Партійний угар на площі Конституції

Останній літній день точно увійде в історію: на площі Конституції пролилася кров. Ситуацію нагнітали завчасно. У парламент скликали не тільки народних депутатів, а й незгодних із децентралізацією, зокрема прихильників партії «Свобода», «Правий сектор», а також радикалів Олега Ляшка. У тому, що будуть провокації, ніхто не сумнівався. Боялися бійок, підпалювання покришок. Не унеможливлювали навіть того, що дійде до ножів і стрілянини. Але те, що сталося насправді, важко усвідомити! Цей понеділок виявився кривавим.

Стомлені «зрадою»

Напруга відчувалося з самого ранку. І не лише тому, що в Раду прибули Президент Петро Порошенко, прем'єр Арсеній Яценюк і посол США Джеффрі Пайєтт. Особливого ​​фурору не справили і «ляшківці», які прийшли зазадалегідь і першими забарикадувалися в залі, не пускаючи туди не тільки керівників парламенту, а й звичайних парламентарів. Адже зрозуміло: Ляшко намагається виторгувати закриття всіх кримінальних справ проти соратників, а заодно - «пакетом» - міністерські квоти в майбутньому переформатованому уряді.

Було однаково, як поводитимуться представники «Самопомочі», лідера яких цього дня викликали до Генпрокуратури для пояснень у межах відкритого провадження щодо інформації про спроби підкупу його депутатів. Даремно інтригу тримали і члени «Батьківщини», утримуючись від будь-яких коментарів на тлі розгону в соціальних мережах інформації, що «тимошенківці» підтримають Президента. Сумнівів не було, що Юлія Володимирівна підготувала сюрприз. Але він навряд чи сподобається Петру Порошенку, бо ж вона буде проти.

«Опозиційний блок» теж, прогнозовано, зголосився підтримати дітище Президента. Слово «на камери» давав не рядовий «опозиціонер», а власне Сергій Льовочкін. Такої ж позиції дотримувалася й «Воля народу». Представникам «Відродження» дано право вільно проголосувати.

Попрацювати депутатам вдалося лише після полудня. Спікер Володимир Гройсман не став турбувати Ляшка і Ко, що уподобали його робоче місце, а провів реєстрацію депутатів і безпосередньо «конституційне» голосування з трибуни ВР. На табло - 265 «за» зі 320 присутніх парламентаріїв. Проти проголосували фракція «Радикальної партії», «Батьківщини» і «Самопоміч» (за винятком п’яти інакомислячих).

Хто голосніше любить країну

Зміни до Основного закону ухвалили галасливо, швидко, зім'ято, традиційно прикрасивши полум'яними промовами з криками «Ганьба!» і «Слава Україні!». Але це відбувалося якось театрально. Не по-справжньому. Здавалося, всі забули, що відбувається під Радою, де активісти під різними партійними прапорами намагалися перекричати одне одного.

Конфлікти були навіть серед «своїх». Наприклад, коли почала виступати «свободівка» Ірина Фаріон, «конкуренти» увімкнули гучну музику, заглушивши її. Відбувалася своєрідна боротьба, хто голосніше любить країну. Суперечка затихла так само швидко, як і почалася. Та натовп розгойдувався. І зростав градус напруження.

Підземні шляхи депутатів

Але ніхто цьому не надав потрібного значення. Або майже ніхто?.. Із залу парламентарії виходили начебто знесиленими. Але якось хутко. Першими, не чекаючи закриття засідання і завершення виконання гімну, ВР дуже швидко покинули «опоблоківці». Без зволікання ретирувалися на «засідання фракції» і представники «Самопомочі» - вони нібито збиралися вирішувати долю п'яти неурядових соратників: або покарати, або виключити зі своїх лав. Що, до речі, згодом і сталося.

Словом, під різними приводами з будівлі йшли всі. Навдивовижу - під вікнами розгорталися справжні бойові дії. Із уже звичними сльозогінним газом, вибуховими пакетами, світлошумовими гранатами. Про серйозність ситуації говорило те, як спішно охорона парламенту закрила всі входи і виходи, і наскільки наполегливо рекомендувала представникам ЗМІ не підходити до вікон.

На вулиці йшла серйозна бійка. Традиційно запахло сльозогінним газом. А потім пролунало чотири вибухи. «Світлошумові гранати», - сказав хтось поруч. Виявилося, мав рацію, та не зовсім. Хтось у правоохоронців кинув бойову гранату. Нібито РПГ-5. Але хто? Версії різняться. Багато хто з очевидців стверджує, що її кинули з лав «свободівців».

Серед болю і крові

У реальність того, що відбувалося на вулиці Грушевського і площі Конституції далі, повірити складно. Кров, біль і страх перемішалися з партійним чадом.

«Там таке! Там хлопцеві відірвало кінцівку», - з жахом розповідали одні.

«Біля Ради все в крові. Хлопець загинув», - додавали інші.

Поранених, понівечених правоохоронців було стільки, що «Швидких» елементарно не вистачало. Транспортувати легкопоранених просили простих людей на особистих автомобілях. Одразу ж приїхали й поліцейські: надавали першу допомогу і відвозили постраждалих до лікарень. Черги з машин не припинялися. Тільки «невідкладних» було декілька десятків.

Також медикам допомагали і хлопці, що приїхали з АТО. Один із них, активний учасник Майдану, польовий медик, який нещодавно приїхав із фронту, зазначив АСН, що такого в центрі Києва не очікував. І це вимагає негайних висновків.

Нема диму без вогню

Але не всі були вражені тим, що трапилося. Ви не повірите, але мітинг жив своїм життям - «сводобовці» продовжували полум'яні промови навіть під безперервні звуки сирен... Їх якось не хвилювало, що в центрі Києва стався теракт, хоча, закликаючи людей під парламент, політики (не тільки від ВО «Свобода») повинні були прорахувати всі ризики радикалізації ситуації.

Знову ж таки, дивує безпечність керівництва правоохоронців. Чому МВС і СБУ не спрацювали на випередження і дозволили пролитися крові, створити неблагонадійний образ офіційного Києва, «де навіть під парламентом гранати вибухають».

Ось що, скажіть, заважало виставити додаткові пости міліції на підходах до урядового кварталу? Або ж, наприклад, задіяти кінологів зі спеціально навченими собаками для пошуку в натовпі людей зі зброєю?! І не потрібно тут говорити, що такі заходи безпеки хтось розцінив би як згортання демократії. Адже потім, коли все сталося, виставили додаткові пости, до Ради пускали тільки медиків, правоохоронців і пресу - всі зрозуміли, і ніхто не обурювався. А якщо станеться таке в іншій країні, будь-який міністр внутрішніх справ негайно подав би у відставку. Адже і своїх хлопців не вберіг, і, нехай побічно, але допоміг провокаторам.

Так, тепер на нас чекає багато розслідувань і гучних заяв. Але того, що трапилося, вже не повернути. Як і резонанс від нього. Тож нині вкрай важливо, щоб не лише виконавці, а й ті, хто написав «сценарій» цих кривавих подій, хто дозволив йому здійснитися, були названі і покарані. Інакше все може повторитися.

Фото Віктора Ковальчука