Зарплата для депутата: для одного – не забагато?

Верховна Рада ухвалила постанови про позбавлення депутатських повноважень народних депутатів Злати Огнєвіч та Миколи Мартиненка. Зі Златою все зрозуміло: співачка, мабуть, знову повернеться на повноцінну сцену, бо працювати в парламенті далі не бачила сенсу. А от що буде з Миколою Мартиненком, якого за корупційний скандал колеги-депутати «пішли» з Верховної Ради лише з третьої спроби голосування, передбачити важко.

До речі, вітчизняні експерти відзначають останнім часом різке падіння довіри українців до парламенту. Лише 15% наших співвітчизників нині сприймають Верховну Раду позитивно, тоді як ще півроку тому нардепам довіряли на 37% більше громадян України. І це зрозуміло: через свою мляву роботу народні обранці втратили повагу людей. Спроба народних депутатів реабілітуватися перед виборцями наприкінці року за рахунок аврального прийняття бюджету й нового Податкового кодексу істотно на симпатії українців не вплине. Бо нардепи, з одного боку, ніби усією душею вболівають за народ, а з іншого, за серйозного зубожіння співвітчизників, воліють поліпшувати власний матеріальний стан.

Своя рука владика

У пресі, наприклад, з'явилася нещодавно стенограма засідання Регламентного комітету Верховної Ради, на якому розглядався проект кошторису Ради–2016. Фінансові наміри народних депутатів, м'яко кажучи, викликають певне невдоволення, навіть обурення. Парламентарії, скажімо, планують наступного року майже втричі підвищити собі зарплату – до 17 тисяч 425 гривень (нині вона становить 6 тисяч 200 гривень). Окрім того, мають вони бажання довести до 25 тисяч 76 гривень (нині – близько 10 тисяч гривень) фонд оплати праці своїх помічників. Враховуючи те, що кількість останніх не обумовлюється, ці кошти нардепи можуть використовувати на власний розсуд.

До слова, в Україні нині запущено проект «Посіпаки»: це відкрита база даних усіх помічників народних депутатів останніх п’яти скликань. Я поцікавився, скільки платять парламентарії восьмого скликання своїм «правим» та «лівим» рукам. Офіційно (якщо вірити сайту) – ні копійки, бо всі помічники працюють у нардепів «на громадських засадах», у що важко повірити. Або ж на сайт парламентарії виклали недостовірну інформацію.

Та як би там не було, рішення народних депутатів підтримав голова Верховної Ради Володимир Гройсман, який ще цього року навесні вважав неприпустимими високі зарплати народних депутатів у збіднілій країні. Спікер тепер кардинально змінив свою думку і переконаний (принаймні, про це він написав на своїй сторінці у «Фейсбуці»), що лише тоді на державну службу прийдуть професіонали, коли їм запропонують «належну зарплатню». Трикратне підвищення останньої, очевидно, підпадає під критерії «належної». Щоправда, Володимир Гройсман робить одну поправку: розмір зарплати має залежати від... частоти відвідувань депутатами сесійних засідань, їхньої поведінки в залі. «Пропустив засідання – штраф, влаштовуєш бійки в залі – штраф. У цьому полягає моя позиція, і я думаю, що її підтримає й більшість депутатів, і більшість простих громадян», – написав спікер парламенту.

Але це ще не все: нардепи, що не є киянами, наступного року можуть знову розраховувати на компенсацію обсягом 14 тисяч гривень щомісяця на проживання в готелі. Причому за ці гроші (як і за фонд оплати праці помічників) ніхто з парламентаріїв не звітуватиме: можеш жити як у парламентському готелі, так і на пристойній орендованій квартирі, яку в Києві можна зняти за 8 тисяч гривень. Різницю в касу Верховної Ради повертати не потрібно.

