«Іволга»: ціна вільного польоту

Версія колег капітана загиблої «Іволги» не збігається з офіційною, проте й вона базується на тому, що дії судноводія були неправильними. Експерти, у свою чергу, схиляються до того, що трагічна випадковість значною мірою була зумовлена вадами самої системи безпеки у наших акваторіях.

Від часу трагедії минув уже майже тиждень. Щойно завершили огляд катера, котрий невдовзі після аварії підняли з дна і доправили до Іллічівського порту. Смертельний рахунок нині перебуває на позначці 17. Серед тих, хто зник безвісти, залишається троє людей, чиє перебування на судні у день трагедії є підтвердженим, і ще двоє, про чиє зникнення лише повідомили родичі.

За попередніми даними, перебіг того трагічного рейсу був таким. 17 жовтня приватне прогулянкове судно «Іволга» вийшло з приватної бази на аматорську риболовлю в акваторії Чорного моря в районі міста Білгород-Дністровський. На борту перебувало 36 людей (пізніше з’явиться інформація, що людей там могло бути аж 44), тоді як паспортом судна дозволено не більше дванадцяти. Повертаючись на базу, катер потрапляє у сильний шторм, а о 15:38 перевертається за кілометр від берега.

Причиною трагедії, за поточною офіційною версією, стало перевантаження судна й інші порушення, допущені капітаном і власником судна. Зокрема їм закидають те, що судно вийшло в море не з належного пункту, мовляв, інакше контролюючі служби просто не випустили б «Іволгу» в море.

«Сорок осіб – це навіть не 4 тонни: хіба це так багато для «Ярославця» (клас судна, до якого належить «Іволга». – Авт.)?» – чоловік, який займається таким самим «прогулянковим бізнесом» у районі Білгород-Дністровської банки (зватимемо його Олег), береться озвучити, по суті, колективну версію «перевізників», приписаних до причалів у селищі Затока, звідки виходила в море й злощасна «Іволга».

Як і колишні клієнти судна (про що можна судити з їхніх записів у «Фейсбуці»), Олег доволі високої думки як про команду судна, так і про сам катер. «Казати, що там не було рятувальних жилетів, ця маячня. Катер було обладнано як жоден інший на узбережжі. Він мав стаціонарну систему GPS-навігації, локатор, ехолот». Втім, саме цей «повний фарш», на думку Олега, й міг, за іронією долі, стати однією з причин трагедії, оскільки давав підстави для зайвої самовпевненості. «Це був найкращий катер на узбережжі», – визнає Олег пріоритет своїх учорашніх конкурентів.

«Цей корабель не може потонути!» – пригадалася чомусь цитата із блок-бастера про «Титанік». Лиху роль, на думку Олега, відіграло те, що за штурвалом у день аварії був не глава сімейного бізнесу – 56-річний Іван Книшев, а його 32-річний син Олександр. Загалом вони обидва характеризуються як відповідальні й добросовісні, не схильні до пиятики. Втім, молодший – більш азартний, тобто, як мовиться, молодий, а отже, полюбляє швидкість, але при цьому, зрозуміло, він менш досвідчений.

Версія колег дещо відрізняється від офіційної, бо, за спостереженнями Олега, того дня, власне, і шторму не було: «…просто некомфортна для нас погода з несприятливим східним вітром, що жене хвилі у борт». Сам Олег каже, що від виходу в море того дня відмовився. Припускає, що це стало однією з причин ажіотажного попиту на «Іволгу», через що на її борт попросилося не 12 пасажирів, як передбачено в реєстрі, і навіть не 20, як пропонували власники катера у своїй рекламі, а майже чотири десятки. Ситуації, коли пасажири вмовляють капітана взяти на борт більшу кількість людей, ніж дозволено (власне, навіть більше, ніж хотів би капітан), як каже Олег, є загалом звичними.

Втім, моряк вважає, що навіть пасажирська перевантаженість «Іволги» вкупі з тодішньою погодою все ж не могла б змусити катер перекинутися. Озвучена ним версія: катер на швидкості наскочив на мілину. Якби швидкість була меншою, він просто застряг би там намертво – і все. Мореплавці кажуть, що мілина була позначена буєм, але його на той час зірвало.

