Довіра до Порошенка. Кредит чи депозит?

Рік минув з дня позачергових президентських виборів. Вони відбулися в один тур – для України це був унікальний результат. Така висока підтримка Петра Порошенка надала йому як Президентові безперечну легітимність. І – можливість упевнено діяти, спираючись на підтримку величезної кількості людей. Водночас перед Порошенком постало також непросте завдання – виправдати покладені на нього високі очікування як українців, так і світової громадськості.

Вчорашній день

За президентськими виборами в постреволюційній Україні торік у травні спостерігав увесь світ. Багато хто побоювався зриву волевиявлення або підтасування результатів. Все пройшло добре.

Хто переможе – інтригою не було. Але вітчизняні й зарубіжні експерти з перших днів попереджали: якщо новий Президент не виправдає сподіванок людей, Україна цих помилок не переживе. Йому доведеться не тільки боротися з проросійським сепаратизмом і тероризмом, але й відновлювати зруйновану економіку, створювати боєздатну армію і справедливу правоохоронну й судову системи.

Відтоді минув рік. І нібито запущено багато процесів: зароджується зовсім нова Українська армія, декларується швидке проведення Конституційної реформи й децентралізації України.

Але, погодьтеся, однозначно оцінити рік президентства Петра Порошенка не можна. Хоч він настільки активно веде дипломатичну боротьбу, що подеколи забуваєш про наявність в Україні міністра закордонних справ Павла Клімкіна: наша країна не може назвати себе в ній переможцем, обіцянка забезпечити мир за лічені дні не збулася, а життя «по-новому» виявилося аж ніяк не солодким, оскільки соціально-економічна криза триває, і навряд чи досягла дна.

Перемінний успіх

Політики з провладного табору стверджують, що не все так погано, як кажуть, але й не так добре, як хотілося б. Тому до Президента є чимало питань. Так, зокрема, представник Президента в парламенті Степан Кубів зазначив, що позитивів багато. Це зміни у зовнішній політиці, «Стратегія - 2020», проведення парламентських виборів восени 2014-го й формування коаліції у Верховній Раді. Є новий уряд. А також формується армія, яка може сьогодні гідно протистояти агресору.

Степан Кубів«Так, є багато питань, які можна поставити як Президенту, так і урядові, так і Верховній Раді. Але парламент став більш відкритим, у ньому є дискусії. Настав час проведення системних реформ в економіці й сфері соціального захисту людей. Над цим мінусом треба працювати, але Рада реформ при Президентові має системний і сильний характер», – сказав Кубів.

Олег Березюк
Упевнений у досягненні низки успіхів і голова парламентської фракції «Самопоміч» Олег Березюк. А строго судити Петра Порошенка і чекати від нього швидких рішень не варто, адже він отримав державу в тому стані, в якому ніхто б не хотів отримати: у війні, з потужним розвалом економіки та соціальною депресією.

Людмила Денісова
Для більш відчутних результатів Президенту необхідно допомагати. У цьому переконана екс-міністр соціальної політики, народний депутат від фракції «Народний фронт» Людмила Денісова. Вона вважає, що займатися оцінюванням життя України через рік після президентських виборів ні до чого. «Можна, звичайно, скласти довгий список досягнень і промахів за рік президентства Петра Порошенка. Але навіщо зараз цим займатися? Вважаю, буде більш правильним зосередитися на тому, щоб допомогти главі держави рухатися вперед, щоб Україна виграла в цій війні й повернула і Крим, і Донбас», – сказала вона, уточнивши, що руку допомоги Президенту повинні простягти і прості українці, та не піддаватися на інформаційні провокації, якими вміло користується Росія.

Питання залишилися

В експертів традиційно більш жорстка оцінка часу, що минув після виборів. І не всі вважають, що Порошенко – бог дипломатії. Зокрема у тому, що Україна не використала потенціал міжнародної солідарності, повною мірою впевнений зокрема дипломат, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. Він розповів, що потенціал міжнародної солідарності для ізоляції Росії використаний не повністю. «РФ досить активно позиціонує себе як сила, що стоїть осторонь від конфлікту, хоч усім зрозуміло, що відбувається. Проте, на жаль, ми в цьому плані не ведемо серйозної самостійної гри», - сказав Огризко.

