Вже майже місяць лікарську спільноту столичного пологового будинку №3, що розташований на Борщагівці біля ринку «Дніпро» у столиці, не на жарт лихоманить – скандал, пов’язаний з нібито вимаганням лікарями хабара за пологи, обростає новими подробицями й постає в дещо іншому світлі. Якщо коротко означити видиму верхівку айсберга цього конфлікту, то все виглядає приблизно так. Десь місяць тому у «Фейсбуці» – на сторінці Сергія Бакшеєва, одного з лікарів цього пологового будинку – було викладене відео, котре, судячи з усього, мало стати документальним підтвердженням хабарницького нутра керівництва лікувального закладу. На відео одна породілля стверджує, що чула, як з іншої у лікарні вимагали 3.5 тисячі гривень нібито хабара за те, щоб вона отримала змогу тут народити.
Скільки айсбергів у цій історії
Роликом відразу зацікавилися телевізійники – і посипалися телесюжети. З них з’ясувалося, що героїня неприємної ситуації – 28-річна жителька Боярки Юлія – була на обліку в цьому пологовому будинку. А коли прийшла народжувати, їй сказали, що треба сплатити гроші, інакше не приймуть. Після з’ясовувань стосунків (жінка, як повідомила її мати Валентина Корендюк, уже збиралася їхати в інший пологовий, але лікарі «Швидкої» відмовилися везти: мовляв, що робитимемо, якщо пологи почнуться прямо в машині?) родичі Юлії таки сплатили цю суму. Та коли вона народила сина, вирішили ці гроші забрати: як сказав на камери Олександр Корендюк, батько Юлії, «чисто з принципу». Тим більше, що Сергій Бакшеєв – теж на камери – переконував: мовляв, нині у пологовому будинку ніяких благодійних внесків немає – вимога внести певну суму може бути розцінена тільки як намагання отримати хабар.
Переглянувши кілька сюжетів і перечитавши в Інтернеті, що пишуть колеги, вирішила розібратися, бо й справді зачепило. З одного боку, всі ми знаємо, яким є державне забезпечення вітчизняних лікарень (і не має жодного значення, це пологовий будинок чи, приміром, онкоцентр, де на лікування пацієнтів ідуть справді астрономічні суми). З іншого, якщо згадати 49-у статтю чинної Конституції України, стає зрозумілим нібито праведний гнів людей, змушених звертатися до лікарів по допомогу: мовляв, нам Конституція гарантує, тож ви зобов’язані. Запитання «За чий рахунок?» таких пацієнтів зазвичай не цікавить – у них своя правда. Ще один важливий момент, про який не можна забувати, – окрім благодійних внесків (а саме такий і фігурує в історії з третім пологовим), лікарі таки беруть гроші (у вигляді «подяки»), і про це знають усі. Причому чимало справді вдячних пацієнтів платять абсолютно свідомо, зважаючи на те, який рівень зарплатні у наших медиків.
Ліричний відступ, дотичний до теми
А тепер кілька речень – про рівень зарплат, хоч це жодним чином не виправдовує хабарників. Так от, ми дуже хочемо в Європу – і вся оця катавасія, що нині твориться в нашій країні, заварилася перед Майданом саме з бажання домогтися європейського вибору вектора розвитку держави. Потім були смерті на Майдані, анексований Крим, наступ Росії на сході (що руками внутрішніх найманців – це вже справа десята) і – під прикриттям економічної кризи, в якій опинилася наша країна, – закручування гайок на всіх фронтах. Чого варті тільки доведені до відома громадян тарифи на житлово-комунальні послуги! Уряд каже: всім важко – потерпіть. Проте простому чоловікові невтямки, чому він мусить терпіти, а гроші з рахунків тих, хто обдирав нашу країну до Майдану, досі не повернулися у держскарбницю? Висновок, який лежить на поверхні, – це комусь вигідно, причому вже з тих, хто входить до нинішньої владної верхівки. Кому саме? Можна робити припущення, та від цього нікому не попустить.
