Київрада вирішила позмагатися з Президентом

З того дня, як на президентському сайті почала працювати вкладка електронних петицій, спливло кілька місяців. Відтоді необхідних 25 тисяч голосів набрало майже два десятки звернень громадян. Окрім найрезонанснішої петиції про право українців на захист, серед них – і скасування розмитнення та акцизного податку на імпортні автомобілі, й збільшення покарання держслужбовців за хабарництво, і вимога зняти депутатську недоторканність, а також провести повну чистку прокурорів і суддів й опублікувати її результати.

Причому якщо йдеться про судову гілку влади, то, окрім люстрації, є ще й вимога «повністю оновити суддівський корпус за прикладом патрульної поліції, відкривши прозорий конкурс на кожну посаду судді», яку теж підтримало понад 25 тисяч українців. Це є ще одним свідченням того, що в нашому вкрай корумпованому суспільстві ця проблема – одна з найгостріших. Петро Порошенко пояснив, що «питання по суті нині проходить громадське обговорення, а також фахову експертизу, за результатами яких, зокрема опрацювання висновків Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія), Конституційна комісія має затвердити остаточний проект закону України про внесення змін до Конституції України в частині правосуддя, що включатиме відповідні механізми оновлення суддівського корпусу». 

Почав Івано-Франківськ…

Та чи матиме суспільство справді реальний результат внаслідок цих електронних звернень, ще говорити зарано. Проте погратися в таку пряму демократію вирішили і в інших містах України. Приміром, уже кілька місяців спеціальна вкладка, де можна написати звернення до батьків міста, є на сайті «Електронні петиції до влади міста Івано-Франківська». Щоправда, подивитися, з чим жителі цього міста звертаються до його керівників, можна тільки після того, як зареєструєшся на сайті. Інакше можеш побачити хіба що… кольорові прямокутники. Звісно, затятим іванофранківцям це не перешкода, проте великої кількості петицій не видно – людям, судячи з усього, так просто нецікаво.

А в жовтні Державне агентство з питань електронного управління презентувало електронну систему для подання місцевих петицій, яка поки що працює в тестовому режимі. Мета створення цієї системи, як зазначають організатори, – допомогти органам місцевого самоврядування почути своїх людей. Від початку, за даними держагентства, до цієї потрібної справи долучилося 13 міст. Щоправда, зайшовши на сайт, я змогла побачити сторінки-вкладки лише восьми: Луцька, Вінниці, Дніпродзержинська, Миргорода, Долини, Павлограда, Тернополя і Тростянця. Великого напливу звернень немає: десь п’ять, десь – десяток, але підтримка мізерна, від одного до двох-трьох десятків голосів. Про що це свідчить? Щонайменше про те, що люди не знають про існування такого ресурсу. Та це, як мовиться, діло наживне. Проте чомусь більше видається, що громадяни просто не надто вірять у те, що влада на місці їх почує й щось робитиме у відповідь на петицію.

…долучилась і столиця

Останнім на цей момент відзначився Київ: з 28 жовтня набрали чинності поправки до Закону «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронних петицій, днем раніше набрало чинності рішення Київради, яким затверджене положення щодо електронних звернень киян, тож було анонсовано, що з 2 листопада, тобто з учорашнього дня, в нормальному режимі запрацює портал (до цього часу він працював у тестовому), на якому матимуть змогу зареєструвати свої вимоги до столичної влади кияни.  

Після реєстрації електронної петиції на веб-сайті вона повинна набрати не 25 тисяч голосів, як звернення до глави держави, а всього 10 тисяч. Термін – той самий, тобто три місяці з моменту публікації. Потім, обіцяють батьки міста, петицію киянина буде розглянуто органами чи посадовими особами, яким вона адресована, профільними постійними комісіями Київради й винесено на пленарне засідання. Петицію, яка не набрала необхідної кількості електронних підписів, за словами заступника міського голови одного з ініціаторів рішення Олексія Резнікова, автор «може винести на обговорення знову. Впровадження офіційної процедури розгляду електронних петицій і звернень громадян забезпечить киянам простоту й зручність в участі в ініціативах місцевого самоврядування. Зокрема, не доведеться більше збирати підписи на підтримку своїх пропозицій вручну, а потім з кіпами паперу виходжувати до того чи іншого посадовця».

