Керовані авіабомби (КАБи) стали однією з найнебезпечніших загроз у російсько-українській війні, оскільки дозволяють російським ВПС завдавати точних ударів з великих дистанцій, залишаючись поза зоною дії більшості українських систем ППО. Ці бомби, оснащені «крилами» та системами наведення, перетворили старі радянські боєприпаси на потужну зброю, яка ефективно руйнує українські оборонні позиції та завдає ударів по прифронтовим містам, таким як Харків, Суми та Запоріжжя.

Ключова проблема в тому, що КАБи можуть бути збиті українськими засобами ППО, але їхня кількість та інтенсивність застосування роблять це вкрай складним. Російські літаки, такі як Су-34, запускають авіабомби з дистанцій 20-60 км, що дозволяє уникати поразки з боку більшості українських систем ППО. Це створює загрозу як для військових об'єктів, так і для цивільної інфраструктури, особливо в прикордонних містах та прифронтових зонах.

Протидія КАБам ускладнюється обмеженими можливостями української ППО щодо перехоплення цих боєприпасів. Хоча теоретично такі системи, як NASAMS або IRIS-T, можуть збивати бомби в польоті, їх фізично не вистачає, щоб ефективно протистояти масовим ударам. Тим більше, що російські літаки запускають ці бомби серіями, що робить перехоплення всіх цілей одночасно неможливим.

У цій ситуації ключову роль відіграють західні поставки. Україна потребує більшої кількості сучасних систем ППО із можливостями перехоплення керованих авіабомб на великих дистанціях. Важливо не тільки збільшити кількість таких систем, а й інтегрувати їх у спільну мережу протиповітряної оборони для більш ефективної координації та відбиття атак.

Крім того, винищувачі західного виробництва, такі як F-16, могли б відіграти важливу роль у забезпеченні повітряної переваги, змушуючи російські літаки триматися подалі від лінії фронту і знижуючи кількість і точність їх ударів.

/p>

Таким чином, успіх у боротьбі з КАБами безпосередньо залежить від швидкості постачання сучасних систем ППО, засобів радіоелектронної боротьби та винищувачів. Західні союзники продовжують відправляти Україні обладнання, але критично важливим є темп цих поставок, щоб українські сили могли ефективно захистити як свої оборонні позиції, так і громадянське населення від масованих повітряних ударів.

Які класи КАБів бувають

Є

чотири основні класи російських планованих керованих авіабомб (КАБів), які активно застосовуються у війні проти України:

1. Фугасні авіаційні бомби з модулями УМПК

   Це найдешевший і найпростіший клас. Основою для таких КАБів є старі радянські фугасні авіаційні бомби (ФАБ), до яких додають універсальні модулі планування та корекції польоту (УМПК). Ці модулі можуть бути різного типу: від найпростіших, що підтримують напрямок бомби, до більш складних, оснащених системою "Комета-М" для захисту від засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Найчастіше модулі УМПК встановлюють на бомби ФАБ-500, але їх також пристосовують для більш важких боєприпасів — ФАБ-250, ФАБ-1500 і ФАБ-3000.

   Дальність польоту таких бомб залежить від складності модуля: найпростіші можуть летіти на 15-20 км, а більш просунуті на 50 -60 км.

2. Керовані плануючі авіабомби (УПАБ)

   Ці бомби виробляють вже з інтегрованою можливістю планування, без необхідності встановлювати додаткові модулі. Існують версії УПАБ-500 та УПАБ-1500Б, які відрізняються вагою бойової частини.

   Дальність польоту: близько 40- 50 км.

3. Плануючі бомби "Гром-Е1" та "Гром-Е2"

   Бомби цього класу є гібридом авіабомб та ракет. "Гром-Е1" оснащений реактивним двигуном, що збільшує дальність польоту, а "Гром-Е2" має додаткову бойову частину, але без двигуна. Ці бомби є складнішим і потужнішим озброєнням порівняно з ФАБами з УМПК.

4. Уніфіковані міжвидові плануючі боєприпаси (УМПБ) Д-30

   Це більш просунуті бомби з двигуном, що дозволяє їм долати більш довгі відстані. Модифікація УМПБ Д-30СН може вражати цілі на відстані до 90 км. Їхня дальність залежить від висоти та швидкості літака-носія. Зазвичай Су-34 розганяються до надзвукової швидкості та піднімаються на висоту 12-14 км, звідки запускають такі боєприпаси.

системи ППО, такі як SAMP/T, PATRIOT, та С-300, які здатні збивати цілі на великих висотах і далеких відстанях. >

Особливості носіїв КАБів: Су-34 найчастіше скидають КАБи з дистанції 15-20 км від лінії фронту. Удари по таких містах, як Запоріжжя, можуть завдаватися з відстані 40-50 км або більше, залежно від класу боєприпасів.

