Країна сіла за парти

Сьогодні, як і щороку 1 вересня – незважаючи на масу проблем, починаючи з війни на сході, економічної кризи і закінчуючи нагнаними до небес тарифами на житлово-комунальні послуги, – вся наша країна від шести до 16-ти років сіла за парти: для 3,8 мільйона українських школярів розпочався новий навчальний рік. Дзвінок, який пролунав вранці в школах, покликав на уроки 414 тисяч першокласників (їх цього року на 4 тисячі більше, ніж торік) та 211 тисяч випускників. «Аналітична служба новин» (АСН) цього дня побувала у двох київських школах – Кловському ліцеї, де, як відомо, гризуть граніт науки діти забезпечених батьків, і загальноосвітній під № 252, де навчаються дітки з розташованих поруч мікрорайонів.

У тренді – патріотизм і прагнення знань

Сьогодні вранці біля школи було море айстр, троянд, сухоцвітів, вишиванок і... розгублених сонних очей. Це має дуже зворушливий і по-справжньому святковий вигляд. Ніякого зайвого лоску, тільки переляканий першокласник йде з трояндами до директора, але не дарувати їх, а... відпроситися у своїх справах (батьки вже встигли пояснити, що в школі, якщо тобі кудись треба, повинен відпроситися у вчителя), та дівчисько зі скуйовдженим бантом, яке постійно позіхає, щире здивування малечі і добрий сміх старших.

В очі відразу впало, що у спеціалізованій київській школі № 252 імені Василя Симоненка все обійшлися без зайвого пафосу, віп-машин, взуття Prada і охорони, на відміну від деяких престижних ліцеїв столиці. Але ця лінійка, зізнаюся чесно, виявилася однією з найбільш душевних, які я бачила.

Напевно, такою має бути лінійка в школі, яка виховує патріотів. Не фейсбучних, з їх заяложеними постами і проявами псевдопатріотизму. А справжніх, з палаючими очима і любов'ю до рідної землі. Саме таких я і побачила на лінійці – дітей, які люблять свою країну, і вчителів, які готові виховувати цих дітей навіть за невеликі зарплати.

Росте майбутнє країни

Ще до початку лінійки знайомлюся з Наталією Кулик. Вона вчителює вже 14 років, у цій школі – 4-й рік. На це перше вересня вона привела учнів 7-А. Сама в темно-синій сукні з червоною вишивкою і радісною усмішкою, і діти – також майже всі у вишиванках. Традиція одягати їх – не данина моді: вже 5 років діти на всіх святах красуються в національних вбраннях. «Ці гарненькі – мої дітки, – усміхається Наталя і запевняє, що останнім часом учні стали більш творчими, щоправда, і більш неуважними на уроках через велику кількість гаджетів. – Ми багато спілкуємося на тему АТО, обговорюємо ситуацію в країні. У мене діти без красномовних слів патріотичні, я точно знаю, що росте хороше майбутнє країни».

Що цікаво, жодних стандартних пісень на кшталт «Учат в школе» я тут не почула – у фоновому режимі звучали пісні українською про школу.

А ось парами виходять першачки, стають на свої розкреслені крейдою клітини, розгублено озираються довкола, дівчатка смикають банти і спідниці, а хлопчаки з вигорілими оселедцями слухняно йдуть у мішкуватих, куплених на виріст, костюмчиках.

«У школі, ніби вдома... ми одна сім'я», – хором співають дівчата на сходинках перед входом. А жартівники-хлопці, яким належить виносити прапор, вмить стають серйозними і вже з діловим виглядом відкарбовують крок. Звучить гімн країни. Старшокласники всі підспівують, як один, а з першокласників тільки одна дівчина старанно повторює слова, навіть поклавши руку на серце, інші просто придивляються до людей й оглядаються довкола.

