Польові трави мають унікальні цілющі та магічні властивості Як правило, трави сьогодні часто використовують із....
Архів
Повернутись назад
11 Березня 2016
11 Березня
Події
У центрі Києва автобус із дітьми провалився в яму
У центрі Києва туристичний автобус із дітьми провалився в яму.
Про це йдеться в повідомленні патрульної поліції Києва в Twitter.
«У центрі Києва туристичний автобус із дітьми провалився у яму, підмиту водою. Працює Київводоканал», - йдеться в повідомленні.
У центрі Києва автобус із дітьми провалився в яму
У центрі Києва туристичний автобус із дітьми провалився в яму.
Про це йдеться в повідомленні патрульної поліції Києва в Twitter.
«У центрі Києва туристичний автобус із дітьми провалився у яму, підмиту водою. Працює Київводоканал», - йдеться в повідомленні.
Суспільство
Лідер «ДНР» Захарченко віддав своїх «податківців» у підпорядкування ГПУ і Мін'юсту України
Ватажок «ДНР» Олександр Захарченко підписав «Постанову Ради міністрів ДНР», якою визначив функції створеної бойовиками «фінансово-економічної поліції». Про це написав на своїй сторінці в Facebook керівник групи «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук.
За словами Тимчука, визначаючи завдання цієї легалізованої бандструктури, Захарченко зазначив, що в своїй діяльності, крім іншого українського законодавства, вона має керуватися Законом України № 3529-VI від 16.06.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах».
«Мало того, що в «ДНР» раптом стали орієнтуватися на документи ненависної їм Європи і «тупо тирити» законодавчу базу України в контексті менш ненависної їм євроінтеграції. Так ще варто подивитися, що саме Захарченко підсовує своїм «фінансовим поліцейським». Закон України № 3529-VI від 16.06.2011 дуже короткий і зазначає, що «органами, на які покладаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 15 Конвенції, є Міністерство юстиції України (у справах на стадії судового слідства), і Генеральна прокуратура України (у справах на стадії досудового слідства)», - пише керівник «Інформаційного опору».
Лідер «ДНР» Захарченко віддав своїх «податківців» у підпорядкування ГПУ і Мін'юсту України
Ватажок «ДНР» Олександр Захарченко підписав «Постанову Ради міністрів ДНР», якою визначив функції створеної бойовиками «фінансово-економічної поліції». Про це написав на своїй сторінці в Facebook керівник групи «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук.
За словами Тимчука, визначаючи завдання цієї легалізованої бандструктури, Захарченко зазначив, що в своїй діяльності, крім іншого українського законодавства, вона має керуватися Законом України № 3529-VI від 16.06.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах».
«Мало того, що в «ДНР» раптом стали орієнтуватися на документи ненависної їм Європи і «тупо тирити» законодавчу базу України в контексті менш ненависної їм євроінтеграції. Так ще варто подивитися, що саме Захарченко підсовує своїм «фінансовим поліцейським». Закон України № 3529-VI від 16.06.2011 дуже короткий і зазначає, що «органами, на які покладаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 15 Конвенції, є Міністерство юстиції України (у справах на стадії судового слідства), і Генеральна прокуратура України (у справах на стадії досудового слідства)», - пише керівник «Інформаційного опору».
Блог:
Думки14:05
Політика
Богдана Бабич
У суспільстві з’являється розуміння, що політики старого гарту нічого не змінять
Нині в Україні пожвавилася діяльність зі створення різних політичних рухів. У людей з’являється відповідальність за те, що відбувається в країні, й тому суспільство стає більш активним. Водночас посилюється розуміння того, що політики нічого не змінять. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловила керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич.
«Зараз багато цих рухів створюється. Приміром, рух Саакашвіл. Це є підтвердженням, що активність суспільства росте й з’являється відповідальність кожного за те, що відбувається. А також розуміння, що політики нічого не змінять, принаймні старого гарту. Ті громадські активісти, які прийшли у владу і мали щось змінити, її просто розхитують і загалом доруйновують. Можна взяти за приклад будинок із поганим фундаментом: він увесь тріщить і в дірках. Прийшли всередину - повісили картинку, шпалери замінили, але нічого не зміниться. Тому нормальний архітектор скаже, мовляв, якщо хочете, я вам залишу цю хату, щоб спати в ній, але ми спроектуємо й збудуємо поруч новий будинок. Зважаючи на цю паралель, можна сказати, що зараз прогресивні сили починають шукати модель «будинку» – країни. Думаю, що для цього знадобиться кілька років», - зазначила експерт.
За словами Богдани Бабич, Саакашвілі не можна вважати цими прогресивними силами. Адже грузинські експерти, з якими вона часто спілкується, дають йому неоднозначну оцінку.
«Вони кажуть, що він справді намагався подолати корупцію, це був його коник, на якому він і «скакав». Але питання в іншому – він це зробив у неконституційний спосіб, що викликало агресію в суспільстві. Втім, він не запропонував нічого інноваційного. Правоохоронці вийшли на перший план, але ні в освіті, ні в культурі запропоновано нічого не було, жодних зрушень. Крім того, Грузія - маленька країна, яка практично сиділа на американських дотаціях. Й американці фактично платили зарплатню грузинським держслужбовцям. Питання в тому, щоб ці держслужбовці зуміли створити такі умови, так розвинути економіку, щоб мати змогу отримати такі ж зарплати від свого народу. І коли мені кажуть, що треба підвищити зарплати держслужбовцям, відповідаю «так», але якщо ці держслужбовці будуть спроможні змінити країну й забезпечити ріст заробітної плати для всіх людей. Тільки це означатиме їхню успішність», - вважає експерт.
Бабич переконана, що головна проблема руху Саакашвілі – відсутність сильної прозорої структури. Крім того, немає правил взаємодії, а все виходить тільки на скандал, маніпуляції.
«Те саме і з «Загальнонаціональним рухом за суверенний розвиток України» – це як Лебідь, Щука і Рак не можуть рухатися в один бік. Не думаю, що Стецьків, Богословська, Хмара зможуть щось збудувати спільно. Побудувати може тільки команда однодумців, яка має зрозумілі інструменти, що і як вони роблять. До того ж, вони мають бути єдині: слід домовитись, який будинок зводити, й кожному «нарізати» свої завдання, аби кожен займався своєю роботою. Я бачу позитивний процес – країна вирує і щось із цього народиться», - переконана Бабич.
Події
Чоловік, який напав на інкасаторів в Одесі, сам вистрілив собі в голову
Чоловік, який напав учора на інкасаторів в Одесі, сам вистрілив з рушниці собі в голову. Про це повідомляє прес-служба обласного управління Національної поліції.
За інформацією правоохоронців, вчора до інкасаторської машини підійшов чоловік і, відкривши бічні двері, потрапив усередину, де дістав обріз гладкоствольної мисливської рушниці 12 калібру ТОЗ 34 і травматичний пістолет МЕ.
З рушниці він зробив один постріл у потилицю водієві і з травматичного пістолета - в ліву щоку 32-річного охоронця. Поранений охоронець зумів залишити інкасаторський автомобіль і попрямував у магазин, де перебували інкасатор і ще один охоронець, за допомогою.
Читайте також: Під час нападу на інкасаторів у Одесі загинули дві людини
У поліції зазначили, що, коли нападник побачив, що до місця з'їжджаються поліцейські, він закрився в автомобілі і вистрілив собі в голову. Зараз встановлено, що нападник був інкасатором-водієм відділу інкасації коштів та перевезення валютних цінностей цього ж банку.
Грошові кошти, які перебували в інкасаторської машини, залишилися неушкодженими.
Чоловік, який напав на інкасаторів в Одесі, сам вистрілив собі в голову
Чоловік, який напав учора на інкасаторів в Одесі, сам вистрілив з рушниці собі в голову. Про це повідомляє прес-служба обласного управління Національної поліції.
За інформацією правоохоронців, вчора до інкасаторської машини підійшов чоловік і, відкривши бічні двері, потрапив усередину, де дістав обріз гладкоствольної мисливської рушниці 12 калібру ТОЗ 34 і травматичний пістолет МЕ.
З рушниці він зробив один постріл у потилицю водієві і з травматичного пістолета - в ліву щоку 32-річного охоронця. Поранений охоронець зумів залишити інкасаторський автомобіль і попрямував у магазин, де перебували інкасатор і ще один охоронець, за допомогою.
Читайте також: Під час нападу на інкасаторів у Одесі загинули дві людини
У поліції зазначили, що, коли нападник побачив, що до місця з'їжджаються поліцейські, він закрився в автомобілі і вистрілив собі в голову. Зараз встановлено, що нападник був інкасатором-водієм відділу інкасації коштів та перевезення валютних цінностей цього ж банку.
