Дам, але не вам

Скільки потрібно закінчити університетів і якого заокеанського топ-менеджера слід посадити в Мінфіні, щоб він написав, нарешті, бездефіцитний державний бюджет? Бо, повірте, дістали вже наші «розумники», які упродовж року нічого не роблять, а в грудні похапцем ліплять головний фінансовий документ і сирим кладуть під ялинку. Приймають же його… вночі, коли мало вже що розуміючі законодавці тупо тиснуть на кнопки (бо так у фракції наказали), думаючи при цьому більше не про бюджет та збіднілих співвітчизників, а про відпочинок на Канарах чи в якійсь іншій екзотичній країні до 22(!!!) січня.

Гульнули! На півмільярда!

До речі, гуляють по кілька тижнів у нас не лише народні депутати. Щоб народ не став тверезо дивитися на життя, його теж відправляють на тривалі новорічно-різдвяні канікули. І нікого, видно, не хвилює, в яку копієчку «влітають» бідній країні свята. А цифри вражають: за прогнозами директора економічних програм Центру Разумкова Василя Юрчишина, нинішній Новий рік під ялинкою обійдеться державі приблизно у 8% від місячного ВВП: це – 560 мільйонів доларів. Бо валовий внутрішній продукт у 2016 році прогнозується на рівні 85 мільярдів доларів. Тож на січень припаде приблизно 7 мільярдів доларів. Будь-яка інша країна давно вже вилетіла б в трубу, а нам – хоч трава не рости. Прозрівати починаємо хіба що тоді, коли  виймаємо з холодильника холодець та останню тарілку з салатами, а в сміттєвий бачок викидаємо «ензешну» порожню пляшку з-під шампанського чи горілки. Один мій знайомий, наприклад, після такого «похмілля» дуже засмутився: «Завод нас розпустив до 20 січня. Не знаю, що зароблю в цьому місяці й чи зароблю загалом. Замовлень же як не було, так і немає!»

І в такій ситуації опинилися багато вітчизняних підприємств, які дуже боляче реагують на падіння української економіки: за даними з відкритих джерел, за 2014-2015 роки Україна втратила понад 20% валового внутрішнього продукту. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк такі збитки пояснює, зокрема, втратою Донецька, Луганська й Криму. Але активних пошуків заміни втрачених підприємств іншими всередині країни не ведеться. Тому 2016-го економіка України (за оцінками експертів) продовжить падіння. Бо в меморандумі МВФ на нинішній рік заплановано ще й скорочення фінансування України від міжнародних кредиторів майже втричі: Захід починає втрачати інтерес до нашої держави, і співчутлива риторика міжнародних мас-медіа стосовно України все частіше змінюється детальними описами наших корупційних скандалів.

Внутрішні інвестори

Отже… Отже, нові фінансові надходження Україні потрібно шукати, не покладаючи дуже великих надій на ЄБРР та інші міжнародні фінансові інститути розвитку. І тут експерти радять владі порозумітися з… українськими інвесторами. Настав час, мовляв, доморощеним олігархам «поділитися» офшорними грошима з рідною ненькою. За яких умов – це вже повинні вирішити між собою влада з бізнесом. І у Президента України Петра Порошенка, як в одного з найбагатших українців (як повідомляли у ЗМІ, його статки лише за перший рік царювання зросли майже в сім разів), з’явилася нагода показати приклад іншим олігархам: гаранта всі вже ледь не прямим текстом закликають не вивозити продукцію з власних підприємств (скажімо, з Вінниці до Туреччини через… Великобританію) та мільярди доларів за кордон, а допомогти Україні у цей скрутний час фінансово. Як це робить для США американський мільярдер Марк Цукерберг, котрий вирішив після народження доньки віддати на добрі справи 99% акцій своєї компанії. Один з найбагатших бізнесменів планети у такий спосіб взявся змінити на краще світ. І не лише для своєї доньки, а й для інших дітей нового покоління.

Судячи з того, як Президент «розлучається» зі своїм бізнесом, 99% акцій належних йому підприємств він не віддасть. А от половиною своїх статків з Україною Петро Олексійович цілком міг би поділитися. І не зубожіли б ні його сім’я, ні його рідні та близькі. Натомість це був би, по-перше, достойний вчинок справжнього патріота, яким себе вважає Петро Порошенко. По-друге, Президент виконав би свої передвиборні бізнесові обіцянки й вимоги Конституції. І, нарешті, він би отримав моральне право «залучити» до благодійності решту олігархів. Ті, переконаний, змушені були б його послухати, бо в Україні «зріє» сильний соціальний вибух і на олігархів, зокрема й на пана Порошенка, чекають (як попереджує директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко) «серйозні політичні наслідки». Бо «як може сприйматися президент-олігарх, коли через війну економіка впала, добробут людей знизився, а його статки виросли?»

