Дуже важливо наводити порядок вдома та підтримувати в ньому чистоту Це правило знайоме багатьом, але далеко не....
Архів
Повернутись назад
21 Грудня 2015
21 Грудня
Блог:
Думки11:11
Політика
Володимир Фесенко
Одна з головних подій року – другі Мінські домовленості
Підсумовуючи головні економічні та політичні події року, варто звернути увагу саме на позитивні зрушення, а не на провали, які українці звикли помічати зазвичай. Тим більше що в цьому році позитивні тенденції переважають. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
«У нас дуже люблять говорити про провали, скандали і так далі. З таким підходом наш корабель далеко не попливе. Тому я пропоную звертати увагу не лише на провали, а й на позитивні речі. А позитивні речі полягають у тому, що країна поступово, крок за кроком, хоч і повільно, але все ж таки виходить з тієї ситуації, в якій проти власної волі опинилася в минулому році. Ще не завершена війна на сході України, але зараз гине набагато менше людей, ніж торік. Військово-політична ситуація на сході країни виглядає більш стабільно, ніж було навіть на початку року. Є різне ставлення до Мінських домовленостей, бо є позитив від цих домовленостей, який полягає в тому, що ситуація з війною на сході зараз виглядає менш загрозливою, менш ризикованою ніж рік тому», - зазначив політолог.
На думку Фесенка, при всіх проблемах діяльності уряду з проведенням реформ усе ж таки, на відміну від минулого року, є певний прогрес у їхньому проведенні.
«Є реальні позитивні результати – створення Дорожньої патрульної поліції. Але це справді не заслуга Авакова, як він хоче продемонструвати. Якби не було Еки Згулазе, то не було б і реформи. Аваков просто не заважав. Але це результат. Також продовжується з позитивним результатом реформа децентралізації. У нас про неї мало пишуть і мало говорять. Це непомітна реформа, але спитайте місцевих керівників. Навіть в умовах війни та економічної кризи вони отримали додаткові кошти. Крім того, ми стали менш залежними від російського газу. Реверсні постачання газу з Європи – це теж позитивні зрушення. Якщо уважно подивитись, то ми такі позитивні тенденції знайдемо у більшості соціальних сфер», - впевнений експерт.
Фесенко зауважив, що природа української політики - звертати увагу на якісь скандальні речі.
«Якщо оцінювати конкретні підсумки року, знову таки в незалежності від того, як ми ставимося до цього, одна з головних подій цього року, яка визначила логіку політичного процесу - і зовнішнього, і внутрішнього – це другі Мінські домовленості. З іншого боку, я також назвав би важливою подією створення нових антикорупційних інституцій. Я маю на увазі Антикорупційне бюро. Це зроблено і це дуже важливо. Серед позитивних кроків я би відзначив останню добру новину – звіт щодо надання Україні безвізового режиму. Поки що це політичне рішення. Це теж позитивна тенденція – недаремно працювали в цьому році, бо ж треба було ухвалити цілу низку законодавчих актів, прийняти певні дії на рівні виконавчої влади. Працювали в даному випадку недостатньо ефективно: за кілька рішень голосували з кількох спроб, з останньої спроби ухвалювали, але це перспектива на зрушення», - розповів політолог.
Звісно, що цього політичного року було й чимало проблемних питань, зазначає експерт. Перш за все, це постійні конфлікти, скандали - і в парламенті, і поза його межами.
«Але нічого нового тут нема. Таке було й раніше. Також однією з головних подій були місцеві вибори, я вважаю, що це радше позитивна подія. Це було завершення процесу інституційного перезавантаження української влади і водночас – просування проєвропейських партій на схід України. Тенденція свідчить про те, що українське суспільство і українська влада поступово змінюються. Очікувати, що відбудеться все одразу, було наївно. Ті, хто кажуть, мовляв, як же так: Донбас не так проголосував, Харків... Але ці висновки роблять люди, котрі не розуміють сутності української політики. Не може бути негайних змін. Політика – це процес, де завжди є політична інерція. Але зміни є, і це головне. В цілому було більше позитиву, ніж негативу», - підсумував Фесенко.
Блог:
Думки11:28
Суспільство
Олег Виноградов
Наша медицина має всі ознаки стійкої інвалідності
Днями в залі пленарних засідань Верховної Ради відбулися парламентські слухання щодо реформ охорони здоров'я в Україні, які навіяли певні роздуми. Скажу прямо, враження від цього заходу кепське. Адже це - не що інше, як чергова мильна булька. З одного боку, слухання такого рівня - найпрестижніша і найавторитетніша подія для будь-якої галузі і для будь-якого питання, яке виноситься на обговорення. На такому заході, крім міністра, голови Комітету ВР з питань охорони здоров'я та депутатів, присутні й професіонали, котрі мають можливість протягом двох годин висловитися і бути почутими. Але ось те, про що і як говорили, викликає велике питання.
Скажу одразу, що доповідь нинішнього міністра охорони здоров'я Олександра Квіташвілі була найпровальнішою серед усіх доповідей усіх міністрів, які мені довелося чути. Жодного слова про стан здоров'я населення, ані статистики, ані аналізу, ані проблем! Міністр щось казав про свої плани: мовляв, зміг реалізуватися не на 100%, а на 60-70%, про те, що МОЗ виконує неприродні для нього функції, але скоро він запровадить систему реімбурсації, нові умови ліцензування, і врешті кинув зовсім незрозумілу фразу - про те, що медицину в Україні потрібно «правильно фінансувати». За словами голови профільного комітету Ольги Богомолець, комітет визнав роботу МОЗ незадовільною і бере на себе обов'язок написати цілу купу законопроектів. А що нічого не зроблено... Ну так, не зроблено.
Запам'яталося і кілька виступів, так би мовити, простих смертних. Але перш за все хочу зазначити, що на слуханнях панувала дуже чуйна атмосфера. Зал швидко розпізнавав, коли говорили щиро, коли вносили реальні пропозиції, а коли плели казна-що і вішали локшину. Відверто про те, що насильницьке впровадження сімейної медицини практично вбило педіатрію, сказала уповноважена з прав людини Валерія Лутковська. Глава профспілок медпрацівників В. Коваль зазначила, що переведення лікарень у статус підприємств позбавить медпрацівників усіх пільг, встановлених законодавством для працівників бюджетної сфери. Завідуюча кафедрою медправа Львівського медичного університету І. Сенюта і ще кілька виступаючих намагалися донести, що всі «реформи», затіяні МОЗ і комітетом, є фрагментарними і не мають єдиної мети і розуміння майбутньої моделі охорони здоров'я. Екс-депутат В. Сушкевич порушив питання про медобслуговування інвалідів АТО. «Наша медицина, - сказав він, - має всі ознаки тяжкої і стійкої інвалідності. Медичні послуги для воїнів АТО недоступні, а те, як їх обслуговують, - знущання». А до кінця першої години стався інцидент, який для непосвячених залишився незрозумілим, але я хочу висвітлити це питання, бо на слуханнях це чи не найголовніше, що сталося.
Народний депутат Андрій Шипко справедливо поставив питання про те, що тема слухань стосується реформ в охороні здоров'я, але перш ніж реформувати, необхідно оцінити те, на що було витрачено сотні мільйонів народних грошей у Києві, Вінниці, Дніпропетровську та Донецьку в 2011-2013 роках. Тобто йдеться про вже проведені пілотні проекти. І МОЗ зобов'язаний спочатку проаналізувати ефективність цих реформ. На що головний позаштатний консультант МОЗ, відомий ідеолог реформ професор Валерія Лехан заявила, що МОЗ давно здійснив аналіз пілотних реформ (хоча ніхто про це не чув) і скоромовкою видала цілу купу пунктів, які, на її думку, підняли медицину в експериментальних областях на недосяжну для решти України висоту.
І тут на трибуну вийшов заступник Вінницького міського голови Андрій Рева, який став справжнім героєм цих слухань. Що він сказав? Всього-на-всього поділився підсумками проведення пілота у Вінниці. Після овацій (чоловік поділився наболілою правдою) йому навіть не вимкнули мікрофон, коли закінчився ліміт часу. Що Андрій Олексійович намагався донести? Все просто - просив допомогти впоратися з тими проблемами, які його місто отримало після... пілотної реформи. Він говорив, що експеримент в області повністю провалився, зруйнував систему надання медичної допомоги, і тепер у Вінниці не знають, як повернутися хоча б до того, що було раніше. Виступ Реви яскраво показав наслідки реформ, що проводилися при Януковичі.
А тепер про суть інциденту. Протягом 15 років, при всіх президентах і міністрах, медичні реформи в Україні під ідеологічним проводом професора Лехан проводять одні й ті самі люди, таке собі «Лехан & Ко». При Вікторі Ющенку вони були в президентській Раді медреформи, при Януковичі - у президентській адміністрації поруч з Акімовою, зараз Валерія Микитівна - позаштатний консультант нинішнього міністра, і реформи Квіташвілі - це її ідеї. Пілотний проект у чотирьох областях провальний на 100%, про що кажуть медики на місцях, але Валерія Лехан з парламентської трибуни навіщось каже про якісь його успіхи. Рева не витримав - і сказав правду. Саме тому інші й аплодували, адже підтримували теж, тільки от проти позиції профільного міністерства виступати бояться.
Але й це ще не все. Всі гранти, всі гроші, що виділяються на медреформи в Україні, в тому числі й через міжнародних донорів, теж проходять через руки «Лехан & Ко». Згадаймо грант СБ «Фінансування охорони здоров'я» на 4 мільйони євро в 2006 році. Проект «Стаціонарна допомога» на 700 тисяч євро, ті ж пілотні проекти. Результату - нуль! Але якщо вірити сказаному під час парламентських слухань, то «в рамках Угоди між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 19.03.2015 №8475 розпочато реалізацію проекту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей». Проект спрямований на підтримку реформування охорони здоров’я у 8 областях…».
Тепер уже 8 областей! Так ось чому Валерія Лехан вийшла на трибуну, а Андрій Рева, сам того не розуміючи, зіпсував картинку! У рішенні парламентських слухань має бути його оцінка проведених у чотирьох областях реформ, але, думаю, заради грошей СБРР підретушують. Але чомусь так і хочеться закричати: «Не давайте, за ваші гроші руйнують нашу медицину!»
Публікації14:26
Економіка
Нафта бензину не указ
«Чорне золото» - через наявне у світі надвиробництво - продовжує дешевшати: 14 грудня барель нафти марки Brent коштував 37 доларів, 18-го - вже $36,7. І, стверджують експерти, це не межа. Так, за прогнозами Науково-технічного центру «Психея», ми зараз спостерігаємо третій етап зниження цін, який має зупинитися на позначці $20-25 за барель. У разі запуску так званого інноваційного сценарію падіння буде ще відчутнішим - до $10-15.
З одного боку, у світі дешева нафта означає зниження цін на бензин та дизпальне. А заодно й здешевлення російського газу, ціни на який прив'язані до вартості нафти. З іншого, знову виникає питання: чи зможе Україна, при нинішньому стані її економіки, теж правильно скористатися черговим періодом дешевих енергоносіїв? Відповідь на це питання «Аналітична служба новин» (АСН) спробувала відшукати за допомогою експертів паливного ринку.