Кияни хочуть захистити історичні пам’ятки

Що цікаво, на відміну від вкладки на сайті Президента, де всі проблеми й досі, як мовиться, звалені в один кошик, на столичному веб-ресурсі одразу враховано потребу розподілити електронні звернення за десятьма напрямками (культура й спорт, охорона здоров’я, благоустрій і довкілля, економіка й фінанси, освіта, житлово-комунальна інфраструктура, соціальний захист, транспорт, туризм і містобудування), що насправді робить цей ресурс більш зручним у використанні. І хоч часу від дня, коли запрацював цей веб-сайт, минуло небагато, кияни вже встигли проявити себе більш активними, аніж жителі інших міст України (того ж Івано-Франківська, приміром), де є подібні інструменти спілкування з владою.

Найбільше голосів – понад три тисячі з десяти тисяч потрібних – набрало електронне звернення Арсенія Фінберга, в якому він ставить вимогу «унеможливити знищення історичних пам’яток у місті Києві», детально розписуючи, що для цього треба зробити. Отже, щоб зупинити варварське ставлення до нашого історичного спадку, потрібно, вважає автор петиції, «поновити й актуалізувати в столиці реєстр історичних пам’яток архітектури, розробити сайт, що буде розповідати про них», а також «дослідити всі шляхи, через які руйнували історичні пам’ятки у минулі роки, й закрити законодавчо таку змогу в майбутньому». Зрозуміло, що незайвим буде «зробити дослідження стану історичних пам’яток, заборонити встановлення балконів і кондиціонерів на історичних будинках», а де на історичних фасадах самовільні конструкції є – знести їх примусово.

Окрім того, впевнений Арсеній Фінберг, «із власниками, що доводять пам’ятки до руйнації, розірвати договори оренди й зобов’язати їх відшкодувати містові шкоду й відновити історичні будівлі». Щоправда, поки що важко сказати, чи набере це електронне звернення потрібні 10 тисяч голосів, хоч у його актуальності сумніватися не доводиться, тож дуже хотілося б, щоб столична влада в будь-якому разі не залишила цю петицію без уваги.

Європейське місто мусить бути чистим

Хоч від початку роботи веб-сайту минуло всього нічого, аж дві електронні петиції встиг зареєструвати киянин Євген Биков, який, судячи з усього, має серйозний намір боротися за європейський вигляд столиці України. Причому обидві набирають голоси на підтримку досить швидкими темпами. «Київ потерпає від того, що наші мешканці й гості міста часто кидають сміття прямо під ноги: недопалки, пачки від цигарок, пляшки та інший бруд, – пише автор петиції. – Двори багатоповерхівок, зони відпочинку часто схожі на смітники. Це дійсно викликає депресію у людей, для котрих це неприйнятно. Система штрафів за викидання сміття в неналежні місця не працює, а оштрафувати людину, що насмітила, має бути максимально просто».

На його переконання, громадські організації оперативно допоможуть вивчити досвід інших країн й запропонують шляхи реалізації в Києві. Великі штрафи, що накладаються на осіб-забруднювачів, у справі боротьби із забрудненням грають ключову роль та є найефективнішим мотиватором. Ті, хто викидає недопалки в траву або на клумбу, мають знати, що вони ризикують викинути, наприклад, 2-місячну заробітну плату (приміром, влада французької столиці ввела штраф у розмірі €68 за викидання недопалків на вулиці).

Пропонує він і «боротися із розміщенням сміття на стовпах та парканах міста», причому кияни, яких давно дістала всюдисуща реклама, це підтримують. «Коли йдеться про боротьбу із незаконною рекламою, – пояснює Євген Биков, – згадують про перелік рекламних матеріалів, що регламентуються в законі про рекламу, та про КП «Київреклама», що займається проблемами реклами в Києві. Проте до переліку рекламних засобів у законі не включено такі речі, як паперові об'яви й маленькі картонні таблички, у зв'язку з чим ці носії інформації не кваліфікуються як реклама та не підпадають під дію законів про рекламу. Оскільки об'єкти, що знаходяться у місцях вільного доступу громадян, в громадських місцях, засмічують їх, а їхнього власника встановити неможливо, то ці об'єкти можна кваліфікувати як сміття. Закони регламентують штрафи за засмічення місцевості. Давайте також боротися зі сміттям, що висить на стовпах та парканах, стінах будинків тощо».

