Творці «Червоного»: Українці повинні навчитися давати здачі, а не терпіти і помирати за ідеї лжебогів

У Києві відбулася зустріч з творцями українського фільму "Червоний" - Андрієм Кокотюхою та Зазою Буадзе. Їхня стрічка про бійців українського повстанського руху, які опинилися в радянському таборі, за перший тиждень прокату зібрала близько 1,5 мільйона гривень. Якщо враховувати загальний бюджет картини - 20 млн гривень - то старт хороший.

Презентації «Червоного» пройшли вже по всій Україні. Паралельно тривають дискусії та зустрічі з глядачами. Цього разу вони зібралися в фундації «Вільні Люди». Говорили про ідею фільму, процес його створення, ділилися враженнями, відповідали на запитання, жартували.

«Я задоволений, що не було порушено вселенський баланс, - першим бере слово режисер. - Якщо тебе в одному місці хвалять, в іншому обов'язково повинні лаяти. У нашому випадку діапазон був широкий дуже - від хвалебних од до закопування в асфальт. Мабуть, ми зачепили щось важливе, ну і якась якість присутня».

Андрій Кокотюха ділиться ідеєю фільму.

«Щойно я навчився читати, почав читати те, що має читати кожна доросла людина - казки. Коли подорослішав, почав читати казки для дорослих - пригодницькі та детективні романи. Це те, що називається масовою культурою, те, чого не вистачає Україні, і це те, що може об'єднати Україну від Антрацита до Чопа. Бо масова культура створена для того, щоб вкладати в голови і серця людей правильні сенси, - говорить письменник. - Українське кіно, як найважливіше з мистецтв, не відроджується, воно пробуджується. Більшовики, хтось їх напоумив, практично відразу після того, як вони захопили і окупували одну шосту частину суші, вже почали знімати кіно такого плану. Це кіно показували в селах, не кажучи про міста. І те, що сьогодні багато хто не може відійти від радянського минулого, багато в чому через вплив цих сотень тисяч фільмів. Вони зрозуміли, що кіно - найпростіший спосіб зосередити, згуртувати навколо якоїсь ідеї і змусити в неї повірити. Сьогодні у мене дуже складна місія - зробити так, як робили в СРСР, тільки навпаки. Вибити клин клином, запропонувати, за можливості, широким масам українців ту масову культуру, яка наповнена українським контекстом з абсолютно правильним сенсом. А правильний сенс - досить українцям бути «терпилами» і «толстовцями». Вони повинні давати здачі, якщо на них йде ворог. Українці не повинні вмирати за ідею, а зубами повинні чіплятися за життя, щоб ця ідея перемогла. І «Червоний», знятий як вестерн, на мою думку, йде повністю в координатах цієї ідеї».

Автор сценарію і однойменної книжки вважає, «Червоний» - правильне кіно, «яке абсолютно чесне в тому, що не претендує на шедевр - нормальне індустріальне, яких повинно бути десятки на рік».

«Для мене основний меседж фільму - неминучість загибелі лжебогів, і неминучість загибелі тих, хто поклоняється цим лжебогам», - пояснює Буадзе.

«Це кіно не про ГУЛАГ як такий. Це кіно про втечу з в'язниці і прорив на свободу», - підхоплює Кокотюха. Цієї миті він, здається, говорить і про минуле, і про сьогодення.