Паперовий літак свободи Виговського

«Я прошу великих людей звільнити наших дітей. Вони чекають, що ми їм допоможемо!» - каже Галина Виговська. Вона - мати засудженого в Росії українця Валентина Виговського. «Вони страждають, сидять у камерах-одиночках, їм не надходять від нас листи», - продовжує вона і просить Президента про допомогу: «Петре Олексійовичу, змилуйтесь над нами».

В очах Галини - сльози, її руки вогкі від хвилювання. Мама розповідає, як живе майже два роки без сина: «Знаєте, коли він зник, то я не відчувала, що він живий. Я потім на побаченні у Лефортово в Москві у Валика запитала, чому так сталося. Він мені відповів: «А я й не був живим, з мене всю душу вибили, тіло ходило окремо, колишнього Валика більше немає».

Про справу Валентина Виговського сьогодні відомо небагато, адже вона була і залишається засекреченою. Зі слів батьків знаємо, що Валика взяли у Криму у вересні 2014 року. На півострів він поїхав у справах. Навіть ночувати там не збирався. Його схопили на залізничному вокзалі представники так званої кримської самооборони і передали до рук ФСБ. Понад місяць батьки Валентина не знали, де їхній син. Його шукали СБУ та МЗС, але тільки в середині жовтня Україна отримала офіційну відповідь від компетентних органів Росії, що Виговського затримано і він прибуває в Лефортовському слідчому ізоляторі в Москві. Там він і просидів 18 місяців. Тривалий час без побачень із рідними та українським консулом. Його катували. «Я двічі прощався з життям», - напише згодом українець своїй мамі. 15 грудня 2015 року Московський обласний суд засудив українця до 11 років в'язниці «за шпигунство». Мовляв, «шпигун з України намагався купити в РФ технології двигуна Су-25», а для цього «вербував» людей у соцмережах».

У листах же Валентин Виговський писав, що в РФ йому пропонували працювати на Росію. «Молодий чоловіче, навіщо вам сидіти в тюрмі - служили б Батьківщині. Байдуже, якій батьківщині. Ось так дослівно й сказали, - розповідав він своїй мамі Галині в одному з листів. - Я відповів, як це яка різниця?! Не хотілося таких нюансів писати в листах, просто цирк, чесне слово, панове! Хочу швидше додому, набридло все це!»

Російський адвокат Ілля Новіков, узявся за справу вже після оголошення вироку. По скайпу він говорить: «Сподівався, що Валентин справді шпигун, - це значно спростило б його звільнення, спецслужби боролися б за свого». Але матеріали справи, які залишаються засекреченими, свідчать про протилежне. Виговського фактично звинуватили в тому, що він працював сам на себе, добуваючи таємні креслення літаків з метою подальшого продажу.

«Валентин з дитинства дружив з авіацією. Приходив до нас на завод, де ми будували маленькі літаки, всім цікавився. Це був живий інтерес. Валик - чесна людина, я не можу повірити, що він шпигував. Людина, яка продавала в житті автомобільні диски, не може ним бути», - каже друг сім'ї, авіаконструктор Віктор Ващенко, стоячи на сходах Українського дому.

Сюди Віктор прийшов підтримати сім'ю та привітати Валентина із днем ​​народження. 3 серпня йому виповнюється 33 роки.

За його спиною - плакати і фотографії. На одному з фото Валентин із сином. Малюкові й сьогодні тато пише особливі листи. Це єдині звісточки з Росії, котрі цензура пропускала українською мовою. «Кірюшка, привіт! Як у тебе справи? Чим ти займаєшся, поки мене поруч немає?» - написано в одному з листів. Хлопчик не знає, що його тато, якого він так чекає, перебуває у в'язниці. Рідні кажуть, що він працює в Москві і от-от приїде.

На це сподіваються й усі, хто прийшов на акцію. З вірою у визволення люди запускають у небо десятки паперових літачків. На крилах кожного - рядки з листів Валентина Виговського й адреса, куди можна йому написати: «ФКУ ІК-11 УФСВП Росії по Кіровській області, сел. Утробине, Кіровська обл., Росія, 613040. Вигівський Валентин Петрович, 1983». Але листи доходять лише російською мовою.