Коли українцям платитимуть більше

Ситуація на нашому ринку праці, обумовлена ​​процесами, які відбуваються в країні, має дещо парадоксальний вигляд. З одного боку, ми маємо надлишок фахівців практично в усіх господарських галузях, про що свідчать дані Держкомстату про рівень безробіття. А з іншого, той, хто зіткнувся з пошуком людей для своєї компанії, точно знає, що знайти якісного працівника вкрай складно. Виходить, що при явному надлишку пропозиції ми водночас маємо дефіцит професіоналів, і поки ще ніхто не запропонував справді дієвого способу, який дав би змогу впоратися з кадровим дефолтом. Тому «Аналітична служба новин» за допомогою експертів спробувала відшукати вихід із кадрової пастки.

Мовою цифр

Безробіття в нашій країні, за даними Міжнародної організації праці, цього року порівняно з минулим зросла від 9,7% до 11,5%. Який відсоток реальний (а він явно значно вищий), з'ясовувати не будемо, як не будемо і перераховувати причини, що спровокували цю ситуацію. Аналітики ринку праці зауважують, що сьогоднішній ринок праці перенасичений фактично непотрібними Україні фахівцями, до того ж як правило з вищою освітою (зокрема юристів і економістів нам з лишком вистачить ще на 5 років). Наприклад, співробітники міжнародного кадрового порталу Head Hunter Україна зазначають, що на одну вакансію у нас претендують в середньому 6 чоловік. І саме топ-менеджерам, юристам і фінансистам відшукати роботу найскладніше.

Найбільш перенасичений ринок Києва, а також Рівненської, Київської, Запорізької та Вінницької областей. Ситуація в Донецькій і Луганській областях від загальноукраїнської відрізняється кардинально, тому її враховувати не будемо. Найнижча конкуренція — серед представників робітничих спеціальностей, страховиків, медиків, а також держслужбовців. Єдиний об'єднуючий ці напрямки фактор — вкрай низька зарплата, яка не додає вакансіям престижу.

Та дефіцит фахівців відчувають всі напрямки, й надто галузь інформаційних технологій, яка цього року потребує 170 тисяч співробітників. Не вистачає Україні й кваліфікованих вчителів, насамперед у початкову школу, про що зазначили навіть експерти ООН, посилаючись на дані, опубліковані Інститутом статистики ЮНЕСКО. А якщо врахувати й люстраційні процеси, які спостерігаються в нашій країні, коли під кадрову чистку підпадає чимало професіоналів (просто тому, що вони працювали на певних посадах не в той час), стає зрозумілою глибина цієї прірви.

Чому йдуть на паперть

Проте, зауважує на своїй сторінці у Фейсбуці президент Всеукраїнської асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, «за прогнозами можливого фінансового дефолту, якими перенасичені публікації у численних політичних, економічних і фінансових виданнях, чомусь всі старанно намагаються не помічати страшніший дефолт, який вже давно охопив країну і з кожним днем ​​набуває все більш загрозливих розмірів, — кадровий». До того ж, за словами Олександра Афоніна, «він охопив усі без винятку галузі життєдіяльності держави — від робітничих професій до управлінців найвищого рівня. Професіонал, у повному розумінні цього слова, став такою ж рідкістю, як самородок у бідній золотом породі. І цей ресурс, на відміну від грошей, взяти в борг для відродження економіки і високотехнологічних виробництв країни не вийде. Але «реформаторів» ця проблема, судячи з усього, не хвилює, тому що ніхто з них, коли йдеться про реформи, так і не пояснив, хто ці реформи впроваджуватиме в життя при нинішньому кадровому дефолті...»