Відтак витрати на утримання законодавчого органу у 2016 році становитимуть 906 мільйонів гривень замість нинішніх 747 мільйонів. І безбідне життя парламентаріям забезпечимо ми – платники податків. До речі, у проекті кошторису Ради–2016 передбачені також кошти на підвищення зарплат працівників апарату Ради, будівництво житла для нардепів, їхнє транспортне обслуговування. Окрема стаття витрат – технічна модернізація законодавчого органу. Як повідомила прес-служба парламенту, закупівля і встановлення обладнання, систем захисту інформації та програмного забезпечення, розвиток оптоволоконних мереж у ВР обійдеться державі у 90 мільйонів гривень. А на створення «цілісної системи бездротового зв'язку Wi-Fi» в адміністративних будівлях парламенту, згідно з даними «Вісника державних закупівель», має піти майже 15 мільйонів гривень та ще понад 7 мільйонів – на оснащення зали засідань конгрес-системою. За словами першого заступника голови апарату Верховної Ради Володимира Кістіона, потреби парламенту мали бути більшими – на рівні 1,2 мільярда гривень, але робоча група трохи «знизила планку» апетитів законодавчого органу.

Разом їсти похотіли

Коли про ці апетити я розповів своєму сусідові, той вилаявся: «А ріденька на них не нападе? Я протоплюю в хаті по кілька годин зранку й на ніч, намагаючись зекономити кожну копійку, а вони, прогульники й кнопкодави, як ти кажеш, «належну зарплатню» вимагають?! А на півтори тисячі гривень слабо пожити місяць? Спробували б, може, тоді б швидше відмінили ці грабіжницькі тарифи на комунальні послуги. У листопаді, коли ще й морозів не було, заплатив лише за газ 750 гривень!»

І в такому розпачі перебувають сьогодні мільйони українців. Бо з кожним уже навіть не місяцем, а тижнем їм стає все важче жити. Швейцарський банк Credit Suisse оприлюднив наприкінці жовтня 2015 року рейтинг, за яким Україна посіла перше місце в списку найбідніших країн Європи. Але замість того, щоби знімати напругу в суспільстві, народні депутати ще більше її загострюють, відстоюючи в сесійній залі передусім власні, а не інтереси своїх виборців. Бо, бачите, вони на 6 тисяч гривень на місяць прожити вже не можуть, а як же живуть мільйони співвітчизників на «мінімалку»?!

І загалом, досить дивні заяви почали лунати останнім часом з різних трибун: не вистачати на життя стало раптом не лише депутатам, а й прокурорам, суддям, податківцям, митникам, іншим чиновникам. Більше того, хором усі заговорили про те, що наявна зарплатня принижує їхні честь і гідність. Цю риторику підхопили керівники держави, заявляючи, що зарплату для них потрібно підвищити в рази. Тоді, мовляв, ніхто не братиме хабарів.

Що ж виходить: не відповідальність, порядність, чесність чиновника повинні бути запобіжником від корупції, а розмір його ставки? Значить, надіваючи форму, той же прокурор іде заробляти гроші, а не захищати права і свободи людини, інтереси суспільства й держави? Це аморально й несправедливо! Сьогоднішні зарплати не можуть задовольнити потреби не лише чиновників, а й працівників промислових, сільськогосподарських підприємств, фірм, компаній. Не вистачає на життя і пенсіонерам, інвалідам, іншим категоріям незахищених українців. Тож народні депутати повинні були подумати й про решту співвітчизників.

Справедливі критерії

Окрім того, при визначенні посадових окладів потрібно керуватися ще й здоровим глуздом. Не може, наприклад, керівник Національної поліції (з урахуванням усіх доплат) отримувати 98 тисяч гривень на місяць, а простий поліцейський – 6163 гривні. Така «фінансова неповноцінність» останнього може відіграти негативну роль: маючи зброю в кобурі, гумовий кийок на ремені, широкі силові повноваження, не кожен поліцейський втримається, наприклад, від спокуси «заробити» на беззаконні під час чергування. Це – по-перше. А по-друге, справедливі критерії оцінки зарплат повинні існувати і при визначенні винагороди за працю працівникам інших професій.