«Все сподобалося, але натерла п'ятку»

Як зазвичай, звучить директорська перекличка, напутні слова, побажання миру, вальс і завзяті жарти-вірші від першокласників про подорожчання цін на квіти, про нескінченні збори у «перший раз у перший клас» і вмивання по 10 разів за ранок. Торік перший раз переступили поріг цієї школи 90 малюків.

До речі, вони хоч і стояли на лінійці із заспаними обличчями, в класі всі, як один, активно запевняли, що їм сподобалася лінійка. «Мені сподобалося всее, – протяжно каже першокласниця Настя і з дитячою невимушеністю додає. - Тільки не те, що я натерла собі п'яту».

А ось Глорії найбільше в концерті сподобалися пісні. «Я прокинулася сьогодні зовсім легко. Хотіла в школу. От тільки не могла відкрити очі», – це вже говорить маленька Аня. А першокласник Давид навіть розплакався, хоч і дуже хотів у школу.

Без селфі нікуди

Не обійшлося на лінійці і без традиційного селфі: старшокласники весь час фоткались і навіть квіти вчителям ходили дарувати, не розлучаючись з телефонами. Але директор Олена Преподобна усміхається – до такої поведінки своїх старшеньких вона давно ставиться з розумінням: «Це ж яка трагедія станеться, якщо заборонити їм фотографуватися! Нехай. Вони награються – і все пройде».

Щоправда, на контрольних і уроках користуватися телефонами школярам не дозволяють – збирають, щоб не списували. Класний керівник 5-А Надія Тимошенко, яка вчителює вже 15 років, каже, що останнім часом гаджети справді перетворилися на перешкоду: «Діти в цілому такі самі, як і раніше, от тільки на перервах вже не бігають, а всі зі своїми телефонами, планшетами».

У старших класів свої проблеми – їм треба готуватися до іспитів, починаючи з вересня, розповідає керівник 10-Б Чернявська Марина. «Ми починаємо підготовку практично відразу. Але перший урок у школах завжди проходить патріотичний. Ми говоримо про події, акцентуємо увагу на тому, що повинні бути не просто разом, а єдиними», – каже вчителька.

«Школа кльова, але мало чого навчає»

Настя Мельник з 10-Б вже визначилася з планами на майбутнє. Сувора стильна блузочка, вузька спідниця, довге волосся і красиво намальовані зелені очі. Можна запросто йти в актриси, але юна красуня вибрала собі зовсім не жіночу професію. «Всі в очікуванні чогось нового. Буде трохи важко, але, думаю, цікаво. Я хочу піти у військовий інститут Тараса Шевченка. У мене батьки військові, – розповідає АСН Настя. – Тато, дядько в АТО. Бабуся служила на військовому флоті, і я хотіла б продовжити сімейну традицію. Це мужньо, хоч і не дуже для жінки підходить. Але дівчина також мусить бути сильною і вміти справлятися з життєвими труднощами».

А ось Артем Філінський з 11-А досі з вибором майбутньої професії не визначився. Говорить з усмішкою, що «хороший у всьому». Хлопець скептично, з властивим йому юнацьким максималізмом заявляє, що школа мало чого його навчила. «Чекаю, що скоро піду зі школи і спробую себе в реальному житті, – ділиться з АСН Артем. – Мені давно хочеться піти, школа хороша, кльова, але насправді мало чому мене вчить, тому що занадто однобічно розвиває людину. Більше знань отримав, розвиваючись самостійно, працюючи (одинадцятикласник підробляв кур'єром і займався дрібним бізнесом з друзями, – авт.) і читаючи книги».

На думку хлопця, в державі все не так добре, як намагаються подати в школі. Але одразу ж додає, що учні багато допомагають солдатам АТО – на минулий перший дзвінок йшли без квітів, а зекономлені гроші відправили військовим.