Володимир Огризко
Що стосується відносин України із Заходом, то він позитивно оцінює ратифікацію Угоди про асоціацію, хоча той час, який нам подарувала Європа для безмитної торгівлі, ми не використали повною мірою і не скористалися цією можливістю. «А з 2016 року вона працюватиме на повну котушку, що вимагатиме від української сторони дуже серйозних зусиль, щоб утриматися тепер уже на своєму ринку. Відкриття кордонів означатиме початок жорсткої конкуренції вже і в самій Україні», – сказав дипломат.

Олександр Охріменко
А на думку економічного експерта Олександра Охріменка, найбільше досягнення Президента Петра Порошенка – це підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Тоді як головний провал – обвал національної валюти в результаті, зокрема, призначення головою Нацбанку Валерії Гонтаревої, людини підконтрольної, але неефективної. За його словами, більшість надій на Порошенка не виправдалася через відсутність у нього дієздатної команди. «Це видно по тому, як хаотично він шукає людей і розставляє їх на посади за своєю квотою», – звернув увагу він.

Тарас Березовець
Акцентував на значних економічних втратах і політичний експерт Тарас Березовець, який також не вірить у стратегію реформ 2020 року, та каже, що це «сирий» документ без майбутнього. «За цей рік у країні відбулися зміни: у плані масштабу ми бачимо, що країна від знамен диктатури часів Віктора Януковича за всіма міжнародними рейтингами стала по-справжньому демократичною, ми бачимо поліпшення ситуації зі свободою слова. З одного боку спостерігається поліпшення ситуації з конкурентністю, як показують незалежні рейтинги. З іншого – війна, яка нині точиться на Донбасі, окупація Криму призвели до того, що Україна втратила п'яту частину своєї економіки, і ВВП з початку року продовжує своє падіння», – сказав Березовець.

А ось політичний експерт Віктор Небоженко зазначив, що, оцінюючи результати Саміту Східного партнерства в Ризі, можна констатувати, що  Європа засумнівалася в наявності в Україні політиків загальнонаціонального масштабу з європейською орієнтацією, а не олігархів у ролі Президента, бізнесменів-депутатів і демагогів, міністрів-корупціонерів, настирливих відвідувачів українських телешоу, що безбожно крадуть «по-старому» і живуть добре під час війни «по-новому».

«Небезпека для Порошенка в тому, що рік президентства приніс йому як олігарху величезні прибутки, але й серйозну критику суспільства. Спроба одночасно заробити гроші, управляти країною, зовнішньою політикою і вигравати війну з Росією явно не вдалася. Він – «людина-оркестр». Але збіг негативних внутрішньополітичних і зовнішньополітичних оцінок – це погана ознака. Президенту Порошенку треба щось робити. Або починати реформи, ризикуючи втратити владу і власність, але цим самим заручитися повагою народу за мужність і державність. Або знайти громовідвід для своїх бід», – акцентував він.

Порядок денний

Зрозуміло, що оцінювати роботу Порошенка лише за рік не зовсім коректно. Але пішовши на вибори в 2014-му, він прекрасно усвідомлював: Україну – країну, яка щойно пережила революцію, з порожньою державною скарбницею, частина земель анексована «стратегічним партнером» Росією, а на сході котрої війна, – потрібно терміново модернізувати. А мало що вийшло.

Крим і далі під Росією. Також обіцяне виборцям припинення Антитерористичної операції на сході за години залишилося невиконаним. Серед досягнень – Мінські домовленості. Їх усім світом закликають виконувати, та от проросійські бойовики, як їхній господар Росія, нехтують цим.

