Європа стане ближчою в листопаді

Коли Європа відкриє для нас кордони і чи відкриє їх взагалі? Це питання хвилює багатьох українців, яким відчути себе справжніми європейцями заважає зокрема й необхідність оформляти дозвільні документи для поїздок у країни ЄС. А з настанням листопада, судячи з усього, Україна може отримати на нього відповідь, оскільки парламент не далі як до 9 числа повинен ухвалити в другому читанні пакет законопроектів, без яких безвізова мрія так і залишиться мрією.

Отже, що ми маємо на сьогодні. На саміті «Східного партнерства» в Ризі досягнуто домовленостей про запровадження безвізового режиму України з країнами ЄС в 2016 році. Глава держави Петро Порошенко сподівається, що Верховна Рада таки ухвалить закони, необхідні для лібералізації ЄС візового режиму, в першій декаді листопада. Що парламент цього скликання має поставити крапку в питанні віз — і їх для українців скасують, впевнений і голова Верховної Ради Володимир Гройсман. Вірить у наших депутатів і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, який навіть знає, як треба їх простимулювати, щоб не ухилялися від голосування і ухвалили правильне рішення. «Я так розумію, що ті депутати, які проти реформ, собі безвізовий режим зробили, — зазначив Арсеній Яценюк, — у них є дипломатичні паспорти. Так от, у тих, хто не проголосує, пропоную вилучити дипломатичні паспорти, і нехай стоять у чергах на загальних підставах з усіма громадянами України».

З цього випливає, що наша влада у візовому питанні налаштована вкрай серйозно, але от чи вдасться депутатам у день голосування виступити єдиним фронтом і чи означає це, що українцям вже найближчим часом можна готуватися до безвізового режиму? Саме ці питання і спробувала прояснити «Аналітична служба новин», поспілкувавшись з експертами.

Сирійські біженці як стримувальний фактор

Ярослав МакітраБагато з них упевнені, що не все так просто. Приміром, політичний експерт Інституту соціальних технологій «Соціополіс» Ярослав Макітра запевнив АСН, що на сьогодні Євросоюз значно більше турбують питання Сирії, ніж безвізовий режим з Україною. «Європа кине всі свої трудові ресурси на допомогу сирійським біженцям, а для українців, на жаль, тепер просто не вистачатиме робочих місць, — пояснює він. — Тому можу припустити, що отримання безвізового режиму перестало бути питанням першорядної важливості. Ми можемо поступово і без суєти виконувати інструкції, що дали нам у ЄС, і чекати, поки хвиля міграції схлине і все стабілізується».

Але цей стримувальний фактор — зовсім не єдиний, який може послужитися Україні не найкращим чином: політична нестабільність, яка склалася в нашій країні, теж змушує європейців сумніватися, якщо мова — про безвізовий режим для українців. Хоча, впевнений Ярослав Макітра, незабаром — зважаючи на виконання нами інструкцій ЄС — можуть послабити певні обмеження і норми отримання візи, але до повного отримання безвізового режиму потрібно перечекати хвилю мігрантів та стабілізувати політичну ситуацію в країні. «У першу чергу, — уточнює політолог, — потрібно залагодити конфлікт на сході, адже це, з одного боку, є основним показником нестабільності, а з іншого, підтверджує, що наша влада не в змозі контролювати ситуацію, що склалася. Наступний крок — вичистити уряд і міністерства від корупціонерів і бюрократів». Адже поки ми не приборкаємо корупцію, запевняє експерт, жодного реального руху до безвізового режиму з Україною з боку Європи не побачимо.

Андрій БузаровСудячи з усього, введення безвізового режиму з нового року, про що раніше неодноразово заявляли, малоймовірно, навіть якщо звіт Єврокомісії буде на користь України. Цей процес гальмується через брак консенсусу в політичних елітах і невиконання Україною плану щодо лібералізації безвізового режиму, тому, за словами експерта-міжнародника Андрія Бузарова, очікувати вступу країни до Шенгенської зони з січня 2016 року точно не варто. «Є багато факторів, які перешкоджають введенню безвізового режиму для України, і це проблеми, пов'язані не лише з міграційними складнощами, які відчуває Європейський Союз (проблеми близькосхідних біженців, — авт.), — пояснює він «Аналітичній службі новин». — Я вважаю, що загалом консенсусу досягнуть і безвізовий режим для України буде. Є інший момент: Україна, на мій погляд, виконала ще не всі вимоги щодо лібералізації. У нас є внутрішні проблеми, наприклад, серйозні перешкоди у вигляді зняття депутатської недоторканності. Погано те, що серед політичної еліти немає консенсусу в деяких аспектах».

