Утриманці під контролем. Навіщо державі фінансувати партії

Проблема непрозорого фінансування політичних партій, "чорних кас" і тому подібних тіньових схем - одвічний "біль" української політики. Як відомо, в жовтні минулого року Верховна Рада України "з боями" прийняла закон про бюджетне фінансування партій, який набрав чинності в липні 2016-го. Але чи буде таким чином подолана політична корупція - залишається під питанням. Для простих же українців більш актуальне питання: наскільки доцільно в умовах економічної кризи, а простими словами - зубожіння людей, виділяти з бюджету сотні мільйонів на партії, які в розумінні електорату нічого не роблять, крім як крадуть гроші з державної скарбниці?

$20 мільйонів на 11 партій

За інформацією директора Українського інституту аналізу та менеджменту політики, політолога Руслана Бортника, «Закон про протидію політичній корупції та державне фінансування статутної діяльності політичних партій України» від початку викликав багато запитань.

Згідно з його нормами, з 290 зареєстрованих у країні партій право на бюджетне фінансування отримують 11. Для виконання закону до держбюджету необхідно закласти мінімум $20 млн або 440, 9 млн грн на рік! Їх пропорційно треба розділити між політсилами, які отримали не менше 2% голосів на загальнодержавному одномандатному окрузі на останніх парламентських виборах.

Голова ж Нацагентства з питань запобігання корупції Наталія Корчак днями повідомила суми, які отримають окремі партії. І пояснила - чому не всі.

«Блок Петра Порошенка, «Самопоміч», «Народний фронт» і Радикальна партія Олега Ляшка отримають кошти на фінансування статутної діяльності. Таке рішення прийняло Національне агентство з запобігання корупції на своєму засіданні сьогодні. Це кошти в розмірі 25% від загального розміру щорічного державного фінансування. Але НАЗК, відповідно до вимог чинного законодавства, не може надати такого фінансування партіям «Батьківщина» і «Опозиційний блок». Партія «Батьківщина» не надала Агентству своєї позиції щодо держфінансування. Партія «Опозиційний блок», незважаючи на публічну заяву про відмову від фінансування, так і не надала Агентству заяву в паперовому вигляді», - повідомила Корчак, додатково вказавши - які суми отримають партії.

 Новим партіям - "входу немає"

Бортник впевнений, що норми закону, за якими з держбюджету профінансують статутну діяльність партій, крім передвиборних кампаній і витрат на агітацію, "призведуть до того, що нові політичні проекти будуть автоматично позбавлені такої фінансової підтримки за рахунок українських платників податків", - сказав він. Навпаки, "старі" партії, які й так не відчувають проблем з фінансуванням, отримають додаткові інвестиції.

"Двопроцентний бар'єр був прийнятий абсолютно необґрунтовано, з незрозумілих причин. Адже в результаті нові політичні партії, нові проекти, які дійсно потребують фінансової, зокрема державної підтримки, її автоматично позбавляються. По суті, це підтримка з кишені виборця існуючих "сильних" партій. Хоча ні для кого не секрет, що такі великі партії і без того мають великі фінансові і медійні ресурси. Ці партії стануть ще сильнішими, а "слабкі", умовно кажучи, нові проекти - ще слабшими", - прогнозує він.

Партії "на гачку"

За оцінками політолога, норми, прописані в законі, явно вибіркові і написані для окремих великих політичних гравців.

Але одночасно державне фінансування статутної діяльності партій має й інший бік медалі.

"Для державного фінансування партії будуть зобов'язані пройти аудит. Не думаю, що в Україні є хоча б одна партія, яка здатна пройти такий аудит. Відповідно, будуть знайдені порушення, і керівництво таких партій буде підвішено на податковий і "кримінальний" гачок, а значить - залежність таких політичних партій від фіскальних і силових органів тільки посилиться... Таким чином партії опиняться "на гачку" силових органів, тієї ж Прокуратури", - вважає він, адже закон розширює повноваження силових і контролюючих органів в частині проведення" антикорупційної політики "та перевірок за тим, як партії будуть розпоряджатися державними коштами.

Зауважимо, низка партій вже заявила, що відмовляться від державного фінансування. "Так, наші лідери заявляли, що не претендуватимуть на держфінансування. Ми не будемо брати ці кошти", - підтвердили АСН в прес-службі "Опозиційного блоку".

Розпливчасті "внески"

Згідно із законом, тільки частина коштів на фінансування політичних партій буде виділятися з державного бюджету, а решту грошей партії зможуть отримувати як від фізичних, так і юридичних осіб. Щорічний внесок на користь партій з боку юридичних осіб не повинен перевищувати 800 розмірів мінімальної зарплати, а з боку фізичних осіб - 400 розмірів мінімальної зарплати. Тобто компанії можуть перерахувати 1,102 млн грн на рік, а окремий громадянин - 551 тис. грн.

"Це говорить про те, що "жорсткий" законодавчий бар'єр для продовження фінансування партій олігархами в документі так і не встановлено", - пояснює Бортник. У тексті документа розпливчасто вказані обмеження на "внески" в партійні фонди, а також фінансову підтримку ззовні, що завжди було і залишається політичною реальністю України. З цим згоден політолог Андрій Золотарьов. Він вважає, що таким чином парламентські політсили і  олігархи, які стоять за ними, ще більше монополізують свій політичний вплив. У сухому залишку "політичні гравці, які отримали державне фінансування і компенсацію витрат на вибори, фактично обклали даниною всіх громадян країни", - додав він.