Що для України характерний сьогодні інтелектуально-кадровий дефолт, зауважують і політики. А економічний дефолт, за словами одного з них, «парламент, по суті, підтвердив, ухваливши рішення погодитися із про можливістю неповернення зовнішніх кредитів. Але кредити випрошувати, на паперті стояти — великого розуму не треба». Правду кажучи, так і є. Але якщо уважно проаналізувати те, що говорять політики і чиновники високого рівня, то вони все ж зазначають, що в країні непорядок із держслужбою. А навести там лад, за словами міністра Кабінету Міністрів Анни Онищенко, допоможе новий закон про держслужбу, проект якого досі лежить у Раді. Хоча і в разі його ухвалення ми, зазначають експерти, зіткнемося з величезною кількістю непередбачених нюансів, які, при небажанні конкретних людей брати відповідальність на себе, можуть звести нанівець позитивний ефект.

Нам потрібна стратегія розвитку

Володимир ЦибулькоПроблема кадрів — це небажання начальників створювати реальну кадрову конкуренцію, запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН) економічний експерт і політолог Володимир Цибулько. За його словами, наразі чесне отримання посади — велика рідкість для чиновника. «Кожна установа наймає і дає підвищення за принципом знайомства. Тому просувається лояльний до начальника, а не професіонал. Помилковість цієї системи і створює відчуття кадрового голоду. Але в Україні достатньо якісних фахівців для того, щоб державна система працювала, як годинник», — сказав експерт.

Він також зазначив, що кваліфіковані працівники виконують завдання, які просто не в їх компетенції. «Як правило, українська бюрократична система регламентує геть усе: від скріпок до комп'ютерних програм. Потрібно розв'язати професіоналам руки для маневру і розширити спектр їх діяльності. Потрібно довіряти чиновникам, а не заганяти в чіткий регламент. Очікувати від нього виконання завдань і модернізації системи, замість придушення ініціативи і зв'язування рук», — роз'яснює Володимир Цибулько. А тому — для поліпшення кадрової ситуації в країні — він пропонує максимально електронізувати роботу чиновників: «Електронний уряд дасть нам змогу прибрати персональний фактор. Створити додаткові кваліфікаційні фільтри при вступі на держслужбу. На жаль, у нашій країні панує політика консервації, а не розвитку, і вона ж диктує кадровий резерв, який не націлений на стратегію розвитку».

Ярослав МакітраЗгоден із цим і політичний експерт Інституту соціальних технологій «Соціополіс» Ярослав Макітра, який у розмові з кореспондентом АСН наголосив, що державна служба має стати престижною. Але у нас — замість того, щоб створити для цього умови, — за 20 із гаком років у держслужбі так і не побудували кар'єрний ліфт, який дав би змогу професіоналам добиватися вищих посад винятково завдяки своїм професійним здібностям. За його словами, для того щоб рости кар'єрною драбиною, чесним службовцям завжди не вистачало політичних дивідендів і засобів, «тому чиновники, які нині заправляють, — це люди, що глибоко загрузли в корупції. Адже вона починається ще на районному рівні».

Також, на думку експерта, збиток кадрам завдало те, що пішли багато чиновників середньої ланки після втечі Януковича. Багато хто втратив роботу при зміні керівництва. Але головна біда — брак мотивації з боку держави. «Велика кількість людей після Майдану хотіли б працювати на країну, але досі Україна не сформулювала чітких критеріїв роботи чиновників і методів їх заохочення, таких, як високі зарплати і соціальний статус. Необхідно збільшити дохід чиновників, адже як можна очікувати, що люди будуть чесно працювати за дві мінімальні зарплати?» — запитує політолог. На його думку, до Майдану в Україні було більше кваліфікованих працівників. Але, на жаль, «... їх моральні якості затьмарювали професіоналізм». Вже краще вони були б гіршими фахівцями, вважає Ярослав Макітра, «але зате людьми чесними. А всю свою кваліфікацію пускали б на розвиток країни, а не на розробку корупційних схем».