Далі про європейський вибір. У розвинених країнах Європи є дві професії з досить високим рівнем оплати. Можливо, це прописні істини, але нагадати таки варто. Йдеться передусім про вчителів (бо вони закладають підвалини для решти професій) і лікарів (бо їм ми довіряємо найцінніше, що у нас є, – здоров’я і саме життя, тож вони повинні робити свою роботу якісно, а не думати, де заробити ще трохи грошей, щоб забезпечити власну родину). У нас що перші, що другі мають мізерні зарплати. Урядовці кажуть: вся країна у борговій ямі, ніяк комусь підвищувати зарплату. І – намагаються урізати й те, що є. Але людям, знову ж таки, байдуже, де ви знайдете гроші і як саме переформатуєте бюджет, головне – кожен за свою працю повинен отримувати відповідно до кваліфікації. Щоб забезпечення родини не перетворювалось на завдання, яке не можна виконати. А всі прохання «трішки потерпіти», обіцянки, що «з часом все налагодиться», гроша ломаного не варті – люди хочуть жити сьогодні, а не колись, коли «стане краще». Не справляєтеся? То, може, поступитеся посадами комусь іншому, хто впорається із таким завданням?!
Кому на руку скандал
Тож знову до ситуації. Є кілька важливих питань, на які хотілося б отримати відповідь. І, що найімовірніше, кілька нашарувань отого «айсберга», який поки що повертається до нас одним боком. Отож запитання, які лежать буквально на поверхні. Перше: чи справді вимагали гроші й скільки? Навіщо? Й то це хабар чи не хабар, а благодійний внесок, як кажуть лікарі?
Щоб з’ясувати все, так би мовити, у головної фігурантки скандалу, «Аналітична Служба Новин» вирішила зателефонувати тепер уже мамі Юлії, котра народила в цьому пологовому сина. Жінка взяла трубку, але, почувши запитання, – після дивної паузи – нервовим голосом почала казати, що журналіст помилилась номером. Називаю номер телефону – правильно, але, мовляв, «ви помилились» – і крапка. Перепитую «Так ви Юлія чи ні?» – у відповідь короткі гудки. Що ж, відверте небажання спілкуватися з журналістами і прояснити ситуацію – це теж позиція, яка наштовхує на певні висновки. Але кожен нехай робить їх самостійно.
Юрій КувітаУ скандалі фігурує сума розміром 3.5 тисячі гривень. У лікарні підтверджують: так, саме стільки платять породіллі за медичний супровід фізіологічних пологів. «Але ніхто не дає гроші в руки лікарям, – роз’яснює головний лікар цього медичного закладу Юрій Кувіта, – це справді благодійний внесок і сплачується у фонд, з яким ми співпрацюємо. До речі, всім, хто вніс гроші, обов’язково видається квитанція, корінець якої залишається у менеджера фонду, бо це – документ, який від фонду вимагають усі перевіряючі організації». Чи можна народити дитину чи, приміром, прийти на операцію, не сплачуючи ні копійки? Звісно, можна, переконує Юрій Васильович, але тоді лікар, який веде пологи чи робитиме оперативне втручання, напише список необхідних ліків – і їх доведеться придбати самостійно. Кому зручно так – жодних перепон немає. І додає: «Родичі пані Юлії могли не скандал влаштовувати, а просто купити ліки і принести їх». Чому тоді так вчинили? Варіантів відповіді може бути кілька, та гадати на кавовій гущі не будемо.
Олег ВиноградовЗгадую намір батька Юлії забрати гроші і в мене виникає абсолютно логічне запитання, а чи можна в принципі це зробити, якщо вже сплатив, і чи до керівництва цього конкретного благодійного фонду, з яким співпрацює пологовий будинок, хтось із родичів Юлії звертався, щоб повернути ті три з половиною тисячі, навколо яких – стільки танців? «Чи можна повернути гроші? – перепитує президент Міжнародного фонду допомоги хворим з наслідками травм та захворювань (саме так називається ця благодійна організація) Олег Виноградов. – Звісно, можна – треба тільки написати нашому менеджерові відповідну заяву, вказавши причини, – і жодних перепон не буде. Та ні до мене, ні до інших співробітників фонду не те що з цього приводу – взагалі ніхто не звертався: «АСН» подзвонила першою».
На харчування породіллі – 51 копійка на день
«Насправді, – веде далі Олег Виноградов, – розмір благодійного внеску заздалегідь не визначений: якщо людина хоче його сплатити, вона може це зробити, керуючись власними статками. Хоч орієнтири по витратах на певні категорії медичної допомоги є. Але при цьому наш менеджер чи волонтери з числа працівників лікарні, які йому допомагають, пояснює людям, що гроші використовуються на різноманітні потреби лікарні, а не тільки на медикаменти, бо лікувальний процес насправді – більш широка категорія, яка не обмежується тільки придбанням ліків. Потрібні деззасоби, чиста білизна, зрештою, гроші на харчування жінок, адже їм після пологів треба нормально харчуватись».