У будь-якому разі й офіційна, і неофіційна версії трагедії вину з капітана не знімають. За фактом аварії відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 276 (порушення правил безпеки руху чи експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту). Цією статтею передбачено санкції у вигляді ув’язнення на строк від 5 до 10 років.

За рішенням Білгород-Дністровського міськрайсуду капітана катера Олександра Книшева заарештовано строком на 60 діб. Слідство триває.

Юрій Васьков«Ще треба дочекатися висновків робочої групи, але вже нині зрозуміло, що потрібно реформувати всю систему безпеки на узбережжі», – зауважив у телефонній розмові з нами заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков.

Для того, щоб навести лад в акваторіях, на його думку, не потрібні колосальні витрати: «Має бути не тотальний, а точковий контроль, але з високою відповідальністю й високими штрафами». Заступник міністра мусить визнати, що коли б порушення, яких припустилися на «Іволзі», було відстежено заздалегідь, вони б відбулися лише штрафом, розмір якого просто сміхотворний – усього кілька сотень гривень. Фактично це – вартість приблизно кількох квитків на ту саму «Іволгу». Тобто демотивації до невиправданого ризику таке стягнення практично не справляло б.  

Сам по собі стиль ведення прогулянкового бізнесу великою кількістю дрібних перевізників Юрій Васьков не вважає потенційно небезпечним з погляду можливих аварій: головне – чіткий і ефективний контроль за їхньою роботою. З ним погоджується і заступник директора з науки Інституту проблем ринку НАН України Олексій Котлубай: «Таке може трапитися і в Британії, і в Штатах – хтось погнався за довгим карбованцем, хтось просто виявився некомпетентним. У СРСР судноплавство було суворо регламентоване, однак трагедія з «Адміралом Нахімовим» однаково сталася. Виключити повністю це неможливо, але треба прагнути звести таке лихо до мінімуму».

Олексій КотлубайЗа радянських часів ситуацію в акваторії зазвичай відстежували прикордонники. Але тоді в них були принципово кращі можливості. «Нині їм, дай Боже, щоб була можливість бодай браконьєрів турецьких ловити! – нарікає експерт. – Тепер можна вийти в море практично з будь-якої точки узбережжя». Відтак покладатися лише на контроль біля офіційних причалів не доводиться. На думку Олексія Котлубая, у пригоді тут міг би стати якийсь вітчизняний аналог американської берегової охорони, котра відстежує «все, що є на узбережжі, включно з усім цим малим тоннажем». Так, у країні діє Морська аварійна рятувальна служба (МАРС), але вона розрахована передусім на порятунок великих суден.

Для дріб’язку, серед котрого й «Іволга» – флагман, потрібно щось принципово інше. Можливо, припускає фахівець, щось на кшталт морської міліції, котра неодмінно повинна мати повноваження примусово затримати судно у порту чи відвести його в безпечне місце. Покладатися на розважливість судновласників не варто. Олексій Котлубай наводить приклад аварії у Керченській протоці, коли й капітанів, і власників суден було попереджено про шторм. Втім, вони – замість втратити дещицю поточного прибутку – вирішили покласти на шальки терезів існування суден, життя моряків і стан довкілля. «Цей менталітет уже являє собою систему, а боротьби з цією системою немає», – доходить висновку наш експерт. Чи дасть трагедія «Іволги» поштовх до такої боротьби, ми зможемо пересвідчитися вже найближчим часом.

Нині, як повідомив віце-прем’єр Геннадій Зубко, в Одеській акваторії практично припинено судноплавство малих суден, проводиться огляд цих плавзасобів і перевірка ліцензій та сертифікатів, виданих їхнім капітанам і шкіперам. Тим часом на причалах Затоки, як і раніше, приймають заявки на морську риболовлю. Чи то сподіваючись, що мають справу зі швидкоплинною кампанією, чи то демонструючи свою готовність надалі працювати за більш цивілізованими правилами. Та в будь-якому разі хочеться сподіватися, що висновки з уроку, яким є останній рейс «Іволги», буде зроблено правильні.