Фактори ризику
Так, за словами заступника директора НТЦ «Психея» Геннадія Рябцева, зниження цін на нафту найболючіше вдарить по російській економіці, яка дуже залежить від експорту енергоносіїв. А ось що стосується нашої країни, то «падіння цін на нафту для країни, яка імпортує близько 80% нафтопродуктів, є позитивним фактом. І сформує тенденцію зниження цін на пальне на автозаправних станціях». Але тенденція - це ще не саме зниження цін. І ціни на бензин і дизельне пальне пішли б униз, зазначає експерт, «якби не валютна нестабільність, а також фінансові ризики, які сформувалися до кінця року в Україні. Оскільки суб'єкти господарювання, котрі працюють на паливному ринку, не знають, чим їм загрожує нова податкова політика - природно, всі валютні ризики вони перетворюють на націнку, яку закладають у роздрібну ціну». А це означає лише одне: незважаючи на зниження цін на нафту, бензин і дизпальне поки що не дешевшатимуть.
Геннадій Рябцев пояснює, що ціни на нафтопродукти на наших автозаправних комплексах залежать від чотирьох основних чинників: по-перше, справді від цін на нафту, які знижуються і таким чином сприяють зменшенню вартості нафтопродуктів. Другий фактор - курс гривні, при зниженні якого ціни на нафтопродукти, навпаки, зростають. Третій - рівень попиту на бензин і дизпальне в зимовий період, коли багато водіїв воліють не виїжджати, зазвичай знижується. І четвертий чинник - рівень оподаткування, який є невідомим. Це підвищує валютні ризики. Виходить, у нас два фактори, що «грають» на підвищення цін на нафтопродукти на АЗС, і два - на зниження.
До речі, якщо враховувати, що на ціну впливають чотири чинники, про які говорить Геннадій Рябцев, причому два з них її знижують, а два, навпаки, «працюють» на підвищення, то одразу впадає у вічі, що найпростіший сценарій розвитку ситуації з цінами на нафтопродукти в нашій країні - має утримуватися рівновага. Але не все так просто, бо так могло бути лише у разі, якби всі фактори впливали на ціну однаковою мірою, чого насправді не відбувається. Приміром, президент асоціації «Об'єднання операторів ринку нафтопродуктів» Леонід Косянчук запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН), що від стану національної валюти ціна на пальне у роздрібних мережах залежить - ні багато ні мало! - аж на 94%.
«Справа в тім, - говорить експерт паливного ринку, - що 80% нафтопродуктів у нашій країні - це імпорт, а це означає, що завозимо за долари, а тут уже продаємо за гривні. Тому питання про вартість бензину і дизпального - не до операторів паливного ринку, а радше до пані Гонтаревої. Об'єктивно: за останні два місяці нафтопродукти на зовнішніх ринках подешевшали на $50 на тонні, а наша валюта втратила більше ніж 1,6 гривні на доларі. Це відповідає зростанню ціни на 1,5 гривні на літрі, чого насправді не відбулося з інших причин».
Вплив «лівого» товару
Власне структура ціни бензину, як пояснює експерт інвесткомпанії Concord Capital Андрій Герус, є такою: $220 - акциз, $50 - роздрібний акциз і $180 - ПДВ. Близько $500 за тонну - це собівартість нафтопродуктів і приблизно $100-150 - маржа, яка покриває всі операційні витрати, всю діяльність компаній. Тому в ціні пального дуже високу роль відіграють податки, а також те, чи виплачують їх компанії чи ні, тобто працюють легально або в тіні. За словами Андрія Геруса, крім курсу гривні, який лише за останні два місяці знизився на 10%, величезну роль відіграють обмеження Нацбанку, котрі ставлять нафтотрейдерів у складну ситуацію. «На сьогодні діють жорсткі обмеження з боку НБУ, який практично в ручному режимі задовольняє заявки на купівлю валюти, і задовольняє лише ті, де є прямий імпорт від виробників, і ті, де здійснюється післяоплата, що ускладнює купівлю валюти нафтотрейдерами», - пояснює він.
А ось директор ТОВ «Консалтингова група А-95» Сергій Куюн вважає, що зниження цін на нафту є для України як імпортозалежного споживача дуже гарною новиною. «За розрахунками наших фахівців, - сказав він «Аналітичній службі новин» (АСН), - при стабілізації цін на нафту нижче позначки $40 за барель ціни на українських АЗС мають впасти нижче позначки 20 гривень за літр бензину А-95 і 16 гривень за літр дизельного пального». Проте, зазначає і Сергій Куюн, набагато сильнішим фактором ціноутворення в Україні є валютний курс. За його словами, «близько 50% вартості нафтопродуктів у роздрібній мережі припадає на закупівельну ціну пального, яке переважно імпортується, тобто закуповується за валюту. Ще близько 35% припадає на податки - акцизний збір (встановлений у євро) і ПДВ на суму закупівельної вартості й акцизу. Саме девальвація викликала зростання цін на бензин в Україні, незважаючи на зниження нафтових котирувань уже майже втричі за останні два роки».
Експерт також зазначає, що на тлі високих цін як і раніше актуальним залишається питання якості бензину. Причому вже можна говорити про те, що в 2015 році ситуація лише погіршилася. «За нашими оцінками, - наголошує він - якщо в 2014 році частка контрафакту становила близько 20% ринку автомобільного бензину, то в 2015-му, очевидно, досягне 25%. Головним стимулом цього процесу є зростаюча ціна і зростаючі податки на пальне, це автоматично збільшує заробіток тих, хто кустарним чином виробляє нафтопродукти, адже податки з них ніхто не платить. На сьогодні при ціні бензину в середньому 20 гривень за літр податки становлять близько 45%, або 9 гривень на літрі. При цьому ще 2-3 гривні на літрі - це заробіток АЗС. Іншими словами, рентабельність торгівлі «лівим» бензином перевищує 50% - дуже солідний рівень, навіть у стабільні часи, не кажучи вже про нинішню кризу».
Тому основні надії на виправлення ситуації легальні оператори паливного ринку України пов'язують з ухваленням пакету законопроектів у рамках Податкового кодексу, які очікують голосування в Раді. Йдеться про розроблений у профільному комітеті парламенту на чолі з Ніною Южаніною законопроект про посилення адміністрування акцизного збору на нафтопродукти. Принцип нововведення, пояснює Сергій Куюн, такий, що всі операції з пальним реєструються в єдиній базі даних і здійснюється автоматичний наскрізний контроль сплати паливного акцизу. Трейдер не зможе продати більше пального, ніж купив раніше. Це різко ускладнить операції з неврахованим пальним, а відповідно й його виробництвом.
Хто винен більше?
Складно не помітити, що вітчизняний ринок нафтопродуктів, і насамперед бензиновий, незважаючи на позитивні процеси, які відбуваються на світовому паливному ринку, втратив еластичність і не поспішає реагувати на здешевлення нафти падінням цін. Сергій Куюн вважає, що виною тут - величезна частка тіньового ринку, яка вбила чутливість реальних цін. У свою чергу Геннадій Рябцев зазначає, що в країні створено всі умови не лише для існування, а й для зростання тіньового паливного ринку. Держава, нагадує він, «заборонила будь-які перевірки на АЗС, крім фіскальних, і намагається продовжити мораторій і на наступний рік», при цьому «для перевірки будь-якого суб'єкта господарювання необхідна окрема постанова Кабміну, немає лабораторного обладнання, фахівців, котрі можуть перевіряти щось окрім ксерокопій документів». Він також зазначає, що «безглузда політика держави позначається і на тому, що нафтотрейдерам доводиться закуповувати валюту за курсом, що значно перевищує встановлений Нацбанком рівень». Відповідно, оператори ринку прагнуть збільшити свої доходи за рахунок несплати податків, на частку яких припадає до 40% вартості нафтопродуктів.
А Леонід Косянчук, якого підтримують й інші експерти, вважає, що насамперед винна в ситуації, що склалася, політика Нацбанку. Хоч би як там було, водіям від цього радості мало. Водночас, як зауважує Куюн, ринок дизельного пального, на відміну від бензину, швидше реагує на зменшення вартості нафти. Причина проста - ціни на дизпальне в Україні «чітко прив'язані до світових цін». Загалом, як бачимо, висновок експертів для наших водіїв є не надто втішним: на вартість бензину, який продають на вітчизняних заправках, впливають три основних фактори: політика нинішнього уряду, дії Нацбанку, а також поведінка монополістів паливного ринку. Сподіватися, що хоча б один з цих факторів «змінить лице», не доводиться, а тому, вважають фахівці, якщо бензин і подешевшає, то непомітно.
Нафта бензину не указ
«Чорне золото» - через наявне у світі надвиробництво - продовжує дешевшати: 14 грудня барель нафти марки Brent коштував 37 доларів, 18-го - вже $36,7. І, стверджують експерти, це не межа. Так, за прогнозами Науково-технічного центру «Психея», ми зараз спостерігаємо третій етап зниження цін, який має зупинитися на позначці $20-25 за барель. У разі запуску так званого інноваційного сценарію падіння буде ще відчутнішим - до $10-15.
З одного боку, у світі дешева нафта означає зниження цін на бензин та дизпальне. А заодно й здешевлення російського газу, ціни на який прив'язані до вартості нафти. З іншого, знову виникає питання: чи зможе Україна, при нинішньому стані її економіки, теж правильно скористатися черговим періодом дешевих енергоносіїв? Відповідь на це питання «Аналітична служба новин» (АСН) спробувала відшукати за допомогою експертів паливного ринку.
Фактори ризику
Так, за словами заступника директора НТЦ «Психея» Геннадія Рябцева, зниження цін на нафту найболючіше вдарить по російській економіці, яка дуже залежить від експорту енергоносіїв. А ось що стосується нашої країни, то «падіння цін на нафту для країни, яка імпортує близько 80% нафтопродуктів, є позитивним фактом. І сформує тенденцію зниження цін на пальне на автозаправних станціях». Але тенденція - це ще не саме зниження цін. І ціни на бензин і дизельне пальне пішли б униз, зазначає експерт, «якби не валютна нестабільність, а також фінансові ризики, які сформувалися до кінця року в Україні. Оскільки суб'єкти господарювання, котрі працюють на паливному ринку, не знають, чим їм загрожує нова податкова політика - природно, всі валютні ризики вони перетворюють на націнку, яку закладають у роздрібну ціну». А це означає лише одне: незважаючи на зниження цін на нафту, бензин і дизпальне поки що не дешевшатимуть.
Геннадій Рябцев пояснює, що ціни на нафтопродукти на наших автозаправних комплексах залежать від чотирьох основних чинників: по-перше, справді від цін на нафту, які знижуються і таким чином сприяють зменшенню вартості нафтопродуктів. Другий фактор - курс гривні, при зниженні якого ціни на нафтопродукти, навпаки, зростають. Третій - рівень попиту на бензин і дизпальне в зимовий період, коли багато водіїв воліють не виїжджати, зазвичай знижується. І четвертий чинник - рівень оподаткування, який є невідомим. Це підвищує валютні ризики. Виходить, у нас два фактори, що «грають» на підвищення цін на нафтопродукти на АЗС, і два - на зниження.
До речі, якщо враховувати, що на ціну впливають чотири чинники, про які говорить Геннадій Рябцев, причому два з них її знижують, а два, навпаки, «працюють» на підвищення, то одразу впадає у вічі, що найпростіший сценарій розвитку ситуації з цінами на нафтопродукти в нашій країні - має утримуватися рівновага. Але не все так просто, бо так могло бути лише у разі, якби всі фактори впливали на ціну однаковою мірою, чого насправді не відбувається. Приміром, президент асоціації «Об'єднання операторів ринку нафтопродуктів» Леонід Косянчук запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН), що від стану національної валюти ціна на пальне у роздрібних мережах залежить - ні багато ні мало! - аж на 94%.
