Козирі в конфліктному процесі

Здавалося б, у тій ситуації, в якій перебуває зараз Україна, логічно було б забути всі внутрішні чвари і виступити єдиним фронтом, щоб справитися з тими викликами, які стоять перед нашою країною. Але ні: влада вирішує свої питання, а країна виживає не завдяки, а всупереч усім лихам і проблемам. Десь своє плече підставляють волонтери, десь - громадські організації. А якщо говорити про роль влади, то чим більше часу минає після Євромайдану і Революції гідності, тим більше розчарування відчуває суспільство, все частіше ставлячи собі запитання «Хіба за це ми стояли?».

І «це» у кожного своє: накрадені активи сім'ї, які так і не повернулися в державу, уникли покарання ті, хто стріляв на Інститутській, наявність фабрики «Рошен» у російському Липецьку, бездарні реформи, які і реформами складно назвати, подальше зубожіння населення, якому з посмішкою пропонують і надалі затягувати паски, конфлікти - приховані чи явні - у владі ... Чи можна в цьому випадку, як звикли, знову все списати на менталітет, добре розуміючи, що для Європи такий аргумент «не пройде»?! І, що важливо для пошуку виходу з ситуації, який конфлікт потрібно вважати найдеструктивнішим для країни?

Проблема №1 - три групи капіталу

Андрей ЕрмолаевЗараз багато говорять про приховане протистояння між Президентом Петром Порошенком і прем'єром Арсенієм Яценюком, а заодно - про роль у конфліктному процесі Арсена Авакова й Михайла Саакашвілі. Але чи так це важливо насправді для українського суспільства? «Особистість в історії - штука важлива, і вона часто впливає на хід процесу, - пояснює «Аналітичній службі новин» (АСН) директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв. - Але все ж таки визначальними є інтереси й політичні позиції. І проблема №1, яка зараз на поверхні, - це домінування у владі трьох груп капіталу: інвестиційний банкінг, олігархи та молода еліта, яка отримала величезний інвестиційний ресурс «завдяки» конфліктам в Україні. Ці три сфери, по суті, і визначають владу».

Але парадокс, на думку політолога, у тому, що, враховуючи критичний стан економіки, все, що зараз переживає суспільство у зв'язку з конфліктами, війною, злиднями, істотно впливає на соціально-економічний курс. «Домінування такого «радикально-ліберального» курсу призвело до того, що в суспільстві після подій 2014 року різко загострилися соціальні суперечності, і тільки мобілізованість війною поки стримує людей», - пояснює він, зазначаючи, що, на додачу до цього, останнім часом все більше розбігаються інтереси регіональних еліт, які несуть відповідальність за ситуацію у своїх містах, областях, з інтересами правлячих груп. «Тому конфлікт, передусім, навколо подальшого соціально-економічного курсу. Або він буде пов'язаний із більш зваженою політикою реіндустріалізації, або це буде продовження радикально-ліберальної політики, пов'язаної з оптимізацією бюджету та з інвестуванням тільки тих сфер, які привабливі лише для правлячих груп. Навколо цього, власне, і конфлікт», - переконаний Єрмолаєв.

Винна ... Конституція?

Вадим КарасевНіжна «любов» між Порошенком та Яценюком, яка давно встигла набриднути суспільству, має зовсім не особистісне несприйняття, як вважають багато експертів. На думку директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, цей конфлікт має більш глибоке коріння, яке закладене в Конституції України, що закріплює дуалізм виконавчої влади. «Конфлікти у владі є завжди, без конфліктів немає й політики. Для того політика і існує - як спосіб, як механізм для вирішення політичних, соціально-економічних конфліктів, - пояснює Вадим Карасьов АСН. - Що стосується конфліктів у нашій політиці на рівні Кабмін - Президент, це не конфлікт особистостей, а загальний. Проблема нашої нинішньої аналітики в тому, що ми всі конфлікти зводимо до персональних, тоді як особистості лише обрамляють більш глибокий, тобто структурний, фундаментальний, інституційний рівні. А в чому інституційний рівень конфлікту, якщо абстрагуватися від особистостей, персон Президента і прем'єр-міністра? У тому, що в нас дуальна структура виконавчої влади».

Як зазначив політолог, в американській системі голова виконавчої влади - всенародно обраний президент. Що стосується європейських політичних систем (насамперед парламентських, парламентсько-президентських), то там голова виконавчої влади - прем'єр-міністр. «У нас же склалася ситуація, пов'язана з тим, що в Конституції редакції 2006 року передбачається гібридний характер виконавчої влади. І президент впливає на виконавчу владу, і прем'єр теж. І така двоголова, гібридно-дуальна система виконавчої влади підживлює усілякі конфлікти, особливо якщо в економіці ускладнюється ситуація, якщо багато проблем в енергетиці, - роз'яснює Вадим Карасьов. - Також є ще різні інтереси різних груп з приводу контролю над фінансовими потоками, плюс соціальна ситуація неблагополучна. Такі соціально-економічні погіршення тільки підживлюють і провокують конфлікти у владі. Якби ситуація в економіці була позитивна, і конфліктів було б менше. Але це не означає, що їх не було б взагалі. А все тому, що цей конфлікт закладено до Конституції тої редакції 2004-2006 року, яка зараз функціонує».