«Каса» не сходиться

Відомому соціологу вторить на своїй сторінці у «Фейсбуці» й екс-міністр фінансів, народний депутат України Віктор Пинзеник (БПП). Він, до речі, одним із перших у нашій державі почав говорити про те, що не можна з року в рік жити в борг і планувати видаткову частину бюджету більшою за дохідну. Адже загальновідомо, що бюджет – це баланс, рівновага між доходами й видатками. Парламент же її порушив, затвердивши (а Президент – підписавши) розбалансований головний фінансовий документ. Тож аби на кінець 2016 року вийти «на нулі» по дебіту з кредитом, уряд, за словами екс-міністра фінансів, планує «задіяти»… інфляцію, «податок, введення якого не потребує прийняття закону та гострих парламентських дискусій».  

Що бюджет-2016 прийнято насправді розбалансованим, скаже вам навіть школяр. Бо не можна при запланованих 595,1 мільярда гривень доходів витратити 684,5 мільярда! До такої арифметики міг вдатися лише той, хто вчився на двійки. Значить, або ж ми на цих 89,4 мільярда гривень, яких не вистачає, наберемо знову кредитів, або ж недофінансуємо на них, скажімо, медицину й освіту з її субвенціями. Останнє цілком можливе, бо в Україні, на жаль, охорона здоров’я та розум нації давно вже не ходять у пріоритетах.

Як і сільське господарство – локомотив економіки України. Виконуючи «рекомендації» МВФ і намагаючись максимально підвищити доходи бюджету, уряд пішов на різке урізання пільг аграріям, які й так мізерні порівняно з тими, що надають фермерам у ЄС та США. Йдеться про «спецрежимний ПДВ». Раніше податок на додану вартість повністю «осідав» на спеціальних рахунках аграріїв. Для власного використання! Тепер же рільники можуть розраховувати лише на його 15%, свинарі й пташники – на 50%, тваринники (ВРХ) – на 80%. За решту коштів бюджет планує «латати дірки».

До речі, чиї інтереси захищає МВФ, даючи нам (якщо так є насправді) «аграрні рекомендації», зрозуміло. А от коли українці, нарешті, самостійно ворушитимуть мізками, – запитання серйозне. За даними Державної служби статистики, аграрний сектор забезпечує майже 35% експорту товарів, 22% зайнятості населення та 13% ВВП країни, але держава продовжує «добивати» село. Матеріально, законодавчо: 24 листопада 2015 року, під час так званого дня аграрних питань у парламенті, наші законодавці визнали, що з листопада 2014 по листопад 2015 року вони ухвалили 287 законів, з яких лише чотири було спрямовано на поліпшення роботи в аграрному секторі.

Натомість силовиків законодавці, уряд і Президент люблять безмежно. Тому їх фінансування 2016-го (наприклад, МВС) зросло з 33,7 мільярда гривень у 2015-му до 40,8 мільярда нинішнього року. Політологи пояснюють це погіршенням рівня життя населення в країні: мовляв, влада намагається «задобрити» бійців спецпідрозділів, які захищатимуть її від протестувальників, котрих усе більше виходить на вулиці українських міст і сіл. Той, хто сподівається на силу, мабуть, забув застереження Наполеона: «Штиками можна зробити все, що завгодно, тільки сидіти на них не можна».

На бутерброд із чорною ікрою

А от про себе хороших народні депутати не забули: 906 мільйонів гривень (на 159 мільйонів більше, ніж торік) вони виділили в бюджеті на зарплати собі та своїм помічникам. Мабуть, для того щоб вистачало на харчування в дорогому ресторані в центрі Києва. Волосся дибки стає, коли бачиш, що в розореній війною країні їдять народні обранці: порція каре новозеландського ягняти з жареними лісовими грибами і гірчичним соусом, наприклад, в «елітній забігайлівці» коштує 629 гривень, ікра чорна – 1200 гривень, спагеті з морепродуктами, шпинатом і томатом – 568 гривень, сібас (не знав раніше навіть, що є така цінна, смачна та багата на протеїн риба) із запашними травами та овочами – 980 гривень. П’ють «Шампанське» в ресторані стомлені від спання в сесійній залі парламентарі за 3000 гривень, а за пляшку вина вони, не вагаючись, платять шість мінімальних українських заробітних плат! Запивають же елітну смакоту відвідувачі закладу французькою водичкою, щоправда, розлитою… під Одесою. Нардепам про це не говорять, бо ті можуть образитися, адже за маленьку пляшечку віддають 155 гривень.