Проте, експерт переконаний, що «глобально питання щодо затвердження безвізового режиму для України вже ухвалено за лаштунками європейської політики». Але як це реалізувати, щоб було зручно й для України, й для ЄС? По суті, зазначає він, «останній рік Україна постійно готується до введення безвізового режиму: це впровадження біометричних паспортів, дещо, що стосуються реформування системи законодавства. Але тут питання надто політичне, пов'язане з тим, що відбувається в ЄС, який не хоче додавати собі ще одну проблему». Тож наразі неможливо говорити про точні дати введення безвізового режиму.

«Не зовсім правильним є підхід, коли деякі представники МЗС заявляють: все готово, і ми можемо з 1 січня вступати до Шенгенської зони, — запевняє політолог. — Заявляли, що з січня 2015-го, з травня 2015-го, з січня 2016-го. Але це були не підтверджені політичні заяви, які лише вводять в оману. Тут передусім треба дивитися на те, яких конкретних результатів досягнуто. А поки що немає жодних передумов, щоб говорити про те, що з 1 січня 2016 року, безумовно буде безвізовий режим. Потрібно почекати, можливо, до середини 2016 року».

МЗС свою роботу зробив

На надання Україні безвізового режиму з ЄС, правда, у другій половині 2016 року, сподівається й очільник МЗС України Павло Клімкін. Але — після того, як ухвалять усі закони, виконають усі вимоги Європи (передусім поліпшення паспортного контролю на кордонах і введення внутрішніх паспортів європейського зразка у вигляді біометричних ID-карт) і до 15 грудня ми надамо ЄС звіт. Хоча в ЄС, зазначають деякі незалежні експерти, «поступово минає політична воля щодо надання Україні безвізового режиму. Тут не лише втома від того, що не виконуються вимоги, про які неодноразово повідомляли, проблема в антикорупційних реформах. Це великий блок, який ми недопрацьовуємо».

Володимир ОгризкоДипломати, за словами екс-міністра закордонних справ Володимира Огризка, вже зробили все можливе для наближення безвізового режиму України з ЄС. Тепер черга — за профільними відомствами, службами і парламентом, які, однак, не виконують те, що їм належить. «Так сталося, що всі в Україні вважають, що забезпечення безвізового режиму — це функція дипломатів. Насправді дипломати створюють можливості для представників держапарату реалізовувати ті речі, які від нас вимагають. Хіба це функція дипломатів — видавати біометричні паспорти? Або чи дипломатична це функція — ухвалювати закони проти корупції? Чи дипломатична функція — створювати табори для потенційних мігрантів? Ні. Це функція профільних відомств, міністерств, парламенту, уряду тощо. Та чомусь у суспільстві вперто вважають, що дипломати мають займатися всім перерахованим вище. Це помилка».

Ірина СушкоВсі перераховані функції, за словами Володимира Огризка, якраз і є необхідними кроками до досягнення безвізового режиму. І якщо, наприклад, саме Міністерство закордонних справ відповідає за біометричні паспорти, до нього й питання: чому їх немає в необхідній кількості? Але в кожному випадку процес триває. Хоча Україна, зазначає керівник громадської організації «Європа без бар'єрів» Ірина Сушко, повинна зафіксувати певний рух у процесі лібералізації безвізового режиму. «У нас завжди залишається шанс показати прогрес. Тепер Єврокомісія орієнтується на те, щоб від точки А ми позначили певний рух уперед — і до остаточного результату. Очевидно, що нам варто зафіксувати певний рух. Однак очевидно й те, що в блоці протидії корупції ми не закінчимо того, що очікувалося. Бо є певні сумніви щодо того, чи ухвалять ці всі антикорупційні закони, за які голосували у так званий безвізовий четвер, у другому читанні, — пояснила Ірина Сушко «Аналітичній службі новин». — Говоритимемо відверто, ті депутати, які стали вказувати на недоліки в цих законах, теж мають рацію. Всі закони містять певні недоліки, які варто прибрати. Тому важливо, щоб нині парламент і уряд знайшли змогу на громадській або експертній раді усунути ці недоліки до другого читання».

Експерт зазначила, що питання є не тільки до законодавчої влади. «Депутати, наприклад, скаржаться, що уряд змусив ще до внесення в парламент ці всі законопроекти погоджувати, тож є питання до всіх. Не лише до парламенту, але й передусім до координації цієї роботи. Координація, яку здійснює МЗС, недостатня, бо тут потрібен більш високий її рівень, з великими потужностями впливу. На сьогодні точно відомо лише те, що необхідна політична воля вищого керівництва країни для того, щоб всі ці умови ухвалили. Інакше ми можемо опинитися в ситуації недовиконання», — дійшла до висновку Сушко.