Закон на "гальма"

У відповідь на всі подібні критичні зауваження один із авторів закону нардеп БПП Сергій Лещенко заявляє, що без його ухвалення побороти корупцію в Україні ніколи не вдасться. "Без чесних партій ніколи не буде чесної політики... багатою України. Бо всі гроші, які крадуться в країні з бюджету, крадуться через політику... Це start up по-українськи, якому б у Силіконовій долині позаздрили б і Цукерберг, і засновники інших відомих соціальний мереж", - упевнений він.

Депутат ще влітку заявляв, що закон навмисне "гальмують" через блокування роботи Національного агентства з питань запобігання корупції, необхідного для забезпечення виконання закону. Дійсно, Нацагентство з питань запобігання корупції ще минулого тижня мало прийняти рішення про виділення 25% від передбаченого законом фінансування основним партіям. Але відповідна інформація від НАЗК досі не надійшла. Хоча ще в середині літа НАЗК провело зустрічі з Радикальною партією Ляшка і "Батьківщиною".

"В цілому це близько 391 млн грн. Також необхідний 91 млн грн - на потреби агентства... Ці кошти не виділені з бюджету. Тобто законодавці прийняли закон, але не заклали навіть коштів на діяльність нашого агентства. Ми порахували навіть фінансування для партії, яка дотрималася квоти гендерної рівності (не менше 10% жінок. - Ред.), це партія "Самопоміч", яка, згідно із законом, повинна отримати приблизно 39 млн грн. Однак ці кошти не закладені в бюджеті, вони віртуальні", - скаржилася ще кілька місяців тому голова Національного агентства з питань запобігання корупції Наталія Корчак. За її словами, на жаль, агентство стало заручником ситуації: "Суспільство очікує від нашого агентства дуже багато, вотум довіри дуже великий... Ми не маємо права на помилку... Тому агентство повинне стати тією платформою, яка забезпечить підготовку не тільки комплексу антикорупційних законодавчих норм, а й формуватиме у суспільства розуміння негативного ставлення до корупції. Адже корупція - це психологічне ставлення до корупції тієї чи іншої людини. Скільки не було б політиків, чиновників, вони завжди будуть тяжіти до корупції... Жодна країна світу не поборола корупцію в повному обсязі", - зізнавалася Корчак.

А як у них?

Виявляється, на Заході фінансування партій давно під контролем. Так, згідно з дослідженням шведського аналітичного центру IDEA, фінансування партії за рахунок публічних коштів відбувається в 54% держав світу. Для Європи це показник ще вищий і досягає 84%.

Одним із лідерів регулювання в сфері фінансування політичної сфери є Велика Британія, яка вже в кінці ХІХ століття ввела жорстке регулювання щодо лімітів витрат на виборчу кампанію і проти можливості підкупу виборців. Так, у сучасній Британії діє спеціальний орган, який в рамках своїх компетенцій може навіть зайти в оселю члена, прихильника або приватного донора політичної партії без судового наказу. Однак навіть такі суворі регуляції не в змозі захистити політичну систему від періодичних скандалів.

Що стосується найбільшої економіки ЄС, то, наприклад, у Німеччині політичні партії існують за рахунок членських внесків, пожертвувань від фізичних та юридичних осіб і субвенцій з бюджету. Субвенції складають до третьої частини доходів політичної партії. Фінансову підтримку з держбюджету отримують всі політичні сили, які на парламентських виборах (в Бундестаг і Європарламент) отримали хоча б 0,5% голосів. Крім цього, держава доплачує партії за кожне євро, отримане як пожертва або членський  внесок. Політичні партії в Німеччині щорічно звітують про свої фінанси перед парламентом. За неналежний звіт - обов'язкове покарання порушника у вигляді грошового штрафу.

Ще одна європейська країна - Італія - ​​перебуває в перехідному періоді. Тут останнім часом було скасовано фінансування політичних партій за державні кошти. Це сталося в результаті серії гучних скандалів з незаконним привласненням грошових коштів з бюджету найбільшими політичними партіями силами.

Правда, в Європі є і приклади децентралізованої системи фінансування політичних партій. У Швеції майже немає контролю держави над фінансуванням політичних партій. Шведські експерти пояснюють це високим рівнем довіри до влади. Існує домовленість між політичними партіями про добровільне оприлюднення інформації щодо їхнього фінансування. Політичні партії отримують кошти з державного бюджету пропорційно тій підтримці, яку вони отримали під час виборів. Однак така система не характерна для Європи і Брюссель запропонував привести шведську модель до загальноєвропейського стандарту.

Що ж стосується США, то політичні партії на відміну від європейських є, скоріше, механізмом проведення дорогих політичних кампаній. У президентських виборах кандидати і партії можуть користуватися державною підтримкою. В такому випадку кандидат повинен дати згоду на певні обмеження щодо фінансування від приватних осіб. З цієї причини американську систему найчастіше звинувачують у тому, що кандидати сильно залежні від своїх спонсорів.