Згадати все: небезпечне мовчання Тимошенко

Парламентський пленарний тиждень традиційно не нудний. Пристрасті розпалюються. Коаліціанти сваряться. Публічно, прямо з трибуни, звучать обвинувачення в пособництві Кремлю: депутат від пропрем’єрської фракції «Народний фронт» Антон Геращенко викрив Юлію Тимошенко і «свободівців» у роботі на Путіна.

Слів Геращенко не добирав: «Рівень дискусії, піднятий партією «Свобода», «Блоком Юлії Тимошенко» і Юлією Володимирівною особисто, деякими фріками з БПП на ім’я (Сергій) Каплін, гірший, ніж рівень одеського Привозу», — заявив Геращенко, додавши, що «Свобода» і Тимошенко проводять кампанію, розпочату на замовлення Путіна. Свободівцям він порадив злитися з Опозиційним урядом, але вони не в коаліції, і в нашому випадку не будемо брати їх до уваги. А ось Тимощенко — «більшовик». І пригадавши Юлії Володимирівні провальний парламентський союз з Віктором Януковичем 2009 року, запідозривши в симпатіях до Кремля, можна було накликати театрально-трагічне розірвання на шматки коаліційної угоди.

Хоча?.. Якщо оцінити ситуацію, то Геращенко не був аж надто різким. І компромат дуже навіть «лайт». Згадавши трохи більше, можна було історії й цікавіші розповісти. І не тільки про кабальні газові контракти з РФ.

Можна і в голосуваннях цікаві штучки знайти, які підтверджують, що Юлія Володимирівна неодноразово вела спільну гру з «регіоналами». Яскравий приклад був незабаром після Помаранчевої революції. У січні 2005-го парламентарії розглядали депутатський запит народного депутата Ларіна С.М. до Президента України, Голови ВРУ та Генерального прокурора щодо неправомірних дій члена Центральної виборчої комісії Андрія Магери на президентських виборах 2004-го. Тоді «за» проголосували переважно регіонали і комуністи, а також частина бютівців, включаючи саму Тимошенко. Позиція ПР і КПУ тут цілком зрозуміла і прогнозована. Але ось у чому був інтерес Тимошенко? Питання.

А пам’ятаєте, як довго й наполегливо Тимошенко мовчала про Грузію в 2008-му? Як за неї віддувалися соратники, а фракція БЮТ поширювала заяву із закликом до парламенту зробити все можливе, щоб Україна не була втягнута в конфлікт у Південній Осетії на будь-чийому боці? А як лідер фракції БЮТ Іван Кириленко заявив, що агресором у війні на Кавказі була Грузія, а не Росія, пам’ятаєте? Якщо ні — освіжимо. Заступник голови фракції НУ-НС Роман Зварич в кулуарах ВР говорив з парламентськими журналістами про невизначеність відповідей представників БЮТ. Як невчасно для себе повз проходив Іван Кириленко. Скориставшись моментом, журналісти організували своєрідну очну ставку НУ-НС і БЮТ: попросили поставити запитання, що залишилися без відповіді. Зварич і запитав про готовність засудити акт російської агресії в Грузії. Кириленко відповів: «Категорично ні! Тому що агресію почала Грузія, а ми не сторона конфлікту».

Потім була скандальна заява про ознаки державної зради і політичної корупції в діях прем’єра Юлії Тимошенко, і про впевненість Секретаріату Президента в планах Кремля підтримати кандидатуру Тимошенко на майбутніх президентських виборах, і про мільярд доларів на її підтримку від РФ.

І ще одна показова історія з 2008 – про те, як тодішній президент Віктор Ющенко полетів на прем’єрському літаку. Юлії Тимошенко, яка дуже поспішала на зустріч з Путіним, знайшли приватний восьмимісний літак «Сессна» від перевізника зі Словенії, і вона таки встигла на зустріч з «російським колегою». Потім на прес-конференції прем’єрів РФ і України Путін сказав: «Мазурик якийсь поцупив літак». А Тимошенко — хихотіла. Ця історія з «мазуриком» закарбувалася в пам’яті. Решта забулося. На тій прес-конференції ще багато цікавого було.

Порийтеся в архівах, і ви натрапите на новини про те, що прем’єр-міністр Російської Федерації Володимир Путін назвав маячнею твердження, що за діями прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко є «рука Москви». Казав, що «це має смішний і комічний вигляд», а звинувачення пані прем’єра мало не в отруєнні пана Ющенка — просто якийсь паноптикум, і все було б смішно, якби не було так сумно.

«Нам сумно, що в нашого сусіда, великої європейської країни з багатомільйонним населенням, не вдається подолати процеси, які не дають нам змоги вибудовувати довгострокові економічні відносини», — нарікав тоді Путін, розповідаючи, як йому хочеться, щоб ділове партнерство не було заручником політики. Тоді він ще співав соловейком про те, що «Росія буде підтримувати український народ і поважати його вибір, яким би він не був», і «штучно ставлять багато запитань навколо Чорноморського флоту».

Що було потім? Розбрат, посилення позицій Януковича і наступна перемога останнього на президентських виборах 2010-го. Далі розповідати? ..

Тож усе пізнається в порівнянні. Тимошенко страшна в своєму прагненні до мети. І списувати її з рахунків зарано. Вона точно спробує взяти реванш, стати першою в країні. Вона поки мовчить, але ще прийде її час говорити.