Відставки: справжні козирі у фальшивій грі

Хто ж кого переміг у кадрових боях у Верховній Раді? І що то було насправді: зрада чи перемога? Зрозуміти важко. Але можна. І до ранку, коли пристрасті й емоції вляжуться, а втома від багатогодинного трешу мине, кожен намагатиметься обґрунтувати, що переміг саме він чи його фаворит. Нині ж і вовки ситі, й вівці цілі. Та чи надовго?

Коса на косу

Аншлаг на пленарному засіданні ВР у вівторок 16 лютого 2016 року було гарантовано заздалегідь. Йому передувала неабияка інформаційна кампанія з привідкриттям сюжетної лінії. Обіцяли спецефекти і треш: переповнені списки охочих ініціювати відставку Арсенія Яценюка, останній бій прем’єра за посаду, поглиблення політичної кризи в Україні до рівня «Повне перезавантаження влади», тобто дочасних перевиборів і парламенту, й президента.

Зрозуміло, охочих побачити все на власні очі виявилося чимало. У гардеробах бракувало місця, у буфеті – продуктів. Натомість вранці топ-темою була хіба зміна зачіски Юлії Тимошенко, яка замість звичного «кошика» приміряла образ «блондинки з довгим волоссям», що викликало чимало насмішок. Найчастіше звучало: «Вона розплелася – чекай біди».

Сама Тимошенко, політична сила якої заявила, що за відставку уряду, який «з головою вгруз у корупцію», вправно позувала на камери – чудово знаючи, що саме вона нині зірка сесійної зали, оскільки зміна образу часто цікавіша за розгляд законопроектів в межах виконання плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України чи звіту Кабінету міністрів про хід і результати виконання Програми діяльності уряду.

Вода у ступі

У кулуарах було жваво, але пустопорожньо. Парламентарії роздавали заготовані полярні коментарі, які стосувалися здебільшого критики чи підтримки Яценюка та ворожіння, що ж там з підписами чи то за недовіру, чи то за відставку КМУ. «Важковаговики», які справді знають реальний стан справ, або не світилися в кулуарах, або рухалися ними надзвичайно швидко. Так, приміром, представник Президента у ВР Степан Кубів, гречно привітавшись, швидко покинув зону доступу ЗМІ.

Рядові депутати від різних фракцій, включно з БПП, у приватних розмовах зізнавалися, що поки нічого не відомо. І розв’язку слід чекати аж на вечір. Хоч були й такі «обізнані», хто намагався вперто зробити «зливи», приміром, про те, що Яценюка 100% відставлять уже сьогодні, що все вирішено. Ба, навіть члени «НФ» вже визначилися, хто з них перейде до «порошенківців», хто увіллється в групу Саакашвілі, а хто дружитиме з «тимошенківцями». Або ж що Ігор Кононенко вже до вечора складе депутатський мандат. Озвучувалися й інші фантазії. Та, на щастя, не всі ЗМІ кидалися на них, як голодний пес на кістку.

VIP-акценти

Натомість питання КМУ увесь час відкладалося. Офіційна причина – потреба проголосувати низку дуже важливих євроінтеграційних «безвізових» законів. Згодом – брак часу на розгляд урядового питання за повною процедурою. Та оскільки біля ВР запаркувалося дуже багато чорних елітних автомобілів, наростала підозра, що вирішено ще не все, й тривають консультації за участі сильних світу цього. Але долю КМУ пообіцяли вирішити на вечірньому засіданні, інтригуючи трилером.

Як тривожна музика перед страшною сценою була заява Президента Порошенка, його заклик не тільки до Яценюка, а й близького до нього самого Генпрокурора Віктора Шокіна (якого 15 лютого Касько звинуватив у кумівстві й корупції, подавши у відставку, на що отримав згоду Заходу). «Яценюка злили», – зашепталися в Раді.