Грошові кошти, які перебували в інкасаторської машини, залишилися неушкодженими.
Суспільство
У Москві вивісили плакат із переліком «злочинів» Надії Савченко
До дня завершення судового процесу у справі української льотчиці і нардепа Надії Савченко активісти проросійського руху «Главплакат» вивісили банер з переліком її «злочинів». Плакат розмістили сьогодні біля московського Будинку журналіста, повідомляє прес-служба прокремлівського руху.
На банері зображено українську льотчицю, а також загиблих російських журналістів Ігоря Корнелюка та Антона Волошина, посередині їх розділяє напис: «В их смерти виновна Надежда Савченко».
Варто відзначити, що Савченко відкидає всі звинувачення російських слідчих, а адвокати українки надали докази її непричетність до вбивства журналістів.
У Москві вивісили плакат із переліком «злочинів» Надії Савченко
До дня завершення судового процесу у справі української льотчиці і нардепа Надії Савченко активісти проросійського руху «Главплакат» вивісили банер з переліком її «злочинів». Плакат розмістили сьогодні біля московського Будинку журналіста, повідомляє прес-служба прокремлівського руху.
На банері зображено українську льотчицю, а також загиблих російських журналістів Ігоря Корнелюка та Антона Волошина, посередині їх розділяє напис: «В их смерти виновна Надежда Савченко».
Варто відзначити, що Савченко відкидає всі звинувачення російських слідчих, а адвокати українки надали докази її непричетність до вбивства журналістів.
Блог:
Думки16:30
Політика
Євген Магда
Жоден з нинішніх російських опозиціонерів не здатний зайняти місце у Кремлі
Змінити Путіна в РФ зможе той, хто очолюватиме комісію з його поховання. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт, директор Центру суспільних відносин Євген Магда.
«Я думаю, що Путін у владі пожиттєво. Тому змінити його зможе той, хто очолюватиме комісію з його поховання за старою кремлівською традицією. Хто буде цією людиною? Може, Сергій Іванов або Сергій Шойгу. Але на сьогодні це питання не стоїть. Путін собі відміряв кілька термінів після нинішнього президентства», – відзначив експерт.
Євген Магда переконаний, що призначення на місце Путіна кого-небудь з силового блоку не є ймовірним. Адже показовою є доля одного з найближчих соратників Путіна – Віктора Черкасова. «Ви знаєте, вони насправді всі рівновеликі, однак Віктор Черкасов був ледь не всесильною людиною в Кремлі. Та його швидко відсунули на маргінес. Це свідчить про те, що хай який впливовий силовик, весь його вплив перебуває на кінчику ручки Путіна», – зазначив Магда.
Директор центру суспільних відносин вважає, що жоден з нинішніх російських опозиціонерів не здатний зайняти місце у Кремлі. «І безвідносно до російських опозиціонерів скажу ще одну річ: Захід не зацікавлений у розпаді РФ, як і 1991 році Захід не був зацікавленим у розпаді СРСР. Я думаю, що нам не треба будувати собі ілюзії, а треба будувати Україну як ефективну державу», – констатував він.
Експерт вважає, що ймовірний сценарій розпаду або громадянської війни в РФ після зміни правлячого режиму в РФ невигідний жодній із сторін: ні Україні, ні Заходу. «Ані розпад, ані громадянська війна невигідні зокрема Україні. Тому що негативні наслідки перекинуться на українську територію. А ми маємо дві тисячі кілометрів кордону з РФ. І стримати самостійно ніяк не вдасться, це буде складно. Ідеальний сценарій для Росії – це демократизація, але поки я не бачу для того підстав», – відзначив політичний експерт.
На переконання Євгена Магди, зміна влади в Кремлі не означає припинення військових дій на сході України й у Сирії. «Це залежить від того, хто прийде. Але система, яку збудував Путін, така, що більшість імовірних кандидатів не змінюватимуть курс. І підтримка його політики є в Криму, на Донбасі та щодо авантюри в Сирії», – підкреслив політолог.
Захід, підкреслює експерт, не збирається втручатися в процес зміни влади у Кремлі, адже сприймає Москву як свого стратегічного партнера. «Активних дій для усунення Путіна поки що не видно. Європа діє реактивно. І я вже казав, що Захід у цьому не зацікавлений. Якщо щось і буде відбуватися, то за ініціативою США з огляду на механізм прийняття рішень. Тільки тоді ЄС зможе відповісти більш консолідовано, ніж застосовані санкції», – резюмував політичний експерт Євген Магда.
Блог:
Думки16:46
За кордоном
Андрій Бузаров
Система в Росії не зміниться, після Путіна спецслужби поставлять іншу людину, яка служитиме
Російський президент Володимир Путін - ставленик системи. І навіть якщо він піде, що вкрай малоймовірно найближчими роками, ситуація для України на краще не зміниться. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив експерт-міжнародник Андрій Бузаров.
«Я не вірю в те, що Путін може піти. Такої вірогідності найближчими роками не існує. Але якщо допускати сценарій, що він якимось чином піде від влади, то треба пам'ятати, що він - ставленик системи. Система в Росії не зміниться - вищий генералітет і спецслужби візьмуть і поставлять іншу людину, яка служитиме системі. Так, вона не матиме такої популярності, як Путін, яку він собі заробив за 16 років перебування при владі. Він став президентом, коли Клінтон був президентом США, після того, як Клінтон вже пішов, двічі був Буш, Обама два терміни вже. Останні роки показують, що і законодавча, і правова системи в РФ створені під одного президента», - розповів політолог.
Експерт відазначив також тенденцію, що на сьогодні влада в Росії закривається всередині країни, також повністю закривається вплив на внутрішню ситуацію в країні ззовні. «Фактично опозиції в РФ як такої немає. Насправді опозиція у них - це ті ж самі друзі Кремля. Всі реальні опозиціонери - вони або на цвинтарі, або за кордоном, або в тюрмах. А решта більше для профанації і створення видимості. Популярність Путіна забезпечується тим, що він має підтримку більшості населення РФ. Може, у нього немає підтримки великих олігархів або багатих людей. Але небагаті люди підтримують Путіна. Навіть якщо погіршиться економічна ситуація (а вона погіршуватиметься), я не бачу в найближчі роки силового розвитку сценарію. Але це не означає, що зміниться президент або керівництво країни. Він уже йшов на посаду прем'єр-міністра, але це була просто рокіровка», - упевнений експерт.
Бузаров припустив, що, якщо Путін піде, можна дати стовідсоткову гарантію, що ситуація ніяк не покращиться. «Риторика російських сил свідчить про те, що Крим немає сенсу повертати Україні, і що Донбас - питання внутрішнього конфлікту в Україні. Отже, для України ситуація не може покращитися, вона буде тільки погіршуватися. Незалежно від того, буде при владі Путін чи ні. Будь-які варіанти розвитку ситуації в Росії будуть рикошетити по Україні. Навіть якщо теоретично уявити, що почнеться громадянська війна і насильницька зміна влади в Росії, вона автоматично перекинеться на територію України, оскільки у нас дуже довгий кордон із РФ», - підсумував політолог.