«Справа в тім, - говорить експерт паливного ринку, - що 80% нафтопродуктів у нашій країні - це імпорт, а це означає, що завозимо за долари, а тут уже продаємо за гривні. Тому питання про вартість бензину і дизпального - не до операторів паливного ринку, а радше до пані Гонтаревої. Об'єктивно: за останні два місяці нафтопродукти на зовнішніх ринках подешевшали на $50 на тонні, а наша валюта втратила більше ніж 1,6 гривні на доларі. Це відповідає зростанню ціни на 1,5 гривні на літрі, чого насправді не відбулося з інших причин».
Вплив «лівого» товару
Власне структура ціни бензину, як пояснює експерт інвесткомпанії Concord Capital Андрій Герус, є такою: $220 - акциз, $50 - роздрібний акциз і $180 - ПДВ. Близько $500 за тонну - це собівартість нафтопродуктів і приблизно $100-150 - маржа, яка покриває всі операційні витрати, всю діяльність компаній. Тому в ціні пального дуже високу роль відіграють податки, а також те, чи виплачують їх компанії чи ні, тобто працюють легально або в тіні. За словами Андрія Геруса, крім курсу гривні, який лише за останні два місяці знизився на 10%, величезну роль відіграють обмеження Нацбанку, котрі ставлять нафтотрейдерів у складну ситуацію. «На сьогодні діють жорсткі обмеження з боку НБУ, який практично в ручному режимі задовольняє заявки на купівлю валюти, і задовольняє лише ті, де є прямий імпорт від виробників, і ті, де здійснюється післяоплата, що ускладнює купівлю валюти нафтотрейдерами», - пояснює він.
А ось директор ТОВ «Консалтингова група А-95» Сергій Куюн вважає, що зниження цін на нафту є для України як імпортозалежного споживача дуже гарною новиною. «За розрахунками наших фахівців, - сказав він «Аналітичній службі новин» (АСН), - при стабілізації цін на нафту нижче позначки $40 за барель ціни на українських АЗС мають впасти нижче позначки 20 гривень за літр бензину А-95 і 16 гривень за літр дизельного пального». Проте, зазначає і Сергій Куюн, набагато сильнішим фактором ціноутворення в Україні є валютний курс. За його словами, «близько 50% вартості нафтопродуктів у роздрібній мережі припадає на закупівельну ціну пального, яке переважно імпортується, тобто закуповується за валюту. Ще близько 35% припадає на податки - акцизний збір (встановлений у євро) і ПДВ на суму закупівельної вартості й акцизу. Саме девальвація викликала зростання цін на бензин в Україні, незважаючи на зниження нафтових котирувань уже майже втричі за останні два роки».
Експерт також зазначає, що на тлі високих цін як і раніше актуальним залишається питання якості бензину. Причому вже можна говорити про те, що в 2015 році ситуація лише погіршилася. «За нашими оцінками, - наголошує він - якщо в 2014 році частка контрафакту становила близько 20% ринку автомобільного бензину, то в 2015-му, очевидно, досягне 25%. Головним стимулом цього процесу є зростаюча ціна і зростаючі податки на пальне, це автоматично збільшує заробіток тих, хто кустарним чином виробляє нафтопродукти, адже податки з них ніхто не платить. На сьогодні при ціні бензину в середньому 20 гривень за літр податки становлять близько 45%, або 9 гривень на літрі. При цьому ще 2-3 гривні на літрі - це заробіток АЗС. Іншими словами, рентабельність торгівлі «лівим» бензином перевищує 50% - дуже солідний рівень, навіть у стабільні часи, не кажучи вже про нинішню кризу».
Тому основні надії на виправлення ситуації легальні оператори паливного ринку України пов'язують з ухваленням пакету законопроектів у рамках Податкового кодексу, які очікують голосування в Раді. Йдеться про розроблений у профільному комітеті парламенту на чолі з Ніною Южаніною законопроект про посилення адміністрування акцизного збору на нафтопродукти. Принцип нововведення, пояснює Сергій Куюн, такий, що всі операції з пальним реєструються в єдиній базі даних і здійснюється автоматичний наскрізний контроль сплати паливного акцизу. Трейдер не зможе продати більше пального, ніж купив раніше. Це різко ускладнить операції з неврахованим пальним, а відповідно й його виробництвом.
Хто винен більше?
Складно не помітити, що вітчизняний ринок нафтопродуктів, і насамперед бензиновий, незважаючи на позитивні процеси, які відбуваються на світовому паливному ринку, втратив еластичність і не поспішає реагувати на здешевлення нафти падінням цін. Сергій Куюн вважає, що виною тут - величезна частка тіньового ринку, яка вбила чутливість реальних цін. У свою чергу Геннадій Рябцев зазначає, що в країні створено всі умови не лише для існування, а й для зростання тіньового паливного ринку. Держава, нагадує він, «заборонила будь-які перевірки на АЗС, крім фіскальних, і намагається продовжити мораторій і на наступний рік», при цьому «для перевірки будь-якого суб'єкта господарювання необхідна окрема постанова Кабміну, немає лабораторного обладнання, фахівців, котрі можуть перевіряти щось окрім ксерокопій документів». Він також зазначає, що «безглузда політика держави позначається і на тому, що нафтотрейдерам доводиться закуповувати валюту за курсом, що значно перевищує встановлений Нацбанком рівень». Відповідно, оператори ринку прагнуть збільшити свої доходи за рахунок несплати податків, на частку яких припадає до 40% вартості нафтопродуктів.
А Леонід Косянчук, якого підтримують й інші експерти, вважає, що насамперед винна в ситуації, що склалася, політика Нацбанку. Хоч би як там було, водіям від цього радості мало. Водночас, як зауважує Куюн, ринок дизельного пального, на відміну від бензину, швидше реагує на зменшення вартості нафти. Причина проста - ціни на дизпальне в Україні «чітко прив'язані до світових цін». Загалом, як бачимо, висновок експертів для наших водіїв є не надто втішним: на вартість бензину, який продають на вітчизняних заправках, впливають три основних фактори: політика нинішнього уряду, дії Нацбанку, а також поведінка монополістів паливного ринку. Сподіватися, що хоча б один з цих факторів «змінить лице», не доводиться, а тому, вважають фахівці, якщо бензин і подешевшає, то непомітно.
Блог:
Думки15:03
Економіка
Петро Олещук
Найбільше досягнення - це ухвалення «безвізових» законів
Основним досягненням цього року було ухвалення пакету «безвізових» законів, а невдачею - проблеми з парламентською коаліцією та зрив Мінських угод. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політичний експерт Петро Олещук.
«Найбільше досягнення - це ухвалення ВР так званих безвізових законів, які мають забезпечити нам запровадження безвізового режиму з ЄС. Також до успіхів можна віднести перше голосування щодо внесення змін до Конституції», - сказав він.
Крім того, за його словами, ще одним успіхом є реструктуризація частини зовнішнього боргу. «Те, що уряд пропрацював цей рік і не було загострень ситуацій, теж можна розглядати як досягнення», - додав експерт.
Водночас, на думку Олещука, невдач більше, ніж успіхів.
«У першу чергу це проблеми з коаліцією, тим, що вона перебуває в перманентом стані напіврозпаду. Крім того, невдачею є зрив Мінських угод і те, що Україна була змушена йти на поступки. Не поліпшується й економічна ситуація», - зазначив Олещук.
Політолог вважає, що на даний момент ще рано оцінювати проведені реформи.
«Досягнення у реформах, які є, поки що можна розглядати двозначно. Фактично почали працювати НАБУ і Антикорупційна прокуратура, але ці дії ще ефекту ніякого не дали. Податкову реформу дуже критикують. Тому реформи, які було проведено, оцінюються неоднозначно і поки що важко казати про те, до якого результату вони приведуть», - резюмував він.
Події
У Краснокутську в будинки керівників місцевої поліції кидали «коктейлі Молотова»
У Харківській області, в місті Краснокутськ, відбулася акція протесту проти дій райвідділу поліції.
Як пишуть «Новини Донбасу», після мітингу активісти пішли до будинків глави та першого заступника райвідділу поліції і закидали будинки камінням. Також у будинки кинули кілька «коктейлів Молотова».
Обурення жителів викликало розслідування вбивства 15-річної Христини Стороженко, скоєного в Краснокутську. Міліціонери звинуватили у злочині 21-річного жителя сусіднього села, раніше судимого за крадіжки.
У Краснокутську в будинки керівників місцевої поліції кидали «коктейлі Молотова»
У Харківській області, в місті Краснокутськ, відбулася акція протесту проти дій райвідділу поліції.
Як пишуть «Новини Донбасу», після мітингу активісти пішли до будинків глави та першого заступника райвідділу поліції і закидали будинки камінням. Також у будинки кинули кілька «коктейлів Молотова».
Обурення жителів викликало розслідування вбивства 15-річної Христини Стороженко, скоєного в Краснокутську. Міліціонери звинуватили у злочині 21-річного жителя сусіднього села, раніше судимого за крадіжки.
Блог:
Думки16:51
Економіка
Олександр Охріменко
Альтернативою російському ринку продуктів для України може бути лише Казахстан чи Білорусь
Запровадження Росією продуктового ембарго є незначною втратою для України. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
«Запровадження Росією продуктового ембарго - незначна втрата для України. Ми втратимо близько 500-600 млн. доларів. Раніше ми продавали продуктів харчування РФ на 2 млрд. доларів. Просто зменшиться виробництво», - сказав він.
Разом з тим, за його словами, запроваджується не ембарго, а мито.
«Якщо мито підвищать до 40%, то робота зупиниться повністю і тоді буде своєрідне ембарго. Росіянам просто не буде сенсу купувати, наприклад, українську сметану, яка буде на 40% дорожчою, ніж російська чи білоруська. Торговельні мережі одразу відмовляться від наших продуктів», - пояснив Охріменко.
Він зазначив, що альтернативою російському ринку продуктів для України може бути лише Казахстан чи Білорусь.
«Переорієнтуватися на Європу ми не зможемо. Є частина продуктів, які там узагалі не знають, приміром, сметана, сир. Що стосується цукерок, то продати ми можемо хіба що розкручені бренди та й то лише в Литву чи Румунію. У Німеччині та Швейцарії є свої великі корпорації. Їм наші цукерки не потрібні», - резюмував він.
Публікації17:54
Економіка
Податковий компроміс по-українськи
У країні з надмірно потужним податковим пресом, якою є Україна, реформування податкової системи - одне з першочергових завдань. Не випадковими є й ідеї радикального зниження податкових ставок. Торік, коли країну душила криза, податкове навантаження на економіку становило 23,5% ВВП. У 2012-му цей показник був 24,7% (якщо брати до уваги обов'язкові внески до фондів соцстраху, то це 37,2%), тоді як у постсоціалістичних країнах ЄС цифри інші (20,5% і 32%).
За підсумками першого півріччя 2015-го частка податків у ВВП уже підвищилася до 26,5%. Якщо так триватиме й далі, економіка може не витримати, а всі розмови про виведення бізнесу, який працює нелегально, з тіні так і залишаться порожніми балачками. Щоб з'ясувати, які податкові ставки були б необтяжливими для людей і водночас влаштовували б чинну державну машину, покриваючи її потреби, «Аналітична служба новин» (АСН) поспілкувалася з експертами економічного спрямування.
Стимулювати, а не руйнувати
З одного боку, податкова реформа сама по собі - аж ніяк не самоціль, а всього-на-всього інструмент створення сприятливих умов для розвитку національного бізнесу та економіки. З іншого, саме модернізація податкової системи - найважливіший з інструментів при розробці економічної стратегії країни. У тому, що Україні необхідне перезавантаження податкової бази, не сумнівається сьогодні ніхто. Впевнена в цьому і член парламентського Комітету з податкової політики Оксана Продан, яка вважає, що треба знижувати податковий тиск і прибирати корупційні бар'єри на шляху бізнесу: «Ефект буде позитивним. Яскравий приклад - Грузія, де після зниження податкової ставки на 50% доходи від оподаткування збільшилися втричі завдяки детінізації економіки».
