Автопідстава у масштабах країни?

Останніми днями у соцмережах тільки й чути було: «Аваков хоче скасувати презумпцію невинуватості водія!», «Глава МВС вважає, що складати протокол при ДТП не треба, – досить того, що вирішить даішник!», «На дорогах почнеться справжнє беззаконня!»… І поки одні завзято обговорювали, хто де і як відсвяткував День Перемоги та чи ввійшло це свято у конфлікт із запроваджуваним у нас Днем пам’яті, інші на всі заставки "чихвостили" владу загалом і пана Прем’єр-міністра вкупі з міністром внутрішніх справ зокрема, які ще 6 квітня подали на розгляд парламенту законопроект № 2562 – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Саме цей документ і "замахувався", з погляду тих, хто встиг проштудіювати проект, що з’явився на сайті Верховної Ради, на один із базових принципів юриспруденції – презумпцію невинуватості, запропонувавши замінивши її фактично протилежністю – презумпцією винуватості.

А вчора, тобто 13 травня, пан Аваков, який дуже сподівається, що пакет законів про національну поліцію і реформу органів внутрішніх справ парламент розгляне у найближчі два тижні, заявив, буцімто хвилюватися суспільству не варто: мовляв, пункт про відміну презумпції невинуватості з реформи прибрали, хоча, за його словами, його від початку неправильно зрозуміли – й «ця норма передбачала презумпцію правоти поліцейського». «Уряд учора ввечері (12 травня, – авт.), – сказав Арсен Борисович, – на спеціальному екстреному засіданні ухвалив рішення – в усі 5 законів ми внесли поправки, які отримали за місяць громадського обговорення, при цьому прибрали усі суперечливі норми».

А тим часом на сайті Верховної Ради…

Як і коли ці правки будуть відображені у внесених на розгляд парламенту законопроектах, сказати важко. В усякому разі на 20-у годину вечора 13 травня (вже після прилюдних заяв Арсена Авакова про те, що неоднозначні норми із тексту проекту прибрано) на офіційному сайті Верховної Ради можна було побачити текст Законопроекту № 2562, у перших же рядках якого сказано, що Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити статтею 9-1: «Принцип презумпції невинуватості в законодавстві України про адміністративні правопорушення на осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, не поширюється». Кому справді цікаво, можуть почитати далі: зміни до статті 222, її частини другої – пункт 3 пропонується викласти в такій редакції: «за адміністративні правопорушення, передбачені статтями (йде перелік статей, – авт.), що передбачають стягнення у вигляді штрафу, штрафних балів та позбавлення права керування транспортним засобом, — уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання». Тобто, йдеться про те, що прямісінько посеред дороги – як мовиться, без суду і слідства – такий собі сержант Петренко може будь-кого з водіїв позбавити права керування автомобілем.

Якщо комусь цього видасться замало, читаємо далі. Статтю 258 після частини першої пропонується доповнити новою частиною такого змісту: «Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі». Як мовиться, ось тобі й приїхали… Відтепер (звісно, якщо депутати ухвалять проект цього закону саме в такій редакції, не враховуючи низки зауважень і доповнень, зокрема, й від Головного науково-експертного управління) при розгляді справ про адміністративні порушення діятиме презумпція винуватості. Причому якщо йдеться про автомобілістів і порушення Правил дорожнього руху, то тут українцям узагалі обіцяють якісно нові взаємини із інспекторами ДАІ, чи то пак – поліцейськими дорожньо-патрульної служби. Мовляв, інспектор завжди правий, а ти спочатку заплати штраф (навіть якщо не порушував нічого, а тому просто привиділося), а потім у судах доводь, що тебе на тому місці й близько не було. Навіть якщо презумпцію невинуватості залишать, про що говорить профільний міністр, батьки цієї реформи однаково наполягатимуть на тому, що мусить – бодай негласно – діяти презумпція правоти поліцейського. Ось як це пояснив пан Аваков журналістам: мовляв, ішлося не стільки про відміну презумпції невинуватості (а те, що чорним по білому написано у законопроекті, мабуть, привиділося всім, хто його читав, – авт.), скільки про презумпцію правоти поліцейського. Тобто, «спочатку тебе зупиняє поліцейський, спочатку підкоряйся, потім апелюй, а не так, як у нас: ти доведи, що я щось зробив».

То скасують чи ні протокол?