Джерело трьох загроз

Андрій ЄрмолаєвУ свою чергу, директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв упевнений, що в найближчій перспективі між Україною та ЄС безвізовий режим навряд чи введуть. Одна з причин, на його думку, — те, що Україна для Євросоюзу несе певні загрози. «Очевидно, що для Європейського Союзу наразі питання міграції — це питання політичної, соціальної та національної безпеки. Україна в цьому плані є джерелом відразу двох загроз, — пояснив Єрмолаєв АСН. — По-перше, це проблеми міграції осіб, пов'язані з конфліктом на Донбасі, та осіб, які опинилися в становищі не оприлюдненого подвійного громадянства. Грубо кажучи, це ті, хто зберіг паспорти України, але або вже перебувають на території Росії, або пов'язані російським громадянством. А це сильно ускладнює визначення громадянського статусу. А також несе певні ризики ЄС і конкретній країні, яка бере на себе право видавати Шенгенську візу. Друга загроза пов'язана з міграційною кризою в самому Євросоюзі. Україна є одним із коридорів, яким люди  негласними каналами з Азії, Африки та Близького Сходу опиняються в ЄС. Ось ці дві причини, як мені здається, унеможливлюють безвізовий режим для України в найближчій перспективі».

За словами експерта, ще одна проблема полягає в тому, що для європейців, на відміну від українців, питання введення безвізового режиму — це виконання всього комплексу програм, пов'язаних з підписаними документами про Асоціацію. «Україна, на жаль, тут нічим не може похвалитися. Але це тіньова сторона. Скільки політики не декларували б ефективність європейського курсу, ЄС — це добре прорахований політичний проект. І потрібно розуміти, що в найближчій перспективі, а це мінімум років 10, Україну як можливого члена Євросоюзу розглядати взагалі не будуть. Всі спеціальні режими і відносини — від економічного до цивільного, — з усього видно, відтягуватимуть», — вважає політолог.

Не згоден з такою позицією голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук, який вважає, що в України, хоч і невисокі, але шанси на безвізовий режим з ЄС є. А ось «терміни його запровадження залежать від трьох чинників: технічної готовності України, політичної волі ЄС і відсутності бойових дій на території України». З його точки зору, всі три пункти виконувані, проте на це потрібен час. «Поки що технічної готовності з боку України немає. До того ж, за останні два роки в Україні настільки прикро розчарувалися, що збільшили кількість вимог. До прикладу, вимагають зняття недоторканності з народних депутатів, чого не було з жодною країною світу», — запевнив АСН експерт.

Також він зазначив, що політична воля ЄС для введення безвізового режиму після Майдану була досить сильною, очевидною і чіткою. «Жодних сумнівів не було, що безвізовий режим запровадять одразу після Майдану. Проте повільність зрушень розчарувала Євросоюз. Адже вони бачать неефективність нової влади», — сказав Філіпчук, визначивши третім пунктом безпеку в країні, «якої не було з часів Майдану, аж до сьогодні». Мовляв, коли Україні планували дати безвізовий режим, її сприймали як джерело міграції, країну, яка зможе бути постачальником трудового та промислового ресурсу. Але це все — лише за умови спокою всередині.

Потрібен стійкий мир

Руслан СольварЩо ми повинні забезпечити стійкий мир, врегулювавши кризу на Донбасі, зазначає і народний депутат Руслан Сольвар. За його словами, успішна реалізація технічної частини Плану дій візової лібералізації — важлива, але це не головний компонент проблеми. Він зазначив, що багато формальних аспектів реалізації плану вимагатимуть бюрократичної вправності. Ключові вимоги ЄС до України — ефективна боротьба з корупцією і реформа сектору безпеки — не можна втілити в життя без політичної волі очільників держави.

«Якщо Україна зможе осилити свою частину безвізового плану, у нас є всі можливості досягти результату, до якого ми рухаємося вже 5 років. Зі свого боку, європейські політики запевняють, що впливові партії Європарламенту, зокрема Народна партія і соціал-демократи, підтримають запровадження безвізового режиму з нашою країною», — поділився Сольвар з АСН, наголосивши, що нині вкрай важливо, щоб різні політичні сили не намагалися розхитувати ситуацію, перешкоджаючи здійсненню чергового кроку до зближення України з Євросоюзом.

Якщо подивитися на проблему з прагматичної точки зору, виникає логічне запитання: у випадку навіть якщо наш парламент ухвалить всі необхідні закони вчасно, коли для українців відкриють європейські кордони? «Все абсолютно реально, — поділився своєю точкою зору з АСН політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. — У мене сумнівів у реальності безвізового режиму з ЄС немає. Питання лише в тому, щоб була політична воля і здатність наших органів влади ухвалювати рішення і втілювати їх у життя. Найпевніше, безвізовий режим з ЄС уведуть десь у другій половині наступного року, однак не унеможливлюю того, що це може затягнутися і до кінця року».