Якщо ж говорити про податкові ставки, то тут завдання держави і бажання українців занадто різняться. На думку економічного експерта Іллі Несходовського, в Україні оптимальна кількість податків, але при цьому люди далеко не завжди розуміють, куди витрачають їхні гроші. «Можливо, українців влаштувало б узагалі не платити податки, - пояснює він «Аналітичній службі новин» (АСН). - А от щоб населення почало справно їх платити, необхідно вирішити низку ключових проблем. Є проблема з тим, куди йдуть наші податки. Тобто ефективність використання бюджетних витрат досить низька. У підсумку люди не хочуть сплачувати податки, тому що бачать низький рівень освіти, медицини, послуг від суддів, прокуратури, поліції».
Також, як вважає економіст, потрібно знизити податковий тиск. «Рівень податкового тиску у нас один з найвищих у світі. Тому ухилення від сплати податків є досить вигідним. Той рівень тіньової економіки, який на сьогодні у нас є (а це близько 60%), якраз і відображає несправедливість податкової системи України», - додав Ілля Несходовський. Що стосується ставок, то експерт зазначив, що вони не найвищі у світі: «Якщо ми порівняємо з міжнародною практикою, побачимо, що ставки в Україні не надто високі. Але якщо враховувати, що Україна - найбідніша країна в Європі, можна говорити про те, що ставки є фактором, який пригнічує підприємництво. Однак ми більше страждаємо від економічних процесів, які на сьогодні відбуваються в державі, ніж від податкової системи».
Але так думають не всі. Приміром, народний депутат Сергій Тарута запевнив АСН, що бізнес влаштовують і сьогоднішні податки. За його словами, «головне - давати бізнесу можливості для розвитку. Якщо ж щось змінювати, то змінювати потрібно лише на краще, а не на гірше, як пропонує уряд у новому проекті Податкового кодексу. Те, що там закладено, - бомба для бізнесу і країни». Сергій Тарута впевнений, що з таким Податковим кодексом малий та середній бізнес припинять розвиватися взагалі: «Майбутнього у них не буде. Змінювати Податковий кодекс необхідно ретельно. А держбюджет на 2016 рік можна ухвалити й на існуючому кодексі. Протягом же першого кварталу 2016 року можна розробити новий Податковий кодекс, який стимулюватиме розвиток бізнесу, а не руйнуватиме його».
«Заморозити» на чверть століття
Тяжке становище бізнесу, по суті, є головною причиною того, що великий його відсоток перебуває в тіні, зазначив у розмові з кореспондентом «Аналітичної служби новин» і економічний експерт Юрій Гаврилечко, наголосивши при цьому, що бізнес не може пристосуватися до системи, де щомісяця змінюються податки. За його словами, податкове навантаження на фізичних осіб не може перевищувати 30-35% заробітної плати, а на бізнес - не вище 40% доходів. «Бізнес міг би нормально працювати, якби існувало три загальнодержавних податки: акциз на імпорт, податок з продажу і податок на прибуток, - висловив свою точку зору на це непросте питання Юрій Гаврилечко. - Що стосується персональних, то було б оптимальним залишити тільки податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок, який розподілятиметься між Пенсійним фондом, страховими компаніями та освітою. Проте головна умова - щоб усі податки залишалися незмінними протягом 25 років, тому що бізнес може звикнути до всіх умов у податковій сфері, але не може пристосуватися до системи, яка постійно змінюється». Крім того, на думку експерта, сплата податків має бути максимально спрощеною.
Українська податкова система, зазначає екс-міністр економіки Віктор Суслов, має будуватися за зразком європейської. Однак у нас навіть не проводиться політика наближення до європейського законодавства, а єдина мета податкової реформи - прагнення збільшити податковий прес на простих українців. «Українці, у свою чергу, хочуть, щоб податки були мінімальними, - запевняє він АСН. - А порівняння нашої та європейських систем оподаткування могло б показати, куди і як рухається Україна, але інформації з цього питання недостатньо. Я думаю, що у нас політика наближення до європейського законодавства навіть не проводиться. Приклад - оподаткування особистих доходів. Мінфін знову з незрозумілих причин хоче мати єдину ставку оподаткування всіх доходів. Тобто Мінфін відмовляється від прийнятої в Європі системи прогресивного оподаткування, де люди з високим рівнем доходів сплачують податки за вищою ставкою».
І якщо Віктор Суслов зазначає, що уряд хоче збільшувати податки, зокрема різко збільшити податок на додану вартість на ліки, то економічний експерт Борис Кушнірук говорить про те, що якби українці мали таку можливість, вони б зовсім не сплачували податки. Але проблема вітчизняної податкової системи полягає не у ставці, а в тому, як відбувається її нарахування. «Насправді ніде у світі не люблять платити податки. Якщо всерйоз поцікавитися, які податки хотіли б платити українці, то дуже швидко з'ясується, що ніяких. Жодної персональної ставки, - наголошує економіст «Аналітичній службі новин» (АСН). - Наявність податкової системи - завжди непопулярний крок. Хоча є країни, де ставки податків визначено конституцією (приклад - Швейцарія). У нас проблема не стільки в самій ставці податків, скільки в тому, як вона розраховується. Якщо некоректно, решта вже не має значення. Питання радше полягає в тому, яка податкова система буде ефективною».
За словами Бориса Кушнірука, найперше завдання податкової системи - стимулювати розвиток економіки (або хоча б не стримувати його) і при цьому давати можливість наповнити бюджет. Це питання захисту населення, заробітних плат учителям, медикам, представникам інших бюджетних напрямів. «Тобто, - зауважує експерт, - податки потрібно збирати. На жаль, те, що у нас пропонується, жодних завдань, що стоять перед податковою системою, не вирішує. Передусім не спрощує її. Навпаки, планується зменшити кількість суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі. Їх переводять нелегально, таким чином на сотні тисяч суб'єктів господарювання збільшується кількість тих, хто працюватиме в абсолютно неефективній загальній системі оподаткування».
Борис Кушнірук зазначає, що «уряду здається, що саме таким чином розв’язується проблема ухилення від сплати податків для населення, але насправді лише створюється проблема із ПДВ. «ПДВ - це найбільший податок з точки зору надходжень, причому не тільки в Україні. Але у нас, з одного боку, чимало відомих лазівок, які дозволяють не платити цей податок і при цьому ще й гроші з бюджету красти. А з іншого, запроваджено систему ручного управління відшкодуванням ПДВ, причому виникає величезне поле для корупції». «Зараз це названо компромісом, - пояснює експерт, - але це не зовсім так. Компромісом можна було б закрити всі наявні лазівки і створити автоматичне відшкодування. Це правильний шлях. Є третя складова - так званий єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Проблема в тому, що він зав'язаний на системі соціального страхування, і ви не можете взяти і зменшити ставки, якщо система соціального страхування (корупційна сама по собі) не змінюватиметься».
«Конверти» мають стати невигідними
Змінюватися має не лише система соцстраху - має змінитися підхід до оподаткування. Приміром, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко зазначає, що перебудувати цю систему треба так, щоб платити зарплату офіційно стало вигідніше, ніж у конвертах. І пропонує свою модель: що більша заробітна плата, то меншими повинні бути податки, що стане прямим стимулом для «відбілювання» зарплат. «Бажано було б знизити податок на додану вартість до 10%, аби ПДВ став як податок з обороту, - пояснив експерт АСН. - Відповідно, буде знижено й ціни. Що стосується податку на прибуток, то можна було б залишити 15%». За словами Олександра Охріменка, якщо говорити про те, що стосується податків з фізичних осіб, то вони не повинні перевищувати 10%. І при цьому «потрібно було зробити навпаки, тобто що більша зарплата - то менший податок».
У свою чергу народний депутат Геннадій Кривошея впевнений, що більше податків має платити той, хто багатший. «Більшість українців хотіли б узагалі не платити податки, - запевняє він «Аналітичну службу новин» (АСН). - Але у сфері оподаткування у нас є проблема, яка полягає у впливі олігархів. Нам необхідно вибудувати систему, щоб олігархи не могли впливати на формування Податкового кодексу і подібного роду речі. Через це у нас ніхто практично не звертає уваги на малий та середній бізнес». Разом з тим депутат вважає, що в Україні забезпечується прозорість податкової системи, оскільки кожен може побачити, на що витрачаються його гроші.
Однак, за словами Геннадія Кривошеї, у нас проблема в іншому: на місцевому рівні ми не бачимо, як проводяться тендери. Тому необхідно запроваджувати низку нових процедур, зокрема електронні торги, що дозволить контролювати витрати коштів. Процес потрібно запустити вже зараз, а завершити, коли повністю буде здійснено децентралізацію влади, коли всі повноваження буде передано на місця.
А його колега по парламенту Сергій Лабазюк, щоб оздоровити ситуацію в економіці країни, взагалі пропонує зробити для малого бізнесу на двійко-трійко років податкові канікули. «Хай би чого хотіли українці, податки потрібні, але вони мають бути адекватними, - запевнив він АСН. - Вони не повинні зростати. А для малого та середнього бізнесу краще зробити градацію як у кількості податків, так і в роках». За його словами, якщо зараз малий та середній бізнес переведуть «на загальну систему оподаткування, то 80% піде в тінь. У нас буде ситуація як у 90-х роках, коли були бартери і подібні операції. Те, що є на сьогодні, - це просто знищення малого бізнесу. З такими темпами його дуже скоро не буде».
Схрестити мрію з необхідністю
Що потрібно зменшувати і ставки, і кількість податків, вважає і народний депутат Сергій Рибалко. «Те, що після торгів зменшили два параметри на 2%, з 20% до 18%, - це не вихід, - запевнив він АСН. - Закони не ухвалюються, реформ немає. Щоб зміцнити економіку, потрібно особливу увагу приділяти малому і середньому бізнесу». Разом з тим, на його думку, у пропонованому урядом Податковому кодексі малий та середній бізнес узагалі хочуть знищити. «А потрібно, навпаки, зробити все, щоб малий і середній бізнес здобув можливість зміцніти, - роз'яснює він, - адже в більшості тих же європейських країн саме дрібне підприємництво - та ланка, на якій тримається весь бюджет. У нас же взагалі немає середнього класу. Або всі бідні, або олігархи. У пропонованому урядом Податковому кодексі його взагалі хочуть знищити - скасувати спрощену систему оподаткування і запровадити ще нові податки». Але, на думку нардепа, хоч це і є вимогою МВФ, рішення потрібно приймати нам самим.
У тому, що мрія українців - узагалі не платити податки, власне, особливих сумнівів і не було. Але при цьому експерти одностайні в думці, що наша країна потребує такої податкової реформи, яка супроводжуватиметься не лише зміною структури податкової системи, а й зниженням загального рівня податкового преса за рахунок податків на доходи як найбільш несприятливих для економічного зростання. А от наскільки можна зменшити податкове навантаження, має визначатися масштабами зменшення частки витрат зведеного бюджету у ВВП. А якщо податкову реформу буде реалізовано саме за таким сценарієм, без реформи системи держвидатків обійтися не вийде. При цьому експерти в один голос запевняють, що якщо уряд і далі затягуватиме податковий зашморг, прикриваючись вимогами МВФ, оздоровити економіку України не вдасться ані наступного року, ані за п'ять, ані за 10 років.