Клієнтів ресторану (окрім народних депутатів у закладі частенько бачать чиновників різних міністерств, КМДА, бізнесменів) такі ціни не лякають. Не дивно тому, що в «бізнесовій харчевні» є іменні столики, які стоять вільними, чекаючи на господаря. У розпал сесійної роботи Верховної Ради журналістка однієї з телепрограм, яка влаштувалася в ресторан «на роботу», засікла, наприклад, тут одного з «найбідніших» парламентарів – заступника голови Комітету ВР з питань інформатизації та зв’язку Костянтина Усова (БПП). Згідно з декларацією про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014-й, Костянтин Глібович заробив позаторік… 7429 гривень. Має депутат квартиру загальною площею 15 квадратних метрів (члени сім’ї – таку ж майже халупку на 17 квадратних метрів).  Ні вкладів у банках, ні цінних паперів чи інших активів у пана Усова немає. Одне слово, бідняк-бідняком! Але це не перешкоджає йому смакувати в суперовому ресторані делікатесами.

Інший депутат (щоправда, сьомого скликання), колишній секретар Комітету ВР з питань податкової та митної політики, «свободівець» Ігор Кривецький, за словами журналістів тієї ж телепрограми, взагалі «прописався» в елітному ресторані, проводячи тут зустріч за зустріччю. Він, як сказав персонал закладу, є особистим другом власника ресторану, а тому заходить до зали із чорного ходу. Для Ігоря Ігоровича облаштували у дворі навіть власну парковку. Журналістка обслужила пана Кривецького без здачі за 4000 гривень. А член парламентського Комітету з питань європейської інтеграції, позафракційна депутатка Юлія Льовочкіна «перекусила» в ресторані за 20 тисяч гривень. Ще й дві пляшки вина взяла із собою.

«Кордон» виживання

А тепер порахуйте, якою повинна бути зарплата в депутата, щоб харчуватися в такому ресторані. І який бюджет має бути в України, щоб задовольнити такі апетити народних обранців та інших високих чиновників, які звикли жити на широку ногу (читай – за рахунок інших). Через те, на думку вже згаданого нами Віктора Пинзеника, бюджет-2016 залишив фактично без засобів до існування літніх людей в Україні. Бо те, що сьогодні пропонують їм як пенсії, є насправді допомогою для непрацездатних. І розраховувати на останню можна лише за умови, якщо закладений урядом ріст надходжень до бюджету становитиме 30%. Але «не можуть доходи казни вирости до 30% при рості економіки 2% та інфляції 12%. Тож нестачу коштів буде покрито за рахунок найбідніших верств населення», – наголошує екс-міністр економіки.

Чи не тому мінімальна зарплата – 1218 гривень – тримала в лещатах бідності українців із грудня 2013 по вересень 2015 року? А от інфляція у 2014 та 2015 роках зросла відповідно до 24,9 та 46,6%, ціни – більш ніж на 80%. Нову, підвищену на 13% «мінімалку», як кістку, кинули українцям у вересні 2015 року. Хоча вирішувати (на думку експертів) проблеми бюджетного дефіциту будуть і надалі за рахунок бідних. Ніхто навіть не печеться за пересічних українців, планка доходів яких опустилася нижче мінімальних соціальних стандартів – до так званого кордону виживання.

До речі, до кінця 2016 року цей кордон виживання у вигляді мінімальної зарплати в Україні має зрости(!!!) до 1550 гривень на місяць. Це Міністерство фінансів вважає ледь не досягненням. Пані Яресько часто буває за кордоном і має добре знати, наскільки принизливою є така «мінімалка». У сусідній з Україною Угорщині (далеко не найбагатшій в Європі країні) уряд підвищив мінімальну зарплатню в… десять разів. Нині вона становить 129 000 форинтів, або 333 євро. У перерахунку на українську грошову одиницю це майже 12 000 гривень. А ціни на продукти харчування в Угорщині ненабагато вищі, ніж в Україні. Деякі ж продукти тут можна купити навіть дешевше.

Одне слово, соромно за нашу багату і водночас бідну країну, її безграмотний бюджет, який і так не можуть справедливо поділити. Можливо, тому деякі народні депутати (після ситного та шикарного місячного відпочинку) запропонували в лютому внести зміни до головного фінансового документа країни.