Люди процесу, а не результату

Світлана КоломієцьЩо нам не варто чекати кадрового прориву в держсекторі, поки чиновники отримують копійки і сидять в похмурих приміщеннях на стільцях, що розвалюються, запевнила АСН і заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць. В Україні, зазначила вона, є багато грамотних, професійних людей, питання лише в тому, що може запропонувати таким людям та чи та організація, і чи буде це мотивувати їх до роботи. За її словами, комерційним структурам у будь-якому випадку простіше воювати за таланти, оскільки у них більше ресурсів і можливостей, ніж на державній службі. «Ми не можемо собі дозволити найняти тих людей, яких хотілося б бачити в команді, які можуть ефективно і швидко рухати реформи, дати свіжий погляд на проблеми, бути орієнтованими на результат, як у бізнесі, а не на процес», — зазначила Коломієць.

Ігор Курус«Партократична система підбору кадрів призвела до того, — пояснив АСН голова правління Українського центру прямої демократії Ігор Курус, — що незалежних фахівців «викидають» з державної системи управління, оскільки вони «чужі» для партій, що формують в Україні і законодавчу, і виконавчу, і судову владу. З іншого боку, партійні функціонери не допускають у партії розумних, талановитих і активних фахівців, оскільки останні є загрозою для тих, хто роками в партіях має лише одну навичку — вижити у внутрішньопартійних чварах і вислужуватися перед партійним босом».

Він наголосив, що радянські кадри — це «апатичні, пасивні, безініціативні і демотивовані чиновники, які бояться будь-якої відповідальності, перед якими стоїть завдання дослужити до пенсії, але дорогою до неї щось тихцем привласнити. Це люди процесу, а не результату. Ось і виходить, що український чиновник — це в основному низькооплачуваний, апатичний, пасивний, некваліфікований мультипартійний функціонер, завдання якого — служити найближчому начальнику і намагатися якомога довше протриматися у своєму кріслі. Погляньте на найвищий рівень державного управління. У всіх національних радах, Раді коаліції, уряді, РНБО, ситуативних комітетах, військових кабінетах одні й ті самі люди, які десятиліттями в українській політиці. Вони ухвалюють концепції, стратегії, доктрини, плани, підписують угоди, а результат — нульовий».

Професіоналізм як другорядний фактор

Олександр ПалійБіда в тому, вважає політичний експерт Олександр Палій, що професіоналізм залишається другорядним фактором при більшості призначень. В Україні безліч хороших кадрів, сказав він АСН, але проблема полягає в тому, що з часів СРСР були збудовані «піраміди некомпетентності», коли на самий верх призначали обмежену людину, а вона, через свої інстинкти, відмовлялася від якісних кадрів. Також експерт зазначив, що ця сама система працює й досі. На посади призначають за принципом лояльності. «Компетентність залишається другорядним фактором при більшості призначень, зокрема й через коаліційну природу уряду і низки органів влади», — пояснює Олександр Палій. Він також зазначив, що такі піраміди раніше створювалися спеціально, щоб виснажити країну корупцією та непрофесіоналізмом.

Олексій ГараньА ось професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань вважає, що при призначеннях на посади дуже важлива не тільки «нова кров», а й досвід людей або їх талант. Потрібно дотримуватися балансу при кадрових перестановках: якщо людина без досвіду, то поруч з нєю мають бути люди, які зможуть допомогти і навчити. «Не можна призначати тільки за заслуги перед Майданом або тому, що ти — яскравий політик. Безперечно, людина повинна бути для цього достатньо професійно підготовленою. Тут потрібен баланс. Якщо приходить людина, у якої немає досвіду роботи в структурі, як Юлія Марушевська, то очевидно, що поруч із нею повинні бути досвідчені люди, які зможуть їй щось підказати і виправити», — пояснив експерт.

Також політолог зазначив, що необхідно готувати нових фахівців. «Зокрема, випускників, які повернулися в Україну і перейняли управлінський досвід на Заході. Однак і це — не панацея. Людина може мати блискучу освіту, але не бути хорошим управлінцем. Необхідно дивитися на кожен конкретний випадок окремо», — зазначив Гарань.