Податковий компроміс по-українськи
У країні з надмірно потужним податковим пресом, якою є Україна, реформування податкової системи - одне з першочергових завдань. Не випадковими є й ідеї радикального зниження податкових ставок. Торік, коли країну душила криза, податкове навантаження на економіку становило 23,5% ВВП. У 2012-му цей показник був 24,7% (якщо брати до уваги обов'язкові внески до фондів соцстраху, то це 37,2%), тоді як у постсоціалістичних країнах ЄС цифри інші (20,5% і 32%).
За підсумками першого півріччя 2015-го частка податків у ВВП уже підвищилася до 26,5%. Якщо так триватиме й далі, економіка може не витримати, а всі розмови про виведення бізнесу, який працює нелегально, з тіні так і залишаться порожніми балачками. Щоб з'ясувати, які податкові ставки були б необтяжливими для людей і водночас влаштовували б чинну державну машину, покриваючи її потреби, «Аналітична служба новин» (АСН) поспілкувалася з експертами економічного спрямування.
Стимулювати, а не руйнувати
З одного боку, податкова реформа сама по собі - аж ніяк не самоціль, а всього-на-всього інструмент створення сприятливих умов для розвитку національного бізнесу та економіки. З іншого, саме модернізація податкової системи - найважливіший з інструментів при розробці економічної стратегії країни. У тому, що Україні необхідне перезавантаження податкової бази, не сумнівається сьогодні ніхто. Впевнена в цьому і член парламентського Комітету з податкової політики Оксана Продан, яка вважає, що треба знижувати податковий тиск і прибирати корупційні бар'єри на шляху бізнесу: «Ефект буде позитивним. Яскравий приклад - Грузія, де після зниження податкової ставки на 50% доходи від оподаткування збільшилися втричі завдяки детінізації економіки».
Якщо ж говорити про податкові ставки, то тут завдання держави і бажання українців занадто різняться. На думку економічного експерта Іллі Несходовського, в Україні оптимальна кількість податків, але при цьому люди далеко не завжди розуміють, куди витрачають їхні гроші. «Можливо, українців влаштувало б узагалі не платити податки, - пояснює він «Аналітичній службі новин» (АСН). - А от щоб населення почало справно їх платити, необхідно вирішити низку ключових проблем. Є проблема з тим, куди йдуть наші податки. Тобто ефективність використання бюджетних витрат досить низька. У підсумку люди не хочуть сплачувати податки, тому що бачать низький рівень освіти, медицини, послуг від суддів, прокуратури, поліції».
Також, як вважає економіст, потрібно знизити податковий тиск. «Рівень податкового тиску у нас один з найвищих у світі. Тому ухилення від сплати податків є досить вигідним. Той рівень тіньової економіки, який на сьогодні у нас є (а це близько 60%), якраз і відображає несправедливість податкової системи України», - додав Ілля Несходовський. Що стосується ставок, то експерт зазначив, що вони не найвищі у світі: «Якщо ми порівняємо з міжнародною практикою, побачимо, що ставки в Україні не надто високі. Але якщо враховувати, що Україна - найбідніша країна в Європі, можна говорити про те, що ставки є фактором, який пригнічує підприємництво. Однак ми більше страждаємо від економічних процесів, які на сьогодні відбуваються в державі, ніж від податкової системи».
Але так думають не всі. Приміром, народний депутат Сергій Тарута запевнив АСН, що бізнес влаштовують і сьогоднішні податки. За його словами, «головне - давати бізнесу можливості для розвитку. Якщо ж щось змінювати, то змінювати потрібно лише на краще, а не на гірше, як пропонує уряд у новому проекті Податкового кодексу. Те, що там закладено, - бомба для бізнесу і країни». Сергій Тарута впевнений, що з таким Податковим кодексом малий та середній бізнес припинять розвиватися взагалі: «Майбутнього у них не буде. Змінювати Податковий кодекс необхідно ретельно. А держбюджет на 2016 рік можна ухвалити й на існуючому кодексі. Протягом же першого кварталу 2016 року можна розробити новий Податковий кодекс, який стимулюватиме розвиток бізнесу, а не руйнуватиме його».
«Заморозити» на чверть століття
Тяжке становище бізнесу, по суті, є головною причиною того, що великий його відсоток перебуває в тіні, зазначив у розмові з кореспондентом «Аналітичної служби новин» і економічний експерт Юрій Гаврилечко, наголосивши при цьому, що бізнес не може пристосуватися до системи, де щомісяця змінюються податки. За його словами, податкове навантаження на фізичних осіб не може перевищувати 30-35% заробітної плати, а на бізнес - не вище 40% доходів. «Бізнес міг би нормально працювати, якби існувало три загальнодержавних податки: акциз на імпорт, податок з продажу і податок на прибуток, - висловив свою точку зору на це непросте питання Юрій Гаврилечко. - Що стосується персональних, то було б оптимальним залишити тільки податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок, який розподілятиметься між Пенсійним фондом, страховими компаніями та освітою. Проте головна умова - щоб усі податки залишалися незмінними протягом 25 років, тому що бізнес може звикнути до всіх умов у податковій сфері, але не може пристосуватися до системи, яка постійно змінюється». Крім того, на думку експерта, сплата податків має бути максимально спрощеною.
Українська податкова система, зазначає екс-міністр економіки Віктор Суслов, має будуватися за зразком європейської. Однак у нас навіть не проводиться політика наближення до європейського законодавства, а єдина мета податкової реформи - прагнення збільшити податковий прес на простих українців. «Українці, у свою чергу, хочуть, щоб податки були мінімальними, - запевняє він АСН. - А порівняння нашої та європейських систем оподаткування могло б показати, куди і як рухається Україна, але інформації з цього питання недостатньо. Я думаю, що у нас політика наближення до європейського законодавства навіть не проводиться. Приклад - оподаткування особистих доходів. Мінфін знову з незрозумілих причин хоче мати єдину ставку оподаткування всіх доходів. Тобто Мінфін відмовляється від прийнятої в Європі системи прогресивного оподаткування, де люди з високим рівнем доходів сплачують податки за вищою ставкою».
І якщо Віктор Суслов зазначає, що уряд хоче збільшувати податки, зокрема різко збільшити податок на додану вартість на ліки, то економічний експерт Борис Кушнірук говорить про те, що якби українці мали таку можливість, вони б зовсім не сплачували податки. Але проблема вітчизняної податкової системи полягає не у ставці, а в тому, як відбувається її нарахування. «Насправді ніде у світі не люблять платити податки. Якщо всерйоз поцікавитися, які податки хотіли б платити українці, то дуже швидко з'ясується, що ніяких. Жодної персональної ставки, - наголошує економіст «Аналітичній службі новин» (АСН). - Наявність податкової системи - завжди непопулярний крок. Хоча є країни, де ставки податків визначено конституцією (приклад - Швейцарія). У нас проблема не стільки в самій ставці податків, скільки в тому, як вона розраховується. Якщо некоректно, решта вже не має значення. Питання радше полягає в тому, яка податкова система буде ефективною».
За словами Бориса Кушнірука, найперше завдання податкової системи - стимулювати розвиток економіки (або хоча б не стримувати його) і при цьому давати можливість наповнити бюджет. Це питання захисту населення, заробітних плат учителям, медикам, представникам інших бюджетних напрямів. «Тобто, - зауважує експерт, - податки потрібно збирати. На жаль, те, що у нас пропонується, жодних завдань, що стоять перед податковою системою, не вирішує. Передусім не спрощує її. Навпаки, планується зменшити кількість суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі. Їх переводять нелегально, таким чином на сотні тисяч суб'єктів господарювання збільшується кількість тих, хто працюватиме в абсолютно неефективній загальній системі оподаткування».
Борис Кушнірук зазначає, що «уряду здається, що саме таким чином розв’язується проблема ухилення від сплати податків для населення, але насправді лише створюється проблема із ПДВ. «ПДВ - це найбільший податок з точки зору надходжень, причому не тільки в Україні. Але у нас, з одного боку, чимало відомих лазівок, які дозволяють не платити цей податок і при цьому ще й гроші з бюджету красти. А з іншого, запроваджено систему ручного управління відшкодуванням ПДВ, причому виникає величезне поле для корупції». «Зараз це названо компромісом, - пояснює експерт, - але це не зовсім так. Компромісом можна було б закрити всі наявні лазівки і створити автоматичне відшкодування. Це правильний шлях. Є третя складова - так званий єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Проблема в тому, що він зав'язаний на системі соціального страхування, і ви не можете взяти і зменшити ставки, якщо система соціального страхування (корупційна сама по собі) не змінюватиметься».
«Конверти» мають стати невигідними
Змінюватися має не лише система соцстраху - має змінитися підхід до оподаткування. Приміром, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко зазначає, що перебудувати цю систему треба так, щоб платити зарплату офіційно стало вигідніше, ніж у конвертах. І пропонує свою модель: що більша заробітна плата, то меншими повинні бути податки, що стане прямим стимулом для «відбілювання» зарплат. «Бажано було б знизити податок на додану вартість до 10%, аби ПДВ став як податок з обороту, - пояснив експерт АСН. - Відповідно, буде знижено й ціни. Що стосується податку на прибуток, то можна було б залишити 15%». За словами Олександра Охріменка, якщо говорити про те, що стосується податків з фізичних осіб, то вони не повинні перевищувати 10%. І при цьому «потрібно було зробити навпаки, тобто що більша зарплата - то менший податок».
У свою чергу народний депутат Геннадій Кривошея впевнений, що більше податків має платити той, хто багатший. «Більшість українців хотіли б узагалі не платити податки, - запевняє він «Аналітичну службу новин» (АСН). - Але у сфері оподаткування у нас є проблема, яка полягає у впливі олігархів. Нам необхідно вибудувати систему, щоб олігархи не могли впливати на формування Податкового кодексу і подібного роду речі. Через це у нас ніхто практично не звертає уваги на малий та середній бізнес». Разом з тим депутат вважає, що в Україні забезпечується прозорість податкової системи, оскільки кожен може побачити, на що витрачаються його гроші.
Однак, за словами Геннадія Кривошеї, у нас проблема в іншому: на місцевому рівні ми не бачимо, як проводяться тендери. Тому необхідно запроваджувати низку нових процедур, зокрема електронні торги, що дозволить контролювати витрати коштів. Процес потрібно запустити вже зараз, а завершити, коли повністю буде здійснено децентралізацію влади, коли всі повноваження буде передано на місця.
А його колега по парламенту Сергій Лабазюк, щоб оздоровити ситуацію в економіці країни, взагалі пропонує зробити для малого бізнесу на двійко-трійко років податкові канікули. «Хай би чого хотіли українці, податки потрібні, але вони мають бути адекватними, - запевнив він АСН. - Вони не повинні зростати. А для малого та середнього бізнесу краще зробити градацію як у кількості податків, так і в роках». За його словами, якщо зараз малий та середній бізнес переведуть «на загальну систему оподаткування, то 80% піде в тінь. У нас буде ситуація як у 90-х роках, коли були бартери і подібні операції. Те, що є на сьогодні, - це просто знищення малого бізнесу. З такими темпами його дуже скоро не буде».
Схрестити мрію з необхідністю
Що потрібно зменшувати і ставки, і кількість податків, вважає і народний депутат Сергій Рибалко. «Те, що після торгів зменшили два параметри на 2%, з 20% до 18%, - це не вихід, - запевнив він АСН. - Закони не ухвалюються, реформ немає. Щоб зміцнити економіку, потрібно особливу увагу приділяти малому і середньому бізнесу». Разом з тим, на його думку, у пропонованому урядом Податковому кодексі малий та середній бізнес узагалі хочуть знищити. «А потрібно, навпаки, зробити все, щоб малий і середній бізнес здобув можливість зміцніти, - роз'яснює він, - адже в більшості тих же європейських країн саме дрібне підприємництво - та ланка, на якій тримається весь бюджет. У нас же взагалі немає середнього класу. Або всі бідні, або олігархи. У пропонованому урядом Податковому кодексі його взагалі хочуть знищити - скасувати спрощену систему оподаткування і запровадити ще нові податки». Але, на думку нардепа, хоч це і є вимогою МВФ, рішення потрібно приймати нам самим.