Інтерв'ю17:09
Економіка
Ксенія Ляпіна
Интервью
Ксенія Ляпіна: Час бізнесу вже настав Складна економічна ситуація, в якій — одночасно з війною на Сході — опинилася наша країна, дошкуляє практично кожному українцеві. Найчастіше — високими цінами й тарифами. Щоб ні ціни, ні тарифи не били по гаманцеві надто боляче, кажуть мудрі люди, потрібно пережити час непопулярних реформ. Як саме це зробити — і на рівні країни, й на рівні окремого громадянина — «Аналітичній службі новин» (АСН) розповідає голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна, котра точно знає, що час бізнесу в нашій країні вже настав, й саме бізнес витягне нашу країну з тієї прірви, в якій вона перебуває нині. — Ксеніє Михайлівно, давно планували зустрітися з вами, проте вклинитися у щільний графік поїздок голови Державної регуляторної служби просто нереально. Поділитеся результатами цих поїздок? — Ми активно їздили торік: були у Сумах, на Хмельниччині, на Полтавщині, в Одесі, Львові. Передусім зустрічалися з підприємцями, з об’єднаннями підприємців, які активно працюють з нашими секторами на місцях. Щоправда, наших представників в областях мало — всього по дві людини. Отже, ефективно виконувати свої повноваження вони можуть лише за умови тісної співпраці з об’єднаннями підприємців. Тож метою наших поїздок якраз і було налагодження тісних зв’язків з підприємництвом. Також ми розповідали про нові стандарти, сучасні методології в регуляторній політиці, які дають змогу правовим способом впливати бізнесу на державну регуляторну політику, зробити діалог більш конструктивним. Крім того, багато виступали у місцевих ЗМІ з роз’ясненнями. Як на мене, це було корисно як громадянам, так і, власне, уряду, який мусить пояснювати людям свою політику. — Вся країна нині уважно слідкує за перипетіями, які відбуваються довкола уряду: всі ці відставки, а потім повернення навряд чи додають комусь балів. На ваш погляд, уряд Арсенія Яценюка може працювати ефективно і що йому для цього треба? Що заважає? — Хочу уточнити, як я оцінюю ситуацію, що склалася. Вона — винятково політична. Деяким гравцям було вигідно створити відповідне інформаційне тло, на якому вирішувати свої питання. Це і відбулося. Переважна більшість громадян України після Революції гідності підтримувала ідею непопулярних реформ, та коли вони почалися, думки різко змінилися. Дуже важливо у такий болісний період пояснювати громадянам, що відбувається, якими будуть короткострокові й довготривалі наслідки. Непопулярні реформи переживали й інші країни: Польща, Грузія, країни Балтії. Тимчасове погіршення ситуації є природнім наслідком непопулярних кроків. Усе це робиться для того, щоб, здолавши труднощі, отримати плюси. Люди часто не розуміють, що таке непопулярні реформи. А належного рівня широкоформатної суспільної дискусії щодо цього так і не відбулося. — От ви кажете, що треба якийсь час прожити погано, щоб потім стало жити добре. Але у цього «погано» повинні бути якісь межі, й уряд повинен чітко сказати, коли має початися «добре». — Абсолютно правильно. — То чи може цей уряд чітко це сказати? Й чи здатен він зробити так, щоб після якоїсь межі життя почало принаймні вирівнюватися, а не й далі стрімко скочуватися в прірву злиднів? — Результати тих кроків, які уряд робить нині, будуть помітні тільки через певний час. Щоправда, він має не лише робити ці кроки, а й постійно пояснювати їхні наслідки. А шляхом розрахунків і прогнозування наслідків рішень якраз і можна передбачити межі складного періоду. Нині ж у суспільства виник певний інформаційний вакуум. Окрім того, ми як суспільство ніяк не можемо визначитися, чого хочемо: кажуть, що технократичний уряд. А що це означає, хтось загалом замислювався? Навряд. Понад те, мало хто насправді розуміє, що таке «технократичний» уряд. Тут же основне — не персоналії, а спосіб ухвалення рішень. У нас передусім рішення приймаються з точки зору політичної доцільності. Це і зрозуміло, бо й уряд формується у політичний спосіб. Проте ми всі втомилися від політичних воєн, є запит суспільства на те, щоб рішення влади приймалися на підставі експертних позицій. Тобто зробили заміри, порахували вартість для різних груп, визначили доцільність і лише після цього ухвалюємо рішення. Можливо, сьогодні, це рішення не подобається, але вже є чіткі підстави пояснювати його необхідність та актуальність, визначати терміни незручностей та прогнозувати, коли воно почне приносити користь. А це і є основним завданням технократичного уряду. Сьогодні можна дійти висновку, що за чинного способу формування уряду не варто сподіватися на прийняття рішень у технократичний спосіб. — Тобто чинний уряд не зможе працювати в технократичному ключі? — Я думаю, що якраз стати технократичним ні цей, ні наступний уряд за чинного способу його формування не зможе. — Це означає, що нам потрібно змінювати законодавчу базу? — Не зовсім. Нам насамперед треба змінювати практику державного управління і практику ухвалення державних рішень. Уряд потрібно підштовхнути ухвалювати свої рішення бодай на 60% на підставі аргументів і розрахунків, а решту 40% — керуючись політикою. Йдеться про те, що якщо ми не можемо перевести процес ухвалення рішень у виключно експертний, то давайте хоча б збалансуємо це співвідношення. Переважна більшість громадян України після Революції гідності підтримували ідею непопулярних реформ, та коли вони почалися, думки різко змінилися Найперший крок уже зроблено — ухвалено новий закон про державну службу, яким поставили певні нові завдання. До речі, яскравий приклад, як може працювати технократичний уряд, — Британія. Там уряди політичні, бо їх формує їхній парламент, вони мають політичні завдання. Кемерон не просто став прем’єр-міністром, тому що він експерт, а тому що він — політик, лідер своєї політичної сили. Але приймати свої рішення без зрозумілих розрахунків і аргументів він не може — бо в такому разі суспільство його не підтримає. Тому, будучи політиком, він має потужний апарат, який готує і виробляє рішення, а вже тоді міністри колегіально збираються й привносять у рішення оті 30 чи 40% політики. Але спочатку їм пропонують якісні рішення. Так діяти треба і нам. Закон про держслужбу створює підґрунтя для такої діяльності. Тобто якщо міністри — політики, решта — технократи. Вони вироблятимуть рішення, користуючись певними алгоритмами, певною логікою. Ці рішення не емоційні, а щоразу прогнозовані й прораховані. Інший важливий чинник — наша оновлена методологія вироблення проектів регуляторних актів. Адже якщо ми запровадимо вироблення рішень, які мають регуляторний характер, за якісною, схожою на британську, схемою, я переконана, що й на інших напрямках згодом також перейдемо до такої самої схеми ухвалення рішень. Мало хто насправді розуміє, що таке «технократичний» уряд. Тут же основне — не персоналії, а спосіб ухвалення рішень — А є спротив впровадженню цієї схеми? — Є, але він здебільшого пасивний, такий собі тихий саботаж. Люди ж звикли вже до певної практики й міняти щось їм дуже не хочеться. Наївно очікувати, що досить поміняти одну чи кілька особистостей в уряді — й це повністю змінить характер роботи виконавчої влади. Для цього треба змінити характер практик державного управління. А тоді вже стане зрозуміло, хто з політичних персон найбільше пасує до таких практик. Хто може приймати найвиваженіші рішення на підставі того, що виробляється цим якісним державним апаратом. Тому я як справжній технократ (а я таки технократ за першою освітою й мені легше мислити логікою й алгоритмами) мушу сказати, що роль особистості важлива, але ця особистість усе одно приходить у якусь систему. І роль цієї особистості змінюється від того, як працює ця система. Перебудувати систему — це завдання нині й стоїть перед нами, воно насправді дуже складне. Не тільки тому, що є пасивний супротив. Є й ті, хто зацікавлений, щоб такі розрахунки не робилися, щоб аналіз не проводився, бо в каламутній воді значно легше приймати якісь каламутні рішення. — Як ви гадаєте, чи минула вже Україна нижню точку економічної кризи? Й що потрібно зробити, аби економіка дала зростання? — Якщо агресія у бік України не посилиться й війна не стане більш гарячою, аніж зараз, можна сказати, що минули. Підтвердження цьому — статистика за 4-й квартал 2015 року, яка доводить, що починається дуже повільне, але зростання. Мушу сказати як економіст ліберального спрямування, що уряд певною мірою впливає на швидкість падіння чи зростання економіки, але повністю зупинити тенденцію — це все одно, що вважати, що ми скасуємо закон Ньютона. Це просто смішно. Так само й економічні закони: вони діють попри все. Але впливати на чинники, від яких залежить стан економіки, уряд може і посилювати чи послаблювати тенденцію, вирівнювати її. Стати технократичним ні цей, ні наступний уряд за чинного способу його