Чи відкриють нам двері в Європу?

Багаторічні обіцянки європейських партнерів України про безвізовий статус підштовхують нашу країну проводити реформи. Щоправда, не завжди вчасно і не завжди відповідально. Українці вірять, що із введенням біометричних закордонних паспортів Європа розкриє нам двері, дозволивши проїжджати на її територію без віз. І ось на швидкуруч ми збираємо речі, пакуємо валізи. І так з важкою ношею і стоїмо біля зачинених дверей, щиро вдаючи, що не розуміємо, що хочемо везти не що інше, як недопрацьовані документи, не ухвалені законопроекти, не створені агенції та бюро.

У середині жовтня парламент провалив так званий безвізовий пакет: з 12 законопроектів, необхідних для скасування в осяжному майбутньому віз до ЄС для українців, депутати проголосували лише кілька. І то в першому читанні. Роботу відклали на час після місцевих виборів.

Щоб виправити ситуацію, у народних обранців часу мало - до 9 листопада. Саме до цього дня європейці ще готові приймати від України звіти про виконану роботу. А вже 15 грудня 2015 року Європейська комісія оголосить свої рекомендації - чи варто сподіватися Україні на безвізовий режим з ЄС. Тому глава МЗС Павло Клімкін попросив парламент у стислі терміни «знайти консенсус... щодо законів, які становлять основу». Адже для європейців важливо не лише наявність необхідних законів, а й чітке їх виконання.

Сім років діалогів

Розмова між Україною та Європейським союзом про візову лібералізацію почалася майже сім років тому - 29 жовтня 2008 року. Через два роки наша країна отримала план дій, виконавши який, Україна могла б розраховувати на запровадження безвізового режиму. Відтоді ми виконуємо написане в документі, переходячи з законодавчого рівня до імплементаційного. І долаємо бар'єри.

Перший - забезпечення безпеки документів і введення біометрики. Нашій країні необхідно було впровадити паспорти з біометричними даними, що відповідають європейським стандартам. І з січня цього року вони з'явилися. Правда, при цьому досі триває процес забезпечення всіх пропускних пунктів на кордоні спеціальним обладнанням для зчитування біометричних даних. Планується, що він завершиться лише до кінця наступного року.

Ще один аспект проблеми - ідентифікація громадян. Питання в тім, чи не отримуватимуть, приміром, злочинці українські паспорти, а на їхній основі - закордонні, і чи не їхатимуть потім без віз до Європи. Тобто держава має надійно контролювати не лише етап видачі паспортів для виїзду за кордон, а й видачу внутрішніх документів.

Крім того, Європейський союз радив Україні ввести в обіг так звані ID-картки, або внутрішні паспорти - пластикові документи з фото та біометричними даними. Очікується, що в майбутньому вони зможуть замінити закордонні паспорти. Нині у Державній міграційній службі стверджують, що ID-картки видаватимуться уже з 1 січня 2016 року. Правда, залишається питання про належне фінансування. Варто нагадати, що випуск біометричних закордонних паспортів затримувався саме через брак коштів у бюджеті.

У плані візової лібералізації абсолютно чітко вказано і пункт співпраці України з Інтерполом. Тобто повинна запрацювати в повному обсязі система швидкого оповіщення про випадки втрати документів та зміну імен і прізвищ. Щоб це стало можливим, усі правоохоронні органи повинні мати доступ до Єдиного державного демографічного реєстру.

Другий рівень завдань - міграція та управління кордонами. Треба сказати, що в питанні міграційної політики ЄС уже офіційно визнав, що майже всі вимоги Україна виконала. Єдине, чого ще чекають, - це деяких деталей, які може бути завершено і після впровадження безвізового режиму. Для європейців важливо, щоб Україна вчасно надавала оновлені дані з приводу міграційних ризиків. А у нас міграційний профіль, який готує Держприкордонслужба, з'являється лише один раз на рік. Як чиновники кажуть, через брак ресурсів. Хоча заради справедливості слід зауважити, що служба працює в посиленому режимі, і результат справи від неї залежить не завжди - багато дій доводиться узгоджувати з прикордонниками, представниками МВС.