У тому, що мрія українців - узагалі не платити податки, власне, особливих сумнівів і не було. Але при цьому експерти одностайні в думці, що наша країна потребує такої податкової реформи, яка супроводжуватиметься не лише зміною структури податкової системи, а й зниженням загального рівня податкового преса за рахунок податків на доходи як найбільш несприятливих для економічного зростання. А от наскільки можна зменшити податкове навантаження, має визначатися масштабами зменшення частки витрат зведеного бюджету у ВВП. А якщо податкову реформу буде реалізовано саме за таким сценарієм, без реформи системи держвидатків обійтися не вийде. При цьому експерти в один голос запевняють, що якщо уряд і далі затягуватиме податковий зашморг, прикриваючись вимогами МВФ, оздоровити економіку України не вдасться ані наступного року, ані за п'ять, ані за 10 років.
Публікації18:43
Політика
День з політиком: Сімейні цінності Насиба Рагімова
Починаючи проект «Один день з політиком», спочатку ми планували знайомити своїх читачів виключно з життям народних обранців, від рішень яких, прийнятих у сесійній залі, залежить життя всіх українців. Але ж політичне життя країни - це не лише натискання кнопок, дебати та бійки в сесійній залі парламенту. Будь-яка громадська діяльність, спрямована на поліпшення життя навіть окремо взятого міста чи селища, - це, по суті, теж політика.
А тому люди, які займаються діяльністю на благо суспільства, відтепер теж будуть героями наших публікацій у цьому проекті. Першим став Насиб Рагімов - керівник громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Захист нації». З ним «Аналітична служба новин» (АСН) провела з ранку до вечора 18 грудня, переддень Дня святого Миколая, котрий, як відомо, приносить подарунки тільки слухняним дітям.
Ви не повірите, але я тепер точно знаю - в містечку Батурин, що в Чернігівській області, відомому як легендарна гетьманська столиця, живуть тільки слухняні діти! Інакше й бути не може, адже всі вони у цей день отримали свої подарунки «від святого Миколая». І це не лише традиційні солодкі набори, а й... Утім, про все по порядку.
З командою Насиба Рагімова, яка разом зі своїм керівником мала їхати цього ранку до Батурина із благодійною акцією, ми зустрічаємося рівно о 8:00 біля станції метро «Печерська». Сідаємо в мікроавтобус - і на Ленінградську площу, де до нас приєднується «Мерседес», у якому їде Насиб. Зупиняємося і переходимо до нього. Їхати не 20 хвилин, тому налаштовуємося на грунтовну бесіду.
— Чому для благодійної акції обрано саме Батурин? - запитую, привітавшись.
— Бачите, яка гарна дівчина за кермом цієї машини? - запитанням на моє запитання відповідає він, з ходу викликаючи здивування. - Це Валерія, вона - мій водій, а за сумісництвом - охоронець (посміхається, хитро примружившись. - Авт.). Так от, Валерія - родом з Батурина, в молодших класах навчалася в тій школі, куди ми зараз їдемо, знає всі їхні біди й проблеми. Це вона попросила мене допомогти дітям, а заразом чом би не зробити це на таке свято?! Тільки не просіть мене розповідати про ці проблеми - всьому свій час...
— Тоді розкажіть про себе... Дітей дуже любите?
— А як же інакше? У мене у самого двоє синів: старшому, Халіку, - 23 роки, молодшому, його звуть Фарид, - 21.
— Як по-вашому, азербайджанські сім'ї від українських чимось відрізняються?
— Авжеж! Ось дивіться: через наші традиції кум у мене є, і не один, а от куми немає! - сміється. - А якщо без жартів, то, напевно, наші сім'ї міцніші, у нас менше розлучень, у чоловіків - серйозніше ставлення до своїх зобов'язань глави сім'ї, жінки з великою повагою ставляться до своїх чоловіків, взагалі - інше ставлення до самого інституту сім'ї. Коли мій старший народився, мені 20 років не було, але я розумів, що повинен забезпечувати сім'ю: дружину, сина...
Під неголосну музику, що звучить у салоні, Насиб розповідає про своїх близьких. Він сам народився в сім'ї, де було шестеро дітей, троє братів і троє сестер, але одна його сестра померла. Його батьки жили в азербайджанському місті Гянджа (колишній Кіровабад, якому після розвалу СРСР повернули історичну назву), а з 2004-го мама, якій зараз уже 67 років, залишилася сама. Старший брат Насиба (всі решта - молодші) не просто давно живе в Україні, він - громадянин нашої країни. Як, до речі, й сам Насиб, який переїхав до Києва одразу після закінчення школи, в 1989-му.
— Розумієте, - продовжує мій співрозмовник, - я самостійно будував своє життя, починаючи з 17 років. Організував дрібний бізнес - це був невеликий магазин, який торгував автозапчастинами, і в 18 уже повністю забезпечував себе сам. Тож, коли одружився, грошей ні в кого не просив, та й у нас це не заведено: чоловік має забезпечувати свою сім'ю сам. Тому й на вибір своїх дітей я ніяк не впливав: старший зараз на третьому курсі Національного авіаційного університету, живе в Києві і нікуди виїжджати не збирається. Молодший закінчив сільгоспуніверситет в Азербайджані і зараз служить там в армії, півроку хлопцеві залишилося...
— От ми зараз їдемо на машині Валерії, а яка у вас? - не втрималася від запитання. - І взагалі, ви кажете, з 18 років забезпечуєте себе самостійно... Тоді який автомобіль було придбано першим?
— Думаєте, одразу «Мерседес» чи BMW?! - Насиб у відповідь. - Ні, це зараз у мене «Мерс», якому, до речі, вже 8 років...
— Але він усе одно залишається «Мерседесом»...
— Це так. А тоді, коли вдалося назбирати трохи грошей, я купив «Копійку», поїздив півроку, навчився, а потім купив «Сімку».
— Швидкість любите? - питаю, кинувши оком на спідометр.
— Валеріє, їдь, будь ласка, тихіше, - це Насиб так відреагував на моє запитання, і вже до мене: - а я швидкість не люблю, коли спокійно, краще...
До розмови приєднується Валерія, згадує, як ходила до батуринської школи, розповідає про те, з якими проблемами стикаються навчальні заклади та дошкільні установи в невеликих містечках зараз. Та й самі міста теж. Мовляв, це Батурину ще пощастило: коли президентом був Віктор Ющенко, він полюбив гетьманську столицю, вирішив перетворити її на туристичний комплекс європейського масштабу, і почав з дороги, тому їхати до Батурина - одне задоволення: яйце по асфальту покоти - не розіб'ється... «Ну як діти можуть інтегруватися в сучасний світ, якщо у них у школі один комп'ютер, і той не робочий?! - обурюється дівчина. - Це добре, якщо є учні, котрі можуть собі дозволити подбати про свою школу, а якщо ні, держава допомогти не поспішає...»
— Насибе, ви в Києві більше чверті століття вже. Мову українську вивчили?
— Розумію її чудово і дуже люблю - красива мова, мелодійна дуже. У разі необхідності можу й говорити, тільки недовго – все-таки важко, але читати вмію, тож і Тараса Шевченка, і Лесю Українку читав в оригіналі, причому не один раз, - посміхається у відповідь. - А взагалі, люблю історичну літературу, іноді перечитую класику. Якщо запитаєте про улюблену книжку, то це «Майстер і Маргарита» Булгакова, перечитував кілька разів. До речі, фільм теж дивився разів зо три як мінімум - дуже сильна картина, грамотний підбір акторів...
— Але ж із цим романом і особливо з його екранізацією пов'язані якісь містичні історії...
— Так, якщо йдеться про останню - найвдалішу - екранізацію, то незабаром після виходу «Майстра...» на екрани помер Абдулов, який серйозно хворів. Потім не стало й Галкіна. Але в містику я не вірю - мабуть, просто збіги.
— А як ставитеся до заборони на рівні держави - після відомої витівки російського актора Михайла Пореченкова, до речі, дуже непоганого актора, який у Донецьку стріляв у наших «кіборгів», - російських серіалів?
— Хто хоче дивитися, все одно це робитиме. Треба не забороняти, а вчасно все пояснювати. Просто річ у тім, що людей мистецтва не можна втягувати у війну, та ще й таким підлим чином, у житті кожен має займатися своєю справою. І Пореченков теж не мав їхати в Донецьк і так поводитися там...
Вже 10:15, ми приблизно за сотню кілометрів від Батурина, проїжджаємо аварію - по зустрічній смузі мікроавтобус з’їхав у кювет і перекинувся. Наш водій призупиняється, але ми бачимо, що допомога не потрібна: на місці ДТП уже є поліція, потерпілих не видно. За 10 хвилин робимо на заправці проміжну зупинку - і Насиб Самедович дає останні цінні вказівки своїй команді (мені по секрету сказали, що в мікроавтобусі їде й Снігуронька Наталя, а ось Дід Мороз буде з місцевих, звуть Іваном, виступ яких - частина святкової програми).
Насиб Рагімов упевнений: у тому, що в Україні досі тривають воєнні дії, винен не лише уряд, а й олігархи, котрі, незважаючи ні на що, продовжують дбати про власні гаманці. А тому, на його думку, настав час для мирного Майдану (свавілля в країні не потрібне!), який зажадає дострокового перезавантаження всієї влади: і парламенту, і Кабміну, і перевиборів Президента. Тому що зараз «країною керують ті, кому ця країна насправді не потрібна, а 23-річні дівчата в Раді і на високих посадах - це помилка, їм треба відстоювати честь країни на конкурсах краси, а не займатися тим, у чому вони нічого не тямлять через власний вік. А політики з гарною репутацією в Україні є, просто вони поки що в тіні».
11:30: трохи поблукавши батуринськими вулицями (центральна носить ім'я Віктора Ющенка - люблять тут Віктора Андрійовича!), під'їжджаємо до будівлі дитячого садка. Поки усміхнена Наталя налаштовує апаратуру і перетворюється на Снігуроньку, а також усі чекають Івана, приготувавши для нього червоного кожуха, знайомлюся із завідуючою дитсадком. Нею виявляється молода симпатична блондинка Ірина Богомаз. «Ми якраз закінчуємо ремонтувати більш просторе приміщення, куди з дня на день перебереться дитячий садок, там і сьогодні працюють батьки - всі хочуть закінчити швидше. Ще потрібно тюль, штори, килими придбати, в музичному залі підлогу зробити. Дуже потрібен комп'ютер - нам поки що все доводиться писати від руки, що в сучасному світі вже ненормально, - ділиться вона своїми турботами. - Зараз у нашому садочку 44 дитини, у новому зможемо відкрити ще одну групу на 22 дітей, а ще 66 малюків поки що не мають можливості відвідувати дитячий дошкільний заклад - у нашому садочку елементарно немає місця, а він - єдиний на весь Батурин...»
— Дідусю Морозе! Дідусю Морозе! - почули ми і поспішили до зали, де вже було в розпалі дитяче свято. Вірші, пісеньки, дитячі посмішки, Дід Мороз з великим мішком, у якому - подарунки кожному малюку, - все, як завжди. Але ні, не все - як кажуть, «під завісу» команда Насиба Рагімова приготувала сюрприз - той самий комп'ютер, про який тут боялися навіть мріяти.
