Імпічмент, або Необережні бажання Президента

Те, чого так довго прагнув Петро Порошенко, здійснилося – він отримує всю повноту влади. Поки Президент нагадує парламенту про своє право дочасно розпустити його, за посилення своєї команди, за кожне призначення, за кожен промах, корупційний скандал, соціальну стабільність та інше відповідатиме особисто він. До того ж, хоч би скільки говорилося, що без спеціального закону про імпічмент Президента у відставку не відправити – Рада може це зробити.

Подвійне дно

Президент вимагає вже цього пленарного тижня визначитися зі складом коаліції та Кабміну. Арсеній Яценюк іде з Кабміну, звільняючи крісло креатурі пропрезидентської команди Володимиру Гройсману. А хоч парламентська більшість формується на базі двох найбільших фракцій – Блоку Петра Порошенка і «Народного фронту», та питатимуть більше з порошенківців, які зайняли позицію сильніших і мудріших за всіх.

Стовідсотково, що Раду й далі колотитиме. Результативні голосування силами лише депутатів від коаліції «БПП+НФ» забезпечувати буде важко. Доведеться домовлятися. І дуже сумнівно, що більшість двох проіснує довго. Скоріше, це коаліція з підготовки до дочасних виборів, у якій кожен тягнутиме у свій бік, навіть не намагаючись приховати старі образи і нові підозри.

А про те, що розподіл портфелів додасть конфліктності, годі й говорити. Гарантовано, окрім акцій з самореклами, як у випадку «Юрій Луценко – найкращий генпрокурор усіх часів і народів» чи «Сергій Лещенко себе пропонує», буде чимало бруду. На кандидатах в очільники міністерств та відомств чорні піарники зможуть гарно підзаробити.

Противсіхи по-новому

Перманентно сала за шкуру заливатимуть позакоаліційні парламентські сили, які йменують себе опозицією. Юлія Володимирівна та Олег Валерійович уже яскраво виступають. Хтось продовжує «рятувати простий люд від свавілля» звичною популістською риторикою, а хтось – яскравим шоу, навіть із залученням тварин.

Нічого нового не пробує вигадувати й «Опоблок». Вперто бубонить, що країні потрібні перевибори парламенту вже і негайно. Схоже, сподіваючись використати відпрацьовану після Помаранчевої революції схему. Розраховуючи на погіршення соціальної ситуації і втому від чвар нових «любих друзів». А регіонали-втікачі сплять і бачать, як тріумфально повернуться. (Приміром, Сергій Арбузов уже заявив, що навіть готовий очолити уряд.)  

Зрозуміло також, що Росія нас у спокої не залишить - допомагатиме розгойдувати ситуацію, адже наші чвари РФ більше, ніж на руку, бо лише підтверджують їхні тези щодо нашої нежиттєздатності.

Хід Кононенком

Тішить, що західні партнери продовжують допомагати (де – грошима, де – позицією). Тішить, правда, не всіх. Є й ті, кого увага США відверто нервує, тому починають діяти дивними для світу, але звичними для себе агресивними методами.

Погодьтеся, сумнівно, що, приміром, випадково з’явилося припущення, мовляв, у разі необхідності в рамках розслідування про нібито зниклі гроші, виділені на реформування прокуратури, можуть допитати посла США в Україні Джеффрі Пайетта, який користується дипломатичною недоторканністю. Або дуже постановочним виглядає те, як перед театром у неділю пізно ввечері на вулиці зачитують підозру у скоєнні злочину екс-заступнику генпрокурора Віталію Каську. Тепер варто чекати відповіді: наприклад, відновлення посиленої уваги до Ігоря Кононенка, ім’я якого вже не раз фігурувало в розрізі обвинувачень щодо причетності до офшорних схем, корупції та особистого контролю всіх кадрових призначень.

Буква закону

Одне слово, виглядає так, що насправді продовжаться конфлікт усіх з усіма і намагання наростити власну вагу через знищення конкурентів. В азарті можновладці ризикують загратися до ситуації «згорів сарай – гори і хата». І почати педалювати повну перезагрузку влади, тобто й дочасні президентські вибори, які «за політичної доцільності» все ж можливі і без спеціального закону. Адже імпічмент передбачений як одна з чотирьох підстав для припинення повноважень Президента (Конституція України. Розділ V. Президент України. Ст. 108).

Також є стаття 111 Конституції, яка прописує, що Президента України може бути усунено з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту «у разі скоєння ним державної зради або іншого злочину» за ініціативою більшості від конституційного складу Верховної Ради України (тобто не менше 300 депутатів), котра має для проведення розслідування створити спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

«За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину», – говорить Основний закон.

Хто крайній?

Йдемо далі. У регламенті ВР шукаємо главу 17 «Утворення тимчасових спеціальних комісій та тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України», де у статтях 87-88 чітко прописано формування ТСК, регламент їхньої роботи. Але то таке, організаційне. Цікавіше написане у главі 30-й, присвяченій порядку дострокового припинення повноважень Президента України за станом здоров’я, а також ініціюванню питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Звісно, для ініціювання імпічменту треба буде довести, що Порошенко скоїв злочин, державну зраду. Та, як казав один диктатор, була б людина, а стаття знайдеться.

Тому дуже хочеться, щоб дорослі і успішні люди припинили займатися політичним рейдерством і фактичним дерибаном. Бо завтра ситуація може стати ризиковою для тих, хто нині вважає, що її не тільки контролює, а й створює.

Наразі шанс вийти із затяжної кризи, яка призвела до фактичної відсутності довіри до уряду, дій влади у країні, де триває війна, ще є. Як і Президент, який мусить пам’ятати, як стояв під час Майдану на грейдері, і не перетворюватися на бульдозер, який доведеться зупиняти.