Третій - безпека і боротьба з корупцією, реформа правоохоронної системи. Саме в цьому блоці в України дірок найбільше. Йдеться про проблеми у створенні Національного агентства із запобігання корупції. Воно має збирати всі дані про доходи й аналізувати декларації держчиновників. Окрім того, рекомендовано заснувати офіс з повернення активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, у тому числі чиновниками часів Януковича. Окреме питання - формування антикорупційної прокуратури. Нинішніми процесами в цій сфері в Брюсселі, м'яко кажучи, незадоволені. Парламент зробив усе, щоб процес був залежним від генпрокурора.

Ну і четвертий рівень - права людини. Говорячи про них, ми насамперед повинні згадати антидискримінаційні поправки до Трудового кодексу.

Обов'язкові та добровільні реформи

Ірина СушкоДо того ж треба розрізняти законопроекти, які з'явилися в результаті рекомендацій європейців, і ті, що обов'язкові для виконання. «Перші - це предмет для переговорів, - говорить виконавчий директор ГО «Європа без бар'єрів» Ірина Сушко. - І на них європейська сторона не наполягає. Так, у нашому парламенті з'явилися законопроекти, які є пропозиціями самої України, засновані на рекомендаціях, озвучених Європейською комісією. Наприклад, деякі антикорупційні закони. Для європейців важливо забезпечити велику відповідальність державних службовців, чиновників. Тому з'явився документ про конфіскацію активів. Але який новий орган цим питанням займеться, якою буде процедура, європейці не уточнювали».

Нагадаємо, Верховна Рада з третьої спроби прийняла в першому читанні урядовий законопроект №3040, котрий передбачає створення Нацагентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів. 237 народних депутатів віддали свої голоси за документ, який передбачає арешт активів, зарахування їх на депозитні рахунки створеного Національного агентства та визначення їхньої долі залежно від подальшого судового рішення. Цікаво, що у «візовий четвер», коли в парламенті відбувалося голосування за пакет документів, на розгляд депутатів було запропоновано, так би мовити, і ці необов'язкові закони з антикорупції. І якраз їх було схвалено у першому читанні.

«Але і це позитивний знак - ЄС за всім стежить, - зазначає Ірина Сушко. - Хоча водночас через те, що подібні законопроекти не здобули необхідного схвалення у парламентських колах, є ризики, що і їх не буде проголосовано у другому читанні. Щоб прибрати з них усі неточності, було запропоновано одразу після голосування створити спеціальну раду, куди увійшли б і депутати, і міністри, аби разом зайнятися цим усуненням. Але, за нашими спостереженнями, вона хоч і збиралася, її робота не була ефективною. Тому не всі спірні питання знято».

Головні все ж ті закони, ухвалення яких європейці вимагали від України у разі наміру отримати безвізовий режим. Не треба забувати, що, рухаючись шляхом лібералізації, ми залишаємося перед Європою в боржниках. Адже коли два роки тому ми отримали від Єврокомісії підтвердження, що Україна може переходити з першого етапу - законодавчого на другий - імплементаційний, вийшло, що це рішення нам було видано авансом: ми досі не затвердили всі документи і тому працюємо над ними зараз.

Віктор ТаранДо обов'язкових змін можна віднести Трудовий кодекс, до якого має бути внесено зміни для захисту чутливих груп населення, зокрема сексуальних меншин, інвалідів. Цікаво, що цієї осені їх навіть не було подано на розгляд депутатів. Крім того, експерти акцентують увагу: для ЄС надважливо бачити в Україні реальну боротьбу з корупцією. Керівник Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран каже, що в питанні протидії корупції у ЄС до України було три вимоги, які мали відобразитися у відповідних законопроектах. «Перша з них - закон про прозоре фінансування політичних партій та виборчих компаній і виділення коштів на це з держбюджету, - уточнює він. - Йдеться про проголосований у першому читанні законопроект №2123-а. Друга - запуск антикорупційного бюро та антикорупційного прокурора. Третя - існування агентства із запобігання корупції».

Олександр Хара«Треба розуміти, що важливо ж не лише формування юридичних підстав для створення всіх антикорупційних органів, а й нормальна їх робота. Цього якраз зараз не видно, - каже дипломат, експерт «Майдану закордонних справ» Олександр Хара. - Наші іноземні партнери, і в першу чергу посли, раз у раз говорять про незадовільний стан наповнення антикорупційних органів персоналіями, які повинні боротися з корупцією».

