Заблуждения пенсионной реформы

Я вважаю, що пенсійну реформу в Україні потрібно допрацьовувати та враховувати інтереси людей, а на це потрібна політична воля!

Я вже більше 14 років займаюся захистом пенсіонерів, людей з інвалідністю, малозабезпечених громадян та інших людей, які потребують підтримки. І в першу чергу виступаю за запровадження справедливого пенсійного забезпечення громадян. Тому відстоюю точку зору щодо Пенсійної реформи, здійсненої урядом Володимира Гройсмана, як реформи невдалої, гібридної.

Ця реформа порушує конституційне право на пенсію половини майбутніх пенсіонерів, які в реальних економічних умовах не зможуть офіційно довести значно підвищений, 30-35 – річний трудовий стаж. До того ж в країні, де середній вік життя чоловіків 63 роки, ставити планку виходу на пенсію у 65 років занадто сувора вимога!

Головною маніпуляцією цієї Пенсійної реформи, в частині діючої солідарної системи, я вважаю зміну – пряме зменшення коефіцієнту страхового стажу у формулі розрахунку розміру пенсії з 1,35 до 1. Тобто держава свідомо зменшує видатки з бюджету на утримання пенсіонерів, які у переважній більшості все життя сплачували податки й відрахування до Пенсійного фонду.

За стандартами ООН, людина не може прожити менше ніж на 5 доларів на день, то вважається межею бідності. Й на пенсію, яка менше 40% розміру заробітку на попередній роботі, пенсіонер також не може звести кінці з кінцями. Українські пенсіонери, на жаль, давно й міцно відкинуті за межу бідності!

У мене є також своя позиція щодо введення другого рівня Пенсійної реформи - накопичувального. Проект закону є, але він дуже складний. Адже наша держава не в змозі поки що дати ніяких гарантій щодо збереження коштів у недержавних пенсійних фондах, в яких буде накопичуватися пенсія за новою системою. Люди не довіряють свої вклади недержавним структурам, бо немає чітких гарантій з боку держави на законодавчому рівні. У банках фонд гарантування вкладів і те обмежується для громадян сумою у 200 тисяч гривень. До того ж пручаються додатковому навантаженню роботодавці, яким доведеться також робити накопичувальні внески за своїх працівників.

Проект нового Закону вигідний деяким роботодавцям – власним промислових підприємств, які повинні перераховувати кошти робітникам, які мають 7,5 та більше років стажу на шкідливих виробництвах. Сама нова система повинна враховувати робітників, які знаходяться у списках виробництв, професій і робіт з важкими та шкідливими умовами праці. Тобто, більше 30% людей віком до 35 років можуть залишитися без пільгових пенсій, які вони заробили тяжкою працею.

Крім того, пропонується перевести фінансування пільгових пенсій робітників старше 35 років, які входять до списку № 1 (роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці) з підприємств, де працювали ці люди, на державний бюджет України. Таким чином, йде перекладання крупних фінансових витрат з пліч роботодавців на плечі українців, з податків яких ї наповнюється бюджет.

Не зовсім зрозумілий механізм нарахування пенсій при новій системі. Він буде визначатися підзаконними актами, що може ускладнити процеси нарахування та контролю за правильністю нарахованих сум.

Експерти також наголошують про те, що введення накопичувальної системи та сплата робітниками віком до 35 років своїх внесків у недержавні пенсійні фонди може привести до дефіциту коштів Пенсійного фонду, який виплачує пенсії по солідарній системі (якщо не буде введено підвищення ЄСВ, що також є додатковим тягарем для роботодавців та підприємців). Тобто, якщо робітники перестануть відраховувати внески у Пенсійний фонд, а стануть перечисляти їх у недержавні фонди, то це може призвести до нестачі коштів у ПФ для виплат нинішнім пенсіонерам.

Є також багато інших питань. Для вирішення вищезазначених я ініціював проведення опитування серед експертів, працюючих людей та пенсіонерів, круглого столу з залученням експертів у сфері пенсійного законодавства. Будуть напрацьовані конструктивні пропозиції по оптимізації нововведень та забезпечення гідних умов для всіх категорій громадян та держави.

Я завжди роблю акцент на тому, що такими важливими питаннями повинні займатися професіонали, і при прийнятті нових законів та соціальних програм законодавці повинні обов’язково враховувати інтереси громадян та країни.