формування не зможе Щоправда, повністю усунути такий чинник, як зовнішня агресія, ми не можемо, проте можна передусім дипломатичними методами максимально його послабити. Далі — впливати на фактори зростання. Йдеться про свободу підприємницької діяльності, основа якої — мінімум навантаження на бізнес. Адже іншого джерела зростання, ніж бізнес, немає. А вже чи треба комусь допомагати, то інше питання. — А треба? — Є прихильники точок зростання, які вважають, що треба вкладати гроші платників податків в окремі точки зростання. Приміром, надавати пільги окремим галузям — і вони будуть розвиватися. Є прихильники теорії, що держава в це втручатися не повинна, а має створювати рівні правила. Що ж до точок зростання, то вони проявляться через конкурентні переваги, і, відповідно, їм легше буде залучити капітали, передусім приватні. Але ми маємо зняти всі бар’єри для цього залучення. — Ви — прихильник теорії рівних умов? — Так, я вважаю, що перерозподіл будь-яких ресурсів через державу для нас неможливий. Таке явище прийнятне хіба що для сильної держави з демократичними традиціями, тому що там є певні запобіжники від занадто яскравих корупційних схем. А в країні, яка тільки шукає свій шлях і в якій ще державна влада поки що не вміє, як ми вже з’ясували, ухвалювати раціональні рішення, де високі ризики корупціогенності, при спробі перерозподілу суспільного ресурсу через державу в інтересах певних суб’єктів ці ризики лише зростають. Тож базовий і головний чинник — зняти всі бар’єри й дати бізнесу максимальну свободу. Наївно очікувати, що досить поміняти одну чи кілька особистостей в уряді — й це повністю змінить характер роботи виконавчої влади — Як фахівець, який багато років займався вирішенням питань малого бізнесу, як ви оцінюєте податкову реформу? — Глобальної реформи не відбулось, і уряд про це відверто каже. Істотні зміни правил гри на податковому полі відбулися, але назвати їх тією очікуваною суспільством глобальною податковою реформою поки що не можна. Звертаю увагу, що для мікробізнесу умови ми зберегли. Були спроби їх змінити, та завдяки спільним зусиллям і підприємницькій активності ми довели, що треба спрощену систему зберегти як таку. Тобто для малого бізнесу умови практично не змінились, навіть покращилися, тому що зменшили ЄСВ. Щодо великого бізнесу, то комусь сьогоднішня система ПДВ стала легшою, комусь, навпаки, складнішою. Головні зміни відбулись саме у системі ПДВ. Це сталося ще в 2014 році, коли запровадили електронні ПДВ-рахунки. Очікування від цього були різні, і поки що маємо різні реакції. Скарги на неповернення ПДВ ще є, хоч зміни, які набули чинності в 2016 році, мають привести до того, що повернення ПДВ буде автоматичним. А це означає, що найбільший фактор корупції в податковій системі, а це ПДВ, буде мінімізовано. Як це працюватиме — подивимось. Цього року реформою №1 оголосили реформу митниці, і це дуже правильне рішення. Йдеться про нові правила адміністрування: як контролювати на митниці проходження товару, як пропускати, як нараховувати — оце ключовий момент, що болить підприємцям — і європейським, і нашим. — Результат дерегуляції, якою займається очолювана вами служба, — скорочення дозвільних документів, що тягне за собою потребу спільного документообігу між багатьма структурами. Чи проблему вже розв’язано? Якщо ні, то які перспективи? — Насправді ця проблема якраз у процесі розв’язання, вже створено всю нормативну базу. Тобто надано змогу безоплатно отримувати всю інформацію у державних реєстрах органам державної влади і органам місцевого самоврядування, судам тощо, але є технічні питання. Для їхнього вирішення потрібен певний час. Основні реєстри вже мають між собою зв’язок. Іншими словами, при здійсненні реєстраційної дії вже у фіскальну службу за довідкою бігти не треба, тому що цю інформацію можна отримати горизонтально «орган — органу». Так само ДФС не повинна вимагати від вас копію вашого статуту, тому що вона має повне право ввійти в реєстр і подивитися статутні документи. І має не лише повне право, а й технічну змогу. Перерозподіл будь-яких ресурсів через державу для нас неможливий. Таке явище прийнятне хіба що для сильної держави з демократичними традиціями, тому що там є певні запобіжники від занадто яскравих корупційних схем Органи державної влади вже мають підписані між собою меморандуми-угоди про обмін цією інформацією, проте технічно реалізовані ще не всі можливості. Приміром, у державі є така база реєстрації обтяжень обмежень на нерухоме й рухоме майно. Якщо ваш автомобіль — у заставі в банку, це там фіксується. Проте сервісні центри, які стали наступниками колишніх МРЕВ, до цієї бази досі доступу не мають. Тому ще є випадки, коли продаються заставні автомобілі, а інформації про це у покупця немає. — До речі, попри те, що у нас у країні багато людей досить скептично ставляться до реформ, які провів у Грузії Михайло Саакашвілі, одна з реальних — те, що він справді зменшив кількість дозвільних документів. Як ви це оцінюєте? — Дуже позитивно — там було зроблено багато реформ, передусім дуже глибоко проведено дерегуляцію. Це було великою перемогою Кахи Бендукідзе, який обґрунтовував усе теоретично. До речі, він і Україні дуже допоміг, саме в оперативній ситуації. Бо немає повністю універсального алгоритму, як робити реформи у конкретному випадку. Це завжди пошук балансу, пошук розуміння, зокрема й політичного, тому що у прийнятті рішень усе одно залишається оцей політичний чинник. Тому те, що було проведено в Грузії, на мій погляд, дуже успішно. В Україні зараз ми працюємо в тому ж самому напрямку, але — з урахуванням особливостей нашої країни. Дуже добре запрацювала система електронних торгів ProZorro, яку два роки тому ми починали з грузинськими колегами-реформаторами. Вони тоді приїхали до нас із дизайном системи, котра вже працювала у Грузії, і пропонували: давайте просто візьмемо — і застосуємо. Та ми почали аналізувати і зрозуміли, що в Україні багато факторів, які доводять, що нам треба робити по-іншому. Тож ми зробили трохи інший дизайн системи, ніж він був у Грузії. І ця реформа зараз успішна. Вона вже працює. Вже ухвалили закон — всі стовідсотково переходять на систему електронних торгів. А два роки це починалося з повного несприйняття: мовляв, які там електронні торги. Тож у цьому випадку ми переконалися, що кожна реформа має бути обґрунтованою, спрогнозованою, прорахованою, тобто не можна сліпо копіювати досвід якоїсь країни, навіть якщо він там успішний, а потрібно враховувати особливості України. — Ви часто зустрічаєтеся з представниками різних бізнес-кіл: що їм заважає працювати найбільше, на що люди скаржаться? Чим, навпаки, задоволені? — Передусім почнемо з приємного: із задоволенням усі відзначили відкриття інформації електронних баз даних — з реєстрації, з майна й з усього іншого. Також позитивні відгуки про електронні сервіси. Ми спеціально наприкінці минулого року проводили опитування бізнесу, щоб з’ясувати проблеми й позитивні зрушення. Тож найбільше представники підприємництва звернули увагу на електронні сервіси й відкриття інформації. Це для них важливо, бо сучасний бізнес будується зокрема й на інформаційних технологіях. А на що скаржаться? Малий бізнес — на дуже низьку купівельну спроможність в Україні. Це зрозуміло — ми в кризі. Якщо дивитися на наявні в країні проблеми як на пиріг, то 90% проблем — це низька купівельна спроможність, низький рівень життя і, відповідно, зменшення стимулів до зростання. Частка ж у 10% стосується регуляторних проблем. Їх потрібно розв’язувати, тому що, знімаючи регуляторні бар’єри, ми все ж таки посилюємо поштовхи до зростання. — В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що 2016-й має стати Роком побудови довіри бізнесу до влади. У нашій країні це реально? — Реально. Зрештою, як і в будь-якій іншій країні, якщо будувати. Якщо ж нічого не робити, а просто чекати, то нереально. Тому ми просто не запитуємо себе: «Реально чи нереально?», а робимо. От я вважаю, що наша методологія і коли ми підштовхнемо всі міністерства працювати за цією методологією, це якраз побудова оцієї довіри і її передусім технологічна розбудова. Мало задумати красивий будинок — треба мати архітектурний план його побудови. Тому робота з використанням оновленої методології аналізу регуляторного впливу — це певний план побудови оцього красивого будинку довіри. Адже довіра передовсім базується на розумінні. Коли ти розумієш, хто і що робить, і можеш потім перевірити, зробили чи ні. — Коли, на ваш погляд, в Україні настане час бізнесу? — Він уже настав. Іншого джерела економічного зростання немає. Держава формується з платників податків: основний масив доданої вартості створює бізнес. І не має значення, велика це компанія чи маленький підприємець — і те, й те бізнес. Завдання держави — створити й