Тріумф партії Качинського: чи чекає на Україну холодний душ?

У Польщі відбулися парламентські вибори, в яких приголомшливу перемогу здобула партія Ярослава Качинського «Право і справедливість». Підтримка майже в 40% дасть їй змогу самостійно формувати уряд. Головна інтрига для Польща — чи не захлинеться ПіС владним пирогом, який дістався їй увесь? Для України ж питання полягає в тому, чи стануть нові очільники Польщі плекати старі історичні образи або зосередяться на майбутньому.

Здрастуй, монополія!

Парламентські вибори для Польщі — найважливіші, значно важливіші ніж президентські. Адже головну роль тут відіграє парламент і сформована ним урядова коаліція. Результати виборів до Сейму та Сенату не стали для експертів і журналістів особливою несподіванкою. «Громадянська платформа», яка правила у Польщі вісім років, останнім часом почала сильно втрачати свої позиції. Що, власне, і підтвердили травневі президентські вибори: на зміну ліберальному Броніславу Комаровському прийшов правоконсервативний представник «Права і справедливості» Анджей Дуда.

Парламентські вибори лише зміцнили успіх партії «Право і справедливість», зосередивши в їх руках всю повноту влади. Результат, який показав ПіС (близько 38%), дає їм змогу отримати 235 із 460-ти мандатів у Сеймі. Отже, одноосібно сформувати уряд.

І в цьому — перша сенсація польських виборів. Починаючи з 1989 року, жодній партії у Польщі не щастило сформувати кабінет міністрів без сторонньої допомоги. Тому кожен польський уряд був коаліційним. Сьогодні така змога у «Права і справедливості» є. І вони нею вже скористалися: ледь були оголошені офіційні результати виборів, ПіС висунув у прем'єри свого однопартійця Беату Шидло. Вона змінить на прем'єрській посаді представника «Громадянської платформи» Єву Копач. Та, до речі, поразку своєї партії сприйняла філософськи і привітала опонентів з перемогою. Експерти вважають, що «ГП» показала гідний результат як для партії, яка беззмінно керувала впродовж восьми років, — 24%.

Як перемогла опозиційна партія? Як і в Україні — завдяки гучним обіцянкам і на розбіжностях із правлячою силою. Тут прихильники Качинського обіцяли полякам значне зростання пенсій і зарплат, проведення податкової реформи, зниження пенсійного віку і повернення до католицьких цінностей.

Після оголошення попередніх результатів виборів лідер «Права і справедливості» Ярослав Качинський у зворушлій промові сказав, що присвятив перемогу своєму братові, колишньому президенту Польщі Леху Качинському, який загинув в авіакатастрофі під Смоленськом у квітні 2010 року. «Пане президенте, місія виконана!» — заявив лідер ПіС.

Віталій ПортніковЕксперти результатам виборів не здивувалися, а найпевніше сприйняли їх  із професійною цікавістю. «З 1989 року уряд в Польщі завжди був коаліційним. Наразі «Право і справедливість» вперше з часів появи Нової Польщі отримала мандат на формування однопартійного уряду. Враховуючи, що Анджей Дуда переміг на президентських виборах, створюється монополія влади. Як вони орудуватимуть цією владою, стане досить цікавим політичним експериментом для майбутнього Польщі», — заявив у коментарі АСН український журналіст і політолог Віталій Портніков.

Казус Кукіза і провал лівих

Ще одна сенсація виборів — тріумф актора і музиканта Павла Кукіза. На останніх президентських виборах у травні цього року він отримав 20% голосів. Тріумф тривав й на парламентських — його партія під назвою «Кукіз'15» набрала понад 9%. Радикальний політик відіграв на запиті поляків на нові обличчя. До того ж їх принадила його непримиренна позиція з приводу недопущення до Європи сирійських біженців. Тоді коли позиція колишньої владної партії «Громадянська платформа» була переважно м'якою стосовно гостей із Близького Сходу, Кукіз прямо заявляв, що вони мають триматися якомога далі і від Польщі, і від Європи загалом.

Кукіз не приховує своїх радикальних настроїв. Перша ж його заява після виборів — про те, що впродовж двох років нинішня політична система розвалиться. «Ми стали свідками народження нового громадського руху, який скоро змінить Конституцію і поверне державу громадянам. Ми з нашою енергією, без грошей і структур, йдучи лише  за покликом совісті, зробили неможливе», — наголосив Кукіз.

Справжньою несподіванкою для Польщі став той факт, що вперше з 1989 року до парламенту країни не потрапили ліві. Блок «Об'єднані ліві» (Zjednoczona Lewica) до останнього балансував на межі прохідного бар'єру, але так і не добрав частки відсотка до 8%. Саме такий поріг встановлено для політичних блоків. На думку експертів, переломним моментом для лівих стали дебати між кандидатами, під час яких лідер партії «Разом» («Razem») Адріан Зандберг вщент розгромив лідера блоку об'єднаних лівих. На думку професора Варшавського університету Норберта Малишевського, саме ці дебати стали фатальними для «Лівиці» і відібрали у неї дві сотих відсотка. З іншого боку, він вважає, що якби «Об'єднані ліві» таки подолали виборчий бар'єр, Ярославу Качинському довелося б добирати свою коаліцію з інших партій.

Євроскептики і месники

У країнах Євросоюзу результати виборів у Польщі особливого захоплення не викликали. Не дарма «Право і справедливість» називають партією євроскептиків. Не надто лояльна позиція стосовно Європейського Союзу цілком проявилася, коли країною правили брати Качинські. Нині, коли ПіС має всю повноту влади, політика вибудовування взаємин Польщі та ЄС може стати жорсткішою.

