Протест на «зебрі»

Родичі полонених, військових і цивільних, перекрили рух на Повітрофлотському проспекті в Києві, таким чином вимагаючи якнайшвидшого звільнення своїх близьких з ув'язнення у так званих ДНР і ЛНР.

До полудня до посольства РФ підходять декілька жінок. З сумок і пакетів вони дістають фотографії молодих чоловіків. Це сини, чоловіки і батьки, які кілька місяців, а то й років перебувають у полоні у терористів у Донецьку і Луганську. Місцезнаходження деяких відомо, деякі вважаються зниклими безвісти.

«На сьогоднішній зустрічі з Іриною Геращенко та представниками СБУ нам сказали, що до червня будуть намагатися звільнити всіх. Але домовленості з тією стороною раз у раз зриваються - вона весь час змінює вимоги. Зараз готується обмін у форматі 25 наших людей на 50 їхніх. Поки Україна ще не готова віддавати всіх, але процес узгодження триває», - каже Вікторія Пантюшенко, дружина танкіста Богдана Пантюшенка, який потрапив у полон у січні 2015 року біля Донецького аеропорту.

Тим часом матері і дружини полонених пропонують Вікторії підписати звернення до президента РФ. Щоб передати його, вони і прийшли до дипломатів. У ньому прохання про сприяння у звільненні чоловіків і синів. Мовляв, є прямі докази, що серед проросійськи налаштованих бойовиків є і громадяни Росії, які утримують і українських військових, і цивільних.

Ранкову зустріч із Геращенко і представниками СБУ організував нещодавно створений рух матерів і рідних учасників АТО. «Ми створили цю організацію, щоб допомагати мамам хлопців, які перебувають у полоні, вважаються зниклими безвісти», - каже її голова Алла Макух. Її син Олександр рік провів у руках терористів і був звільнений 20 лютого. Сьогодні мама солдата говорить, що готова навіть налагодити зв'язки з родичами людей, які воювали на тому боці і зараз перебувають у полоні в Україні, щоб здійснювати контроль за умовами утримання полонених.

За акцією спостерігають декілька десятків поліцейських. І коли жінки з портретами починають рухатися в бік найближчого пішохідного переходу, йдуть за ними.

Протестувальники намагаються перекрити дорогу. Ступають на неї на зелене світло, а коли спалахує червоне, не поспішають залишати проїжджу частину. Їм допомагає це зробити поліція, нагадуючи про адміністративні порушення.

Щоб не порушувати правил дорожнього руху, а дорогу перекрити, йдуть до «зебри» неподалік. Починають ходити по ній із боку в бік. Водії не витримують. Вони сигналять і сваряться через відкриті вікна.

Жінки пропускають тільки «швидкі». Виникають перепалки. Поліція не втручається. Правоохоронці лише намагаються регулювати рух і раз у раз повторюють, що досвід показує, що можуть бути і бійки, і наїзди. Матері полонених звинувачують людей у ​​формі, що ті не діють.

Поліція тим часом чекала підкріплення. Але воно не знадобилося. Матері і дружини полонених українців залишили проїжджу частину. В СБУ ж родичам пообіцяли, що вже незабаром може відбутися обмін у форматі 25 на 50.