Детонація Мартиненком

Жодного дня без сенсації – кредо вітчизняних політиків. Ось і нині головна тема для обговорення – не річниця Всеукраїнського референдуму 1991 року, а гучна заява про майбутнє складання депутатського мандату Миколою Мартиненком. За це його вже назвали сакральною жертвою, яку Арсеній Яценюк приносить на вівтар своїх стосунків з американським урядом після того, як не можна було вже далі вдавати, що нічого не відбувається (за версією його заклятого «друга» Сергія Лещенка). Медіа-суспільство та експерти завмерли в очікуванні розвитку ситуації, роздумують, коли Мартиненко виїде з країни, де вирішив пересидіти, або ж має перспективу стати першим VIP-засудженим або в Україні, або ж і на Заході.

Любі друзі

Натомість важко повірити, що такий важковаговик, як Мартиненко, чемно йде на заклання. Напрошується висновок, що це або якась гра на публіку, або ж Мартиненко, враховуючи поглиблення кризи, вирішив відійти від публічної політики, знаючи не з розповідей, що таке чвари, адже працював у команді Віктора Ющенка як у 2004 році, так і в період «любих друзів», коли Юлія Тимошенко грала вже за своїми правилами. (Згадайте хоча б скандальну прес-конференцію від 2005 року, на якій покійний нині Олександр Зінченко звинувачує в корупції секретаря РНБО Петра Порошенка, першого помічника Олександра Третьякова і лідера парламентської фракції «Наша Україна» Миколу Мартиненка.)

До того ж сумнівів, що Яценюк злив Мартиненка, додає перманентна боротьба Банкової та Грушевського під назвою: «Хто в хаті господар?» Адже, хоч за Конституцією Україна – парламентсько-президентська республіка, команда Президента і сам Петро Порошенко (так виглядає) хочуть мати всеосяжну владу, відсунути на другий план парламент з урядом.

Ваги і противаги

Окрім того, відомо, що  наближені до Банкової дуже дратуються з того, що Захід стежить за країною і до всього має справу. «У нас якась нова каста наддемократів. Ледь що не по-їхньому, вони одразу біжать в американське посольство», - обурився один із впливових порошенківців у приватній розмові. Він також розповів, що дратують медіа-війни, які тепер ведуть не тільки олігархи-конкуренти: на гроші Госдепу ведеться інформаційна кампанія проти низки соратників Порошенка у розрізі чорних фінансів та корупції. «Невже вони не розуміють, що в Україні ніхто не живе на офіційну зарплату?!» –  лютував, акцентуючи, що наші громадяни завжди вважали фігуру президента головною в державі, тому нормально, коли той посилює свої впливи й позиції. І щиро, якось по-дитячому навіть, не розумів, чому це Генеральну прокуратуру чи СБУ має очолювати якась незнайома особа, а не вірна людина.

До речі, АСН стало відомо, що головною проблемою у відставці не тільки генпрокурора Віктора Шокіна, а й голови СБУ Василя Грицака, про яку теж дискутують у вузьких колах обізнаних людей, є не тільки їх звільнення. «Ніхто не хоче йти ні на ГПУ, ні на СБУ. Це сьогодні електричні стільці. Де гарантія, що потім не доведеться доживати за кордоном?» – зазначила АСН людина, яка позиціонує себе як обізнана у внутрішніх переговорах.

Правильна математика

Та не тільки прокуратура й СБУ важливі для порошенківців. У країні, де одні вибори завжди перетікають в інші, кадрові зміни в Центральній виборчій комісії – не просто вимога часу і закону. Нагадаємо, БПП довго зволікав з поданням своїх кандидатів на заміщення членів ЦВК, повноваження яких закінчилися вже понад рік тому, посилаючись на необхідність провести місцеві вибори. А нещодавно сформував список аж з дев’яти кандидатур (з якого, скоріш за все, одна людина випаде - Ольга Айвазовська заявляла, що не давала згоду йти у ЦВК від БПП).

АСН стало відомо, що порошенківці розмірковують, як так зробити, аби всі восьмеро їх креатур стали центрвиборчкомівцями. Аргумент, що квоти – це лише добра воля, а не закон. Відомо, що в БПП не хочуть бачити у складі тих, хто вже працював у ЦВК. Кажуть, що проводитимуть переговори з Юлією Тимошенко та Арсенієм Яценюком, аби ті замінили «бувалих» Жанну Усенко-Чорну та Андрія Магеру. Проти там, щоб хтось із цих двох очолив Комісію. Кажуть, призначити Усенко-Чорну – це значить віддати контроль над Комісією Юлії Володимирівні. А кандидата від Народного фронту Магеру, який, нагадаємо, був куратором у ЦВК Порошенка як кандидата у Президенти, називають неконтрольованим, тому складним.