Петро Поґожельскі«Місце лояльної стосовно Європейського Союзу партії, якою була «Громадянська платформа», посяде скептичніша і менш компромісна партія — «Право і справедливість». Тож можна очікувати деякого охолодження по лінії Варшава — Брюссель, а також меншого впливу Польщі на політику Євросоюзу щодо України чи Росії», — зазначив у коментарі  АСН журналіст Польського радіо Петро Поґожельскі.

А кореспондент «Gazety Wyborczej» Петро Андрусечко нагадав про суперечки між Польщею та одним із головних учасників Євросоюзу — Німеччиною. «Якщо останні два роки ми бачили більш м'яку політику Польщі та Німеччини, то тепер відносини можуть погіршитися. І це може негативно вплинути на відносини з Україною», — припустив експерт.Петро Андрусечко

Більшість аналітиків сходиться на думці, що нова польська еліта занадто багато уваги приділятиме історичним суперечкам з іншими країнами. Німцям вони досі не пробачили фашизм, нам — Бандеру, Росії — літак під Смоленськом, і саме через цю історичну призму вони будуть вибудовувати відносини з найближчими сусідами. Однак тут криється певна небезпека. Оскільки така політика може грати на розкол єдності Європейського Союзу, і, як наслідок, на руку російській пропаганді.

Сергій Солодкий«Цей фокус польського суспільства на історичних сенсах викликає побоювання, що минуле може затьмарити майбутнє. Нині ЄС і так перебуває в складній ситуації через агресію Російської Федерації. Московський інтерес полягає в тому, щоб поглибити цей розлам. І якщо Польща діятиме ірраціонально і робитиме акцент на якихось непродуманих моментах, це посприяє російської стратегії щодо поглиблення конфліктів між членами ЄС», — переконаний заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий.

Між минулим і майбутнім

«Результати виборів не означають зміну політики Польщі щодо України. Але вона буде більш жорсткою. І більш вимогливою», — упевнений Петро Поґожельскі, який висловив думку багатьох польських та українських експертів. При цьому аналітики стверджують, що Польща може змістити акценти — з сучасних реалій на минулі історичні образи. У польсько-українській історії є чимало сторінок, якими не пишається жодна з країн. Але попри все, Польща є багаторічним адвокатом України в Європі, ми досить успішно провели футбольний чемпіонат «Євро-2012» і вважаємося братніми народами.

Після приходу «Права і справедливості» до влади може наступити якщо не охолодження польської політики стосовно України, то, принаймні, нам перестануть багато що пробачати. Адже якщо Броніслав Комаровський «проковтнув» образу, коли за кілька годин після його виступу у Верховній Раді України депутати ухвалили закон про героїзацію УПА, то Дуда, Качиньський і їхні однопартійці навряд чи будуть такими лояльними. Для поляків волинська різанина, коли десятки тисяч поляків вбили українські націоналісти, — незагойна рана.

«Немає сумнівів, що «ПіС» знову ставитиме питання щодо історичних розбіжностей між Україною та Польщею. Наприклад, тему волинської різанини — історичну сторінку, яку повністю ігнорує Київ. Тут просто не уявляють, наскільки це важливо для Варшави», — наголосив Петро Поґожельскі.

При цьому, за словами Віталія Портнікова, багато що залежатиме від того, як поводитиметься Україна у неминучому конфлікті по лінії «Варшава — Брюссель». «Питання не в польсько-українських відносинах. При новому уряді Беати Шидло вони будуть такими самими теплими. І новий президент Анджей Дуда говорив, що він хотів би більш активної участі Польщі у врегулюванні ситуації на Донбасі. Але будуть складнішими відносини між Польщею і ЄС. І тут важливо, як Україна позначить свою позицію між Варшавою та Брюсселем», — підсумував експерт.

Своєю чергою, Сергій Солодкий зазначає, що останнім часом польський інтерес до України дещо знизився. Як і рівень готовності сусідньої країни приєднуватися до ініціатив, які посилювали б співпрацю обох країн. «Я сподіваюся, що ця історізація, якої так воліє польське суспільство, не перетвориться на істерізацію. І що раціональне переможе. Адже приклад польсько-українського примирення, що розпочалося в 2000 роках, — один з найбільш вдалих у світовій політології. І я дуже сподіваюся, що цей процес триватиме», — зазначив експерт.

Андрій ДещицяБільш оптимістичний посол України в Польщі Андрій Дещиця. У коментарі АСН він нагадав, що представники «Права і справедливості» неодноразово заявляли, що одним із пріоритетів їхньої політики є інтенсифікація регіональної співпраці. Отже, Україна може розраховувати на подальшу підтримку сусіда. Що стосується історичних розбіжностей, то, на думку Дещиці, в них повинні розбиратися не політики, а вчені та історики. «Безсумнівно, історичні питання будуть на порядку денному зовнішньої політики Польщі. Але я вважаю, що такі питання насамперед мають обговорювати відповідні інституції. Наприклад, Інститут національної пам'яті. Найближчим часом призначені консультації між цими відомствами в обох країнах», — підсумував посол.

Як бачимо, перемога на парламентських виборах у Польщі партії «Право і справедливість» оголила проблеми, на які в Україні чи то заплющували очі, чи то взагалі воліли про них не думати. Чи ускладнить якось це для нас життя, ще не зрозуміло, адже багато питань поки що залишаються невирішеними. Однозначно можна сказати лише те, що ігнорувати їх і далі у нас не вийде.