Чи можна збивати КАБи

Можливість збивати російські керовані авіабомби (КАБ) у теорії існує, особливо за допомогою таких систем, як PATRIOT, які здатні протистояти балістичним ракетам. Однак в умовах російсько-української війни це завдання вкрай складне з кількох причин:

1. Мала кількість комплексів ППО. Україна недостатньо таких систем, щоб вони могли ефективно захистити всю територію. ППО повинні бути розміщені не лише на лінії фронту, а й захищати ключові об'єкти в тилу.

2. Вартість ракет. Протикорабельні та зенітні ракети, що використовуються в системах на кшталт PATRIOT, вкрай дорогі та непорівнянні за вартістю з дешевими модулями планування, встановленими на старі радянські авіабомби. Це робить економічно невигідним застосування таких дорогих засобів проти масового використання КАБів. Росія може скидати сотні КАБів за день, у той час як жодна країна не здатна випускати по 250 зенітних ракет на добу.

3. Ризики для ППО біля лінії фронту. Розміщення складних систем, таких як PATRIOT, на передовій небезпечне, оскільки вони можуть стати цілями для ударів високоточною зброєю, наприклад ракетами "Іскандер". Крім того, активна розвідка з боку Росії ускладнює тривале існування таких систем на лінії фронту.

4. Альтернативи ППО. Використання таких систем, як Skynex з 35-мм автоматичною гарматою Oerlikon Mk3, теоретично можливе для знищення КАБів, але це вимагає, щоб бомби знаходилися в межах радіусу дії системи. Однак малий радіус дії та обмежена кількість цих комплексів роблять їх неефективними у широкому масштабі.

5. Радіоелектронна боротьба (РЕБ). Застосування засобів РЕБ може відхилити керовані бомби від мети, однак це не завжди вирішує проблему, оскільки бомби все одно впадуть десь неподалік, що загрожує мирним жителям та інфраструктурі. Більше того, наявність у модулях УМПК систем "Комета-М" показує, що російська сторона активно працює над захистом своїх озброєнь від РЕБ.

Таким чином Україна стикається із серйозною проблемою у протистоянні КАБам, і універсального рішення на даний момент немає. Це вимагає модернізації систем ППО, збільшення їх кількості, а також розвитку засобів РЕБ та інших технологій, які могли б допомогти у захисті прифронтових та прикордонних міст.

Чим боротися: PATRIOT та F-16

Оптимальним способом протидії керованим авіабомбам (КАБ) є знищення їх носіїв до того, як вони встигнуть випустити бомби. Такий підхід, як показав досвід лютого 2024 року, може бути ефективним, коли під час активних бойових дій Росія втратила одразу десять літаків Су-34. Ці втрати, ймовірно, зазнали використання систем PATRIOT, які були розміщені ближче до лінії фронту.

Однак «засади ППО» та використання тактики «блукаючих» систем PATRIOT пов'язані з високим ризиком. Кожна втрата або навіть пошкодження таких комплексів болючі для України через їхню високу вартість та складність заміни. Але це не означає, що Україна має відмовитись від такого способу боротьби з КАБами — навпаки, збільшення числа таких комплексів могло б дати українським Збройним силам більше можливостей для захисту як міст від балістичних ракет, так і знищення носіїв КАБів на передовій.

F-16 як засіб боротьби з носіями КАБів

Великі надії покладаються також на винищувачі F-16, проте їх застосування пов'язане з безліччю викликів:

1. Недолік F-16. Поки що Україна недостатньо цих винищувачів для повноцінного виконання складних операцій. Для успішного перехоплення однієї пари винищувачів треба діяти разом: один збиває носії КАБ, інший прикриває його від погроз, таких як ворожі ракети та ППО. В ідеалі потрібна група із чотирьох літаків для таких операцій.

2. Вимоги до розвідки. Для успішного виконання подібних місій необхідна точна та своєчасна розвідувальна інформація про розташування всіх ворожих ППО, особливо далекобійних систем, таких як С-400, які можуть вражати цілі на відстані до 200 км.

3. Ризики від російської ППО та винищувачів. Росія може прикривати свої бомбардувальники винищувачами, такими як Су-35 або Міг-31, озброєними ракетами Р-37М, які мають дальність до 300 км. . Це ставить українські F-16 у складне становище, оскільки їхні ракети AIM-120C-8 AMRAAM, які США передадуть Україні, мають дальність 160 км.

4. Координація дій із ДРЛО. Важливу роль координації таких операцій можуть зіграти літаки далекого радіолокаційного виявлення (ДРЛО). Росія використовує літаки А-50 для координації дій своїх винищувачів. Однак, Україна може отримати аналогічні системи від Швеції — літаки ASC 890, що може значно покращити бойові можливості F-16.

Таким чином, боротьба з носіями КАБів залишається важливим завданням, яке залежить від успішної інтеграції нових західних озброєнь, ретельного планування операцій та координації з іншими підрозділами. Знищення носіїв до скидання бомб, особливо за допомогою F-16, може стати ключовим елементом у захисті України, якщо вдасться мінімізувати ризики та ефективно використати дане озброєння.