До речі, боротьба зі сміттям співзвучна і з позицією письменника Андрія Кокотюхи, який в одному зі своїх постів у Facebook написав: «До тих, кому категорично не подобається влада. Я теж не в захваті. Але буду говорити про це лише з тим, хто, проходячи повз сміття на вулиці, нахиляється, бере це сміття і викидає в найближчий смітник. До речі, нагнутися за сміттям і розпрямитися для викидання – це здоровий спосіб життя в квадраті, бо ще й фізкультура. Оздоровіться самі спочатку, ага? Бо я завжди нахиляюся за сміттям і викидаю його. Але ж мене одного на всю країну не стане. Ось як будуть у нас чисті вулиці, нашими ж руками вичищені, тоді поговоримо. Бо не Порошенко засмічує під’їзди. І не Яценюк розкида на дитячих майданчиках пляшки й бички. І не Аваков не прибирає за своїми песиками». Тобто можна, звісно, карати тих, хто не хоче бачити рідний Київ чистим, але, як переконує Кокотюха, захотіти бачити Київ чистим мусить кожний киянин – і тоді буде результат, навіть якщо влада проігнорує електронні звернення Євгена Бикова.

Коли буде метро на Троєщину?

На окремому щаблі – транспортні питання. Так, Ігор Повзик, петиція якого вже встигла зібрати «ужинок» із 80 голосів на підтримку, пропонує «повністю реконструювати Шулявську розв’язку», яка вкрай «незручна для водіїв» (і це цілком справедливо), а «міст скоро впаде на голови пішоходам». Олександр Солтисюк, у свою чергу, ставить вимогу «встановити металевий роздільний бар’єр від бульвару Дружби народів до Ленінградської площі, ліквідувавши там реверсну смугу», звертаючи увагу на те, що «через велику кількість ДТП на цьому відрізку дороги часто трапляються лобові зіткнення з летальним наслідком». Киянин Віталій Воронін, який теж акцентує на великій кількості аварій, своєю петицією ставить вимогу затвердити «програму з безпеки дорожнього руху міста Києва… на підставі статті 5 Закону «Про дорожній рух».

А Павло Чернеча, якого підтримують уже кілька десятків киян, вимагає «скасувати оплату за паркування в місті» – у місцях, що для цього призначені, й у разі, коли паркування не суперечить чинним Правилам дорожнього руху. А ось із тих, хто паркується всупереч ПДР, брати чималі штрафи. Автор петиції мотивує своє звернення тим, що «таке рішення дасть змогу раз і назавжди побороти «мафію» під назвою «Київтранспарксервіс» й виведе з тіні чималу частину коштів, а водії, щоб зекономити, «перестануть порушувати правила паркування автомобілів». Як на мене, спробувати варто, ось тільки викликає великі сумніви (навіть якщо петиція вчасно набере потрібну кількість голосів на свою підтримку), що столична влада відмовиться від послуг «Київтранспарксервісу».

Хтось нагадує, що вже 20 років поспіль обіцяють збудувати метро на Троєщину, то вже нарешті час це зробити. Хтось хоче, щоб міська влада подбала про створення «спортивних гуртків при школах, безоплатних для проблемних і малозабезпечених родин». Ще хтось вимагає започаткувати екскурсії для дітей, які б ознайомлювали школярів із… діяльністю саме міських органів влади, а також «оновити стратегію розвитку Києва» й навіть створити український Діснейленд на Трухановому острові, де нині чудово почуваються «алкоголіки й наркомани», бо «для них там створено всі умови: дешева шаурма, дешеве пиво і наливайки!» А Труханів острів, переконаний автор відповідної петиції, може стати туристським місцем, де відпочиватимуть не лише кияни, а й іноземці.

Тарифам – бій!

Уже відобразилася на цьому ресурсі й боротьба громадян України проти високих тарифів – електронна петиція Борислава Берези, яка набрала поки що всього 35 голосів на свою підтримку, ставить перед міською владою вимогу «достроково розірвати угоду від 27.09.2001 між КМДА та «Київенерго», оскільки, як справедливо вважає її автор, ця компанія «є неефективною з керування майном киян. Оскільки ПАТ «Київенерго» не зацікавлена в підвищенні енергоефективності міста й зниженні тарифів для жителів столиці.

А Дмитро Пилипенко вимагає «обладнати всі житлові будинки столиці індивідуальними тепловими пунктами з автоматичною системою погодного регулювання подачі тепла залежно від температури зовнішнього повітря», бо це, на його думку, дасть значну економію «коштів і енергоресурсів». Заважають киянам і стихійні ринки, що зрозуміло з петиції Алли Кучерчук, яка стверджує, що це «несе загрозу здоров'ю, призводить до незручностей пересування громадян та великої кількості сміття, що залишається після робочого дня».  

Та чи буде цей веб-ресурс ефективним у спілкуванні зі столичною владою чи перетвориться просто на інструмент для випуску пари – на кшталт сторінки електронних звернень до Президента – покаже час. Який, окрім усього, стане ще певним лакмусовим папірцем саме для київської влади, бо покаже, чи готова вона прислухатися до жителів столиці, яким, по суті, повинна служити.