Інтерв'ю з Путіним. Як кремлівська пропаганда пробирається в уми американців і хто такий Олівер Стоун

У США кабельний канал Showtime увечері 12 червня продемонстрував першу з чотирьох серій фільму «Інтерв'ю з Путіним» (The Putin Interviews), автором якого є американський режисер Олівер Стоун.

Його стараннями, американським глядачам піднесли на блюдечку, нібито «з перших вуст», думку лідера Кремля про американо-російські відносини, про звинувачення на адресу Росії щодо втручання в американські вибори, про розгортання американської системи ПРО. Загалом всюди йдеться про питання, залагодити які дуже зацікавлена ​​Росія, щоб позбутися санкцій, що обтяжують її все більше.

Путін у фільмі розслаблений, часто посміхається і жартує, грає в хокей, водить авто і тут же за кермом розповідає Стоуну про те, що його "спецслужби працюють у рамках закону". Ні тобі незручних запитань про напад на сусідню Україну, ні про бомбування в Сирії. Все більше схоже на рекламний ролик, ніж на правдивий документальний фільм.

Яким же чином лідеру Кремля вдалося перетворити знаменитого американського режисера на «ретранслятора» своєї думки в США?

Примітно, що в США фільм про Путіна почали транслювати з 12 червня - якраз у день Росії. Заодно з'явилася можливість перебити інформаційну хвилю про масові затримання опозиції, яка в державне свято вийшла протестувати проти корупції.

До Росії фільм дійде 19 червня. Виходить, самих росіян його автори вважають другорядною, не головною аудиторією. Але інтерес до "шедевра" розігрівається в різних пропагандистських ЗМІ. Мовляв, "у ньому немає заборонених тем, а лише вся правда про Путіна".

Так, дійсно, Путін розговорився у фільмі не на жарт. Наприклад, заявив, що «Аль-Каїда» - це результат діяльності американських друзів, що вони самі виростили і «Аль-Каїду», і бен Ладена, але це все вийшло з-під контролю.

Далі Путін поскаржився, що ще при Горбачові офіційні особи США і генеральний секретар НАТО запевнили Радянський Союз, що східний кордон НАТО не буде відсунуто далі, ніж східна межа Німецької Демократичної Республіки. «Це не було зафіксовано на папері. Це помилка вже з боку Горбачова. У політиці потрібно речі фіксувати», - розмірковує лідер Кремля.

На думку Путіна, РФ і США - рівні великі держави, у них «загальні загрози, пов'язані з міжнародним тероризмом, з бідністю в усьому світі, з деградацією навколишнього середовища, яка реально загрожує всьому людству». Тільки борються вони з цими погрозами по-різному, мав спитати Стоун у Путіна, але не зробив цього.

А той бере вище: хвалиться, скільки у Росії ядерної зброї! "Війну не пережив би ніхто", - посміхається диктатор. А потім вкрадливо висловлює сподівання на поліпшення відносин з США: «Надія завжди є. Поки нас не понесуть у білих капцях на кладовище».

Загалом у фільмі з Путіна ліпили звичайну людину, наскільки це взагалі можливо, навіть намагалися ставити дивні запитання, наприклад - про потенційне купання у душі з геєм на підводному човні. Думаєте, у них вийшло, і американці повірять, що Путін, як він каже, все робить правильно, в інтересах своєї країни? Ну принаймні один - сам режисер вірить, віддано зазираючи в очі Путіну. В його погляді немає ні сумніву, ні подиву, ні, тим більше, засудження.

Режисер, що знімає передсмертну документалку диктаторів

У кінематографі Стоуна знають за такими фільмами, як «Волл Стріт: Гроші не сплять» (2010), «Вежі-близнюки» (2006), «Взвод» (1986). Він був удостоєний призів Берлінського і Венеціанського кінофестивалів і тричі отримував премії Американської академії кіномистецтв "Оскар". Одним словом, так, Стоун - талановитий режисер і сценарист.

А ще - він любить диктаторів і так прямо про це і говорить: "Так, я люблю диктаторів. Дійсно!". Він зняв три документальних фільми про Фіделя Кастро, а також стрічки про багатьох лідерів Латинської Америки - Уго Чавеса, Ево Моралеса.

З огляду на це специфічне коло інтересів не дивуєшся, що американець писав інтерв'ю навіть з нашим президентом-втікачем Віктором Януковичем. Той у грудні 2014 року, вже будучи в Росії, наговорив Стоуну про «причетність іноземних елементів, зокрема ЦРУ», до вбивств на Майдані в Києві. Так-так, все це ми вже чули: "хунта", "фашисти в Києві", "громадянська війна".

А ще, частина "клієнтів" Стоуна вже пішла на той світ. Майже відразу після фільму про них. Так що Мережа наповнилася іронічними нотатками на зразок цієї:

В 2009 Оливер Стоун снял фильм про Чавеса - в 2013 Чавес умер.
В 2012 Оливер Стоун снял фильм про Кастро - в 2016 Кастро умер.
4 года.

— Авербух Максим (@rus_analit) 12 июня 2017 г.

А ще Стоун любить знімати документалку про покійних політиків, наприклад, багато хто пам'ятає його фільм «Джон Ф. Кеннеді: Постріли в Далласі», в якому висловлюється альтернативна версія вбивства американського лідера.

Ну і ще, син режисера - Шон Стоун - веде щоденне ток-шоу Watching the Hawks на американському підрозділі Russia Today - телеканалі RT America.

Публіка в Україні іронічно поставилась до інтерв'ю Путіна. Ми давно звикли чути про паралельну реальність від Путіна. А ось для американців фільм Стоуна став справжнім одкровенням. Преса США розкритикувала режисера за необ'єктивність. Стоун же заявив журналістам, що мав на меті «запобігти подальшому погіршенню відносин між Москвою і Вашингтоном». Так все-таки він - зацікавлена ​​особа?

Деякі користувачі назвали Стоуна відеобіографом Путіна, а багатьох цікавила «ціна», яку Кремль заплатив за пропаганду.

Після перегляду фільму залишається неприємне відчуття, яке буває, коли в документальному фільмі про природу бачиш кадри, як хижак вбиває свою жертву. Документаліст, який знімав ці кадри, ніколи не втручається в те, що відбувається, - так картинка виглядатиме більш натуралістично і правдиво.

Але чи стосується це правило світу людей? Ні. Адже даючи слово диктатору, вистеляючи  йому зручний шлях в уми людей, ти стаєш співучасником насильства, яке він чинить.