Ядерний могильник під Києвом: плюси і мінуси його сусідства

Держпідприємство «Чорнобильська атомна електростанція» 1 серпня розпочало перший етап комплексних випробувань сховища відпрацьованого ядерного палива №2. Як заявили в Держагентстві з управління зоною відчуження, «гарячі» випробування ядерного сховища планується провести в грудні 2017 року.

За словами глави Держагентства Віталія Петрука, розпочаті напередодні холодні випробування - це вихід безпосередньо до проведення «гарячих» випробувань і введення в експлуатацію СВЯП-2. Передбачається, що це підвищить рівень безпеки зберігання відпрацьованого ядерного палива Чорнобильської станції.

СВЯП-2 призначений для прийому, підготовки і зберігання відпрацьованих тепловиділяючих збірок і додаткових поглиначів протягом 100 років. На сьогоднішній день зберігання відпрацьованого ядерного палива здійснюється у сховищі відпрацьованого ядерного палива «мокрого» типу (СВЯП-1), термін експлуатації якого закінчується у 2025 році. СВЯП-2 забезпечить «сухе» зберігання понад 20 тисяч відпрацьованих тепловиділяючих збірок Чорнобильської АЕС. Вивезення палива ЧАЕС на СВЯП-2 займе дев'ять років

Історія створення могильника

Будівництвом СВЯП-2 займалася компанія Holtec International з США. Проект був погоджений ще в 2005 році, коли був підписаний контракт між ЧАЕС і американським концерном. Реалізацію проекту спочатку планували на 2014 рік, однак завадило земельне питання. Ще в 2005 році громадськість активно протестувала проти будівництва могильника в безпосередній близькості від Києва, тому будівництво ненадовго відклали.

Прискорення процесу будівництва відбулося в 2014 році, коли до влади прийшов уряд Арсенія Яценюка. Тоді ж визначилися з місцем, де буде побудовано сховище, виділили дві ділянки землі площею в 45,2 га в зоні відчуження ЧАЕС. Уже в серпні компанія Holteс запрацювала. Американці виступили як генпідрядники, безпосередньою реалізацією проекту займалися дві українські компанії: ТОВ «ЮТЕМ-Інжиніринг» і корпорація «Укртрансбуд».

Коли контракт підписували в 2005 році, вартість будівництва оцінили в 127,8 млн євро. Однак пізніше сума збільшилася до 400 млн євро.

Побоювання і ризики

Киян сильно лякає той факт, що могильник ядерних відходів розташований всього за 100 км від столиці, адже сховище вважається одним з найбільших. Експерти відзначали ризик того, що в могильник будуть потрапляти не тільки ядерні відходи українських атомних станцій, а й зарубіжні отруйні відходи.

По суті, вітчизняні закони не забороняють ховати у нас відходи інших країн. Таким чином, СВЯП ризикує перетворитися на звалище, куди ядерні відходи будуть привозити залізницею через все той же Київ.

Журналісти також відзначали, що схожі могильники є в США, Росії, Франції, але вони розташовані досить далеко від Вашингтона, Москви чи Парижа. Свої претензії висловили і екологи. Вони переживають, що будівництво може бути проведено халатно, а відходи згодом цілком можуть потрапити і заразити ґрунтові води. Це може загрожувати всьому Дніпру.

Активісти також підкреслили, що перед будівництвом великого могильника не було проведено жодних громадських обговорень. Ніхто не запитав думку мешканців Іванківського і Вишгородського районів Київської області, житло яких міститься в безпосередній близькості від могильника.

Вигода для бюджету і країни

До сьогодні Україні доводилося звертатися до країни-агресора і вивозити до Сибіру відпрацьоване паливо. Однак в 2016 році екс-міністр енергетики і вугільної промисловості Володимир Демчишин заявив, що будівництво власного українського СВЯП дозволить заощадити близько $200 млн на рік.

Демчишина підтримав і міністр екології України Остап Семерак, який заявив, що Україна повинна побудувати власне сховище для ядерних відходів, щоб не платити РФ $200 млн щорічно. Семерак додав також, що в країні потрібно побудувати закритий ядерний цикл і зробити Чорнобильську зону більш відкритою.

Про безпеку нового сховища заявляв головний інженер проекту Андрій Савін. За його словами, в СВЯП-2 паливо буде перебувати в спеціальних пеналах в 232 осередках, які гарантують повну безпеку. Навіть у випадках розгерметизації бетонного блоку, радіація не зможе вийти з пенала і завдати повторної шкоди.

«Для цього проекту розроблено звіт з аналізу безпеки, про вплив на навколишнє середовище. Навіть в аварійних випадках, якщо раптом станеться розгерметизація, то ніякого впливу на населення та навколишнє середовище не буде, але тим не менше передбачено, що раз на 10 років, за вимогами ядерного законодавства України, буде проводитися переоцінка безпеки», - зазначив інженер.