Як гадаєте, якщо протоколи, які є доказом того, що відбулося на дорозі, таки скасують, до чого це призведе? Не треба бути фахівцем у галузі права – досить мати певний досвід спілкування з нашими інспекторами ДАІ, щоб не замислюючись відповісти: це дасть сплеск корупції, бо водії намагатимуться вирішувати суперечливі питання на місці, особливо якщо справа загрожуватиме позбавленням водійського посвідчення. З огляду на це цікаво проаналізувати не тільки сам текст законопроекту, а й пояснювальну записку за підписом міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Необхідність прийняття цих поправок пан міністр обґрунтовує тим, що в нас «дуже високий рівень дорожньо-транспортного травматизму зі смертельними й іншими тяжкими наслідками». І, мовляв, треба з цим щось робити. Справді треба. Але на тлі сказаного видається украй дивним пункт 7 цієї записки «Запобігання корупції»: «У проекті акта немає правил і процедур, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень». А отже, на думку Арсена Авакова, цей законопроект «не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи».

Вадим ВолодарськийЩоб розібратися, чим же загрожує українським автомобілістам ухвалення парламентом цього законопроекту і реформа МВС у такому вигляді (передусім дорожня поліція з особливими повноваженнями), «Аналітична служба новин» звернулася за роз’ясненням до адвоката Вадима Володарського, який багато років займається справами по ДТП. «Про цей законопроект ідеться водночас і через намагання знову запровадити автоматичну фото- й відеофіксацію порушень Правил дорожнього руху, – сказав пан Володарський, – та у проекті це – не найголовніше. Якщо точніше, під шумок цієї ідеї (котра, м’яко кажучи, й сама вкрай неоднозначна) намагаються протягти набагато серйозніші речі. Презумпція вини водія – це, якщо коротко, відверте ігнорування конституційних норм, причому прямого рішення Конституційного суду, який у грудні 2010 році давав з цього приводу роз’яснення (йдеться про офіційне тлумачення положень ч.1 статті 14-1 Кодексу про адмінправопорушення – справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

КСУ тоді підтвердив, що конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ч.1 ст. 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст. 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч.3 ст. 62). Тобто, Конституційний суд розтлумачив усе таким чином, що саме принцип презумпції невинності розповсюджується й на осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності. Припустити, що розробники законопроекту цього не знають? Тоді йдеться вже про їхню непрофесійність…»   

Не менш важливий, на думку юристів, і пункт щодо відміни протоколу, який складається за фактом ДТП: досі саме протокол є основою доказової бази під час судового процесу, решта доказів (матеріали по справі, зокрема й фото- й відеофіксація, висновки експертів) додаються, відштовхуючись від вихідних даних. Що матимемо, якщо поліцейський отримає право виносити постанову на місці, та ще й не складатиме протокол?

Не згоден зі штрафом? Подавай апеляцію!  

«Мало того, що й чинна нині градація недосить чітка: справи, за якими адмінстягнення обмежуються штрафами, розглядаються самими інспекторами, а більш серйозні (позбавлення водійського посвідчення, адмінарешт) – таки судами, – зазначає Вадим Володарський, – так тепер усі справи щодо порушень ПДР хочуть передати працівникам поліції, що мають спеціальні звання. Тобто, це означає, що вас може зупинити на вулиці будь-який сержант – й одразу винести постанову про позбавлення водійського посвідчення. При цьому ще й порядок виписаний так, що рішення набуває чинності миттєво, й навіть якщо водій його оскаржить, поки йтиме процес оскарження, їздити людина все одно не зможе: ухвала поліцейського на час оскарження не призупиняє свою дію. А це дуже сильно погіршує становище водіїв і водночас є величезним корупційним ризиком, якого воліють не помічати». Водночас на багатьох водійських інтернет-форумах все гучніше звучить думка, що наш уряд таким чином дбає зовсім не про покращення безпеки на дорогах, а – про що б ви думали? – про… наповнення бюджету через систему миттєвих штрафів.

До речі, щодо штрафів ситуація нині теж цікава. Досі було як? Інспектор ДАІ штрафував. Якщо водій не згоден з таким рішенням, він звертався у районний суд. А ось рішення райсуду вже було остаточним – оскаржувати його не дозволялось. Практика, кажуть юристи, переконує, що судді часто-густо ставали на бік даішників – і подібні справи автомобілістів заздалегідь були програшними. Проте трохи більше місяця тому (8 квітня) Конституційний суд України – у відповідь на конституційне подання Уповноваженого ВР з прав людини – визнав незаконною ст.171-2 Кодексу адміністративного судочинства, котра забороняла автомобілістам оскаржувати в апеляційних судах ухвали райсудів про грошові стягнення.

Що робитиме поліцейський Петренко?