Маленькі патріоти

Завуч з виховної роботи Марина Кривицька підтверджує, що патріотичне виховання в школі – основа основ: «На уроках червоною лінією проходить патріотичне виховання. Організовували фестиваль: дівчатка прийшли у віночках. Власноруч виготовляли для воїнів АТО обереги. Збирали теплі речі для військових. Крім того, у нас в холі 4 місяці висіла солдатська маскувальна сітка, і її плели всі діти (підсумок – 30 метрів білої і 60 зеленої, – авт.). Багато наших учнів пишуть листи, малюють для воїнів. Торік навіть відвідували військовий госпіталь».

Той факт, що діти в цій школі – патріоти не на словах, а на ділі, підтверджує і директор Олена Преподобна. «Любов і честь, любов до Батьківщини – це всередині у наших дітей. Скільки б не було знань, якщо немає честі і любові, то це не наш випускник, – розставляє крапки над «і» директор. – Крім того, не розумію, коли кажуть, що діти стали не такими, мовляв, раніше навчалися, а зараз ні. У мене діти, які навчаються, дружать, люблять, беруть участь у конкурсах. Вони розуміють, що ЗНО – це мотивація: або бюджет, або контракт. Всі хочуть гідну освіту».

І знаєте, їй та іншим шкільним вчителям, які люблять свою справу, свою країну і своїх дітей, чомусь так хочеться вірити. Тож давайте повіримо, всі разом. У країни, яка має таке юне покоління, є майбутнє.

Ліцей, де навчаються діти Президента

Учні столичного Кловського ліцею № 77 не їздять у школу на метро, і вже тим більше не ходять пішки. Їх на дорогих автомобілях привозять батьки, а ще частіше – особистий водій. Тому не дивно, що на тротуарах біля ліцею припарковано багато дорогих машин: тут вам і Porsche, і Mercedes, і Lincoln, і Lexus.

І якщо сьогодні половина дітей у Києві прийшли до школи у вишиванках, у цьому ліцеї вишиванки не в тренді – майбутні випускники хизуються одягом від Louis Vuitton, Christian Dior, Dolce&Gabbana, інших популярних брендів.

Перше вересня для VІРів

З самого ранку біля входу в школу чергує патрульна машина. Учнів біля воріт ліцею очікує фотограф. Поки свято не почалося, з колонок лунають шкільні пісні... радянських часів:

Вычитать и умножать,

Малышей не обижать

Учат в школе…

Чого-чого, а цього я не очікувала почути, але чого вже там, віднімання з множенням залишаються актуальними і зараз. З 8.00 діти і батьки гуляють біля школи, фотографуються один з одним і радісно вітають своїх знайомих, яких не бачили протягом усього літа.

Сьогодні в Кловський ліцей привели своїх чад співак Олександр Пономарьов і екс-соратниця Черновецького Ірена Кільчицька. Був помічений тут і екс-міністр молоді та спорту, а нині народний депутат Юрій Павленко, а також його колега по парламенту Іванна Климпуш-Цинцадзе. До речі, саме в цю школу прийшли і діти Президента Петра Порошенка. Їх супроводжувала особиста охорона – як мінімум п'ятеро солідних чоловіків. Самої президентської пари на урочистостях не було.

Незважаючи на святкову атмосферу, настрій далеко не у всіх був радісним. Воно й не дивно – діти завжди залишаються дітьми, і багато школярів мріяли про те, як би продовжити канікули. «Я була б не проти, щоб канікули продовжили ще на місяць, – поділилася з АСН старшокласниця Олена. – Не встигла відпочити. Літо пройшло дуже швидко. Я багато подорожувала, відпочивала і хочу продовжити веселощі ще».

«А хто хоче в школу? Я таких людей не зустрічав, – підтримує дівчину старшокласник Максим. – Влітку цілими днями можна займатися тим, чим хочеш, а зараз почнуться уроки, домашнє завдання. Звичайно, отримувати знання потрібно, але більше канікул – це не погано».

Про що говорять школярі

Учні молодшого віку – на відміну від старшокласників – прийшли в школу із задоволенням. «А я, навпаки, хотіла в школу, – сміється шестикласниця Оля. – Побачити своїх друзів, вчителів. Мені подобається вчитися, хоча я також не проти канікул. Тим більше, попереду нас чекає щось нове і цікаве. Знаєте, я насправді люблю вчитися».