— Ми вам дуже вдячні - вийшла проводжати гостей на ганок Ірина Богомаз, це дійсно справжній подарунок, а я, коли Наталя знову перетворилася на звичайного члена команди, і костюми Діда Мороза зі Снігуронькою знову було сховано в салон мікроавтобуса, запитую у Насиба: мовляв, чому Дід Мороз, якщо День-то святого Миколая?
Виручати шефа одразу кинулися жінки з команди: мовляв, діти до Діда Мороза більше звикли, а святий Миколай - це якось незвично. Та й яка, врешті-решт, різниця? Тільки б подарувати дітям свято! «Е, ні, - кажу, - різниця є. І різниця принципова. Хоча б у тому, що сучасна резиденція Діда Мороза, - у російському місті Устюг, а садиба святого Миколая - під Косовом на Івано-Франківщині...» Осмислили - і пообіцяли в майбутньому врахувати.
12:30: під'їжджаємо до школи. Навчається в ній 210 дітей. Нашу команду зустрічає її завуч Людмила Іванівна Блажко, каже, що вони раді будь-якій допомозі - у школі маса проблем, справлятися з якими при такому мізерному фінансуванні освіти практично неможливо. Приміром, на фасадному боці металопластикові вікна поставили, а з іншого боку вони просто в жахливому стані, але знайти гроші на заміну поки що не виходить.
Заходимо всередину - гуляти до 13:00: до цього часу має під'їхати районне начальство, без якого свято вирішили не починати. Пролунав дзвінок - і в холі почали з'являтися зацікавлені учні. Поки вчителі заспокоювали їх і вишиковували свої класи, мене (мабуть, звернувши увагу на те, що в руках диктофон) покликали «для розмови».
— У нас тут проблема серйозна, всі бояться, а я - техпрацівник, мені боятися нічого, - каже жінка середнього віку, яка представилася Людмилою Миколаївною, - два роки директором у нас пропрацювала Оксана Дмитрівна Науменко, прекрасна людина, за цей час багато чого встигла зробити, колектив її любить, але щось у неї не склалося з нашим мером Леонідом Душею. І до школи аж із Чернігова раптом прислали комісію з перевіркою - заглядали у кожен куток, шукали найменші порушення: папірець де чи порошинка, а без цього ж у школі не буває. Врешті-решт змусили директора написати серед навчального року заяву за власним бажанням...
Зрозуміло, цікавлюся, хто ж насправді стоїть за «власним бажанням» Оксани Дмитрівни. Люди не на диктофон кажуть, що «колишня директриса (до речі, давно пенсійного віку), коли йшла, обіцяла ще повернутися. І, швидше за все, за цією негарною ситуацією стоїть саме вона - людина, котра вимагала, аби наші вчителі їхали на Антимайдан (ми не їздили!). Чому так усе несправедливо? Хіба за це люди гинули на Майдані?!» На жаль, сьогодні це вже питання риторичне.
Поки мені відкривають душу, розповідаючи, як власноруч білять-фарбують-прибирають рідну школу, починається свято і діти отримують традиційні подарунки, які вручає Насиб Самедович і Маргарита Волохонська.
А потім - знову сюрприз: школярам активісти громадської організації привезли чотири новеньких комп'ютери, і тепер їм гарантовані повноцінні уроки інформатики. Потім, уже для гостей - невелике гуляння з чаєм та бутербродами, і команді Рагімова бажають, «щоб завтра святий Миколай теж порадував подарунками». Прощаємося - і переїжджаємо на наступний об'єкт.
13:45: на ганку батуринської школи-інтернату, в якій виховують півсотні дітлахів з проблемами здоров'я, нас зустрічає її директор Любов Павлівна Ясько.
Виявилося, що приїзд громадських активістів із благодійною акцією - для них сюрприз. Але команда Насиба Рагімова зі своїми подарунками (діткам привезли солодкі набори й кілька ящиків фруктів, переважно цитрусових) виявилася дуже доречною - свято було в самому розпалі.
Доки піднімаємося сходами, питаю у Любові Павлівни, як живеться їхнім вихованцям (ремонт у приміщенні інтернату непоганий - у школі такого немає). З Божою допомогою, відповідає вона, і люди допомагають. Сиріт в інтернаті - лише троє, решта живуть вдома з батьками, просто їм не під силу шкільна програма у звичайній школі. До речі, тут усі зараз душею вболівають за 14-річну Оленку, яка отримала можливість знайти собі сім'ю. Вони довго листувалися з американською сім'єю зі штату Флорида: в американців своїх двоє дітей, але - сини, а сім'я мріяла про доньку. І ось, познайомившись із українською дівчинкою Оленою, вони всерйоз хочуть її вдочерити. Зараз Олена - у Флориді на оздоровленні. І, каже Любов Ясько, швидше за все, там і залишиться - дівчинка американській сім'ї сподобалася. Пізніше Насиб Рагімов скаже, що якби у світі не було байдужості, в ньому не було б і дітей-сиріт. І його завдання в тому числі - зробити так, щоб у житті таких дітей було більше тепла.
Ближче до третьої години дня всі свята завершуються, і ми їдемо до палацу Розумовських - це вже подарунок Насиба Самедовича, який захоплюється історією України, своїй команді. «Люди заслужили, якби не вони, я б сам нічого не зробив!» - каже він і йде в касу купувати всій компанії квитки. Тож справжнім сюрпризом і для нас стала екскурсія по замку, з його чудово відреставрованими залами, люстрами, картинами (в тому числі й сучасних художників, які працюють в історичній тематиці), зброєю, якої торкалися історичні особистості.
17:00: пізній обід, або рання вечеря (це кому як більше подобається), і - зворотна дорога.
Насиб Рагімов, підбиваючи підсумки такого насиченого дня, обіцяє, що буде в міру своїх сил і далі допомагати дітям, бо хоче, щоб Україна стала щасливою. А вона зможе стати щасливою, коли кожен думатиме про свою країну і робитиме добрі справи. Тому його мета - йти в політику: так буде більше можливостей приносити користь країні. Нам теж дуже хочеться, аби рідна країна стала щасливою. Щоб припинилася війна на Донбасі - і там більше не гинули наші хлопці. Щоб Крим повернувся. І ми, як діти, віримо, що святий Миколай нас чує...
День з політиком: Сімейні цінності Насиба Рагімова
Починаючи проект «Один день з політиком», спочатку ми планували знайомити своїх читачів виключно з життям народних обранців, від рішень яких, прийнятих у сесійній залі, залежить життя всіх українців. Але ж політичне життя країни - це не лише натискання кнопок, дебати та бійки в сесійній залі парламенту. Будь-яка громадська діяльність, спрямована на поліпшення життя навіть окремо взятого міста чи селища, - це, по суті, теж політика.
А тому люди, які займаються діяльністю на благо суспільства, відтепер теж будуть героями наших публікацій у цьому проекті. Першим став Насиб Рагімов - керівник громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Захист нації». З ним «Аналітична служба новин» (АСН) провела з ранку до вечора 18 грудня, переддень Дня святого Миколая, котрий, як відомо, приносить подарунки тільки слухняним дітям.
Ви не повірите, але я тепер точно знаю - в містечку Батурин, що в Чернігівській області, відомому як легендарна гетьманська столиця, живуть тільки слухняні діти! Інакше й бути не може, адже всі вони у цей день отримали свої подарунки «від святого Миколая». І це не лише традиційні солодкі набори, а й... Утім, про все по порядку.
З командою Насиба Рагімова, яка разом зі своїм керівником мала їхати цього ранку до Батурина із благодійною акцією, ми зустрічаємося рівно о 8:00 біля станції метро «Печерська». Сідаємо в мікроавтобус - і на Ленінградську площу, де до нас приєднується «Мерседес», у якому їде Насиб. Зупиняємося і переходимо до нього. Їхати не 20 хвилин, тому налаштовуємося на грунтовну бесіду.
— Чому для благодійної акції обрано саме Батурин? - запитую, привітавшись.
— Бачите, яка гарна дівчина за кермом цієї машини? - запитанням на моє запитання відповідає він, з ходу викликаючи здивування. - Це Валерія, вона - мій водій, а за сумісництвом - охоронець (посміхається, хитро примружившись. - Авт.). Так от, Валерія - родом з Батурина, в молодших класах навчалася в тій школі, куди ми зараз їдемо, знає всі їхні біди й проблеми. Це вона попросила мене допомогти дітям, а заразом чом би не зробити це на таке свято?! Тільки не просіть мене розповідати про ці проблеми - всьому свій час...
— Тоді розкажіть про себе... Дітей дуже любите?
— А як же інакше? У мене у самого двоє синів: старшому, Халіку, - 23 роки, молодшому, його звуть Фарид, - 21.
— Як по-вашому, азербайджанські сім'ї від українських чимось відрізняються?
— Авжеж! Ось дивіться: через наші традиції кум у мене є, і не один, а от куми немає! - сміється. - А якщо без жартів, то, напевно, наші сім'ї міцніші, у нас менше розлучень, у чоловіків - серйозніше ставлення до своїх зобов'язань глави сім'ї, жінки з великою повагою ставляться до своїх чоловіків, взагалі - інше ставлення до самого інституту сім'ї. Коли мій старший народився, мені 20 років не було, але я розумів, що повинен забезпечувати сім'ю: дружину, сина...
Під неголосну музику, що звучить у салоні, Насиб розповідає про своїх близьких. Він сам народився в сім'ї, де було шестеро дітей, троє братів і троє сестер, але одна його сестра померла. Його батьки жили в азербайджанському місті Гянджа (колишній Кіровабад, якому після розвалу СРСР повернули історичну назву), а з 2004-го мама, якій зараз уже 67 років, залишилася сама. Старший брат Насиба (всі решта - молодші) не просто давно живе в Україні, він - громадянин нашої країни. Як, до речі, й сам Насиб, який переїхав до Києва одразу після закінчення школи, в 1989-му.
— Розумієте, - продовжує мій співрозмовник, - я самостійно будував своє життя, починаючи з 17 років. Організував дрібний бізнес - це був невеликий магазин, який торгував автозапчастинами, і в 18 уже повністю забезпечував себе сам. Тож, коли одружився, грошей ні в кого не просив, та й у нас це не заведено: чоловік має забезпечувати свою сім'ю сам. Тому й на вибір своїх дітей я ніяк не впливав: старший зараз на третьому курсі Національного авіаційного університету, живе в Києві і нікуди виїжджати не збирається. Молодший закінчив сільгоспуніверситет в Азербайджані і зараз служить там в армії, півроку хлопцеві залишилося...
— От ми зараз їдемо на машині Валерії, а яка у вас? - не втрималася від запитання. - І взагалі, ви кажете, з 18 років забезпечуєте себе самостійно... Тоді який автомобіль було придбано першим?
— Думаєте, одразу «Мерседес» чи BMW?! - Насиб у відповідь. - Ні, це зараз у мене «Мерс», якому, до речі, вже 8 років...
— Але він усе одно залишається «Мерседесом»...
— Це так. А тоді, коли вдалося назбирати трохи грошей, я купив «Копійку», поїздив півроку, навчився, а потім купив «Сімку».
— Швидкість любите? - питаю, кинувши оком на спідометр.
— Валеріє, їдь, будь ласка, тихіше, - це Насиб так відреагував на моє запитання, і вже до мене: - а я швидкість не люблю, коли спокійно, краще...