Павло РудяковВодночас директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков не так оптимістично налаштований. Швидкого запровадження безвізового режиму очікувати не варто, запевнив він АСН. «Попри те що законодавство вже адаптоване до європейського, воно й досі не імплементовано, — зазначив аналітик, — через що й матимемо затримки зі скасуванням віз». Звіт європейської сторони, за його словами, буде «надто  бюрократичним, що не припускає ухвалення на його основі якихось кардинальних рішень — наприклад, надання Україні безвізового режиму, і наші очільники це усвідомлюють. Приміром, називають 2016-й роком, коли ймовірно нададуть безвізовий режим. Але навряд чи це трапиться, оскільки немає політичної волі і в очільників ЄС загалом, і в окремих європейських країн, зокрема Німеччині, Франції, Італії, навіть Великобританії. Ця політична воля поки що не на нашу користь. Тож все затягнеться як мінімум до 2020 року».

Європа, за словами політолога, нам «ще раніше говорила про те, що «адаптація — це добре, але настав час братися до імплементації». І ось на цій імплементації ми зламалися. Зламатися, бо ВР щось робить, вирішує якісь формальні питання і ухвалює закони, але ці закони не працюють. І Європа нам, звичайно ж, вказує на це і змушує бігти по колу. Адаптацію ми виконали або майже зробили це. А ось що стосується імплементації, то це завдання не на рік і не на два. Цілком можливо, що на термін життя одного покоління людей. 20 років як мінімум має минути, щоб закони запрацювали, і щоб у Європі змінилося переконання про Україну як про країну, яка не є Європою. Ось тоді можна буде рухатися далі».

У чому панацея?

Юрій РоманенкоХоча саме у людей із прагматичним підходом до життя постає ще одне запитання: а кому, власне, безвізовий режим у нас потрібен, що ми навколо нього розвинули таку жваву діяльність? Якщо безвізовий режим з ЄС і допоможе двом мільйонам українців позбутися зайвої паперової тяганини при отриманні візи, то 80% наших громадян як не їздили в Європу, так ніколи і не виїдуть, вважає директор Центру політичного аналізу «Стратагема» Юрій Романенко. «Люди, які мають засоби, щоб з'їздити у відпустку за кордон, поїдуть туди й так, адже для них отримати візу — не проблема. З бізнес-візою ще простіше — її оформляє підприємство, — роз'яснює він «Аналітичній службі новин». — А люди як сиділи в своїх селах, так і далі там сидітимуть. Більшість українців за все своє життя жодного разу не залишали країну. Це питання проблему взагалі не вирішує. Хіба що трохи спрощує життя тим двом-трьом мільйонам, хто може собі це дозволити на регулярній основі». Політолог наголосив, що безвізовий режим міг би бути корисним Україні лише за наявності вільних робочих місць в Європі. А на найближчі декілька років в ЄС всі вакансії займуть новоприбулі сирійці.

«Тож у чому панацея безвізового режиму? — перепитує Юрій Романенко. — Якщо ми не можемо організувати свій ринок праці, не можемо створити нові робочі місця, ми шукаємо підтримки у старшого брата — Європи. Думаємо не над тим, як би вирішити ці дві нагальні проблеми, а про те, куди заслати безробітних». Та водночас експерт не бачить особливого завзяття і з боку українського МЗС. Він сумнівається, що зволікання у виконанні інструкцій ЄС виникло через тривале узгодження умов або нестачу людського ресурсу та бюджету на реформи. Як не бачить і особливої ​​користі від цього нововведення для нинішньої України, бо воно, запевняє Романенко, в українській ситуації загалом абсолютно нічого не змінює.

До речі, від парламенту, який вже на цьому пленарному тижні може розглянути потрібні закони, залежить багато чого, але справді зовсім не все. Ще один гострий кут, який заважає ухваленню безвізового режиму, — певне напруження між Генпрокуратурою і МЗС. Якщо МЗС, відповідальне за безвізовий режим, зацікавлене у лібералізації, то з ГПУ не все так просто. Тому Спеціальна антикорупційна прокуратура (САП) перетворилася на справжній камінь спотикання — від неї багато що залежить у вирішенні цього питання, але от тільки створювати її якось ніхто не поспішає. Все впирається в проблему контролю: ЄС хоче повної незалежності САП, а ГПУ такий стан справ не дуже подобається.

Але Петро Порошенко свято вірить, що процес отримання безвізового режиму з мертвої точки зрушиться. «Ми маємо політичну волю для боротьби з корупцією, у нас є система цієї боротьби, і це — поза сумнівом — буде працювати», — заявив він після переговорів з латвійським президентом Раймондсом Вейонісом. В українському представництві ЄС, у свою чергу, в очікуванні ухвалення горезвісних законів украй обережні, але шанс на скасування віз нам поки що залишають. Правда, навіть якщо в Україні виконають усі умови для лібералізації візового режиму з ЄС, Європа навряд чи готова відкривати кордони для мільйонів безробітних українців.