Йдучи - йди

Є питання у порошенківців і до Кабміну. Чимало, зокрема, до міністра фінансів Наталії Яресько. Є обурення тим, що вона наполягає на прийнятті жорсткої Податкової реформи, прописаної за рецептурою Міжнародного валютного фонду (МВФ), з яким є чи не основною переговорницею від України. У фракції БПП кажуть, Яресько погрожує відставкою у разі провалу голосування за ці пропозиції (хоча вони ще не зареєстровані в ВР як законопроект), а також припиненням кредитування країни МВФ. І щоб не загострювати конфлікт, питання прийняття Податкового кодексу максимально затягнути, апелюючи до широких мас, що вона занадто жорстка, й паралельно відзначати, що через відсутність податкової реформи країна ризикує залишитися без державного бюджету на 2016 рік, лякати фінансуванням виплат у співвідношенні одна дванадцята бюджету 2015 року, який і без того куций.

Також радо замінили би у Кабміні прем’єра. Та поки є розуміння, що якщо Арсенія Яценюка відправлять у відставку, фракція «Народний фронт» вийде з коаліції, яка й без того номінальна. Та що цікаво, якщо раніше часто лунала теза, що парламентський союз БПП+НФ треба берегти й підтримувати, то нині – що за чинною Конституцією ніщо не заважає існувати уряду парламентської меншості. Але й цей оптимізм у частини наближених до Порошенка дивує. Адже у фракції БПП теж штормить. У сварках і конфліктах вона може повторити долю «Нашої України» – «Народної самооборони» (НУ-НС): розколотися.

Корупційні кейси

Дотична тема – створення «Антикорупційної платформи», депутатської групи в середині фракції. В інтерв’ю АСН Віктор Чумак назвав її об’єднанням санітарів, покликаних розставити крапки над «і» у питанні: БПП – політична фракція чи бізнес-група?

«Ми хочемо, щоб вони пішли. Ми їх примушуватимемо складати мандати», - підкреслив Чумак, коментуючи скандал, в якому фігурувало, зокрема, ім’я Ігоря Кононенка, якого вперто у ЗМІ називають «смотрящим» або «сірим кардиналом» Порошенка в парламенті, а також екс-керівника ДУСі Сергія Березенка.  

До речі, навесні цього року Чумака вважали реальним кандидатом на керівника Національного антикорупційного бюро. А ще у квітневому інтерв’ю АСН він заявляв, що має чимало матеріалу для роботи. «Я вже два роки працюю з людьми, які проводять антикорупційні розслідування. Усі «корупційні кейси» лежать і чекають свого часу. Називати конкретні прізвища на цьому етапі — непрофесійно», - говорив він тоді. Отож, нині виглядає так, що, хоч посади нема, час оприлюднювати імена вже настав.

Бий своїх!

Ну і наостанок варто згадати ще один момент, а точніше – свіже призначення. «Генеральний прокурор України Віктор Шокін розглянув рекомендації конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі щодо призначення на посаду заступника Генерального прокурора України – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури кандидатів Максима Грищука та Назара Холодницького», – сказано в повідомленні ГПУ.

Холодницький – людина молода. Йому лише тридцять. Відповідно, мета попрацювати трошки й отримати цілковито знищену репутацію, йому має бути щонайменше нецікавою. Треба буде виявляти корупціонерів і доводити справи до судів. Хоч… сумнівно, що в Україні переповняться тюрми ні до, ні після візиту віце-президента Сполучених Штатів Америки Джозефа Байдена.

Виглядає, що нав’язується міф про підготовку до візиту поважного ревізора із Заходу, адже реформи у нас як і є, то хіба на папері, а боротьба з корупцією – на ток-шоу і в медійних скандалах. Не виключено, що парі-другій відверто одіозних фігур з оточення перших осіб країни все ж доведеться піти з політики, щодо них навіть справи можуть відкрити. Але в кайданках ми їх навряд чи побачимо.  Скоріш за все, перетиратимуть старі справи на новий лад (Олександра Єфремова, Геннадія Корбана та ін.), а також відкриють низку проваджень щодо тих, кого не шкода.

Що ж стосується безпосередньо Миколи Мартиненка – то дивно тут все з його складанням повноважень у прямому ефірі виглядає. Так, борець проти нього Сергій Лещенко отримує привітання з перемогою. Але щоб Мартиненко – політик, який не раз довів, що вміє грати у шахи, а не тільки в підкидного дурня, – так просто здався? З часом побачимо. Днями приїде Байден, Байден нас розсудить.