Приватизація держпідприємств. Продаємо, бо самі ефективно управляти не можемо чи не хочемо

За два роки анонсована ще попереднім складом уряду масштабна приватизація так і не відбулася. Хоча на 2017 рік до державного бюджету надходження від приватизації закладені на рівні 17,1 млрд грн.

Чиновники мотивують розпродаж держпідприємств необхідністю залучити приватні інвестиції в країну, а також неефективною роботою таких підприємств. Однак чому потужні підприємства перестали приносити прибуток і чи дійсно в цій ситуації приватизація - це єдиний вихід?

В Україні більше держпідприємств, ніж у будь-якій іншій країні світу

За даними центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна", станом на 1 жовтня 2016 року загальна вартість активів державних підприємств України становить 1,5 трлн грн, це 27% від загальної вартості активів великих і середніх підприємств в країні. А працює на таких підприємствах 862 тис. працівників.

За кількістю державних підприємств, в яких держава володіє більшою часткою, Україна займає перші місця в міжнародних рейтингах. Більш того, невідомо скільки точно державних підприємств існує в Україні.

«Згідно з інформацією МЕРТ (міністерство економічного розвитку і торгівлі. - АСН), у нас 3634 підприємства. Згідно з Єдиним реєстром Фонду держмайна - на 176 одиниць більше, а якщо враховувати дані Єдиного державного реєстру підприємств України, то в країні взагалі вдвічі більше підприємств - 6239», - зазначила економіст проекту центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна" "Ціна держави" Наталя Лещенко.

50% державних підприємств - не працюють

Ефективними можна назвати далеко не всі держпідприємства. Зокрема, за даними дослідження, із загального числа підприємств 50% взагалі не працюють, а з працюючих - 70% збиткові. Їхні збитки за підсумками 2016 року склали 82 млрд грн. Є, щоправда, і прибуткові державні підприємства, але це переважно монополії.

«В топі найбільш прибуткових підприємств з 10 - 9, і це - монополії. Монополія не працює в конкурентному середовищі. Її прибутковість визначається тим, які регулятор ставить їй тарифи. Тобто наявність прибутку - це не обов'язково ефективна робота. А топ збиткових державних підприємств - це вугілля і космос», - пояснив старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Яблуновський.

Рівень доходів від державних підприємств за минулий рік, який, до речі, став найприбутковішим, склав лише 0,5% ВВП. З кожним роком у державних підприємств зростає і заборгованість як по сплаті податків, так і по заробітній платі. 38% з усієї заборгованості по заробітній платі була накопичена саме державними підприємствами.

Тим часом держава з бюджету субсидує і надає пільги і дотації таким підприємствам. За даними МВФ, їх сума в 2014 році становила близько 5% ВВП.

«Державні підприємства, маючи певні пільги, фактично мають певні переваги щодо приватних підприємств. Наприклад, державний Ощадбанк має 100% гарантію з повернення депозитів, і це впливає на правила гри на ринку, на конкуренцію», - зазначає Яблуновський.

  Держпідприємства - осередок корупції

Багато з державними підприємствами пов'язано і корупційних скандалів.

«Серед 300 підприємств, щодо яких проводить розслідування НАБУ, 49 стосується корупції на державних підприємствах. Із загальної суми збитків 80 млрд грн, яких, за оцінками НАБУ, завдано державі, 40% припадає саме на державні підприємства», - розповіла Лещенко.

Щодо скандалів, колишній заступник міністра економічного розвитку Руслан Корж згадав нещодавнє затримання екс-депутата Миколи Мартиненка, якого НАБУ звинуватило в розкраданні 17 млн ​​доларів державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

«Так ось, ця компанія була найприбутковішою в портфелі держпідприємств, які курирує Мінекономіки», - сказав він.

У державних підприємств немає стимулу добре працювати

Колишній працівник міністерства не дивується, що держпідприємства не показують високих прибутків. Каже, там немає мотивації.

Наприклад, якщо підприємство показує прибуток понад 50 млн грн, то його фінансовий план на рік повинен розглядати Кабінет міністрів. Однак керівники таких підприємств часто не хочуть мати додатковий клопіт і в фінплані вказують очікуваний дохід менше 50 млн грн. До чого і прагнуть.

Крім того, за словами Коржа, 75% від прибутку підприємства держава забирає в бюджет. А це означає, що коштів на їхній розвиток фактично не залишається. Так що керівництво не зацікавлене в ефективній роботі.

Дмитро Яблуновський вважає, що в такому випадку повністю неефективні підприємства треба продавати (але хто ж їх купить?), а на інших - міняти корпоративне управління.

«Потрібна реформа корпоративного управління, потрібні незалежні наглядові ради. Цей процес уже запущений для 41 найбільшого підприємства. Потім ці наглядові ради повинні шукати і наймати топ-менеджмент. Як наглядова рада, так і топ-менеджмент повинні як мати гідну винагороду за свою роботу, так і нести відповідальність за невиконання виписаних фінансових прогнозів», - вважає він.

  Працівники - проти змін

Однак навколо розпочатої корпоратизації вже почалися заворушення. Зокрема, намір перетворити державне авіаційне підприємство "Антонов" на публічне акціонерне товариство, 100% акцій якого належатиме державі, викликав у колективі невдоволення. Люди бояться, що таким чином концерн хочуть прибрати до рук.

Разом з тим профспілки стурбовані поточною ситуацією із завантаженням потужностей "Антонова", скороченням чисельності персоналу, скасуванням на підприємстві посади генерального конструктора. Через це працівники готові вийти на акцію протесту.

Якщо такий ажіотаж викликає лише корпоратизація підприємства, то як реагуватимуть працівники, якщо їхнє підприємство продадуть з молотка?

Приватне не завжди краще державного

Колишній заступник міністра економічного розвитку Руслан Корж упевнений, після корпоратизації підприємства не обов'язково продавати. Оскільки не завжди приватні підприємства працюють краще, ніж державні.

Проаналізувавши звітність трьох підприємств, які схожі за об'ємами роботи і які працюють в одній і тій же сфері (акціонерне товариство «Турбоатом», в якому 75% належить державі, державне підприємство «Електроважмаш», і приватне підприємство «Запорожтрансформатор), він з'ясував, що «Турбоатом» мав чистий прибуток 20%, державний «Електроважмаш» - 0% прибутку, а «Запорожтрансформатор» взагалі заробив на 20% чистого прибутку менше, ніж рік тому.

«Звідси питання - чи достатньо змінити форму власності для того, щоб налагодити мотивацію власника і мотивацію того управлінського персоналу, який реалізує цілі і завдання власника. Очевидно, ні. Тому, крім того, що ми повинні замислюватися про форму, ми також повинні замислюватися і про утримання тих людей, які керують підприємствами», - вважає він, маючи на увазі зарплату керівників.

Натомість профільний журналіст Володимир Федорин впевнений, що Україні треба продати все. Хоча і не вірить, що процес приватизації почнеться найближчим часом.

«Хто прийде на наш ринок купувати державні активи в умовах, коли ми маємо обмеження на виведення капіталу, хто прийде, коли ми маємо, так би мовити, ексклюзивний підхід до правосуддя і правоохоронних органів. Тому мені здається, що нормальна приватизація може бути проведена тільки на наступному політичному циклі, після перевиборів», - вважає він.

Тим часом в уряді сподіваються, що до кінця 2017 року вдасться продати не менше 100 державних підприємств. Щоправда, яких саме, не уточнюють.