Я не маю нічого проти достойної оплати праці поліцейських, працівників Антикорупційної прокуратури (вони щодня ризикують своїм здоров'ям і життям заради безпеки інших), але у США, приміром, найбільшу зарплатню отримують медики: лікар-анестезіолог перебуває на першому місці рейтингу із зарплатою в 290 тисяч доларів на рік (21,4 тисячі доларів на місяць). Другу й третю сходинки посідають відповідно лікар-хірург (260 тисяч доларів) і лікар-реаніматолог (250 тисяч доларів). За даними американських ЗМІ, більше за медиків заробляє хіба що президент США Барак Обама. У нас же людей у білих халатах офіційно цінують менше. Офіційно!!! Той же анестезіолог в елітній українській клініці заробляє 3300 гривень (132 долари) на місяць. Але свій бюджет він поповнює за рахунок хворих. І держава потурає цьому. Тому неофіційно наші лікарі (навіть у державних клініках) заробляють більше, ніж їхні колеги з інших країн. Пологи у київських пологових будинках, наприклад, коштують дорожче, аніж у Литві чи Польщі, а багато операцій українським хворим краще, дешевше й надійніше робити в Німеччині, аніж удома.

Схожа ситуація спостерігається і з оплатою праці вчителів. Ця категорія бюджетників нині є чи не найбіднішою в Україні: оклад учителя вищої категорії зі стажем становить 1800 гривень. З усіма ж надбавками, доплатами (за стаж, завідування кабінетом, класне керівництво тощо) той, хто сіє вічне й мудре, отримує на руки максимум 2600 гривень. Пенсію ж учителю нарахують з цієї суми близько 50%. І то лише тому, хто доживе до заслуженого відпочинку. Ті ж депутати Верховної Ради внесли в березні 2015 року зміни до пільгового законодавства: мовляв, Пенсійний фонд у нас фактично банкрот, тож виплачувати з нього пільгові пенсії немає жодної змоги.

Понад те, постановою Кабінету Міністрів №529 від 29 липня 2015 року професійний стаж для виходу на пенсію працівникам освіти, охорони здоров’я й соціального захисту (інтернатні установи та медичні відділи протезних підприємств) збільшено до 30 років. Уже з 1 квітня 2015 року він щороку збільшуватиметься на шість місяців, поки з 1 квітня 2024-го не досягне 30 років. Міністерство соціальної політики у своє виправдання заявило, що Кабмін лише… продублював своєю постановою рішення народних депутатів. Недивно, тому що зарплата згаданої категорії українських бюджетників у півтора раза менша (на думку експертів) за ту, що отримують їхні колеги з Гондурасу.

Захід нам допоможе

До речі, чиновники хочуть підвищити собі зарплатню, але де на всі їхні «хотіння» набрати грошей? Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк дуже сподівається на створення фонду для підвищення зарплат українським чиновникам. Це він обговорив з Верховним представником ЄС із закордонних справ та політики безпеки – віце-президентом Європейської комісії Федерікою Могеріні. Під час цієї розмови керівник уряду нагадав гості про заходи з підтримки внутрішніх реформ в Україні, про що Арсеній Яценюк писав нещодавно в листі до президента Єврокомісії Жан-Клода Юнкера.

Яке буде прийнято рішення, побачимо. Але за результатами опитування, проведеного GfK на замовлення Інституту світової політики, 22% респондентів-європейців вважають, що ЄС повинен припинити давати гроші Україні, оскільки їх розкрадають можновладці. Посол Європейського Союзу в Україні Ян Томбінський навіть наголосив, що «гроші наших громадян не повинні використовуватися як субсидії олігархам».

На жаль, у словах поважного пана Томбінського є доля правди: єврокошти розподіляються непрозоро. І українцям сподіватися на збільшення соціальних виплат у 2016-му навряд чи варто. Понад те, Кабмін не має наміру знімати навіть обмеження пенсій працюючим пенсіонерам, які й наступного року віддаватимуть у вигляді податку 15% із важко зароблених пенсій.