забезпечити сприятливі рівні умови для його ведення. — «Укрзалізницю» теж можна вважати бізнесом, хоч і в державній власності. Як розвивається ситуація з тарифами, які Мінінфраструктури мало намір підвищити на 15% з 1 березня? Справді керівництво залізниці про щось радиться з бізнесом і готове йти на певні поступки? І чи є вже якісь висновки діяльності робочої групи, яка вивчає це питання? — Ми зараз робимо ту роботу, яку теоретично мав би зробити незалежний орган, який, до речі, планується — проект закону про нього уряд давно подав у Раду. Це так званий регулятор тарифів у сфері транспорту, котрий мав би працювати, як, приміром, Національна комісія з регулювання енергетики, тобто контролювати, встановлювати методологію й за цією методологією перераховувати тарифи. Оскільки цього всього немає, то доводиться нам контролювати ці тарифи. — Ще одне запитання, яке не втрачає своєї актуальності, — як зробити Україну привабливою для інвесторів? — Насправді інвестори зважають передусім на те, як застосовується законодавство до всіх. Окремих умов для інвестора бути не повинно. Всі мають працювати в однаково прозорих умовах. А питання інвестиційного клімату загалом — це і дерегуляція, і свобода підприємницької діяльності, й налагодження інструментів фіскальної політики, адміністрування, прозора робота митниці. Все потихеньку робиться. Хотілося б, звісно, швидше. Інвестор та й загалом бізнес має почуватися в Україні однаково добре: і іноземний, і український. Тоді інвестор радісно прийде в країну. — Одна з останніх новацій, запровадженням якої ви опікувалися, — обов’язковий розрахунок витрат малого бізнесу на проведення державного регулювання (так званий М-тест). Поясніть, що це таке й що цей тест дає як самим підприємцям, так і державі загалом? — Одне з наших нововведень — це аналіз регуляторного впливу, частиною якого є М-тест, що є новою філософією вироблення державних рішень. У європейській практиці це називається Small business test — тест малого бізнесу. За його допомогою пропонується рахувати видатки малого бізнесу. Адже будь-яка регуляція значно легше виконується великим бізнесом з точки зору затрат. Наприклад, якщо представник великого бізнесу витратить п’ять годин на заповнення якогось звіту, то для нього у затратах це буде непомітно. А для представника малого бізнесу ці п’ять годин — фактично втрачений цілий день роботи. Це вже зовсім інший відсоток витрат. Європейці давно дійшли висновку — спочатку думай про мале. Доцільно порахувати, чи реальне це регулювання за витратами для малого бізнесу, тільки тоді можна приймати рішення про впровадження певного регулювання. — Які ще новації ви запроваджуватимете в Україні найближчим часом? — Зараз концентруємо увагу на питаннях модифікації державного нагляду/контролю. Активно працювали в робочих групах у відповідному комітеті Верховної Ради, який підтримав низку проектів законів — і урядових, і депутатських, — де йшлося про вдосконалення самої рамки проведення державного нагляду/контролю, а також про впровадження мораторію на перевірки на рік, доки процес реформування цієї сфери не завершиться. Крім того, ми розробляємо певну методологію для тих, хто здійснює контроль від імені держави. У Британії це називається етичний кодекс для контролера, тобто суб’єкта, який здійснює контроль. Ми хочемо впровадити прямі інструктивні норми, щоб покращити відносини у процесі державного контролю/нагляду. Словом, якщо працювати, то роботи — непочатий край…
Ксенія Ляпіна: Час бізнесу вже настав Складна економічна ситуація, в якій — одночасно з війною на Сході — опинилася наша країна, дошкуляє практично кожному українцеві. Найчастіше — високими цінами й тарифами. Щоб ні ціни, ні тарифи не били по гаманцеві надто боляче, кажуть мудрі люди, потрібно пережити час непопулярних реформ. Як саме це зробити — і на рівні країни, й на рівні окремого громадянина — «Аналітичній службі новин» (АСН) розповідає голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна, котра точно знає, що час бізнесу в нашій країні вже настав, й саме бізнес витягне нашу країну з тієї прірви, в якій вона перебуває нині. — Ксеніє Михайлівно, давно планували зустрітися з вами, проте вклинитися у щільний графік поїздок голови Державної регуляторної служби просто нереально. Поділитеся результатами цих поїздок? — Ми активно їздили торік: були у Сумах, на Хмельниччині, на Полтавщині, в Одесі, Львові. Передусім зустрічалися з підприємцями, з об’єднаннями підприємців, які активно працюють з нашими секторами на місцях. Щоправда, наших представників в областях мало — всього по дві людини. Отже, ефективно виконувати свої повноваження вони можуть лише за умови тісної співпраці з об’єднаннями підприємців. Тож метою наших поїздок якраз і було налагодження тісних зв’язків з підприємництвом. Також ми розповідали про нові стандарти, сучасні методології в регуляторній політиці, які дають змогу правовим способом впливати бізнесу на державну регуляторну політику, зробити діалог більш конструктивним. Крім того, багато виступали у місцевих ЗМІ з роз’ясненнями. Як на мене, це було корисно як громадянам, так і, власне, уряду, який мусить пояснювати людям свою політику. — Вся країна нині уважно слідкує за перипетіями, які відбуваються довкола уряду: всі ці відставки, а потім повернення навряд чи додають комусь балів. На ваш погляд, уряд Арсенія Яценюка може працювати ефективно і що йому для цього треба? Що заважає? — Хочу уточнити, як я оцінюю ситуацію, що склалася. Вона — винятково політична. Деяким гравцям було вигідно створити відповідне інформаційне тло, на якому вирішувати свої питання. Це і відбулося. Переважна більшість громадян України після Революції гідності підтримувала ідею непопулярних реформ, та коли вони почалися, думки різко змінилися. Дуже важливо у такий болісний період пояснювати громадянам, що відбувається, якими будуть короткострокові й довготривалі наслідки. Непопулярні реформи переживали й інші країни: Польща, Грузія, країни Балтії. Тимчасове погіршення ситуації є природнім наслідком непопулярних кроків. Усе це робиться для того, щоб, здолавши труднощі, отримати плюси. Люди часто не розуміють, що таке непопулярні реформи. А належного рівня широкоформатної суспільної дискусії щодо цього так і не відбулося. — От ви кажете, що треба якийсь час прожити погано, щоб потім стало жити добре. Але у цього «погано» повинні бути якісь межі, й уряд повинен чітко сказати, коли має початися «добре». — Абсолютно правильно. — То чи може цей уряд чітко це сказати? Й чи здатен він зробити так, щоб після якоїсь межі життя почало принаймні вирівнюватися, а не й далі стрімко скочуватися в прірву злиднів? — Результати тих кроків, які уряд робить нині, будуть помітні тільки через певний час. Щоправда, він має не лише робити ці кроки, а й постійно пояснювати їхні наслідки. А шляхом розрахунків і прогнозування наслідків рішень якраз і можна передбачити межі складного періоду. Нині ж у суспільства виник певний інформаційний вакуум. Окрім того, ми як суспільство ніяк не можемо визначитися, чого хочемо: кажуть, що технократичний уряд. А що це означає, хтось загалом замислювався? Навряд. Понад те, мало хто насправді розуміє, що таке «технократичний» уряд. Тут же основне — не персоналії, а спосіб ухвалення рішень. У нас передусім рішення приймаються з точки зору політичної доцільності. Це і зрозуміло, бо й уряд формується у політичний спосіб. Проте ми всі втомилися від політичних воєн, є запит суспільства на те, щоб рішення влади приймалися на підставі експертних позицій. Тобто зробили заміри, порахували вартість для різних груп, визначили доцільність і лише після цього ухвалюємо рішення. Можливо, сьогодні, це рішення не подобається, але вже є чіткі підстави пояснювати його необхідність та актуальність, визначати терміни незручностей та прогнозувати, коли воно почне приносити користь. А це і є основним завданням технократичного уряду. Сьогодні можна дійти висновку, що за чинного способу формування уряду не варто сподіватися на прийняття рішень у технократичний спосіб. — Тобто чинний уряд не зможе працювати в технократичному ключі? — Я думаю, що якраз стати технократичним ні цей, ні наступний уряд за чинного способу його формування не зможе. — Це означає, що нам потрібно змінювати законодавчу базу? — Не зовсім. Нам насамперед треба змінювати практику державного управління і практику ухвалення державних рішень. Уряд потрібно підштовхнути ухвалювати свої рішення бодай на 60% на підставі аргументів і розрахунків, а решту 40% — керуючись політикою. Йдеться про те, що якщо ми не можемо перевести процес ухвалення рішень у виключно експертний, то давайте хоча б збалансуємо це співвідношення. Переважна більшість громадян України після Революції гідності підтримували ідею непопулярних реформ, та коли вони почалися, думки різко