Кость БондаренкоУпевнений в тому, що нова кров потрібна, але нею треба поступово розбавляти старі кадри, і політичний експерт Кость Бондаренко. При проведенні люстрації всіх підстригли під одну гребінку, і це завдало великої шкоди системі адміністрування, вважає він. «Щось подібне ми могли спостерігати в 2005 і 2006 роках, коли начальників, голів адміністрацій і вищих чиновників вичистили», — зазначив Кость Бондаренко, наголосивши, що на держслужбі головна заслуга — досвід: «Будь-яка справа виграє, тільки якщо досвід старшого покоління з'єднується з енергією молодого, але ніколи, якщо вони не можуть об'єднатися».

Хороші фахівці — дороге задоволення

Андрій ВігірінськийНизька якість претендентів на ті чи ті посади — це величезна проблема, яку можна вирішити, тільки змінивши застарілу систему оплати праці керівників, запевнив АСН заступник директора громадської організації «Публічний аудит» з інформаційної політики, фахівець у галузі права Андрій Вігірінський. Минулого тижня, зазначив він, було опубліковано низку повідомлень про кадрові рішення. Однак якщо проаналізувати дії керівників окремих державних структур, стає зрозуміло, що кардинальних змін у підходах до формування кадрової структури державної служби в Україні не відбувається. І надалі пріоритет віддають поняттями лобізму, свій — чужий, але не професіоналізму. Тож поки у нас переважатимуть ці критерії, надії на те, що такі призначенці працюватимуть в інтересах держави, ілюзорні. Такі люди йдуть заробляти капітал, відстоювати інтереси власних і наближених бізнес-структур, а їх професійні якості відходять на другий план.

А щоб виростити покоління якісних фахівців, їм мало дати хорошу освіту, їм потрібно ще запропонувати хороші гроші за роботу. «Якщо звільнять усіх працівників (наприклад, внаслідок тієї ж люстрації, — авт.), постане питання із заповненням вакансій, і звільнені місця здебільшого (йдеться про рядові посади) заповнять випускники вузів без досвіду роботи й ті працівники, які безальтернативно повинні відпрацювати на державу, оскільки навчалися за державним замовленням, — роз'яснює Андрій Вігірінський. — Отримавши першу зарплату і зрозумівши, що її вистачає в кращому разі на місячний проїзд у громадському транспорті на ту ж роботу, молоді фахівці підуть второваною доріжкою старожилів — корупції. Професіоналізм, робота, винагорода за працю і корупція є пов'язаними явищами, до того ж нерозривно».

Певний прогрес у питанні оплати праці, нагадує експерт, досягнутий на рівні МВС: «йдеться про поки ще не створений департамент кіберполіції у структурі Національної поліції — урядовою постановою від 13 жовтня 2015 року № 832 встановлено верхню межу виплат загального грошового забезпечення в межах 30 тисяч гривень. Але поки що не визначено чи не оприлюднено інформацію про структуру департаменту, штатну чисельності працівників — відповідно, яким буде загальний фонд оплати праці, невідомо. Встановлення ж верхньої межі означає, що розмір грошової винагороди може бути диференційованим, тому залишається висока ймовірність того, що рядові працівники отримуватимуть значно менше».

Головне — не досвід, а моральні якості

Віктор НебоженкоДля подолання кадрової кризи, за словами директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, потрібно дати змогу кваліфікованим спеціалістам проявити себе в інших галузях. «Треба не призначати молодих хлопчиків і дівчаток, які можуть помилитися, на відповідальні посади, а навчити їх для початку. Своєю чергою банкірам треба дати змогу спробувати себе в економіці, економістам — у фінансових реформах тощо. Нам пощастило, адже ми маємо величезний штат викладачів у різних галузях. Величезна кількість вузів, а це резерв для професіоналів», — запевняє експерт.