На невизначений термін

«Якби ми сьогодні говорили про законодавчі зміни в країні і не згадували б про безвізові перспективи, то можна було б заявляти, що відбувається нормальний процес, - вважає Ірина Сушко. - Але враховуючи те, що Президент постійно називає якісь строки, очевидно, що ми їх пропускаємо. Треба дивитися, що вважати пріоритетом. Якщо безвізовий режим, тоді нам треба закривати очі на спірні моменти та неточності, вносити поправки про захист трудових прав сексуальних меншин. Якщо для нас важливіше якісне законодавство і консенсус з суспільством, тоді безвізовий режим відкладається».

За оцінками експертів, дуже важливо, щоб наші чиновники, у тому числі й Президент, не називали конкретних дат введення безвізового режиму. Важлива максимальна концентрація на координації процесу. Бо ж хай би які завдання ми для себе ставили - з безпеки документів чи протидії дискримінації - ми повинні бачити зв'язки між ними всіма. Таким координатором має виступити уряд. Тому що МЗС, яке нині офіційно узгоджує цей процес, не завжди наділене повноваженнями, щоб впливати на деякі ситуації. У першу чергу, на Генпрокуратуру чи парламент.

А поки що ЄС названо інші дати. І ми не можемо про них не говорити. У разі, якщо парламент, як і обіцяв, на черговому засіданні 3 листопада ухвалить усі необхідні закони, для ЄС це означатиме, що ми вміємо знаходити компроміс, що ми цілеспрямовано йдемо до мети. Далі - очікування офіційного звіту Єврокомісії 15 грудня. Цілком можливо, що в ньому будуть рекомендації про скасування візового режиму. Але треба усвідомлювати, що рекомендації - це лише рекомендації, перший крок. За ним має бути рішення Європейської ради.

Якщо ж закони не буде схвалено парламентом до початку листопада, а справи з ними просуваються справді вкрай повільно, цілком можливо, що ЄС не помітить прогресу в діях України. Звичайно, не можна виключати, що Єврокомісія може прийняти якісь політичні рішення, а на щось може закрити очі.

«Американці та європейці не дивляться на те, які вдалі кроки роблять наші парламентарії або міністри, вони орієнтуються на те, щоб побудувати в Україні інституції, які працювали б при будь-якому парламенті, Кабміні чи президенті, - упевнений Олександр Хара. - Я як бюрократ зі стажем можу сказати, що напишу непоганий звіт, нічого при цьому не роблячи. Але навряд чи в цьому випадку європейці йтимуть нам на поступки. Бо, по-перше, вони знають, що наша хвороба - робити щось наполовину, а потім просити авансом. А по-друге, вони не можуть ризикувати - вони повинні враховувати міграційні ризики на тлі хвилі біженців з Сирії. Швидше за все, ці два фактори можуть вплинути на розгляд українського питання в найближчій перспективі».

І ще питання: чи є політична воля в самій Україні виконати у стислі терміни всі вимоги ЄС? Можливо. Складається таке враження, що більшість представників влади до недавніх пір навіть до кінця не знали, що необхідно зробити, аби отримати безвізовий режим. Здається, лише зараз, коли візовому питанню приділяється стільки уваги, депутати почали розуміти, чого від них усі чекають, що це не просто якісь фрагментарні технічні критерії, а що це реальні комплекси дій, які потребують значних зусиль.

Тим не менш, сьогодні Президент у візовому питанні налаштований жорстко, і у нього є всі повноваження перетворити мрію на реальність. За його словами, відступати від своїх намірів отримати безвізовий режим з ЄС Україна не збирається. Залишилося подивитися, наскільки ці заяви буде втілено в життя.

«Безвізовий режим - це та морквина, яку ЄС показує нашій владі, й вона хоча б щось робить, - говорить Олександр Хара. - Тому що без зовнішнього впливу ми не збираємося реформувати себе. Тільки під тиском європейців стали можливими асоціація з ЄС і зона вільної торгівлі. Те ж саме стосується й безвізового режиму. Ми, українці, бачимо, що є балаканина, непогані показники на якихось там веб-сторінках, та немає реальних змін щодо процесів керівництва державою і економічних досягнень. Тому ця «морквина» важлива і для нас. Навіть якщо нам не дадуть рекомендацій у грудні, а перенесуть рішення на пізніший час, це теж буде позитивом - у європейської спільноти залишаться ще інструменти впливу на українську владу».