат від перевезень пільговиків за рахунок місцевих бюджетів і закінчуючи укладанням угод між перевізниками й органами місцевої влади про партнерство з надання безкоштовних послуг з перевезення соціально незахищених верств населення. У цих же договорах може передбачатися обов'язок транспортного підприємства здійснювати безкоштовні перевезення окресленої в договорі категорії осіб з віднесенням фінансових втрат на підприємство транспорту», - каже адвокат Олександр Готін, підкреслюючи, що передавши такі повноваження на місця, держава, образно кажучи, «скинула» з себе обов'язок виконувати свою соціальну функцію.

Олександр Готін«По суті, держава самоусунулася від розв’язання проблем з фінансовим навантаженням у сфері соціальних перевезень», - вважає юрист. Однак брати на себе таку відповідальність представники влади на місцях поки не квапляться. Тому про збереження безоплатного проїзду для окремих категорій громадян заявили лише мери великих міст, розуміючи, що місцеві вибори не за горами і не варто відкладати загравання з електоратом на потім. Але що робити тим громадянам, хто не живе в містах-мільйонниках і де місцевих бюджетів недостатньо для оплати послуг перевізників?

«Раніше була спеціальна формула, за допомогою якої перевізники рахували, скільки саме людей вони перевезли і скільки грошей їм повинні повернути. Потім вони ці дані подавали в управління праці та соціального захисту або в місцеві адміністрації. А коли з держбюджету надходила субвенція на оплату «безкоштовних категорій» пасажирів, вона розподілялася між перевізниками на місцях. Але її завжди не вистачало. По-перше, гроші виділялися не в повному обсязі. По-друге, питань щодо їхнього перерозподілу теж було чимало, - пояснює Олександр Готін. – Фактично ця субвенція завжди була однією з найбільш корупційних схем. Наприклад, на маршруті працює п'ять перевізників. У одного сто автобусів, у другого п'ятдесят, у третього чотириста. І вони самі рахують, скільки перевезли пільговиків. У підсумку до вас приходить від них запит на загальну суму, скажімо, у розмірі 10 мільйонів. А вам з держбюджету виділили лише п'ять. Як між ними їх розподілити? Законом не передбачено, щоб ці гроші ділилися пропорційно. Тому більше зазвичай діставалося тим, хто давав відкати чиновникам».

На думку Олександра Готіна, місцеві ради можуть відновити всі пільги і навіть розширити категорії населення, яким надати право на безкоштовний проїзд. Питання тільки у фінансуванні, яке вони можуть на це дозволити, і в їхньому бажанні. Зараз у них замість грошей - тільки додаткові повноваження.

«Міські пасажирські перевезення у всіх цивілізованих країнах, зокрема в Європі, як і в Україні, відносяться до категорії соціально-значущих послуг населенню. Основна вигода від цих перевезень - не стільки комерційний прибуток, скільки виконання соціальних завдань. Тому міські пасажирські перевезення в країнах ЄС - як, до речі, й у нас – це малорентабельний, а іноді й збитковий бізнес. Розвиток міських і приміських перевезень забезпечується в основному за рахунок бюджетних компенсацій, цільових субвенцій перевізникам витрат на перевезення, податкових і кредитних пільг, - зазначив юрист. - В українських реаліях держава позбулася бюджетного навантаження, скасувавши пільги з перевезень. Разом з тим для місцевих громад держава не розробила й не надала зважених правового й фінансового механізмів розв’язання нагальної проблеми із забезпеченням транспортних перевезень соціально незахищених верств населення».

Сергій ТарутаНа думку колишнього голови Донецької обласної державної адміністрації народного депутата Сергія Тарути, було б більш чесно сказати людям, що у держави зараз немає коштів для забезпечення пільг. Він упевнений, що більшість місцевих бюджетів самостійно не зможуть забезпечити фінансування низки пільг, у тому числі й на проїзд. Як не зможуть і замінити їх адресними дотаціями. «Я б зараз призупинив цей процес», - сказав він.

Про пенсіонерів подбав Кучма

За словами Олександра Готина, безоплатний проїзд збережений тільки для інвалідів I і II груп, дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, школярів з малозабезпечених сімей та осіб, які їх супроводжують, а також для осіб, які супроводжують інвалідів I групи, і учасників бойових дій. А ось безоплатний проїзд у тролейбусах, трамваях і електричках ветеранам праці, дітям війни, чорнобильцям I і II категорій, інвалідам війни, людям з особливими заслугами перед Батьківщиною, жертвам нацистських переслідувань, в'язням концтаборів, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ та жертвам політичних репресій скасували.

Втратили право на безкоштовний проїзд у міських автобусах, маршрутних таксі, внутрішньообластних автобусах ветерани праці, діти війни, чорнобильці I і II категорій, інваліди війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, жертви нацистських переслідувань, в'язні концтаборів, ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, жертви політичних репресій. Також скасовано безкоштовний проїзд раз на рік до будь-якого пункту України та у зворотному напрямку - автомобільним, залізничним, повітряним або водним транспортом - чорнобильцям I категорії, інвалідам війни I, II груп, людям з особливими заслугами перед Батьківщиною. Ліквідували і безкоштовний проїзд один раз на два роки за принципом «туди і назад» (перерахованими вище видами транспорту) інвалідам війни III групи, учасникам війни, жертвам нацистських переслідувань і в'язням концтаборів.

Та й це ще не все: позбавили можливості користуватися 50-відсотковою знижкою (з 1 жовтня до 15 травня) на проїзд автомобільним, залізничним, повітряним або водним транспортом інвалідів, чорнобильців II категорії, інвалідів війни всіх груп. Скасовано і проїзд за піввартості один раз на рік (види транспорту ті ж) інвалідам війни III групи, учасникам війни, жертвам нацистських переслідувань і в'язням концтаборів.

«Але в Законі «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» немає жодного рядка про скасування безкоштовного проїзду на громадському транспорті для осіб, які досягли пенсійного віку. У свою чергу, право на безкоштовний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування та на приміських маршрутах (автобуси, тролейбуси, трамваї, приміські електропоїзди) передбачено постановою Кабміну «Про безкоштовний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 р . № 354. І це право пенсіонерів поки ніяким законодавчим актом не скасовано. Слід лише зауважити, що ця постанова не дає пенсіонерам права на безкоштовний проїзд у метро й на таксі».

Добре, що цей документ, підписаний ще тодішнім прем'єром Леонідом Кучмою, досі не потрапив на очі нікому з можновладців. Тепер залишається лише сподіватися, що пенсіонери не стануть наступними, якщо Кабмін знову захоче продемонструвати зворушливу турботу про населення.