До розмови приєднується Валерія, згадує, як ходила до батуринської школи, розповідає про те, з якими проблемами стикаються навчальні заклади та дошкільні установи в невеликих містечках зараз. Та й самі міста теж. Мовляв, це Батурину ще пощастило: коли президентом був Віктор Ющенко, він полюбив гетьманську столицю, вирішив перетворити її на туристичний комплекс європейського масштабу, і почав з дороги, тому їхати до Батурина - одне задоволення: яйце по асфальту покоти - не розіб'ється... «Ну як діти можуть інтегруватися в сучасний світ, якщо у них у школі один комп'ютер, і той не робочий?! - обурюється дівчина. - Це добре, якщо є учні, котрі можуть собі дозволити подбати про свою школу, а якщо ні, держава допомогти не поспішає...»
— Насибе, ви в Києві більше чверті століття вже. Мову українську вивчили?
— Розумію її чудово і дуже люблю - красива мова, мелодійна дуже. У разі необхідності можу й говорити, тільки недовго – все-таки важко, але читати вмію, тож і Тараса Шевченка, і Лесю Українку читав в оригіналі, причому не один раз, - посміхається у відповідь. - А взагалі, люблю історичну літературу, іноді перечитую класику. Якщо запитаєте про улюблену книжку, то це «Майстер і Маргарита» Булгакова, перечитував кілька разів. До речі, фільм теж дивився разів зо три як мінімум - дуже сильна картина, грамотний підбір акторів...
— Але ж із цим романом і особливо з його екранізацією пов'язані якісь містичні історії...
— Так, якщо йдеться про останню - найвдалішу - екранізацію, то незабаром після виходу «Майстра...» на екрани помер Абдулов, який серйозно хворів. Потім не стало й Галкіна. Але в містику я не вірю - мабуть, просто збіги.
— А як ставитеся до заборони на рівні держави - після відомої витівки російського актора Михайла Пореченкова, до речі, дуже непоганого актора, який у Донецьку стріляв у наших «кіборгів», - російських серіалів?
— Хто хоче дивитися, все одно це робитиме. Треба не забороняти, а вчасно все пояснювати. Просто річ у тім, що людей мистецтва не можна втягувати у війну, та ще й таким підлим чином, у житті кожен має займатися своєю справою. І Пореченков теж не мав їхати в Донецьк і так поводитися там...
Вже 10:15, ми приблизно за сотню кілометрів від Батурина, проїжджаємо аварію - по зустрічній смузі мікроавтобус з’їхав у кювет і перекинувся. Наш водій призупиняється, але ми бачимо, що допомога не потрібна: на місці ДТП уже є поліція, потерпілих не видно. За 10 хвилин робимо на заправці проміжну зупинку - і Насиб Самедович дає останні цінні вказівки своїй команді (мені по секрету сказали, що в мікроавтобусі їде й Снігуронька Наталя, а ось Дід Мороз буде з місцевих, звуть Іваном, виступ яких - частина святкової програми).
Насиб Рагімов упевнений: у тому, що в Україні досі тривають воєнні дії, винен не лише уряд, а й олігархи, котрі, незважаючи ні на що, продовжують дбати про власні гаманці. А тому, на його думку, настав час для мирного Майдану (свавілля в країні не потрібне!), який зажадає дострокового перезавантаження всієї влади: і парламенту, і Кабміну, і перевиборів Президента. Тому що зараз «країною керують ті, кому ця країна насправді не потрібна, а 23-річні дівчата в Раді і на високих посадах - це помилка, їм треба відстоювати честь країни на конкурсах краси, а не займатися тим, у чому вони нічого не тямлять через власний вік. А політики з гарною репутацією в Україні є, просто вони поки що в тіні».
11:30: трохи поблукавши батуринськими вулицями (центральна носить ім'я Віктора Ющенка - люблять тут Віктора Андрійовича!), під'їжджаємо до будівлі дитячого садка. Поки усміхнена Наталя налаштовує апаратуру і перетворюється на Снігуроньку, а також усі чекають Івана, приготувавши для нього червоного кожуха, знайомлюся із завідуючою дитсадком. Нею виявляється молода симпатична блондинка Ірина Богомаз. «Ми якраз закінчуємо ремонтувати більш просторе приміщення, куди з дня на день перебереться дитячий садок, там і сьогодні працюють батьки - всі хочуть закінчити швидше. Ще потрібно тюль, штори, килими придбати, в музичному залі підлогу зробити. Дуже потрібен комп'ютер - нам поки що все доводиться писати від руки, що в сучасному світі вже ненормально, - ділиться вона своїми турботами. - Зараз у нашому садочку 44 дитини, у новому зможемо відкрити ще одну групу на 22 дітей, а ще 66 малюків поки що не мають можливості відвідувати дитячий дошкільний заклад - у нашому садочку елементарно немає місця, а він - єдиний на весь Батурин...»
— Дідусю Морозе! Дідусю Морозе! - почули ми і поспішили до зали, де вже було в розпалі дитяче свято. Вірші, пісеньки, дитячі посмішки, Дід Мороз з великим мішком, у якому - подарунки кожному малюку, - все, як завжди. Але ні, не все - як кажуть, «під завісу» команда Насиба Рагімова приготувала сюрприз - той самий комп'ютер, про який тут боялися навіть мріяти.
— Ми вам дуже вдячні - вийшла проводжати гостей на ганок Ірина Богомаз, це дійсно справжній подарунок, а я, коли Наталя знову перетворилася на звичайного члена команди, і костюми Діда Мороза зі Снігуронькою знову було сховано в салон мікроавтобуса, запитую у Насиба: мовляв, чому Дід Мороз, якщо День-то святого Миколая?
Виручати шефа одразу кинулися жінки з команди: мовляв, діти до Діда Мороза більше звикли, а святий Миколай - це якось незвично. Та й яка, врешті-решт, різниця? Тільки б подарувати дітям свято! «Е, ні, - кажу, - різниця є. І різниця принципова. Хоча б у тому, що сучасна резиденція Діда Мороза, - у російському місті Устюг, а садиба святого Миколая - під Косовом на Івано-Франківщині...» Осмислили - і пообіцяли в майбутньому врахувати.
12:30: під'їжджаємо до школи. Навчається в ній 210 дітей. Нашу команду зустрічає її завуч Людмила Іванівна Блажко, каже, що вони раді будь-якій допомозі - у школі маса проблем, справлятися з якими при такому мізерному фінансуванні освіти практично неможливо. Приміром, на фасадному боці металопластикові вікна поставили, а з іншого боку вони просто в жахливому стані, але знайти гроші на заміну поки що не виходить.
Заходимо всередину - гуляти до 13:00: до цього часу має під'їхати районне начальство, без якого свято вирішили не починати. Пролунав дзвінок - і в холі почали з'являтися зацікавлені учні. Поки вчителі заспокоювали їх і вишиковували свої класи, мене (мабуть, звернувши увагу на те, що в руках диктофон) покликали «для розмови».
— У нас тут проблема серйозна, всі бояться, а я - техпрацівник, мені боятися нічого, - каже жінка середнього віку, яка представилася Людмилою Миколаївною, - два роки директором у нас пропрацювала Оксана Дмитрівна Науменко, прекрасна людина, за цей час багато чого встигла зробити, колектив її любить, але щось у неї не склалося з нашим мером Леонідом Душею. І до школи аж із Чернігова раптом прислали комісію з перевіркою - заглядали у кожен куток, шукали найменші порушення: папірець де чи порошинка, а без цього ж у школі не буває. Врешті-решт змусили директора написати серед навчального року заяву за власним бажанням...
Зрозуміло, цікавлюся, хто ж насправді стоїть за «власним бажанням» Оксани Дмитрівни. Люди не на диктофон кажуть, що «колишня директриса (до речі, давно пенсійного віку), коли йшла, обіцяла ще повернутися. І, швидше за все, за цією негарною ситуацією стоїть саме вона - людина, котра вимагала, аби наші вчителі їхали на Антимайдан (ми не їздили!). Чому так усе несправедливо? Хіба за це люди гинули на Майдані?!» На жаль, сьогодні це вже питання риторичне.
Поки мені відкривають душу, розповідаючи, як власноруч білять-фарбують-прибирають рідну школу, починається свято і діти отримують традиційні подарунки, які вручає Насиб Самедович і Маргарита Волохонська.
А потім - знову сюрприз: школярам активісти громадської організації привезли чотири новеньких комп'ютери, і тепер їм гарантовані повноцінні уроки інформатики. Потім, уже для гостей - невелике гуляння з чаєм та бутербродами, і команді Рагімова бажають, «щоб завтра святий Миколай теж порадував подарунками». Прощаємося - і переїжджаємо на наступний об'єкт.
13:45: на ганку батуринської школи-інтернату, в якій виховують півсотні дітлахів з проблемами здоров'я, нас зустрічає її директор Любов Павлівна Ясько.
Виявилося, що приїзд громадських активістів із благодійною акцією - для них сюрприз. Але команда Насиба Рагімова зі своїми подарунками (діткам привезли солодкі набори й кілька ящиків фруктів, переважно цитрусових) виявилася дуже доречною - свято було в самому розпалі.
Доки піднімаємося сходами, питаю у Любові Павлівни, як живеться їхнім вихованцям (ремонт у приміщенні інтернату непоганий - у школі такого немає). З Божою допомогою, відповідає вона, і люди допомагають. Сиріт в інтернаті - лише троє, решта живуть вдома з батьками, просто їм не під силу шкільна програма у звичайній школі. До речі, тут усі зараз душею вболівають за 14-річну Оленку, яка отримала можливість знайти собі сім'ю. Вони довго листувалися з американською сім'єю зі штату Флорида: в американців своїх двоє дітей, але - сини, а сім'я мріяла про доньку. І ось, познайомившись із українською дівчинкою Оленою, вони всерйоз хочуть її вдочерити. Зараз Олена - у Флориді на оздоровленні. І, каже Любов Ясько, швидше за все, там і залишиться - дівчинка американській сім'ї сподобалася. Пізніше Насиб Рагімов скаже, що якби у світі не було байдужості, в ньому не було б і дітей-сиріт. І його завдання в тому числі - зробити так, щоб у житті таких дітей було більше тепла.
Ближче до третьої години дня всі свята завершуються, і ми їдемо до палацу Розумовських - це вже подарунок Насиба Самедовича, який захоплюється історією України, своїй команді. «Люди заслужили, якби не вони, я б сам нічого не зробив!» - каже він і йде в касу купувати всій компанії квитки. Тож справжнім сюрпризом і для нас стала екскурсія по замку, з його чудово відреставрованими залами, люстрами, картинами (в тому числі й сучасних художників, які працюють в історичній тематиці), зброєю, якої торкалися історичні особистості.
17:00: пізній обід, або рання вечеря (це кому як більше подобається), і - зворотна дорога.
Насиб Рагімов, підбиваючи підсумки такого насиченого дня, обіцяє, що буде в міру своїх сил і далі допомагати дітям, бо хоче, щоб Україна стала щасливою. А вона зможе стати щасливою, коли кожен думатиме про свою країну і робитиме добрі справи. Тому його мета - йти в політику: так буде більше можливостей приносити користь країні. Нам теж дуже хочеться, аби рідна країна стала щасливою. Щоб припинилася війна на Донбасі - і там більше не гинули наші хлопці. Щоб Крим повернувся. І ми, як діти, віримо, що святий Миколай нас чує...
Відео18:51
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні Овнам варто звернути увагу на свої комунікаційні навички Будьте ясн....
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні ваша пристрасть та рішучість можуть досягти нових висот Ви можете в....
У стресовій ситуації буває непросто взяти себе в руки та мислити об'єктивно Впоратися з таким станом вийде, як....
Впоратися з матеріальними труднощами і вигнати бідність зі свого життя під силу кожному Ефективні та прості об....
/-1,2391781806946-/
/-pc-/
Top