змінилися Найперший крок уже зроблено — ухвалено новий закон про державну службу, яким поставили певні нові завдання. До речі, яскравий приклад, як може працювати технократичний уряд, — Британія. Там уряди політичні, бо їх формує їхній парламент, вони мають політичні завдання. Кемерон не просто став прем’єр-міністром, тому що він експерт, а тому що він — політик, лідер своєї політичної сили. Але приймати свої рішення без зрозумілих розрахунків і аргументів він не може — бо в такому разі суспільство його не підтримає. Тому, будучи політиком, він має потужний апарат, який готує і виробляє рішення, а вже тоді міністри колегіально збираються й привносять у рішення оті 30 чи 40% політики. Але спочатку їм пропонують якісні рішення. Так діяти треба і нам. Закон про держслужбу створює підґрунтя для такої діяльності. Тобто якщо міністри — політики, решта — технократи. Вони вироблятимуть рішення, користуючись певними алгоритмами, певною логікою. Ці рішення не емоційні, а щоразу прогнозовані й прораховані. Інший важливий чинник — наша оновлена методологія вироблення проектів регуляторних актів. Адже якщо ми запровадимо вироблення рішень, які мають регуляторний характер, за якісною, схожою на британську, схемою, я переконана, що й на інших напрямках згодом також перейдемо до такої самої схеми ухвалення рішень. Мало хто насправді розуміє, що таке «технократичний» уряд. Тут же основне — не персоналії, а спосіб ухвалення рішень — А є спротив впровадженню цієї схеми? — Є, але він здебільшого пасивний, такий собі тихий саботаж. Люди ж звикли вже до певної практики й міняти щось їм дуже не хочеться. Наївно очікувати, що досить поміняти одну чи кілька особистостей в уряді — й це повністю змінить характер роботи виконавчої влади. Для цього треба змінити характер практик державного управління. А тоді вже стане зрозуміло, хто з політичних персон найбільше пасує до таких практик. Хто може приймати найвиваженіші рішення на підставі того, що виробляється цим якісним державним апаратом. Тому я як справжній технократ (а я таки технократ за першою освітою й мені легше мислити логікою й алгоритмами) мушу сказати, що роль особистості важлива, але ця особистість усе одно приходить у якусь систему. І роль цієї особистості змінюється від того, як працює ця система. Перебудувати систему — це завдання нині й стоїть перед нами, воно насправді дуже складне. Не тільки тому, що є пасивний супротив. Є й ті, хто зацікавлений, щоб такі розрахунки не робилися, щоб аналіз не проводився, бо в каламутній воді значно легше приймати якісь каламутні рішення. — Як ви гадаєте, чи минула вже Україна нижню точку економічної кризи? Й що потрібно зробити, аби економіка дала зростання? — Якщо агресія у бік України не посилиться й війна не стане більш гарячою, аніж зараз, можна сказати, що минули. Підтвердження цьому — статистика за 4-й квартал 2015 року, яка доводить, що починається дуже повільне, але зростання. Мушу сказати як економіст ліберального спрямування, що уряд певною мірою впливає на швидкість падіння чи зростання економіки, але повністю зупинити тенденцію — це все одно, що вважати, що ми скасуємо закон Ньютона. Це просто смішно. Так само й економічні закони: вони діють попри все. Але впливати на чинники, від яких залежить стан економіки, уряд може і посилювати чи послаблювати тенденцію, вирівнювати її. Стати технократичним ні цей, ні наступний уряд за чинного способу його формування не зможе Щоправда, повністю усунути такий чинник, як зовнішня агресія, ми не можемо, проте можна передусім дипломатичними методами максимально його послабити. Далі — впливати на фактори зростання. Йдеться про свободу підприємницької діяльності, основа якої — мінімум навантаження на бізнес. Адже іншого джерела зростання, ніж бізнес, немає. А вже чи треба комусь допомагати, то інше питання. — А треба? — Є прихильники точок зростання, які вважають, що треба вкладати гроші платників податків в окремі точки зростання. Приміром, надавати пільги окремим галузям — і вони будуть розвиватися. Є прихильники теорії, що держава в це втручатися не повинна, а має створювати рівні правила. Що ж до точок зростання, то вони проявляться через конкурентні переваги, і, відповідно, їм легше буде залучити капітали, передусім приватні. Але ми маємо зняти всі бар’єри для цього залучення. — Ви — прихильник теорії рівних умов? — Так, я вважаю, що перерозподіл будь-яких ресурсів через державу для нас неможливий. Таке явище прийнятне хіба що для сильної держави з демократичними традиціями, тому що там є певні запобіжники від занадто яскравих корупційних схем. А в країні, яка тільки шукає свій шлях і в якій ще державна влада поки що не вміє, як ми вже з’ясували, ухвалювати раціональні рішення, де високі ризики корупціогенності, при спробі перерозподілу суспільного ресурсу через державу в інтересах певних суб’єктів ці ризики лише зростають. Тож базовий і головний чинник — зняти всі бар’єри й дати бізнесу максимальну свободу. Наївно очікувати, що досить поміняти одну чи кілька особистостей в уряді — й це повністю змінить характер роботи виконавчої влади — Як фахівець, який багато років займався вирішенням питань малого бізнесу, як ви оцінюєте податкову реформу? — Глобальної реформи не відбулось, і уряд про це відверто каже. Істотні зміни правил гри на податковому полі відбулися, але назвати їх тією очікуваною суспільством глобальною податковою реформою поки що не можна. Звертаю увагу, що для мікробізнесу умови ми зберегли. Були спроби їх змінити, та завдяки спільним зусиллям і підприємницькій активності ми довели, що треба спрощену систему зберегти як таку. Тобто для малого бізнесу умови практично не змінились, навіть покращилися, тому що зменшили ЄСВ. Щодо великого бізнесу, то комусь сьогоднішня система ПДВ стала легшою, комусь, навпаки, складнішою. Головні зміни відбулись саме у системі ПДВ. Це сталося ще в 2014 році, коли запровадили електронні ПДВ-рахунки. Очікування від цього були різні, і поки що маємо різні реакції. Скарги на неповернення ПДВ ще є, хоч зміни, які набули чинності в 2016 році, мають привести до того, що повернення ПДВ буде автоматичним. А це означає, що найбільший фактор корупції в податковій системі, а це ПДВ, буде мінімізовано. Як це працюватиме — подивимось. Цього року реформою №1 оголосили реформу митниці, і це дуже правильне рішення. Йдеться про нові правила адміністрування: як контролювати на митниці проходження товару, як пропускати, як нараховувати — оце ключовий момент, що болить підприємцям — і європейським, і нашим. — Результат дерегуляції, якою займається очолювана вами служба, — скорочення дозвільних документів, що тягне за собою потребу спільного документообігу між багатьма структурами. Чи проблему вже розв’язано? Якщо ні, то які перспективи? — Насправді ця проблема якраз у процесі розв’язання, вже створено всю нормативну базу. Тобто надано змогу безоплатно отримувати всю інформацію у державних реєстрах органам державної влади і органам місцевого самоврядування, судам тощо, але є технічні питання. Для їхнього вирішення потрібен певний час. Основні реєстри вже мають між собою зв’язок. Іншими словами, при здійсненні реєстраційної дії вже у фіскальну службу за довідкою бігти не треба, тому що цю інформацію можна отримати горизонтально «орган — органу». Так само ДФС не повинна вимагати від вас копію вашого статуту, тому що вона має повне право ввійти в реєстр і подивитися статутні документи. І має не лише повне право, а й технічну змогу. Перерозподіл будь-яких ресурсів через державу для нас неможливий. Таке явище прийнятне хіба що для сильної держави з демократичними традиціями, тому що там є певні запобіжники від занадто яскравих корупційних схем Органи державної влади вже мають підписані між собою меморандуми-угоди про обмін цією інформацією, проте технічно реалізовані ще не всі можливості. Приміром, у державі є така база реєстрації обтяжень обмежень на нерухоме й рухоме майно. Якщо ваш автомобіль — у заставі в банку, це там фіксується. Проте сервісні центри, які стали наступниками колишніх МРЕВ, до цієї бази досі доступу не мають. Тому ще є випадки, коли продаються заставні автомобілі, а інформації про це у покупця немає. — До речі, попри те, що у нас у країні багато людей досить скептично ставляться до реформ, які провів у Грузії Михайло Саакашвілі, одна з реальних — те, що він справді зменшив кількість дозвільних документів. Як ви це оцінюєте? — Дуже позитивно — там було зроблено багато реформ, передусім дуже глибоко проведено дерегуляцію. Це було великою перемогою Кахи Бендукідзе, який обґрунтовував усе теоретично. До речі, він і Україні дуже допоміг, саме в оперативній ситуації. Бо немає повністю універсального алгоритму, як робити реформи у конкретному випадку. Це завжди пошук балансу, пошук розуміння, зокрема й політичного, тому