За словами Небоженка, основною причиною сформованої ситуації стало те, що професіоналізм відсувають на друге місце, коли з'являється можливість корупційної вигоди. «На кожній посаді є адміністративні та корупційні можливості. Як правило, вищий керівник ставить собі подібного, щоб утримати «годівницю» і вичавити зі своєї посади максимальний прибуток», — говорить він.

Микола ЧуриловУ свою чергу генеральний директор центру соціальних і маркетингових досліджень «Соціс» Микола Чурилов вважає, що при прийомі людини на роботу не треба дивитися на досвід — це справа наживна, а краще оцінити її моральні якості. А професіоналізм і компетентність чиновників, за його словами, залежать від того, які функції і завдання вони виконують. «Стикаючись з різними держустановами, я бачив безліч некомпетентних людей — починаючи від керівників райуправлінь і закінчуючи дрібними чиновниками, які не знають своїх обов'язків, — пояснює він АСН. — Ці люди були найняті для збору доходів для себе і своїх керівників».

Також Микола Чурилов зазначив, що наразі вкрай складно комплектувати кадрами певні структури в деяких галузях. «Погляньте на контингент, який працює в ЖКГ, — вони ж мої однолітки. Їх замінити не те що важко, а майже неможливо. Адже вони вже настільки адаптувалися і зжилися з цією системою, що змінювати їх керівництво не хоче з особистої вигоди», — запевняє експерт, зауважуючи, що новим талантам допомогти дуже просто, очистивши кадри від неефективних. До того ж, за його словами, «не потрібно дивитися на досвід людини, краще оцінити її моральні якості. Досвід згодом набудуть, а от моральні якості поліпшити важче».

Загалом, як бачимо, проблема є, і проблема дуже серйозна. Як на мене, її коріння — в відношенні в нашій країні до професії вчителя. Не може людина, яка фактично закладає основи всіх інших професій, жити на жебрацьку зарплату і при цьому відчувати себе добре. Але про підвищення престижності праці вчителя у нас тільки говорять — від того, що це відбувається вже кілька десятиліть, гаманець вчителя не наповнюється. А його моральні якості при цьому, на жаль, часто просто не витримують випробування бідністю.

Але цей аспект — лише один у величезному «букеті», з яким країна має справу нині. Адже не вистачає якісних кадрів не тільки в державних структурах, стикаються з їх пошуком практично скрізь. Займаючись вирішенням кадрових питань у виданнях, де мені доводилося працювати, можу сказати тільки одне: якщо людині пропонують маленьку зарплату, то тут хоч би кого знайти (при надлишку фахівців на ринку праці люди воліють сидіти вдома і заробляти фрілансом, ніж їздити в офіс і бути там прив'язаними з 9-ї ранку і до 6-ї вечора). А якщо є змога запропонувати зарплату вище, одразу ж стикаєшся з іншою проблемою — тим самим пошуком якісного професіонала, якого не треба вчити. Але з цим на нинішньому етапі навряд чи можна щось зробити.

Як запевняють експерти ринку праці, формула кадрової політики вкрай проста: в структури обов'язково повинна вливатися нова кров, при цьому не можна забувати про людей досвідчених, які зможуть підтягнути молодь до потрібного рівня. А щоб все це дало позитивний результат, і молодь, якій потрібно бачити реальну перспективу професійного та кар'єрного росту, і досвідчені професіонали мають отримувати за свою працю такі гроші, які дозволять їм нормально жити, а не виживати, думаючи, де взяти забраклу суму на оплату житлово-комунальних послуг за новими тарифами, як оплатити лікування літніх батьків або навчання дитині. Біда лише в тому, що ефективність цієї формули, навіть якщо уявити, що в країні візьмуть її як дороговказ, ми побачимо не відразу, а через якийсь час. Але якщо нічого не робити, країна пройде точку неповернення, і тоді витягнути її з прірви кадрового дефолту стане практично неможливо.