Десять днів із «Фантомом», або Невипадкові на війні люди-2

Ми й надалі публікуємо ексклюзивний репортаж кореспондента «Аналітичної служби новин» (АСН), який півтора тижні жив пліч-о-пліч із хлопцями з «Фантома» в зоні антитерористичної операції, їв з ними однакову їжу, ходив на завдання. Сьогодні пропонуємо нашим читачам познайомитися з другою його частиною, щоб очима фіскалів і нашого фотокореспондента побачити життя на лінії розмежування без найменшої ретуші.

Мобільні групи

Ці підрозділи створювалися за ініціативи Президента України для боротьби з незаконною торгівлею з окупованими територіями. Вони цілодобово курсують в «сірій» і «червоній» зонах, віддаючи перевагу другорядним незаасфальтованим шляхам, щоб знайти та затримати нелегальних перевізників. Крім співробітників «Фантома», в такі мобільні групи входять представники СБУ, волонтери (для відеофіксації), прикордонники на броньованих пікапах VW Amarok і десантники 80-ї ОАБр,  відповідальні за вогневу підтримку, на Humvee (простіше «Хаммер», — авт.) зі встановленим на башті кулеметом ДШК. Загалом у зоні АТО нині працюють сім таких груп.

Нелегалів часто ловлять на ґрунтових дорогах після блокпостів, контрольованих українською армією. Яким чином нелегали їх перетинають (в об'їзд нереально, тому що навколо заміновано), ми можемо тільки здогадуватися, але фіскали кажуть, що «гроші вирішують багато чого». Скрізь зустрічаються порушення, коли декілька тонн товару за документами оформлено не на підприємця, а на приватну особу, яка може офіційно провезти до півцентнера вантажу. Що довше працюють групи, то винахідливішими стають правопорушники. Наприклад, змінюють схеми роботи. Як пункт призначення завжди вказують село в «сірій» зоні. Раніше машина з товаром (зазвичай, це мікроавтобус або десятитонна вантажівка) заїжджала в селище, але не розвантажувалася, а чекала у відстійнику (ним може бути приватний двір місцевих жителів), поки можна буде потрапити на той бік або розвантажитися на лінії розмежування. І поки цей транспорт очікував слушного моменту, його й «накривали» мобільні групи. Наразі авто просто розвантажується в «сірій» зоні, а вантаж для подальшого перевезення розподіляють у декілька легкових машин.

На ніч я їду з однією з мобільних груп. Місце зустрічі — у «Вітерці», за назвою кафе на трасі біля селища Суха Балка. Поки «Хаммер» виїхав заправлятися, у нас є час повечеряти: з рюкзаків витягують дві банки тушонки, декілька рибних консервів і хліб. У кафе порожньо, лише наша група і господарі, які дивляться новини по телевізору. На десерт — велика упаковка печива і чай. За окріп ми розплачуємося. «У тебе тільки футболка, теплішого нічого немає?» — цікавиться Одіссей з «Фантома». Заперечливо киваю головою, а він продовжує: «Для хорошої людини ми що-небудь та й знайдемо» і, покопирсавшись у рюкзаку, витягує камуфляжний кітель.

День десантника, який починається вночі

Виходимо на вулицю, вже сутінки. Надійшла інфа про дві вантажівки, які повезуть товар манівцями. Попри те, що все ще не було «Хаммера», який мав би вже прибути, ухвалюється рішення частині групи їхати на VW Amarok. Йдуть троє прикордонників і один ВСПшник. Решта чекають у «Вітерці». Ми коротаємо час у розмовах. Старший, співробітник СБУ Хамелеон, періодично телефонує, щоб дізнатися про долю «Хаммера». Він хвилюється за наших хлопців на пікапі: їх всього четверо. Зовсім скоро, за північ, настане День десантника, і ми жартуємо, що вони вже почали святкувати. Нарешті, десантура приїжджає (винуватцем затримки виявляється заправник), і ми займаємо місця: за кермом Фартовий, поруч Хамелеон, за ним я, лівіше Одіссей, за кулеметом на башті Вовчик. Десантники — молоді двадцятирічні хлопці-контрактники, за плечима яких чимало боїв, зокрема й оборона Луганського аеропорту.

За півгодини їзди знаходимо наш пікап у засідці: вантажівок поки що не було. Наша частина групи пропонує блокувати іншу дорогу неподалік. Добравшись на місце, з'їжджаємо з ґрунтовки і глушимо двигун. Відкривши грубезні двері «Хаммера», одразу ж чуємо гучний тріск комах. «Вовчик, ти лимонад узяв?» — запитує Фартовий. «Тільки енергетик, візьми там», — звучить відповідь, і рука зверху вказує напрям. Чорна пластикова літрова пляшка йде по колу. Мовчимо. Я дивлюся на годинник: 0:09. Починаємо вітати десантників. Виходить дещо сумбурно, бо як правильно, ніхто не знає. Винуватці пояснюють: треба бажати чистого неба, повного купола і легкого приземлення. Проходить півгодини. Хамелеону телефонують, і він дає команду групі возз'єднатися і  патрулювати далі спільно.

Звичайне патрулювання, звичайна колона

За 15 хвилин поблизу Новоселок помічаємо габаритні вогні двох транспортних засобів, що пересуваються без світла фар. Декілька хвилин їзди — і ми перерізуємо їм дорогу. Це виявляється колона з п'яти вантажних мікроавтобусів і одного пікапа супроводу в хвості. У водіїв вилучають документи і телефони, і наказують їм відкрити фургони. Підсвічуючи ліхтариками, співробітники побіжно оглядають вміст машин: баклажки з водою, коробки з їжею, автозапчастини. Хамелеон стримано радіє, але його турбують вантажівки: якщо вони з цими «бусами» заодно, чи встигли їх попередити про засідку? Після короткої наради Amarok їде на пошук десятитонок (вони можуть перечікувати десь поруч). Після години очікування і переговорів телефоном з екіпажем VW виноситься вердикт про конвоювання колони на КПВВ.

Хамелеон стукає у вікна мікроавтобусів і попереджає сонних водіїв, мовляв, зараз поїдемо — і щоб під час прямування ніхто не надумав відстати. Попереду їде «Хаммер», замикальним — пікап з Одіссеєм. Фартовий радить Вовчику розгорнути кулемет у бік затриманих. Згодом Хамелеон зауважує, що наступна за нами машина збільшила дистанцію, і просить десантника трохи пригальмувати. Піднімаємося на невелику височину. «Вовчик, — кричить Фартовий, — підніми кулемет, а то він дивиться прямо на «Газель», водієві страшно до нас наблизитися». 

Коли розвиднилося, Хамелеон з прокурором обходять затримані авто і фотографують водіїв на тлі вантажу. Потім сідають у «Вітерці» і під каву займаються рутинної писаниною. Виявляється, без цього теж ніяк. Група задоволена: основне зроблено, доводити справу до кінця будуть їх змінники.

Прибувши до Слов'янська, я застаю загальне шикування, на якому командир загону з позивним Фантом вручає співробітникам іменні жетони і нагороджує пам'ятними знаками. У ДФС законодавчо затвердженої нагороди немає, тому командир підрозділу Фантом таким чином відзначає співробітників за хорошу службу.

Далі буде…