Окрім того, якщо враховувати можливості, які відкриває Законопроект № 2562 – у разі його ухвалення – для корупції, то йдеться передусім про те, як цим користуватимуться майбутні поліцейські задля покращення власного фінансового становища. А це, кажуть водії з досвідом, означає тільки одне: практика автопідстав, яка й так досить поширена на теренах України, стане ще популярнішою. Спеціально промоніторила Інтернет – на предмет інформації щодо шахрайства на дорогах. Так от, зважаючи на те, що насправді – за типом виконавців – є два різновиди автопідстав, з’ясувалася цікава картина. Діяльність першого – коли працюють організовані групи шахраїв, які "розводять" не надто уважних водіїв (приміром, з однієї машини якось відволікають на світлофорі увагу водія або взагалі виманюють його з салону надвір, а пасажир чи водій іншої тим часом вихоплює барсетку чи сумку з документами й грішми), – описана досить широко, з детальним висвітленням використовуваних схем. А от про другий різновид, коли таким нечесним промислом займаються інспектори ДАІ, колеги пишуть набагато менше. Проте, як стверджують юристи, які займаються справами по ДТП, таких автопідстав не те що не менше, а й навіть більше.

«Прикладів – хоч відбавляй, – розповідає пан Володарський, який захищає права водіїв уже не один десяток років, – я десь із 2009 року веду власну статистику щодо таких автопідстав – відтоді, коли ухвалили рішення, що штрафи накладатимуть безпосередньо інспектори, а не після рішення суду. Найбільш розповсюджені, коли людину розводять на відмову від медобстеження на стан сп’яніння. Яким чином? Все до банального просто. Реальний випадок, яким я займався: чоловік живе в селі, він випив пива і ремонтує біля своєї огорожі стару «Волгу» – півмашини розібрано. Раптом до нього під’їжджає машина ДАІ, просять документи показати. Папери в нього десь у хаті. Вони тоді: ви пили – їдемо на медогляд. Чоловік: мовляв, куди ми поїдемо, якщо я не за кермом?! Йому: добре, тоді пишемо у протоколі, що ви відмовляєтесь від медобстеження. А це, щоб ви знали, адміністративне правопорушення, за котре передбачене точнісінько таке саме покарання, як і за керування автомобілем у стані сп’яніння».

Причому у людини, яка розгубилася, навіть запитання не виникає, на якій підставі даішники потребували показати документи, хоч насправді важко второпати, який зв’язок між ремонтом автівки, до якого інспектори не мають жодного стосунку, й порушенням ПДР, але логіка інспектора Петренка, коли він хоче заробити, – особлива. Нині, роз’яснює адвокат, у більшості випадків подібні справи вирішуються в судах, причому позитивно для водія. А що буде, якщо усе це передадуть на відкуп дорожньої поліції, причому навіть без потреби складати протокол – тобто, документ, де зафіксовані обставини справи, вказані свідки, є водійські пояснення? Водії на автофорумах категоричні: це буде цілковита вседозволеність оновленої служби ДАІ, яка виллється у повне беззаконня. А юристи додають: і яка навряд чи призведе до поліпшення ситуації на дорогах у частині підвищення безпеки учасників дорожнього руху.

Перевищення швидкості – золота жила

Вадим Володарський пригадує, що тільки за 2009 рік особисто мав до десятка випадків, коли даівці намагалися повернути ситуацію на свою користь, причому 6 зупинок інспекторами юрист кваліфікує як спроби нахабно "розвести" водія. Класика жанру: на Вінниччині під’їжджав до села (дорога – по одній смузі в кожному напрямку й при цьому суцільна осьова, перетинати яку чинні ПДР забороняють), біля узбіччя стоїть вантажівка, біля неї – знак аварійної зупинки, водія і близько не видно. Щойно почав об’їжджати цю перепону, як його відразу зупиняє екіпаж ДАІ, який одразу ж за цією вантажівкою й стояв. Зупиняє – за перетин осьової. Причому, як склалося враження, хлопці «паслися» там давненько – й відразу виникло питання: а чи не самі вони й ту вантажівку там поставили… «З кимось іншим така афера, можливо, й зійшла б їм з рук, – зазначає мій співрозмовник, – але я добре пам’ятаю, що для того, щоб об’їхати перепону, Правила перетинати осьову дозволяють – після того, як водій переконається, що це безпечно».

Що сержант Петренко недаремно герой стількох анекдотів про смугастий жезл-«годувальник», підтверджують і водії. Так, один із них розповідає, що в одному з обласних центрів інспектори повадилися заробляти на пішохідних переходах. За правилами (п.18.1) водій зобов’язаний знизити швидкість або й зовсім зупинитися тоді, коли на переході знаходяться пішоходи, котрим може бути створена перепона чи небезпека. Як інспектори повертають це на власну користь? Дуже просто: вони зупиняють машини навіть тоді, коли пішоходи знаходяться за кілька смуг або й узагалі на іншому боці вулиці й не факт, що збираються тут дорогу переходити. І це ще не все: так, автолюбитель Сергій Д., який живе в одному з райцентрів на Київщині, розповів, що окремі інспектори люблять бачити «створення аварійної ситуації» там, де її й близько немає. Причому, додає В.Володарський, у таких умовах часто вносять у протокол "лівих" свідків, яких не могло бути апріорі, або намагаються «протягнути» справу без свідків взагалі. «Якщо зараз прибрати із законодавства норму, яка зобов’язує надавати докази вини – матеріали фото- й відеофіксації, – стверджує адвокат, – ми взагалі матимемо вал таких звинувачень. І, знову ж таки: як довести те, чого ти не робив?»