що у прийнятті рішень усе одно залишається оцей політичний чинник. Тому те, що було проведено в Грузії, на мій погляд, дуже успішно. В Україні зараз ми працюємо в тому ж самому напрямку, але — з урахуванням особливостей нашої країни. Дуже добре запрацювала система електронних торгів ProZorro, яку два роки тому ми починали з грузинськими колегами-реформаторами. Вони тоді приїхали до нас із дизайном системи, котра вже працювала у Грузії, і пропонували: давайте просто візьмемо — і застосуємо. Та ми почали аналізувати і зрозуміли, що в Україні багато факторів, які доводять, що нам треба робити по-іншому. Тож ми зробили трохи інший дизайн системи, ніж він був у Грузії. І ця реформа зараз успішна. Вона вже працює. Вже ухвалили закон — всі стовідсотково переходять на систему електронних торгів. А два роки це починалося з повного несприйняття: мовляв, які там електронні торги. Тож у цьому випадку ми переконалися, що кожна реформа має бути обґрунтованою, спрогнозованою, прорахованою, тобто не можна сліпо копіювати досвід якоїсь країни, навіть якщо він там успішний, а потрібно враховувати особливості України. — Ви часто зустрічаєтеся з представниками різних бізнес-кіл: що їм заважає працювати найбільше, на що люди скаржаться? Чим, навпаки, задоволені? — Передусім почнемо з приємного: із задоволенням усі відзначили відкриття інформації електронних баз даних — з реєстрації, з майна й з усього іншого. Також позитивні відгуки про електронні сервіси. Ми спеціально наприкінці минулого року проводили опитування бізнесу, щоб з’ясувати проблеми й позитивні зрушення. Тож найбільше представники підприємництва звернули увагу на електронні сервіси й відкриття інформації. Це для них важливо, бо сучасний бізнес будується зокрема й на інформаційних технологіях. А на що скаржаться? Малий бізнес — на дуже низьку купівельну спроможність в Україні. Це зрозуміло — ми в кризі. Якщо дивитися на наявні в країні проблеми як на пиріг, то 90% проблем — це низька купівельна спроможність, низький рівень життя і, відповідно, зменшення стимулів до зростання. Частка ж у 10% стосується регуляторних проблем. Їх потрібно розв’язувати, тому що, знімаючи регуляторні бар’єри, ми все ж таки посилюємо поштовхи до зростання. — В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що 2016-й має стати Роком побудови довіри бізнесу до влади. У нашій країні це реально? — Реально. Зрештою, як і в будь-якій іншій країні, якщо будувати. Якщо ж нічого не робити, а просто чекати, то нереально. Тому ми просто не запитуємо себе: «Реально чи нереально?», а робимо. От я вважаю, що наша методологія і коли ми підштовхнемо всі міністерства працювати за цією методологією, це якраз побудова оцієї довіри і її передусім технологічна розбудова. Мало задумати красивий будинок — треба мати архітектурний план його побудови. Тому робота з використанням оновленої методології аналізу регуляторного впливу — це певний план побудови оцього красивого будинку довіри. Адже довіра передовсім базується на розумінні. Коли ти розумієш, хто і що робить, і можеш потім перевірити, зробили чи ні. — Коли, на ваш погляд, в Україні настане час бізнесу? — Він уже настав. Іншого джерела економічного зростання немає. Держава формується з платників податків: основний масив доданої вартості створює бізнес. І не має значення, велика це компанія чи маленький підприємець — і те, й те бізнес. Завдання держави — створити й забезпечити сприятливі рівні умови для його ведення. — «Укрзалізницю» теж можна вважати бізнесом, хоч і в державній власності. Як розвивається ситуація з тарифами, які Мінінфраструктури мало намір підвищити на 15% з 1 березня? Справді керівництво залізниці про щось радиться з бізнесом і готове йти на певні поступки? І чи є вже якісь висновки діяльності робочої групи, яка вивчає це питання? — Ми зараз робимо ту роботу, яку теоретично мав би зробити незалежний орган, який, до речі, планується — проект закону про нього уряд давно подав у Раду. Це так званий регулятор тарифів у сфері транспорту, котрий мав би працювати, як, приміром, Національна комісія з регулювання енергетики, тобто контролювати, встановлювати методологію й за цією методологією перераховувати тарифи. Оскільки цього всього немає, то доводиться нам контролювати ці тарифи. — Ще одне запитання, яке не втрачає своєї актуальності, — як зробити Україну привабливою для інвесторів? — Насправді інвестори зважають передусім на те, як застосовується законодавство до всіх. Окремих умов для інвестора бути не повинно. Всі мають працювати в однаково прозорих умовах. А питання інвестиційного клімату загалом — це і дерегуляція, і свобода підприємницької діяльності, й налагодження інструментів фіскальної політики, адміністрування, прозора робота митниці. Все потихеньку робиться. Хотілося б, звісно, швидше. Інвестор та й загалом бізнес має почуватися в Україні однаково добре: і іноземний, і український. Тоді інвестор радісно прийде в країну. — Одна з останніх новацій, запровадженням якої ви опікувалися, — обов’язковий розрахунок витрат малого бізнесу на проведення державного регулювання (так званий М-тест). Поясніть, що це таке й що цей тест дає як самим підприємцям, так і державі загалом? — Одне з наших нововведень — це аналіз регуляторного впливу, частиною якого є М-тест, що є новою філософією вироблення державних рішень. У європейській практиці це називається Small business test — тест малого бізнесу. За його допомогою пропонується рахувати видатки малого бізнесу. Адже будь-яка регуляція значно легше виконується великим бізнесом з точки зору затрат. Наприклад, якщо представник великого бізнесу витратить п’ять годин на заповнення якогось звіту, то для нього у затратах це буде непомітно. А для представника малого бізнесу ці п’ять годин — фактично втрачений цілий день роботи. Це вже зовсім інший відсоток витрат. Європейці давно дійшли висновку — спочатку думай про мале. Доцільно порахувати, чи реальне це регулювання за витратами для малого бізнесу, тільки тоді можна приймати рішення про впровадження певного регулювання. — Які ще новації ви запроваджуватимете в Україні найближчим часом? — Зараз концентруємо увагу на питаннях модифікації державного нагляду/контролю. Активно працювали в робочих групах у відповідному комітеті Верховної Ради, який підтримав низку проектів законів — і урядових, і депутатських, — де йшлося про вдосконалення самої рамки проведення державного нагляду/контролю, а також про впровадження мораторію на перевірки на рік, доки процес реформування цієї сфери не завершиться. Крім того, ми розробляємо певну методологію для тих, хто здійснює контроль від імені держави. У Британії це називається етичний кодекс для контролера, тобто суб’єкта, який здійснює контроль. Ми хочемо впровадити прямі інструктивні норми, щоб покращити відносини у процесі державного контролю/нагляду. Словом, якщо працювати, то роботи — непочатий край…
За кордоном
У Лондоні знайшли гігантського щура вагою 11 кілограмів і більше метра завдовжки
У Лондоні на дитячому майданчику знайшли величезного щура розміром з чотирирічну дитину. Про це пише Telegraph.
Щур важить більше 25 фунтів (це більше 11 кілограмів), тварина була розміром більша, ніж кіт. Довжина гризуна - 4 фути (1,2 метра). Мертвого щура знайшов газовий інженер Тоні Сміт під час роботи в багатоквартирному будинку в центрі Лондона. Гігант був у кущах поряд з дитячим майданчиком в районі Хакні-Даунс на півночі Лондона.
«Це найбільший щур, якого я коли-небудь бачив за все своє життя. У мене є кішка і джек-рассел (порода собак) і він був більший, ніж вони обидва разом узяті. Я б сказав, що він був близько чотирьох футів. Ми збиралися викинути його у сміття, але, перш ніж це зробити, ми вирішили, що треба його сфотографувати, інакше люди не повірять, що це реально», - розповів Сміт.
Він дав щура потримати знайомому електрику Джеймсу Гріну, щоб можна було зробити фото.
Photo: Tony Smith/SWNS.com
У Лондоні знайшли гігантського щура вагою 11 кілограмів і більше метра завдовжки
У Лондоні на дитячому майданчику знайшли величезного щура розміром з чотирирічну дитину. Про це пише Telegraph.
Щур важить більше 25 фунтів (це більше 11 кілограмів), тварина була розміром більша, ніж кіт. Довжина гризуна - 4 фути (1,2 метра). Мертвого щура знайшов газовий інженер Тоні Сміт під час роботи в багатоквартирному будинку в центрі Лондона. Гігант був у кущах поряд з дитячим майданчиком в районі Хакні-Даунс на півночі Лондона.
«Це найбільший щур, якого я коли-небудь бачив за все своє життя. У мене є кішка і джек-рассел (порода собак) і він був більший, ніж вони обидва разом узяті. Я б сказав, що він був близько чотирьох футів. Ми збиралися викинути його у сміття, але, перш ніж це зробити, ми вирішили, що треба його сфотографувати, інакше люди не повірять, що це реально», - розповів Сміт.