До речі, різниця між учнями старшої та молодшої школи – не тільки в сприйнятті навчання. На відміну від своїх старших товаришів, молодші класи хоч і теж прийшли не в шкільній формі, але все таки дотримуючись певного дрес-коду. Учениці ж старших класів у виборі нарядів ні в чому собі не відмовляли. Багато вирішили туфлі замінити кросівками, строгі чорні сукні – чи не пляжними сарафанами. З дорогих брендів можна було побачити сумки від Louis Vuitton, взуття від Prada і Christian Louboutin.

У шкільних коридорах звучать розмови – але не про те, що відбувається в АТО або вчора сталося біля стін Верховної Ради, а про подорожі під час літніх канікул, про новинки в гардеробі. Деякі ділилися тим, які нові авто їм придбали батьки. Звучать назви міст, в яких влітку побували ці діти: Париж, Барселона, Мілан, Мадрид, Ніцца, Монако, Майямі, Стамбул... І це – далеко не повний список.

Вдалося поспілкуватися і з батьками «золотої» молоді. Незважаючи на те, що їхні діти ходять в дорогу елітну школу, проблеми у них такі ж, як і у всіх пересічних українців. «Цього року зібрати дитину в школу було дуже дорого. Ми вирішили зекономити на одязі. Тому молодшенька буде доношувати те, що можна, після страшненької», – каже Олена Миколаївна, бабуся однієї з учениць. Однак всупереч не особливо дешевій підготовці до школи, на квітах для вчителів батьки не економили. На шкільному подвір'ї сьогодні можна було побачити величезні букети з троянд, польових квітів, соняшників.

А от батьки на безпеку скаржилися. «Після вчорашніх подій якось страшно було вести сина в школу. Звичайно, ми розуміємо, що тут вжиті всі заходи безпеки, але все таки ліцей у центрі – мало кому що прийде в голову», – нарікає мама одного з семикласників. До речі, на територію ліцею сьогодні і справді міг потрапити хто завгодно. Охорони не було. Однак у середину будівлі школи і класи не пускали навіть батьків.

Свято першокласників

Урочиста лінійка, як і в більшості шкіл по всій Україні, розпочалася о 8.30. Провели її швидко, хвилин за 30, і в кращих традиціях жанру: вишикування, винесення прапора України та школи, виконання національного гімну, вірші старшокласників і тих, хто переступив поріг школи вперше, слово директора, запрошених гостей та проводи першокласників на перший у їхньому житті урок.

Особлива увага була, звичайно, першокласникам. Всі розуміли, що це – в першу чергу їхнє свято. Білі банти у дівчаток, випрасована сорочка, бордова форма та жовто-блакитні кульки в руках – саме такими вони прийшли на лінійку. Всю урочистість діти трималися мужньо – ніхто не плакав, не бавився, а на їхніх обличчях навіть виднілися дитячі, веселі посмішки.

Поки йшла лінійка, більшість учнів просто розмовляли між собою – було видно, що торжество їх жодним чином не приваблює. Можливо, пояснення цьому просте – звук на заході був жахливим. Ті, хто стояв далі десяти метрів від колонок, нічого не чули (таких виявилася на святі більшість). Деякі батьки навіть обурювалися з цього приводу: мовляв, погана в цьому році організація, в минулому був духовий оркестр, а зараз все дуже скромно. Але в будь-якому випадку, час канікул закінчився, і стартував новий навчальний рік, в якому Міносвіти обіцяє і школярам, і їхнім педагогам багато змін. Першим – навчальні програми, які будуть орієнтовані на рівень розвитку дитини в певному віці. На вчителів же чекає атестація по-новому – незалежно та об'єктивно. Головне, щоб ці реформи дали свій позитивний результат. Так що всіх з Днем знань!

фото Віктора Ковальчука, АСН