Він любив людей, вірив у них, любив свою країну. Київ попрощався з Богданом Гаврилишиним

Сьогодні Україна попрощалася з відомим економістом, професором, благодійником і громадським діячем Богданом Гаврилишиним. Він пішов з життя 24 жовтня рано-вранці. Йому було 90 років.

Від самого ранку в Міжнародний інститут менеджменту, заснований Гаврилишиним, прийшли його друзі і рідні, а також прості українці.

«Батько любив людей, вірив у них, любив свою країну, - говорить дочка економіста Тіна. - Хотів реалізувати для своєї країни, для своїх близьких найкраще суспільство. Він говорив, що Україна має приголомшливий потенціал будувати майбутню країну, таку, яку ми всі хочемо.

Він повторював: «Все, що хочеш - зможеш, тільки вір у себе, а інші люди будуть у тебе вірити». Він багато працював, але неділя була завжди сімейним днем ​​- він був з нами, дітьми».

«Пам'ятаю нашу першу зустріч і його палаючі очі, - згадує Марічка з «Пласту» (Гаврилишин був активним членом Всеукраїнської скаутської організації «Пласт». - Авт.). - Зовні - це людина поважного віку, але коли дивишся в його очі, бачиш у них стільки добра і любові, що забуваєш про вік. Тим більше пластуни завжди звертаються на «ти». Слова «Друже, Богдане!» руйнували всі бар'єри, і було таке враження, що ти знаєш людину все життя. Це людина-історія! Він вірив у нашу країну. Це те, чому ми вчимо наших дітей, які приходять у «Пласт», - бути вірними Богові та Україні. І пан Богдан був таким. І коли ми хочемо пояснити, яким потрібно бути українцям патріотам своєї країни, ми наводимо його як приклад».

«Це людина, яка для мене особисто була, є і, я думаю, на небі буде таким великим камертоном, який завжди дає чистий звук, - сказав мер Львова Андрій Садовий. - Таких людей є небагато. Для мене таким камертоном є блаженніший Любомир Гузар, Мирослав Маринович. У таких великих людей - великі мрії».

«Богдан Гаврилишин розпочав бізнес-освіту не тільки в Україні, а й на всьому пострадянському просторі, - говорить президент МІМ Ірина Тихомирова. - Багато людей його називають дідусем, але я ніколи не могла назвати його так, бо я його бачила воїном. Він був людиною з дуже хорошим стратегічним баченням, умів планувати тактичні дії, досягати свого. Він ставив мету і був досить жорстким менеджером, який знав, чого хотів і чого прагнув, і вмів цього домагатися. Вважав, що молодь змінить Україну, говорив, що потрібна критична маса молодих управлінців, чесних, освічених, які знають мову, які бачили світ, для того, щоб не вигадувати щось своє, а взяти найкраще з міжнародного досвіду і адаптувати його в Україні», - розповідає про генія, який відійшов у вічність, Ірина Тихомирова.