Він дав щура потримати знайомому електрику Джеймсу Гріну, щоб можна було зробити фото.
Photo: Tony Smith/SWNS.com
Суспільство
Виявлено місце видобутку бурштину, де працюють сотні людей та одиниць техніки
У Рівненській області сотні людей і велика кількість різноманітної техніки видобувають бурштин, абсолютно не приховуючи своєї діяльності. Про це йдеться в повідомленні на сторінці в Facebook руху Автомайдан.
«Перебуваємо зараз біля с. Кухітська Воля Рівненської області. Тут жесть, сотні людей одночасно видобувають бурштин. Море різноманітної техніки: трактори, екскаватори, в тому числі десятки працюючих насосів, які намивають бурштин. Ніхто нікого не боїться, не ховається, навіть блокпостів жодних немає. Народ просто приїжджає на мотоциклах, автомобілях і просто біля дороги починає працювати», - сказано в повідомленні.
При цьому в повідомленні зазначається, що всього цього правоохоронці не помітити просто не могли.
Виявлено місце видобутку бурштину, де працюють сотні людей та одиниць техніки
У Рівненській області сотні людей і велика кількість різноманітної техніки видобувають бурштин, абсолютно не приховуючи своєї діяльності. Про це йдеться в повідомленні на сторінці в Facebook руху Автомайдан.
«Перебуваємо зараз біля с. Кухітська Воля Рівненської області. Тут жесть, сотні людей одночасно видобувають бурштин. Море різноманітної техніки: трактори, екскаватори, в тому числі десятки працюючих насосів, які намивають бурштин. Ніхто нікого не боїться, не ховається, навіть блокпостів жодних немає. Народ просто приїжджає на мотоциклах, автомобілях і просто біля дороги починає працювати», - сказано в повідомленні.
При цьому в повідомленні зазначається, що всього цього правоохоронці не помітити просто не могли.
Відео20:17
Публікації21:34
Політика
Фантастичний футбол Порошенка з Яценюком
«Надвоє баба ворожила: або помре, або буде жила» – ця приповідка гарно ілюструє «стратегії» і «програми виходу з кризи» від сильних нашої країни. Можновладці ледь не хором співають: кидати Україну в дочасні парламентські вибори – це зашкодити країні. Зокрема, про це говорили Президент Петро Порошенко й Прем’єр Арсеній Яценюк, представники парламенту. Але водночас політики, закликаючи до миру і дієвості, продовжують поглиблювати конфлікти й… готуватися до виборів.
Зверніть увагу на мажоритарників. Вони не вилазять із округів, усіляко нагадують виборцям: «Ось я! І я найкращий». А в заявах лідерів усе більше слів, які хочеться чути: починаючи від грандіозного ремонту доріг і закінчуючи окресленням часових меж повернення тимчасово окупованих територій.
Обіцянка – цяцянка
Знаково й те, що Президент Петро Порошенко сказав турецькому телеканалу TRT World, що дострокові вибори не оголошуватиме, нехай у ВР-8 більшість створюють і працюють. Але у цьому ж інтерв’ю відзначив: він сподівається, що Україна відновить контроль над усією територією Донецької й Луганської областей до 2017 року, а на відновлення нашої влади в Криму піде більше часу, але цьому нема альтернативи (хоч іще 24 лютого він казав, що «навіть за найоптимістичнішого сценарію на Донбасі, навіть за тривалого перемир’я, яке перейшло б у політичне врегулювання та сталий мир, військова загроза зі Сходу залишиться актуальною в короткостроковій і довготривалій перспективі»).
Те, що Президент озвучив часові рамки відновлення контролю за кордоном на Донбасі, дуже важливо. І хочеться сподіватися – війні скоро край. Але чомусь одразу згадалося про обіцяне кандидатом у президенти Порошенком припинення антитерористичної операції на Сході. «Антитерористична операція не може i не триватиме два-три місяці. Вона повинна i триватиме години», – було сказано Петром Олексійовичем ще в травні 2014-го. Жаль, та це досі залишилося бажаним, а не доконаним фактом. І свіжі прогнози викликають підозри: а чи не на сподівання людей і ріст рейтингів президентської політичної сили вони спрямовані?
Dream team of Ukraine
Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк (якого Порошенко назвав у Туреччині реформатором, а стосунки з ним – фантастичними) на вимоги піти з Кабміну наче дражниться, кажучи, що Президент його має або підтримати, або звільнити. Робить це ефектно – через шпальти Financial Times. І з усвідомленням, що має імунітет до вересня, а відставити його примусово ніхто не зможе.
Він також акцентує, що дострокові вибори – найбільш неприйнятний варіант розвитку подій. Щоправда, у поєднанні з ними не вживає слова «ніколи», відзначаючи: це – один із варіантів виходу з політичної кризи. Інший – відновлення діяльності коаліції (казав Яценюк і про формування Президентом нового КМУ, але у нас парламентсько-президентська республіка, тому хоч формально, але розрубувати гордіїв вузол доведеться під куполом).
Та що ще цікаво, голова уряду почав активно опікуватися виборчо-інфраструктурними проектами. Акцентувати, що дороги – це не тільки змога швидше і безпечніше доїхати до місця призначення, не тільки зекономити на пальному і на ремонті автомобіля, а передовсім робочі місця, податки, інфраструктура, змога для людей заробити і для країни розвиватися. Схоже на передвиборчу активізацію. Бо так обіцяли дорожній рай усі прем’єри у різні роки.
Слово – не горобець
Поки Президент і Прем’єр обмінюються компліментами через закордонні ЗМІ та озвучують рецепти покращень, Верховна Рада з кожним днем усе менше схожа на орган, здатний стати майданчиком для пошуку політичного компромісу. А коаліційні потуги – ніби намагання оживити вдруге Франкенштейна. До того ж при цьому колеги лише ще більше сваряться.
Найяскравіші меседжі маємо від голови фракції Порошенка. «Якщо капітан футбольної команди обіцяв вивести клуб у Єврокубок, а натомість вилетів у сільську лігу, він має йти у відставку… Капітан не може під свист сільських уболівальників заявляти, через що м’яч на полі акціонерів клубу, а його команда – Dream team of Ukraine», – цитує Луценка прес-служба БПП, публікуючи його реакцію на інтерв’ю Яценюка Financial Times.
На це, звісно, відреагували в пропрем’єрській силі. Прес-служба «Народного фронту» опублікувала у відповідь коментар нардепа Олександра Дроздика, що замість хамських заяв на адресу чинного Прем’єр-міністра керівництво Блоку Петра Порошенка має вирішити, чи готове воно брати на себе всю повноту відповідальності за ситуацію в Україні. «Юрій Віталійович як «капітан»–очільник найбільшої фракції у парламенті завів свою команду в глухий кут… «Футболісти» кидають команду, дехто, формально залишаючись у складі, знайшов собі іншого – грузинського – «легіонера». Тепер ці гравці активно ганьблять своїх же колег по команді. Так, може, Юрію Віталійовичу, що примудрився розвалити найсильнішу команду у Верховній Раді, самому варто піти у відставку і віддати капітанську пов'язку комусь більш гідному?» – відповів Дроздик.
Оксиморон
Дивлячись на ці випади, важко повірити, що дві найбільші фракції парламенту зможуть домовлятися і взаємодіяти, гарантуючи ВР-8 життєздатність. Бо, вправляючись у футбольній термінології, можновладці переключилися на особисті симпатії й антипатій. Про пошук напрямів розвитку і зміцнення держави загалом не йдеться.
Чи має ситуація шанс змінитися? Виглядає, що в це слабко вірять і самі учасники процесу, усвідомлюючи, що дискусії більше схожі на шантаж, а пошук компромісу – на перетягування владної й фінансової ковдри. І тому, хоч щиро не хочуть виборів, активно готуються до них, забуваючи свої ж обіцянки, в словесній агресії поглиблюють конфлікт. Бо шоу має тривати, а ризики – варто диверсифікувати.
Робота і справи займають багато часу і забирають масу сил і енергії Спеціальні мантри для релаксації допоможут....
Кожна людина може проявляти хитрість час від часу Іноді без цього не домогтися успіху в справах або на роботі
Існують певні ознаки, якими можна визначити, бреше людина чи говорить правду Жести, міміка, тон голосу та інші....
Будинок — наша фортеця, адже саме у стінах рідного житла ми почуваємось у повній безпеці Якщо правильно заряди....
/-1,2971179485321-/
/-pc-/
Top