Цікавлюся вже у головного лікаря, як у пологовому з харчуванням. «А як ви думаєте? – ставить зустрічне запитання Юрій Кувіта. – Як можна говорити взагалі про якесь харчування наших пацієнток за рахунок бюджетних коштів, якщо на поточний рік в день на одну жінку виділяється аж 51 копійка?! Ми – за рахунок позабюджетних коштів – харчуємо їх на 25–30 гривень щодня. Ще треба цифри? На медикаменти на день для однієї пацієнтки держава виділяє всього трохи більше 10-ти гривень. То як, скажіть на милість, я і мої лікарі мусимо забезпечувати оту норму Конституції, про яку нам постійно нагадують? Що ми зробимо без отих позабюджетних надходжень, з яких комусь сьогодні дуже хочеться зробити «хабарі, які вимагає керівництво третього пологового будинку»?» До речі, саме про рівень бюджетного забезпечення закладів охорони здоров’я йшлося нещодавно на «круглому столі» «Європейські підходи до фінансування охорони здоров’я», проведеному пацієнтськими організаціями під керівництвом «Ради захисту прав та безпеки пацієнтів».
Віктор Сердюк«Ключовим є те, що держава не в змозі самостійно забезпечити право громадян на здоров’я, – зазначив президент цієї організації Віктор Сердюк, – тож вона (тобто передусім уряд, – авт.) має це відверто визнати і звернутися за допомогою до суспільства, приватних організацій. Бо ж зараз на систему охорони здоров’я у нашій країні щороку виділяється приблизно 3-4% ВВП. У той же час ВООЗ та Європейським Союзом рекомендовано фінансування цієї сфери на рівні щонайменше 7% ВВП (це знову до питання європейського вибору, – авт.). Для прикладу: у Швеції, де збираються податки на рівні майже 50% з кожного, на охорону здоров’я виділяється приблизно 10% ВВП». Україна – країна, де у вигляді різноманітних податків теж стягується дуже високий відсоток доходів громадян, проте коли йдеться про їхній перерозподіл, охорону здоров’я очільники держави, схоже, не вважають аж такою важливою галуззю. Про конфлікт у третьому пологовому Віктор Сердюк знає, та, що цікаво, цього разу він не став на бік пацієнтки, як, за логікою, мало б бути. На запитання кореспондента «АСН», як він розцінює те, що там відбувається, пан Сердюк відповів, що «допоки ми матимемо таке забезпечення галузі, вимагати від лікарів безкоштовно надавати якісні медичні послуги не зовсім чесно».
То це хабарництво чи ні?
Сергей ГулаЦе – головне запитання, довкола якого закручені події. Головний лікар каже, що оті 3.5 тисячі гривень – звичайний благодійний внесок, котрий сплачують усі пацієнти, які розуміють реальний стан лікарні й мають змогу це зробити, за що їм видається відповідна квитанція. Юлія з родичами й ті, хто стоїть за ними (якщо такі режисери, звісно, є; якщо немає – заздалегідь перепрошую) стверджує на камери: хабар! А ось розтлумачити пацієнткам цієї лікарні різницю між хабарем і благодійним внеском взялися представники громадської організації «Ні хабарництву!», які влаштували перед центральним входом пологового будинку флешмоб. Керівник ГО «Ні хабарництву!» адвокат Сергій Гула наполягає, що благодійні внески виглядають трохи інакше, аніж у цьому пологовому. «Вони можуть надходити до лікарняного благодійного фонду тільки через банківську установу, давати комусь у руки якісь гроші неприпустимо, – сказав пан Сергій, – а будь-які вимагання грошей з боку адміністрації можуть бути розцінені як злочин. І, що дуже важливо, пацієнти повинні знати, на що саме потрачені їхні кошти, причому до останньої копієчки, і звітувати перед породіллями повинен головний лікар».
Того ж дня, коли під дверима пологового будинку учасники флешмобу показували свою міні-виставу навіть з акторами Молодого театру в ролях, у самій лікарні творилося казна-що: хтось зустрічався з журналістами, а хтось – приймав гостей (комісію направили за рішенням департаменту охорони здоров’я КМДА), які мали на меті перевірити фінансово-господарську діяльність пологового будинку. Головлікар тільки втомлено махнув рукою: нехай перевіряють – якщо знайдуть хабарників, я їм тільки подякую. Мовляв, «нас тільки в лютому перевіряла комісія Держфінінспекції (колишнє КРУ, – авт.), якихось серйозних порушень не знайшли, є всі необхідні папери». І – надав «АСН» цілу купу підтверджуючих сказане паперів.