Далі вся країна, й не тільки вона, спостерігала за понад чотиригодинною екзекуцією уряду. Спершу Яценюк розповідав про перемоги й зради, потім представники 16-ти парламентських комітетів аргументували свої позиції щодо страти чи помилування урядовців. Затим долучилися й представники фракцій та груп. Тож коли справа врешті дійшла до процедури волевиявлення парламентаріїв, усі були змучені і найбільше, що хотіли, так це піти додому. Але інтрига трималася. На тлі критики КМУ відставка чи висловлення недовіри виглядали дуже малою карою. Було зрозумілим і те, що програму дій уряду не затвердять, оскільки це б означало не просто затвердити перелік планів і обіцянок, а гарантувати КМУ рік, вільний від ініціації його відставки, що прописано у законі. Так і сталося.

Finita la commedia

Так ось, обіцяного звільнення Яценюка і Ко теж не відбулося: «за» лише 194 голоси з необхідних 226-ти. Це не тільки значить, що Арсеній Петрович з міністрами залишилися при посадах, а й гарантувало їм чистий спокій до вересня. Оскільки законодавець, прописуючи запобіжники від безперервного шантажу урядовців відставками, передбачив правило: повторне ініціювання цього питання може розглядатись не раніше, як на наступній черговій сесії Ради (ч. 2 ст. 87 Контитуції Украиїни), а вона буде у вересні 2016 року.

Що спромоглися, так це поставити команді Яценюка тверду двійку. Але визнання роботи уряду незадовільною не тягне за собою жодних правових наслідків. Якщо простою мовою: двійку поставити – поставили, але в табель вона не піде й зі школи за неї не виженуть. Отож хоч багато хто чекав від 16 лютого трилеру і падіння голів, отримали ми затяжне «мило». Тепер, кажуть обізнані люди, матимемо його продовження під назвою «відставка Шокіна» – за сценарієм, аналогічним до сценарію звільнення Яценюка.

За кадром

Здавалось би, що все дешево розіграли, аби вгодити розгніваному Заходу, який вимагає виходу з політичних сварок, припинення кумівства і реальної корупції, погрожуючи при цьому перекрити фінансування. Але зробили це так, щоб усі вітчизняні гравці залишилися при своїх інтересах та ще й обличчя зберегли. Це певно теж є. Та цікава ще одна обставина: перед початком засудження міністрів Рада стрімко проголосувала за скандальний законопроект № 3700. Він запроваджує свого роду імперативний мандат і дає змогу «чистити» партійні списки після виборів.

Цю ініціативу вже охрестили законом про партійне рабство, хоч офіційно стверджується, що він має дати дозвіл позбуватися «паршивих овець», які зрадили партію, й жодних підтекстів нема. Та за красивою обгорткою ховається небезпечна тенденція. Адже партійні боси зможуть на свій розсуд позбуватися неугодних і неслухняних.

Але чи не найбільше його ухвалення було потрібне саме президентській команді: якщо закон почне діяти, фракція Блоку Петра Порошенка зможе розблокувати рух своїх депутатів-списочників, яких зараз не може рекомендувати на посади у різних органах влади, бо наступним від БПП в Раду зайде не просто чужий, а «адвокат Коломойського» – Андрій Богдан.

Кінець чи початок

Ця ситуативна перемога порошенківців сумнівна. Схоже, що вирішуючи один дрібний бізнес-конфлікт, команда Порошенка на загал таки програла. Зокрема, Яценюк залишився прем’єром, попри всі коментарі, звернення й прогнози. До вересня він та його «Народний фронт», звісно, може цілковито самознищись – на це є 50-відсоткова гарантія. Інші 50% можна віддати на їхнє посилення (за умови правильно вибудованої стратегії).

У чому ж виграли ми всі, так це в тому, що дострокові парламентські вибори не відбудуться через відсутність уряду чи виходу «Народного фронту» з коаліції. Щоправда, поки не відомо, що далі робитимуть «Батьківщина» й «Самопоміч», які на шпагаті – члени коаліції з опозиційною риторикою і популістськими діями. Нудьгувати вони нікому точно не дадуть. Та хочеться вірити, що зрозуміють: політична турбулентність простому люду сидить у печінках.