Безперечно, Петро Олексійович Порошенко – чудовий дипломат і парламентар. Але, ймовірно, у міністра закордонних справ Павла Клімкіна також не варто хліб забирати. Однак на міжнародній арені грандіозних перемог не видно. Ось чого тільки варті результати Саміту «Східного партнерства»: засудили, потурбувалися, пообіцяли гроші під реформи і «безвізу» колись розглянути і все.

А що Порошенко підписав Асоціацію – чи його це заслуга? Це український народ, обурений демаршем Віктора Якуковича на Вільнюському саміті, вийшов на Майдан Гідності. Інакше цієї перемоги не було б. Належить вона кожному, хто не погодився на російський геополітичний вектор України. Порошенко мав лише зафіксувати результат, що він і зробив.

Життя «по-новому» також не склалося. Всі економічні рішення покладено на Кабінет Міністрів. А діяльність Прем'єра Арсенія Яценюка аж ніяк не в'яжеться з поняттям «покращення соціальних стандартів». Він намагається наповнити державну скарбницю – факт. Але за рахунок «затягування пасків» простим громадянам. Мінімальні зарплати і пенсії заморожено, основні пільги знято, ціни на  житлово-комунальні послуги, енергоносії стали захмарними, постійно йдеться про ризики дефолту і залежність від іноземних кредитних вливань.

Національна валюта також істотно знецінилася. Причини не тільки економічні: діяльність і компетентність голови НБУ Валерії Гонтаревої не критикував хіба що дуже лінивий. Але Президент наче не чує. Кажуть, це тому, що у Гонтаревої є дуже важлива риса – особиста відданість Порошенку. І усувати її з посади Петру Олексійовичу не вигідно, щоб не втратити впливу на Нацбанк.

Конституційна реформа і децентралізація також якось мляво просуваються. Дії нагадують хоровод: людей нібито і багато нею займаються, розповідають щось і з серйозним виглядом. Але щодня ​​сумнівів у реальності реформи все більше. З місцевими виборами в жовтні 2015 року також не все зрозуміло. Законодавство під них пишуть. Але як вони відбудуться і чи відбудуться – історія туманна.Крім того, насторожують заяви Петра Порошенка та його соратників про готовність винести на референдум питання щодо федералізації України на тлі старого закону про всеукраїнський референдум, прийнятий в 2012 році, щоб отримати інструмент для збільшення повноважень президента Віктора Януковича, і можливо, ініціювати вибори президента в парламенті. Експерти стверджують, що за допомогою сьогоднішніх правил проведення референдуму будь-яке бажання будь-якого президента завдяки цьому закону легко легалізувати. Залишається тільки здогадуватися, що саме планує Порошенко. І чому зондується ґрунт готовності народу до такого волевиявлення, з'являються заяви лідера пропрезидентської парламентської фракції Юрія Луценка, що одночасно з місцевими виборами восени 2015 року можливе проведення референдуму з питань державного устрою, міжнародної політики і статусу деяких районів Донбасу?

Про обіцяну люстрацію і говорити нічого. Звільнили гучно в присутності преси пару-трійку невезучих. Поки ніхто не був публічно відданий під суд, не отримав реального терміну. Апарат «тасує» кадри, перекидаючи потрібних і важливих людей з однієї посади на іншу, або ховаючи їх за статусом учасника АТО. До того ж, біглі представники команди Януковича можуть бути виправдані. Кажуть, деякі з них, як то, наприклад, Андрій Портнов, готуються тріумфально повернутися в Україну. Справи проти них як в Україні, так і в Європі розвалюються. Причина – брак якісної доказової бази.

Реформування правоохоронної й судової систем теж похвалити складно. Фахівці попереджають, що є спроби створити максимально вигідне і зручне середовище для Президента, посилити його вертикаль і «телефонне право». Головна проблема в Україні сьогодні – кадрова.

Тобто, куди не поглянь – пробуксовка реформ. Але Порошенко, як успішний політик і бізнесмен, має прораховувати всі ризики. І пам'ятати, як його нелегітимний попередник поспішно тікав до Ростова. Президенти змінюються. А країну потрібно зберегти!