Максим БаришніковОтже, як бачимо, головний конфлікт насправді – не між породіллею і керівництвом пологового будинку, а між пацієнтом і державою, яка не забезпечує задекларовану в своєму ж Основному Законі норму. «Конституційна норма щодо того, що кожен має право на безоплатну охорону здоров’я, одна з найліберальніших норм серед усіх конституцій, писаних у цілому світі, – зазначив у коментарі «АСН» фахівець з медичного права Максим Баришніков. – Я спеціально досліджував це питання, і можу зазначити, що немає абсолютно ніякого прямого зв’язку між самою наявністю цієї норми Конституції та рівнем охорони здоров’я, якістю медичних послуг тощо. Справа в тому, що існує поняття безоплатної медицини і – окремо від нього – безкоштовної. Маю зазначити, що безкоштовної медицини в світі не існує. Її ніколи не існувало. Але ХХ століття, через цілком об’єктивні чинники, зробило медицину дуже дорогою. І вона ставатиме все дорожчою, бо вартість обладнання, витратних матеріалів, наукових досліджень для виготовлення нових препаратів, нових методів лікування постійно збільшується. Причому ця вартість абсолютно не залежить від України як держави – через певні обставини. Тож казати про безкоштовну медицину ми не можемо. А те, що відбувалось в Україні в кінці ХХ століття, і відбувається досі, – всього-на-всього політичні ігри навколо важливого питання. Ніколи ця норма Конституції не виконувалась на 100%. І, скоріш за все, ніколи вже й не буде виконуватись». Що треба зробити? Як зазначив голова найбільшої в Україні пацієнтської організації Віктор Сердюк, чесно визнати, що ми як держава не можемо цього зробити. Наступним кроком логічно було б внести зміни до Конституції, щоб її норми не дратували людей. І водночас займатися реальними реформами системи охорони здоров’я, а не жити від концепції до концепції (тобто, як влучно сказав один із медичних експертів, від одного міністра до іншого). Як саме – то вже тема для іншого виступу.
Чи стане панацеєю страхова медицина
Наостанок хочеться поставити крапку й у неприємній історії, про яку йдеться вище. Спілкуючись із «АСН», головний лікар сказав, що причина – не в тих грошах, насправді вона значно глибше. «Річ у тім, – пояснив Юрій Кувіта, – що все почалося тоді, коли я підписав контракт на посаду головного лікаря, прийшов у пологовий будинок і відразу почав боротися зі справді тіньовими схемами, так званими «приватними» палатами, які окремими лікарями використовувалися задля власного збагачення. Над цими лікарями нависла загроза звільнення, тож вони, як я розумію, бороняться саме таким чином».
А вже зовсім не на диктофон дехто з персоналу повідомив, що навіть тих лікарів, яких має на увазі Юрій Васильович, можуть використовувати у своїх інтересах ще серйозніші фігуранти загального процесу. Мовляв, ідеться про те, що в Києві давно створена своєрідна піраміда-годівниця. І, наприклад, отримати серйозну посаду (того ж головного лікаря, приміром) за «спасибі» не вдасться – навіть високий рівень професіоналізму не зарадить. Що тоді? Ну, справжній українець – чоловік з кебетою, він докумекає. І якщо в піраміді з’являються «цеглинки», які мають сміливість протестувати, від них намагаються позбутися. І тут, як мовиться, зброю не вибирають – усе згодиться, аби тільки спрацювало.
Ну, і найсвіжіша інформація: вчора на одному з інтернет-сайтів з’явилося повідомлення, що під стінами Київської міськдержадміністрації зібралися кияни. Люди протестували проти здирництва й хаосу вже у київському пологовому будинку № 7, у котрому 7 квітня – нібито через халатність лікарів, які не хотіли приймати пологи, бо нічого не було домовлено, – померло немовля. З одного боку, з усіма подібними випадками повинні б розбиратися правоохоронці, щоб винуватці не вийшли сухими з води. З іншого, таки час припинити порожні балачки про реформу – її потрібно робити. І лікарська спільнота, й чимало громадських організацій, що переймаються проблемами охорони здоров’я, покладають великі надії на систему страхової медицини, яку урядовці обіцяють запустити вже з січня наступного року. Та залишається відкритим питання, чи не стане цей намір черговою концепцією, яку через якийсь час теж покладуть під сукно?!