Киянка Марина Ігорівна – законослухняний водій, проте і в її водійській практиці є досвід подібної автопідстави: це сталося тоді, пригадує жінка, коли автоматичну відеофіксацію намагалися впровадити перший раз. Мовляв, ніколи в місті не перевищувала швидкість – і раптом отримала «лист щастя», яким повідомлялося, що вона її таки перевищила – на проспекті Комарова! Що цікаво, пані Марина не те що не була там – вона навіть не знала про існування такого проспекту. Звернулася по допомогу до адвоката, і вже разом з’ясували, що фотографія, яку як доказ вини водія надали інспектори ДАІ, зроблена зовсім не на проспекті Комарова (там на час нібито зйомки не було розмітки – стерлася, як у нас це часто буває), а… на Окружній дорозі, по якій жінка їздила на дачу. Знову ж таки, де гарантія, що поліцейські дорожньо-патрульної служби, отримавши змогу вирішувати такі питання на власний розсуд, не користуватимуться службовим становищем? Немає такої гарантії, стверджують юристи. Хоча б тому, що у суспільстві є певний відсоток людей, яким будь-який закон не писаний. То чому хтось думає, що таких людей не буде в ДАІ?!

Як захищатися тим, кого звинуватять несправедливо

До речі, махінації даівців з нібито перевищенням швидкості, як на мене, – найрозповсюдженіша автопідстава з їхнього боку. Хто не знає з власного досвіду, як екіпаж ДАІ стає відразу за знаком, що показує початок населеного пункту (на білому тліі, який зобов’язує знизити швидкість до 60 км/год), і фіксує радаром швидкість, яку мав автомобіль, під’їжджаючи до містечка чи села, а потім зупиняє автівку – й переконує водія, що зі швидкістю 80–90 км/год той їхав уже в межах населеного пункту? Правда, знайома ситуація? Ще один знак, який ну дуже люблять інспектори ДАІ, – «СТОП»: водій, побачивши такий знак, мусить обов’язково зупинитися. Є такі перехрестя, коли знак не завжди видно (приміром, він ховається у листі дерева), але інспекторів зазвичай цей нюанс не цікавить.

А знаки, які обмежують швидкість під час дорожньо-ремонтних робіт, – це взагалі окрема пісня, бо, з одного боку, усе нібито законно: є обмежуючий знак – і ти мусиш їхати повільно. А з іншого, чому цей знак не прибрали, коли закінчились ремонтні роботи? Кому вигідно створювати прецедент? І чому даішники користуються ситуацією – і стоять на таких ділянках дороги? Цікаво, чи хоча б одного інспектора, який полюбляє використовувати обмежувальні знаки задля власного збагачення, покарали? А тепер, якщо Верховна Рада ухвалить весь пакет з 5-ти законопроектів, підготовлених Міністерством внутрішніх справ і запропонованих урядом, зокрема, й проект № 2562 з його неоднозначними нормами, які легко стануть підґрунтям для корупції, чи хтось каратиме поліцейських, які матимуть аж надто великі повноваження й користуватимуться ними на власний розсуд? В українських водіїв це викликає справедливі сумніви.

А тим часом стало відомо, що парламентський Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді прийняти у першому читанні 4 законопроекти щодо реформування правоохоронної системи. Йдеться передусім про проекти законів «Про національну поліцію», «Про органи внутрішніх справ», «Про сервісні послуги й сервісні центри МВС» і законопроект про внесення поправок до законів, що регулюють сферу забезпечення безпеки дорожнього руху. Усі ці законопроекти – пакетом, – за словами голови профільного Комітету ВР Андрія Кожем'якіна, повинні бути розглянуті парламентом вже до 20 травня.

Коли спостерігаєш, яким поспіхом МВС проштовхує свою реформу – недопрацьовану, сиру, з неоднозначними нормами й позиціями, які приховують у собі чимало корупційних ризиків, видається, що праві правозахисники, які стверджують, що треба розуміти одну просту річ: банальний тиск на водіїв, звичайне погіршення їхнього правового становища не тягне за собою збільшення безпеки на дорогах, чого так добиваються батьки цієї реформи. Для підвищення безпеки, як зазначає В.Володарський, можливість ефективного захисту прав тих, кого звинувачують несправедливо, не менш важлива, аніж горезвісна невідворотність покарання.