Якщо грошей немає, повноваження не зарадять

Виктор НебоженкоНа думку ж директора Соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, найбільшу увагу варто звернути на конфлікт між органами центральної влади та органами місцевого самоврядування, а не на прояви якоїсь агресії між чиновниками. «Існує конфлікт між центральною владою і місцевими органами влади. Наприклад, місцеві органи влади отримали децентралізацію і можливість розподіляти гроші всередині своїх регіональних структур, і разом з тим цих грошей немає, - коментує він ситуацію, що склалася, «Аналітичній службі новин». - І Київ, вперше віддаючи якісь повноваження, разом з тим відмовляється віддавати гроші (їх просто немає) місцевим органам влади. Це конфлікт, але про нього не говорять. Я вже не кажу про розподіл фінансових потоків між різними регіонами: Одесою, Львовом, Києвом і Дніпром. Конфліктів у владі дуже багато, але ми просто бачимо те, що на поверхні».

Експерт підкреслив, що вистачає конфліктів і всередині парламенту. «Є відверта промосковська група, яка існує у всіх фракціях і виступає явно проти України, намагаючись створити конфліктні ситуації під час голосування тощо, - зазначає він. - Дуже багато конфліктів у владі, а не тільки ті особистісні, які ми з вами бачимо, що хтось у когось жбурнув стакан або кулаком вдарив. Це вторинне. Але конфлікти різко послаблюють здатність України до самоврядування. У такому разі вона потребує зовнішнього впливу, чи то західного, чи то російського. Крім того, це не дає їй можливості проводити реформи. Навіть там, де зовні все добре, конфлікт між Києвом і місцевою владою буде дуже жорстким».

Віктор Небоженко виділяє у Верховній Раді ще кілька «підвидів» конфліктів. Зокрема, це конфлікт між людьми, які заробляють на парламенті, і тими, які хочуть перевиборів. «Це ж величезний конфлікт - ті, хто краде, і ті, хто хоче реальних змін, - підкреслює експерт. - Або ті, хто орієнтуються на Захід, і ті, які фальсифікують бюджет для того, щоб ще на рік утримати Україну від ЄС. Шляху рішень немає. Це величезне багаття, яке зайнялося у 2014 році під час Майдану, і воно повинне вигоріти. Можливо, десь підуть люди, десь зникнуть партійні структури, десь буде підписано компроміс, десь знайдуть нові реформаторські рішення. Єдиного цілісного рішення тут немає. До того ж, в Україні немає культури вирішення конфліктів. У нас якщо конфлікт, то він до кінця».

Брак політичної культури

Александр ДемьянчукДо того ж, як вважає завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук, - на тлі того, що нині відбувається в країні, - населення отримує значно менше інформації, ніж повинно. І це стосується не тільки дій влади, але й мотивів, чому приймається те чи інше рішення. «Це, наприклад, ті ж рішення, які приймав Кабінет Міністрів і щодо податків. Відверто кажучи, те, що Верховна Рада проголосувала нові податки або залишила чинними певні одіозні старі податки, це не тому, що Рада повністю згодна з Кабінетом Міністрів і підтримує його політику. А тому, що був досить серйозний тиск на депутатів - до загроз залишити країну без грошей і без дотацій МВФ. І внаслідок цього парламент пішов на поводу в уряду і прийняв той бюджет, який ми маємо. Треба розуміти, що Кабмін - це інститут колективної відповідальності, Президент - інститут особистої відповідальності. Порошенко зовсім не хочеться, щоб його рейтинг настільки сильно падав, як він зараз падає. Зрозуміло, що йому хочеться певних позитивних зрушень, досягнень, які Кабінет Міністрів забезпечувати відмовляється. Через це насправді й виникають конфлікти», - пояснив експерт.

Біда ще й у тому, зазначає директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков, що в нашій країні насправді відсутня політична культура, тобто люди не просто не хочуть, а не вміють домовлятися один з одним. «Конфліктів повно і у Верховній Раді, і в уряді, бувають і на обласному рівні. Найяскравіший приклад - конфлікт «Аваков - Саакашвілі», який перейшов в особистісну площину і вийшов у публічну сферу. Насправді це нормально. Так скрізь: і в політиці, і в житті, і у нас, і за межами країни. Вони виникають через відсутність політичної культури. Не в останню чергу це і просто відсутність контролю, безкарність. Адже це речі, за які ніхто не несе відповідальності. Така система безкарності сприяє дикунським витівкам», - підкреслює Павло Рудяков.

Александр ПалийВодночас політичний експерт Олександр Палій вважає, що ті конфлікти, які періодично виносяться на публіку, насправді несерйозні і їх вплив на процеси, що відбуваються в країні, занадто переоцінюється. Один же з найсерйозніших конфліктів, вважає політолог, - між головою Одеської облдержaдміністрації Михайлом Саакашвілі і прем'єром Арсенієм Яценюком: «Конфлікт між прем'єром Яценюком і Саакашвілі є. І наслідки можуть виникнути - аж до зміни прем'єр-міністра». І хоча конфліктні ситуації - це, скажімо, не наша національна риса (скандали бувають і в інших країнах, причому досить емоційні), експерти запевняють, що політичній культурі Україні вчитися треба. Причому починати варто вже зараз, щоб не було пізно.